Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/25333/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 18 серпня 2026 року надійшов адміністративний позов фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним (незаконним) та скасувати податкове повідомленнярішення Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області №0422725-2411-1504-UA-51120090030053700 від 30 червня 2026 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС України в Одеській області на мою користь витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 являється зареєстрованою у встановленому законом порядку фізичною особою-підприємцем з основними дозволеними видами економічної діяльності згідно ДК 009:2010 за кодом КВЕД 20.14 «Виробництво інших органічних хімічних речовин» (основний), КВЕД 46.21 «Оптова торгівля зерном необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин», КВЕД 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами», що підтверджується витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06 серпня 2026 року. З 01 січня 2010 року позивач являється платником єдиного податку 2 групи, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку №8993 від 14 серпня 2026 року.
Згідно Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 24 січня 2006 року та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №10113304 від 16 березня 2006 року та №489478855 від 11 серпня 2026 року позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нежитлового нерухомого майна, зокрема: комплекс будівель і споруд, який складається з будівлі садовода, ангару металевого та складського приміщення, загальною площею 1289.4 кв.метрів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Розбіжність у загальній площі спірного об`єкту нерухомого майна пояснюється наступним. У правовстановлюючих документах на спірне нерухоме майно та в документах технічної інвентаризації на це нерухоме майно, виданих ще у 2006 році, загальна площа об`єкта вказана 1289.4 кв.метра. Однак, при оновленні в 2026 році технічного паспорту на будівлю з використанням сучасних вимірювальних пристроїв точна площа об`єкта була уточнена і склала 1260.1 кв.метри. Причини виникнення розбіжності у 29.3 кв.метра. зазначені сертифікованим техніком фізично особою-підприємцем ОСОБА_2 у примітках до оновленого технічного паспорту від 31 липня 2026 року та стали наслідком попереднього не точного обрахування площі будинку садовода. Відповідні зміни (уточнення) у частині площі об`єкту внесені до Реєстру будівельної діяльності та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг з ДРРП №489478855 від 11 серпня 2026 року).
Вважає, що ці розбіжність у площі об`єкту не впливає на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та в цілому на правильне вирішення справи. Зазначене нерухоме майно позивач використовує у своїй господарській (підприємницькій) діяльності, зокрема для розміщення персоналу, зберігання технічного обладнання, правовстановлюючої та технічної документації, виробництва, зберігання та реалізації деревного вугілля, що є основним видом його діяльності, та здійснення всіх пов`язаних з цим промисловим виробництвом процесів.
30 червня 2026 року Головним управлінням Державної податкової служби України в Одеській області щодо зазначеного нерухомого майна видано податкове повідомлення-рішення №0422725-2411-1504-UA-51120090030053700, яким позивачу нараховано до сплати суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 30 945,60 грн (графа 11), податковий період - 2025 рік, об`єкт оподаткування «Будівлі промисловості та склади» (графа 2) загальною площею 1289.4 кв.метра» (графи 5, 6), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (графа 1).
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що він: а) являється власником будівлі, віднесеної до класу 125 «Промислові та складські будівлі» ДК 018-2023 (клас 1251 підклас 1251.7 згідно ДКБС 018:2000); б) являється суб`єктом підприємницької (господарської) діяльності, основний вид якої віднесено до секції "С" «Переробна промисловість» ДК 009:2010, КВЕД за кодом 20.14 «Виробництво інших основних органічних хімічних речовин»; в) використовує належну йому будівлю за прямим функціональним призначенням безпосередньо у здійснюваній підприємницькій діяльності, віднесеній до секції "С" «Переробна промисловість» ДК 009:2010, КВЕД за кодом 20.14 «Виробництво інших основних органічних хімічних речовин», зокрема для промислового виробництва деревного вугілля; г) не здає зазначену будівлю в оренду, позику, лізинг.
Сукупність наведених обставин свідчить про наявність у позивача права на податкову пільгу, встановлену підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за змістом якої належний йому об`єкт нерухомості не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно, позивач, як власник цього об`єкту, який використовується для промислового виробництва деревного вугілля, що є основним видом його підприємницької (господарської) діяльності, не являється платником відповідного податку, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області, є протиправним (незаконним) та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Головне управління ДПС в Одеській області не погоджуються з позовними вимогами та в цілому зазначає, що за фактичними обставинами, відповідно до деталізованої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та щодо об`єкта нерухомого майна (далі Державний реєстр) за ОСОБА_3 з 17.01.2005 було зареєстроване право власності на об`єкти нежитлової нерухомості будинок садовода, ангар металевий, складське приміщення (реєстраційний номер майна 6090753) загальною площею 1289,4 м2 розташовані за адресою: Одеська область, Кодимський район с. Будеї, вулиця 20 років Жовтня, буд. 1. Право власності 2 погашено 11.08.2026 року. Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України, проведена звірка даних щодо нарахованих податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вищезазначений об`єкт нежитлової нерухомості за 2025 податковий період. Розбіжності між даними ІКС та Державним реєстром не встановлено. Рішенням Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 12.07.2024 № 4741-VІІІ з 01.01.2025 для класифікації будівель та споруд з кодом 125 «Промислові та складські будівлі» встановлена ставка податку у розмірі 0,3 відсотка. Таким чином, за 2025 рік (податковий період), відповідно до статті 266 ПК України, в автоматичному режимі, згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС (далі ІКС) Бондарчуку Івану нараховані податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вищезазначені об`єкти нежитлової нерухомості (реєстраційний номер майна 6090753) загальною площею 1289,40 м2, відповідно до податкового повідомлення-рішення (далі ППР) від 30.06.2026 № 0422725- 2411-1504-UA51120090030053700 у сумі 30 945,60 гривень. Квитанція про доставку документа в електронний кабінет від 30.06.2026, дата вручення ППР 01.07.2026 року.
Відповідач зазначив, що на момент формування спірного ППР Позивачем не надано підтверджуючих документів, висновків відповідних органів, щодо належності даного об`єкта до класу «Промислові та складські будівлі». Відсутні підтвердження, що вищезазначені об`єкти нежитлової нерухомості не здавалися в оренду, лізинг, позичку. Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП) не подавалось. Тобто, інформація про використання об`єктів нерухомого майна у господарській діяльності за функціональним призначенням.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.
04 вересня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Станом на 05 листопада 2026 року будь-яких інших заяв, клопотань з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється зареєстрованою у встановленому законом порядку фізичною особою-підприємцем з основними дозволеними видами економічної діяльності згідно ДК 009:2010 за кодом КВЕД 20.14 «Виробництво інших органічних хімічних речовин» (основний), КВЕД 46.21 «Оптова торгівля зерном необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин», КВЕД 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами», що підтверджується витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06 серпня 2026 року.
З 01 січня 2010 року позивач являється платником єдиного податку 2 групи, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку №8993 від 14 серпня 2026 року.
Згідно Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 24 січня 2006 року та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №10113304 від 16 березня 2006 року та №489478855 від 11 серпня 2026 року позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нежитлового нерухомого майна, зокрема: комплекс будівель і споруд, який складається з будівлі садовода, ангару металевого та складського приміщення, загальною площею 1289.4 кв.метрів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Розбіжність у загальній площі спірного об`єкту нерухомого майна пояснюється наступним.
У правовстановлюючих документах на спірне нерухоме майно та в документах технічної інвентаризації на це нерухоме майно, виданих ще у 2006 році, загальна площа об`єкта вказана 1289.4 кв.метра.
Однак, при оновленні в 2026 році технічного паспорту на будівлю з використанням сучасних вимірювальних пристроїв точна площа об`єкта була уточнена і склала 1260.1 кв.метри.
Причини виникнення розбіжності у 29.3 кв.метра. зазначені сертифікованим техніком фізично особою-підприємцем ОСОБА_2 у примітках до оновленого технічного паспорту від 31 липня 2026 року та стали наслідком попереднього не точного обрахування площі будинку садовода.
Відповідні зміни (уточнення) у частині площі об`єкту внесені до Реєстру будівельної діяльності та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг з ДРРП №489478855 від 11 серпня 2026 року).
Як зазначає позивач, зазначене нерухоме майно він використовує у своїй господарській (підприємницькій) діяльності, зокрема для розміщення персоналу, зберігання технічного обладнання, правовстановлюючої та технічної документації, виробництва, зберігання та реалізації деревного вугілля, що є основним видом його діяльності, та здійснення всіх пов`язаних з цим промисловим виробництвом процесів.
30 червня 2026 року Головним управлінням Державної податкової служби України в Одеській області щодо зазначеного нерухомого майна видано податкове повідомлення-рішення №0422725-2411-1504-UA-51120090030053700, яким позивачу нараховано до сплати суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 30 945,60 грн (графа 11), податковий період - 2025 рік, об`єкт оподаткування «Будівлі промисловості та склади» (графа 2) загальною площею 1289.4 кв.метра» (графи 5, 6), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (графа 1).
Спірне податкове повідомлення-рішення отримане 30 червня 2026 року через електронний кабінет платника податків позивача.
З винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач не згоден, вважає його протиправним (незаконним), оскільки належний йому об`єкт нерухомості не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а сам позивач, власне, не є платником зазначеного податку, тому звернувся до суду з адміністративним позовом про його оскарження з метою скасування в судовому порядку.
Джерела права та висновки суду
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.пп.16.1.3-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з ст.10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК.
Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Згідно з абзацом першим підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 ПК України.
Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, у власності яких перебуває відповідне майно.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України закріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема, належать будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга це передбачене податковим законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є сукупність особливостей, що характеризують об`єкт оподаткування.
Правова конструкція норми підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що для того, щоб об`єкт нерухомості не вважався об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та не породжував у його власника обов`язок зі сплати цього виду податків, він повинен відповідати сукупності таких обов`язкових умов: а) належати до будівель промисловості, що відносяться до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2023; б) власник будівлі здійснює господарську діяльність, яка класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; в) власник будівлі використовує будівлю за призначенням у своїй господарській діяльності, класифікованій у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; г) будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2023, затвердженим наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року №3573, визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості. Будівлі класифікуються переважно за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.
До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2023 належать до коду 125 "Промислові та складські будівлі", який в свою чергу включає підкласи:
- 1251 - "Промислові будівлі». Включає будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо;
- 1252 - «Резервуари, силоси та склади». Включає склади, складські майданчики.
Схожу класифікацію будівель і споруд містив і Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від 17 серпня 2000 року, взамін якого був запроваджений Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018:2023.
Так, згідно ДК 018-2000 до будівель промисловості відносились об`єкти нерухомості, які належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості (такий висновок, зокрема, міститься в постанові Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі №380/10802/22).
При цьому, як зазначає Верховний Суд у цьому судовому рішенні, норми податкового законодавства України не покладають на платника податку обов`язок отримати від експертної установи експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором.
Слід також зазначити, що Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17, зазначила, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, законодавець ключовим критерієм обрав саме функціональне призначення будівлі, а не її належність конкретному суб`єкту платнику.
Судом встановлено, що відповідно до технічного паспорту, виготовленого (оновленого) 31 липня 2026 року сертифікованим техніком фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , належна позивачу будівля, щодо якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відносяться до підкласу 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості" класу 1251 "Будівлі промисловості" ДК 018:2000, про що зазначено у Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №ТІ01:1073:7207:3012:6119.
Вказана класифікація спірного об`єкту нерухомості відповідає підкласу 1251 "Промислові будівлі» класу 125 «Промислові та складські будівлі" ДК 018:2023.
Крім цього, сам контролюючий орган (ГУ ДПС в Одеській області) класифікує спірну будівлю позивача, як об`єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як цілий об`єкт загальною площею 1289.40 кв.метри за класом «Будівлі промисловості та склади», що вбачається з самого оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0422725-2411-1504-UA51120090030053700 (графи 1-3).
Віднесення до певного класу всього об`єкту не суперечить вимогам закону, оскільки, як вказав Верховний Суд у рішенні від 28 травня 2020 року у справі №826/1338/17, до об`єкту нерухомого майна, на який поширюється передбачена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга, може входити як окремий (самостійний) об`єкт нерухомості, так і комплекс нежитлових будівель, які розташовані на одній земельній ділянці, мають спільну огороджену територію, не є окремими об`єктами права власності та входять до складу цілісного майнового комплексу, всі будівлі використовуються в процесі промислового виробництва, що відповідає технічній характеристиці належного мені об`єкту нерухомого майна.
Віднесення промислових складських приміщень, за умови їх використання для промислового виробництва, до об`єктів, на які поширюється передбачена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга, підтверджується постановою Верховного Суду від 28 травня 2020 року, справа №826/1338/17.
Таким чином, належний позивачу об`єкт нерухомого майна, щодо якого Відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відноситься до класу 125 «Промислові та складські будівлі» ДК 018:2023, використання якого у промисловій діяльності її власника є підставою для застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №457 від 11 жовтня 2010 року прийнято «Класифікацію видів економічної діяльності» (далі - ДК 009:2010), секцією «С» якої визначено вид економічної діяльності - «Переробна промисловість».
У свою чергу, секція "С" «Переробна промисловість» включає в себе КВЕД за кодом 20.14 «Виробництво інших основних органічних хімічних речовин».
З 17 липня 1997 року і до цього часу позивач являється фізичною особою-підприємцем з основним дозволеним видом економічної діяльності згідно КВЕД ДК 009:2010 за кодом 20.14 «Виробництво інших органічних хімічних речовин», що підтверджується витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06 серпня 2026 року.
Отже, вид діяльності згідно КВЕД 20.14 «Виробництво інших основних органічних хімічних речовин» ДК 009:2010 відноситься до секції «С» «Переробна промисловість», що є умовою для застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Згідно змісту довідки старости сіл Будеї та Смолянка Кодимської міської ради Подільського району Одеської області №13/2-17/343 від 03 серпня 2026 року, будівлю, розташовану в с.Будеї, вул.Стовпова, 1, Подільського району Одеської області, позивач протягом 2025 року використовував для здійснення дозволеної законом господарської діяльності, у т.ч. для розміщення персоналу, зберігання правовстановлюючої та технічної документації, зберігання виробничого обладнання, засобів заміру та контролю, виробничих інструментів, сировини, а також для виробництва, зберігання та відвантаження готової продукції - вугілля деревного.
Для законного здійснення господарської діяльності за кодом згідно КВЕД 20.14 промислове випалювання деревного вугілля, позивачем у встановленому законом порядку отримані відповідні дозволи/ліцензії, в яких місцем основної діяльності вказана адреса розташування спірних будівель, тобто с.Будеї, вул.Стовпова (колишня 20 років Жовтня), буд.1 Подільського району Одеської області.
Зокрема, 25 червня 2019 року Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації позивачу, як фізичній особі-підприємцю, видано «Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами» №5122581201-01, в додатку до якого місцем здійснення господарської діяльності вказано с.Будеї, вул.20 років Жовтня, буд.1 Кодимського району Одеської області (нині вул.Стовпова, буд.1 с.Будеї, Подільського району Одеської області).
Аналіз змісту підпунктів 2, 6-9 пункту 2, пунктів 7, 8, абзаців 5, 7 пункту 16, абзацу 4 пункту 31 та пункту 36 «Порядку проведення робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку суб`єктів господарювання, які отримали такі дозволи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №302, свідчить, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами надається щодо конкретного об`єкту, виключно на якому може здійснюватись суб`єктом господарювання діяльність, в результаті якої мають місце забруднюючі викиди в атмосферне повітря, в даному випадку таким об`єктом є виключно належний позивачу комплекс промислових будівель, розташованих за адресою: вул.Стовпова, буд.1 с.Будеї, Подільського району Одеської області. На інші об`єкти, майданчики дія цього дозволу не розповсюджується.
Згідно укладених договорів купівлі-продажу (контрактів), рахунків-фактур (іnvoice) та вантажних митних декларацій, а саме: Контракту №1/2001 від 19 січня 2021 року (п/п.4.1 п.4), рахунку-фактури/Invoice №13/2025 від 28 жовтня 2025 року; рахунку-фактури/Invoice №14/2025 від 18 жовтня 2025 року; вантажних митних декларацій №25UA500550000893U7 від 19 листопада 2025 року та №25UA500550000795U8 від 25 жовтня 2025 року, місцем виготовлення та відправки (відвантаження) виробленої позивачем продукції (деревного вугілля) зазначено вул.Стовпова (деколи внаслідок граматичної описки Столпова»), будинок 1 село Будеї Подільського району Одеської області.
Викладене у сукупності свідчить про те, що належна позивачу будівля, щодо якої винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення, безпосередньо використовується ним для здійснення дозволеної законом господарської діяльності у вигляді промислового виготовлення деревного вугілля, його сортування, упакування та подальшої реалізації.
Таким чином, використання спірної будівлі для здійснення позивачем підприємницької (господарської) діяльності згідно коду КВЕД 20.14 «Виробництво інших основних органічних хімічних речовин», яка відноситься до секції "С" «Переробна промисловість» ДК 009:2010, є підставою для застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
При цьому, судом встановлено, що зазначені у пунктах «А»-«В» розділу ІІ цього позову обставини та підтверджуючі їх докази свідчать про те, що спірну будівлю позивач самостійно використовує при здійсненні власної господарської (підприємницької) діяльності, не здає її в оренду, лізинг, позичку, що додатково підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно витягу №489478855 від 11 серпня 2026 року.
Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.
Як зазначено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.
Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.
При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до таких висновків.
Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 812/1800/18, від 27 січня 2022 року у справі № 826/6649/17, від 31 травня 2022 року у справі № 420/12318/21.
Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 31 травня 2022 року у справі № 420/12318/21 та від 31 березня 2026 року у справі №822/252/18.
Отже, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання таких обов`язкових умов: у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Таким чином, фізична особа, яка є власником об`єкта промисловості, за умови використання такого об`єкта за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), має право на застосування податкової пільги, передбаченої нормами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Аналогічна права позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 300/261/19, від 07 квітня 2020 року у справі № 200/8228/19, від 05 червня 2020 року у справі № 300/352/19 та від 24 липня 2020 року у справі № 500/90/19 та в інших, що свідчить про сталу позицію суду Касаційної інстанції у подібних спорах.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 31 березня 2026 року у справі №822/252/18 сформувала остаточний на даний момент правовий висновок, відповідно до якого підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України підлягає застосуванню у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Отже встановлені судом обставини в сукупності свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 : а) являється власником будівлі, віднесеної до класу 125 «Промислові та складські будівлі» ДК 018-2023 (клас 1251 підклас 1251.7 згідно ДКБС 018:2000); б) являється суб`єктом підприємницької (господарської) діяльності, основний вид якої віднесено до секції "С" «Переробна промисловість» ДК 009:2010, КВЕД за кодом 20.14 «Виробництво інших основних органічних хімічних речовин»; в) використовує належну йому будівлю за прямим функціональним призначенням безпосередньо у здійснюваній підприємницькій діяльності, віднесеній до секції "С" «Переробна промисловість» ДК 009:2010, КВЕД за кодом 20.14 «Виробництво інших основних органічних хімічних речовин», зокрема для промислового виробництва деревного вугілля; г) не здає зазначену будівлю в оренду, позику, лізинг.
Сукупність наведених обставин свідчить про наявність у позивача права на податкову пільгу, встановлену підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за змістом якої належний йому об`єкт нерухомості не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно, позивач, як власник цього об`єкту, який використовується для промислового виробництва деревного вугілля, що є основним видом його підприємницької (господарської) діяльності, не являється платником відповідного податку, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області, є протиправним (незаконним) та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Слід окремо зазначити, що належна позивачу промислова будівля розташована на земельній ділянці кадастровий номер 5122581200:01:002:0113, площею 0.5 га, якій при розробленні технічної документації помилково визначено сільськогосподарське призначення, внаслідок чого позивач в даний час вживає заходів, щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на «землі промисловості».
В той же час, за змістом підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України підставами для позбавлення власника будівлі передбаченої цим підпунктом пільги є невідповідність будівлі коду 125 групи "Будівлі промислові та склади" ДК 018:2023; не здійснення власником будівлі господарської діяльності, класифікованої у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; не використання власником будівлі за призначенням у господарській діяльності, класифікованій у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; передача будівлі її власником в оренду, лізинг, позичку. Тобто, Податковий кодекс України містить вичерпний перелік умов (підстав) для скасування передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільги, при цьому, такої підстави для скасування пільги, як «невідповідність цільового призначення земельної ділянки» кодекс не місить.
Верховний Суд у своїх рішеннях, у тому числі і наведених у цьому позові, розділяє правові режими нерухомого майна та земельної ділянки, на якій воно розташоване, послідовно зазначаючи, що визначальними критеріями для застосування пільги, встановленої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є саме відповідність об`єкта нерухомості коду 125 Класифікатора будівель і споруд та використання його власником у промисловому виробництві без передачі в оренду, лізинг чи позичку, а тому факт розташування промислової будівлі на земельній ділянці іншої категорії не змінює правового статусу промислової будівлі, якщо правовстановлюючі документи та класифікатор визначають її саме так, та, відповідно, не позбавляються власника цієї будівлі встановленої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 2.807038924.1 від 17.08.2026 року позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 430,76 грн.
Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0422725-2411-1504-UA-51120090030053700 від 30 червня 2026 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 064 грн. 96 коп.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд.5, м. Одеса, Одеська обл., 65044, код ЄДРПОУ 44069166).
Суддя С.О. Cтефанов
Судове рішення № 141233838, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/25333/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: