Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/25931/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 25 серпня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним Рішення суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №26254002360 від 07.08.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та до вислуги років період навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого з 01.08.1994 до 30.06.1999;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років половину строку навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого з 01.08.1994 до 30.06.1999;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років та до стажу роботи на посадах прокурорів згідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру» безперервний стаж роботи в органах прокуратури України з 29.04.1999 по 07.12.2021;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.07.2026 про призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру»;
- стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 , в органах прокуратури України працював з 29.04.1999 по 07.12.2021, маючи вислугу років більше 25 років, стаж роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури України більше 15 років, набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у діючій на сьогодні редакції даного Закону. 31.07.2026, бажаючи реалізувати набуте право на призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру», він звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років, до якої були додані необхідні для призначення пенсії за вислугу років особисті документи, у тому числі: трудову книжку; диплом спеціаліста, виданий йому 30.06.1999 Національною юридичною академією імені Ярослава Мудрого, який підтверджує отримання ним повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуттям кваліфікації юриста; диплом кандидата юридичних наук; диплом доктора юридичних наук, якими підтверджується: вислуга років позивача 25 років 00 місяців 26 днів; стаж роботи на посадах прокурора 22 роки 07 місяців 11 днів, а також долучені видані встановленої для призначення пенсії за вислугу років форми Довідки Офісу Генерального прокурора №21-443 від 24.06.2026 «Про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років)» та №21-443 від 24.06.2026 «Про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)», які містять підписи керівника Офісу Генерального прокурора та головного бухгалтера і скріплені гербовою печаткою установи. 07.08.2026 року ГУ ПФУ в Одеській області у відповідності з принципом екстериторіальності розглянувши подану позивачем через веб-портал заяву про призначення пенсії, прийняло Рішення №26254002360 від 07.08.2026, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру». У прийнятому Відповідачем рішенні від 07.08.2026 зазначено 2 (дві) ключові підстави, у зв`язку з якою відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років: у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років (25 років); у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи прокурором (15 років). При цьому у прийнятому відповідачем рішенні зазначено наступне: страховий стаж позивача складає - 23 роки, при цьому, до загального страхового стажу не враховано період навчання у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, тому що відсутній період початку навчання та відсутня вкладка до диплому; для розрахунку стажу за вислугу років відсутні документи.
Позивач вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №26254002360 від 07.08.2026 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.07.2026 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697. Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем для призначення пенсії за вислугу років провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Рішенням № 26254002360 від 07.08.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII у зв`язку з неможливістю визначити право на призначення пенсії за вислугу років. Cтраховий стаж позивача складає 23 роки. Cтаж позивача відповідно до Закону №1697-VII за вислугу років відсутній. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не враховано: період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 30.06.1999, оскільки відсутній період початку навчання та відсутній додаток до диплому. Страховий стаж враховано згідно даним, наявним в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5, оскільки відсутня сканована трудова книжка. Для розрахунку стажу за вислугу років відсутні документи. Крім того, за доцільно звернути особливу увагу, що до заяви долучено не в повному обсязі паспортні дані, а саме: відсутні сторінки 4-5 (дата вклеювання фото в 25 років та відсутня сторінка з фото в 45 років та дата її вклеювання).
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
09 вересня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
09 вересня 2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Станом на 05 листопада 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.07.2026 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697, до якої були додані необхідні для призначення пенсії за вислугу років особисті документи, у тому числі: трудова книжка; диплом спеціаліста, виданий позивачу 30.06.1999 року Національною юридичною академією імені Ярослава Мудрого, який підтверджує отримання ним повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуттям кваліфікації юриста; диплом кандидата юридичних наук; диплом доктора юридичних наук.
Також позивачем були долучені видані встановленої для призначення пенсії за вислугу років форми Довідки Офісу Генерального прокурора №21-443 від 24.06.2026 року «Про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років)» та №21-443 від 24.06.2026 року «Про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)», які містять підписи керівника Офісу Генерального прокурора та головного бухгалтера і скріплені гербовою печаткою установи.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем для призначення пенсії за вислугу років провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням № 26254002360 від 07.08.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII у зв`язку з неможливістю визначити право на призначення пенсії за вислугу років.
В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 23 роки. Cтаж позивача відповідно до Закону №1697-VII за вислугу років відсутній. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не враховано: період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 30.06.1999, оскільки відсутній період початку навчання та відсутній додаток до диплому. Страховий стаж враховано згідно даним, наявним в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5, оскільки відсутня сканована трудова книжка. Для розрахунку стажу за вислугу років відсутні документи.
Позивач вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №26254002360 від 07.08.2026 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:
по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч.6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи:
на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;
слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;
у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;
на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;
на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;
військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;
відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Аналіз наведених норм свідчить, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. У той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.
У Законі України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж). Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "стаж страховий", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.
Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.
Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документом, що посвідчує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до Закону України «Про вищу освіту», Постанови КМУ №811 від 09.09.2020 року документом про вищу освіту є диплом.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) (діяла на момент внесення відповідних записів до трудової книжки позивача), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Так, записи у трудовій книжці ОСОБА_1 документально підтверджують наявну у нього вислугу та прокурорський стаж, який є необхідним та достатнім для призначення пенсії за вислугою років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру», яка (вислуга) станом на 31.07.2026 року складає - 25 років 00 місяців 26 днів, в тому числі стаж роботи за посадах прокурорів - 22 роки 07 місяців 11 днів, а саме:
- з 01.08.1994 до 30.06.1999 навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого на денній формі навчання з подальшим отриманням диплому спеціаліста, із зазначенням в ньому даних про отримання повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуттям кваліфікації «Юрист» (загалом - 4 р. 11 міс. 00 дн., половина 2 р. 5 міс. 15 дн.);
- з 29.04.1999 по 07.12.2021 року безперервна служба на посадах слідчих та прокурорів в органах прокуратури України, в тому числі в Національній академії прокуратури України (22 р. 7 міс. 11 дн.).
Відповідно до Закону України «Про вищу освіту», Постанови КМУ №811 від 09.09.2020 року документом про вищу освіту є диплом.
Диплом, виданий ОСОБА_1 , Національною юридичною академією імені Ярослава Мудрого, а також архівна довідка Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого від 05.08.2026 року, підтверджує період навчання позивача в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого на денній формі навчання у період часу, з 01 серпня 1994 року до 30 червня 1999 року - (4 роки 11 міс. 00 дн.) та отримання позивачем повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуттям кваліфікації «юрист».
Також позивачем до заяви були долучені видані встановленої для призначення пенсії за вислугу років форми Довідки Офісу Генерального прокурора №21-443 від 24.06.2026 року «Про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років)» та №21-443 від 24.06.2026 року «Про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)», які містять підписи керівника Офісу Генерального прокурора та головного бухгалтера і скріплені гербовою печаткою установи.
Відповідно до вимог чинного на момент внесення записів законодавства, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять.
Також у оскаржуваному рішенні, відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про роботу позивача.
У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить із того, що стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» встановлює право прокурорів на пенсію за вислугу років за наявності 25 років вислуги, у тому числі не менше 15 років роботи на прокурорських посадах. При цьому закон розмежовує вислугу років, яка дає право на пенсію, та стаж роботи на прокурорських посадах, визначаючи окремі періоди діяльності, що підлягають зарахуванню до кожного з них. До вислуги років, зокрема, включається половина строку навчання на денній формі у вищому юридичному навчальному закладі.
Суд бере до уваги, що основним документом, який підтверджує трудову діяльність працівника, є трудова книжка, а документом про здобуття вищої освіти - диплом. Відповідальність за належне ведення та оформлення трудових книжок покладається на роботодавця, тому можливі недоліки в оформленні документів не можуть автоматично позбавляти особу права на соціальний захист, якщо відповідні періоди роботи підтверджуються належними доказами.
Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, а також із принципом пропорційності.
Установивши, що записи в трудовій книжці позивача підтверджують періоди його навчання та роботи, а їх достовірність відповідачем не спростована, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення ОСОБА_1 мав необхідну для призначення пенсії вислугу років - понад 25 років, у тому числі достатній стаж роботи на прокурорських посадах. Відтак наведені відповідачем формальні підстави для неврахування відповідних періодів не свідчать про відсутність у позивача права на пенсію за вислугу років.
Разом з тим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №26254002360 від 07.08.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Однак таке рішення є незаконним, оскільки воно не ґрунтується на вищенаведеному правовому обґрунтуванні з урахуванням висновків Верховного Суду.
У відповідності до п. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2016 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Кечко проти України» від 08.11.2005, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Також у вказаному рішенні зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і у справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №26254002360 від 07.08.2026 року про відмову у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» є необґрунтованим та суперечить вищевказаним нормам законодавства, а тому - підлягає визнанню протиправним та скасуванню, що відповідає способу захисту прав, визначеному у п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність відмови позивачу в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі спірних періодів роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Із змісту положень ст. 245 КАС України видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.
Оцінивши наявні у справі докази суд доходить висновку, що відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за вислугу років, відповідач не надав належної правової оцінки тим доказам, які надані позивачем для підтвердження стажу щодо спірних періодів, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про відсутність у позивача страхового стажу, який дає право на пенсію за віком.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 26254002360 від 07.08.2026 року, а також зобов`язання відповідача під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.07.2026 року про призначення пенсії за вислугу років зарахувати до його страхового стажу та вислуги років період навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого з 01.08.1994 по 30.06.1999, зарахувавши до вислуги років половину строку такого навчання, а також зарахувати до вислуги років і стажу роботи на посадах прокурорів відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» період безперервної роботи в органах прокуратури України з 29.04.1999 по 07.12.2021 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №26254002360 від 07.08.2026 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого за денною формою з 01 серпня 1994 року по 30 червня 1999 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», половину строку навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого за денною формою з 01 серпня 1994 року по 30 червня 1999 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років та стажу роботи на посадах прокурорів, що обчислюються відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», період безперервної роботи в органах прокуратури України з 29 квітня 1999 року по 07 грудня 2021 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.07.2026 року про призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру», урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення, та зарахованих судом періодів до страхового стажу, вислуги років і стажу роботи на посадах прокурорів, вирішивши питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65017, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.О. Cтефанов
Судове рішення № 141233820, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/25931/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: