Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/25470/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 19 червня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.06.2026 року №155750005313 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 дата заповнення 16.04.1990, Архівною довідкою №193-11.1-33 від 06.02.2024 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2026 року про призначення пенсії за віком;
- стягнути з Відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 гривень.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 (далі - Позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 21 липня 1998 року Іванівським РВ УМВС України в Одеській області, 04.06.2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача) з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За правилами екстериторіальності заява надійшла на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - Відповідач). Проте, Відповідач рішенням про відмову у призначенні пенсії від 11.06.2026 року № 155750005313 (далі Рішення від 11.06.2026) відмовив у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного страхового стажу 31 рік. Так, відповідно до рішення від 04.06.2026 Відповідачем не зараховані до страхового стажу: періоди роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 01.06.1986 року по 31.12.1997 рік та з 01.07.1999 по 26.06.2000, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме - запис про зміну прізвища заявника завірений печаткою ФОП ОСОБА_2 , з яким згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) він не перебуває у трудових відносинах. Тому, на думку Відповідача, трудова книжка заповнена всупереч чинного законодавства, записи про зміну прізвища заповнено не належним чином. Період роботи з 17.09.1990 по 01.12.1998 згідно архівної довідки №193-11.1-33 від 06.02.2024, оскільки у документі прізвище заявника не відповідає прізвищу у паспорті.
Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Позиція третьої особи обґрунтовується наступним
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується із заявленими позовними вимогами та зазначає, що засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, яке уповноважене розглянути подану Позивачем заяву від 04.06.2026. Відповідно до п. 4.3 Порядку 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. За наслідками розгляду заяви та наданих документів Головним управління Пенсійного фонду України у Рівненській області винесено Рішення про відмову у призначенні пенсії № 155750005313 від 11.06.2026 (далі Рішення) через відсутність необхідного страхового стажу 31 рік. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років. Вік заявника 62 роки 2 місяці 15 днів. Страховий стаж особи становить 8 років 11 місяців 11 днів. Стаж відповідно до пункту 3.1 Прикінцевих положень, щодо визначення права для призначення пенсії згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періодів ведення підприємницької діяльності становить 12 років 9 місяців 9 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: - за доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності з 01.06.1986 по 31.12.1997 та з 01.07.1999 по 26.06.2000 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 дата заповнення 16.04.1990, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: запис про зміну прізвища заявника завірений печаткою ФОП ОСОБА_2 , з яким згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) він не перебуває у трудових відносинах. - період роботи з 17.09.1990 по 01.12.1998 згідно архівної довідки №193-11.1-33 від 06.02.2024 не зарахований до страхового стажу, оскільки у документі прізвище заявника не відповідає прізвищу у паспорті; Періоди ведення підприємницької діяльності згідно Витягу з ЄРС для ФОП з 01.03.2006 по 31.05.2026 зараховані до страхового стажу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5).
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
02 вересня 2026 року від третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшли письмові пояснення.
Відповідач відзив на позов до суду не подав.
Станом на 05 листопада 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 (далі - Позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 21 липня 1998 року Іванівським РВ УМВС України в Одеській області, 04.06.2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За правилами екстериторіальності заява надійшла на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.06.2026 року № 155750005313 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного страхового стажу 31 рік.
Так, відповідно до рішення від 04.06.2026 року відповідачем не зараховані до страхового стажу:
- за доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності з 01.06.1986 по 31.12.1997 та з 01.07.1999 по 26.06.2000 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 дата заповнення 16.04.1990, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: запис про зміну прізвища заявника завірений печаткою ФОП ОСОБА_2 , з яким згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) він не перебуває у трудових відносинах;
- період роботи з 17.09.1990 по 01.12.1998 згідно архівної довідки №193-11.1-33 від 06.02.2024 не зарахований до страхового стажу, оскільки у документі прізвище заявника не відповідає прізвищу у паспорті.
Періоди ведення підприємницької діяльності згідно Витягу з ЄРС для ФОП з 01.03.2006 по 31.05.2026 зараховані до страхового стажу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5).
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.06.2026 року № 155750005313 щодо відмови у призначенні пенсії, вважаючи його незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі по тексту Закон № 1058-ІУ).
Стаття 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі-Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-ІУ), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1058-ІУ, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу зазначених правових норм можливо зробити висновок, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Частиною першою ст.26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Станом на момент звернення за призначенням пенсії, Позивач досяг 60 років, що є достатнім пенсійним віком, відповідно до вищенаведених положень статті 26 Закону №1058-IV.
Згідно зі ст.62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку № 637).
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, можливо здійснити висновок, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-ХІІ).
Таким чином, інші документи мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.
Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 визначено чіткий порядок заповнення трудових книжок.
Згідно п. 2.13 Інструкції, змiна записiв у трудових книжках про прiзвище, iм`я, по батьковi i дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнiм мiсцем роботи на пiдставi документiв (паспорта, свiдоцтва про народження, про шлюб, про розiрвання шлюбу, про змiну прiзвища, iм`я та по батьковi тощо) i з посиланням на номер i дату цих документiв.
Зазначенi змiни вносяться на першiй сторiнцi (титульному аркуші) трудової книжки. Однiєю рискою закреслюється, наприклад, колишнє прiзвище або iм`я, по батьковi, дата народження i записуються новi данi з посиланням на вiдповiднi документи на внутрiшньому боцi обкладинки i завiряються пiдписом керiвника пiдприємства або спецiально уповноваженої ним особи i печаткою пiдприємства або печаткою вiддiлу кадрiв.
Як встановлено судом, останнім місцем роботи позивача є ПП ОСОБА_2 відповідно до запису в трудовій книжці №10.
Згідно наказу від 27.02.2024 №31-ОА його було прийнято на посаду слюсаря та вже 03.03.2024 року звільнено за власним бажанням.
Хоча Позивач і працював там дуже короткий час, проте саме ПП ОСОБА_2 є уповноваженою особою за останнім мiсцем роботи ОСОБА_1 щодо зміни запису прізвища у трудовій книжці на підставі та відповідно до його документів.
ПП ОСОБА_2 відповідно до п. 2.13 Інструкції, встановивши, що прізвище зазначене у трудовій книжці Позивача з помилкою, було змінено на правильне, відповідно до його паспорту.
Так, відомості зазначені у трудовій книжці на російській мові «Конфедерат» було змінено на «Конфедырат», відповідно до 2 сторінки його паспорту серії НОМЕР_2 , оскільки його прізвище на російській мові згідно паспорту саме - « ОСОБА_3 ».
Слід також звернути увагу, що до 1993 року був чинним бланк трудової книжки, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР, ВЦСПС «Про трудові книжки робітників і службовців» від 6 вересня 1973 року №656 (далі Постанова №656).
Титульний аркуш бланку трудової книжки, затвердженого Постановою №656, був російською мовою - офіційною мовою СРСР.
Постанова №656 допускала також паралельне заповнення трудової книжки мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа (п. 13 Постанови №656).
Крім того, за пунктом 2.1 Інструкції №58 трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Оскільки трудова книжка Позивача заповнена російською та містить помилку в одній букві саме на цій мові, то і зміна на вірне прізвище також була здійснена цією мовою відповідно до даних паспорта Позивача, що не суперечить вимогам Інструкції №58.
Позиція Відповідача згідно якої, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) він не перебуває у трудових відносинах з ПП ОСОБА_2 є безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах законодавства.
Насамперед, орган ПФУ не має повноважень та підстав щодо встановлення факту наявності або відсутності трудових відносин, запис про які належним чином внесено до трудової книжки Позивача, а Довідка ОК-5 містить лише дані щодо суми заробітку для обчислення пенсії, визначення страхового стажу, сплати страхових внесків.
На підставі цієї довідки застрахована особа отримує інформацію щодо набутого страхового стажу та заробітної плати, яка буде врахована при призначенні пенсії.
Більш того, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, обов`язок з належного оформлення трудової книжки законом покладено на страхувальника.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинені підприємствами, на яких він працював.
У свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем чи іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Відтак, Позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому виправлення його прізвища в титульній сторінці трудовій книжки не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України трудового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту Позивача.
Крім того, слід звернути увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи.
Останнім роботодавцем Позивача дотримано усіх формальних вимог при внесенні змін до трудової книжки, проте Відповідач не зараховує періоди роботи занесені до трудової книжки Позивача тільки за формальними необґрунтованими ознаками.
Недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Адже Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та ці записи є доказами для підтвердження його трудового стажу.
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 07.02.2018 у справі №275/615/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
До того ж слід вказати, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
З огляду на наведене, певні недоліки в записах у трудовій книжці, не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві.
Щодо не зарахування періоду роботи Позивача у ППЧ-29 (Радісне) Управління пожежної охорони Управління внутрішніх справ Одеської області з 17.09.1990 по 01.12.1998 згідно архівної довідки №193-11.1-33 від 06.02.2024, суд зазначає, що хоча прізвище Позивача і зазначене також з помилкою в одній літері «КОНФИДЕРАТ», замість «КОНФЕДИРАТ», проте містить ідентифікаційний код Позивача - НОМЕР_4 , що дозволяє його повністю ідентифікувати.
Також відповідно до змісту довідки, інших працівників на прізвище « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 » за визначений період не має.
Більш того, ці трудові відносини повністю підтверджуються записами у трудовій книжці (№3), які не зараховані за викладених вище підстав.
Додатково зазначені обставини також підтверджується відомостями довідки ОК-5, згідно якої, страхувальником Позивача у 1998 році, а саме: з 01.01.1998 по 01.12.1998 є Управління пожежної охорони Управління внутрішніх справ Одеської області.
Припинення трудових відносин з 01.12.1998 також повністю кореспондується з записом у трудовій книжці №4 та відомостями з архівної довідки від 06.02.2024, де дата звільнення 01.12.1998.
Отже суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача підтверджені трудовою книжкою та Архівною довідкою періоди роботи Позивача.
Відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), пенсійний орган при прийманні документів щодо призначення пенсії не позбавлений права направляти відповідні запити для отримання необхідних відомостей з державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних до власників (розпорядників) зазначених відомостей. При цьому, в разі відсутності необхідних документів або їх неналежного оформлення, пенсійний орган повинен повідомити заявника про необхідність надання ним додаткових документів або дооформлення поданих документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії (пункт 4.2. Порядку № 22-1).
Проте, відповідач прийняв спірне рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії, обмежившись обсягом первісно поданих документів та без урахування наведених вище обставин.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто позивачка, як громадянка України, за умови підтвердження трудового стажу, наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 року у справі № 242/65/17 та від 27.02.2019 року у справі № 423/3544/16-а.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Дії відповідача, щодо не врахування трудової книжки та відповідно не врахування страхового стажу, нею підтвердженого суперечить принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, в моєму випадку видачі дублікату трудової книжки.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Слід зауважити, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.06.2026 року №155750005313 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.245 КАС України, є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України.
Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини та змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.06.1986 року по 31.12.1997 року, з 17.09.1990 року по 01.12.1998 року та з 01.07.1999 року по 26.06.2000 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 (дата заповнення 16.04.1990) та Архівної довідки №193-11.1-33 від 06.02.2024 року.
Правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями.
Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду щодо необхідності зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу позивача та перевірки їх впливу на наявність у нього права на призначення пенсії за віком.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи також підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 064,96 грн.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в сумі 1 064,96 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.06.2026 року №155750005313 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.06.1986 року по 31.12.1997 року, з 17.09.1990 року по 01.12.1998 року та з 01.07.1999 року по 26.06.2000 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 (дата заповнення 16.04.1990) та Архівної довідки №193-11.1-33 від 06.02.2024 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду щодо необхідності зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу позивача та перевірки їх впливу на наявність у нього права на призначення пенсії за віком.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1064 грн. 96 коп.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, Рівненська обл., код ЄДРПОУ 21084076).
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.О. Cтефанов
Судове рішення № 141233816, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 420/25470/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: