Рішення № 141232113, 04.11.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10012/26

Провадження № 2/750/4744/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого - судді - Григор`єва Р.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Коваленко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про захист прав споживачів, в якому просила визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування їй процентів та комісій за договорами споживчого кредиту за період проходження її чоловіком військової служби, зобов`язати відповідача провести перерахунок заборгованості за договорами та стягнути на її користь надмірно сплачені грошові кошти (переплату відсотків та комісій) на банківські реквізити позивача, а також

3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачкою та відповідачем в електронній формі через онлайн -сервіс (веб-сайт) «Credit7» було укладено договори споживчого кредиту. Чоловік позивачки ОСОБА_2 безперервно проходить військову службу з 18.03.2022, з яким 09.05.2025 позивач зареєструвала шлюб, змінивши прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_4 . Вважає, що відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач не мав права нараховувати їй проценти та інші платежі, крім основної суми кредиту. Зазначала, що зобов`язання виконувала своєчасно, проте після звернення до відповідача надмірно сплачених коштів не отримала, була змушена звертатися до Національного банку України та суду, що спричинило душевні страждання.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.09.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: копії електронних договорів, укладених з ОСОБА_5 через онлайн-сервіс «Credit7» та повні розгорнуті: довідки про рух коштів (історію нарахувань та платежів) за такими договорами.

19.10.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача Герасимчуком І.А. поданий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» про захист прав споживачів в повному обсязі. Також зазначив, що 21.01.2025 між сторонами укладено договір споживчого кредиту № 5262069 на суму 1 000,00 грн строком на 360 днів, а додатковим договором від 11.02.2025 розмір кредиту збільшено до 2 000,00 грн. Договори підписано електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, кошти перераховано позивачці. 21.08.2025 кредит повністю погашено, договір закрито. За весь час користування кредитом сплачено 2 000,00 грн основного боргу, 200,00 грн комісії та 3 421,83 грн процентів; із них за період з 09 травня до 21 серпня 2025 року - 1 922,67 грн процентів. Штраф і пеня не нараховувалися.

Представник відповідача зазначив, що до реєстрації шлюбу позивачка не мала права на пільгу як дружина військовослужбовця, а обидві комісії по 100,00 грн нараховані до цієї дати. Заперечував достатність доказів служби чоловіка саме у травні-серпні 2025 року: довідка військової частини містить відомості про службу в ній із 04 травня 2026 року, а витяг із наказу від 18 березня 2022 року, на його думку, не виключає подальшого звільнення зі служби. Представник відповідача також поставив під сумнів відповідність електронних копій оригіналам. Наголосив, що вперше отримав звернення про пільгу 31.07.2026, листом від 07.08.2026 № 6415 повідомив про необхідність подати належно оформлені документи, аналогічні пояснення надав Національному банку України листом від 18.08.2026 № 6749. Вважав, що права позивачки не порушені, обрані нею способи захисту неефективні, розмір майнової вимоги первісно не визначений, моральна шкода не доведена. Разом із відзивом подав кредитні документи та розрахунок платежів.

19.10.2026 через систему «Електронний суд» позивачкою ОСОБА_1 подана відповідь на відзив, в якій остання заперечила ці доводи, послалася на засвідчення поданих через систему «Електронний суд» копій своїм кваліфікованим електронним підписом, наполягала на безперервному проходженні чоловіком військової служби та просила стягнути визначену відповідачем суму надмірно сплачених процентів - 1 922,67 грн і 3 000,00 грн моральної шкоди. Вказувала, що самостійно виховує трьох дітей, переживає за чоловіка, який після тяжкої операції продовжує службу, а необхідність листування з фінансовою установою посилила її психологічне напруження.

Заперечень на відповідь на відзив не подано.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, 30.09.2026 через систему «Електронний суд» подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але подав відзив на позов.

Фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 15, частини першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою, третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що 21 січня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_6 укладено договір № 5262069 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сума кредиту складає: 1000, 00 грн. (п.1.2); строк кредитування 360 днів, періодичність платежів - кожні 30 днів (п.1.3); комісія за надання кредиту становить 100, 00 грн. Тип комісії (якщо передбачена Договором) - разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладення додаткового договоруугоди згідно з п.1.2.1 Договору). Тип процентної ставки-фіксована (п.1.4). Стандартна процентна ставка становить 0, 95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору; денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0, 9778% (п.п.1.4.1); знижена процентна ставка становить 0, 0475% за кожен день користування кредитом; денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 0, 9026% (п.п.1.4.2).

11.02.2025 між сторонами укладено додатковий договір до договору

№ 5262069 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.01.2025. Сума кредиту складає: 1000, 00 грн. (п.1.2), у зв`язку з чим внесені зміни в п.1.2, 1.4 Договору, а саме збільшена сума кредиту до 2000, 00 грн., збільшена комісія до 200,00 грн. Денна процентна ставка за стандартною процентною ставкою дорівнює 0, 9488%; денна процентна ставка за зниженою процентною ставкою дорівнює 0, 9011% (п.1.6).

Укладення договору № 5262069 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.01.2025 та додаткового договору від 11.02.2025, отримання кредитних коштів в розмірі 2000, 00 грн., їх повернення та наведені відповідачем суми сплачених платежів сторонами не заперечуються.

Відповідно до довідки відповідача від 21 серпня 2025 року № 21.08.2025/5262069 зобов`язання за договором № 5262069 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.01.2025 повністю виконані та договір закритий.

Даних про інші кредитні договори між сторонами, які діяли після 09 травня 2025 року та охоплювалися б предметом цього спору, не встановлено.

За статтями 1048, 1054 ЦК України кредитодавець за загальним правилом має право на проценти за користування кредитом. Однак це правило діє з урахуванням спеціальних законодавчих гарантій.

За приписами частини третьої статті 6, статей 628, 629 ЦК України обов`язковість договору не дозволяє сторонам відступати від імперативних положень закону.

Відповідно до ч.15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам)-штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), таабо автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів таабо вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Поширення гарантії, передбаченої ч.15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на дружин і чоловіків передбачено змінами, внесеними Законом України № 3633-IX, які набрали чинності 18 травня 2024 року, тобто до виникнення спірних нарахувань.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі

№ 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Судом встановлено, що шлюб позивачки з ОСОБА_2 зареєстровано 09 травня 2025 року, що підтверджується долученим до справи актовим записом про шлюб № 327.

На підтвердження проходження чоловіком позивачки військової служби суду надані витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 18 березня 2022 року № 44-сч, який підтверджено, що старший солдат ОСОБА_2 зарахований на військову службу з 18 березня 2022 року за призовом під час мобілізації; довідку військової частини НОМЕР_1 № 6749 від 27 липня 2026 року, яка засвідчує проходження ним служби у цій частині з 04 травня 2026 року.

Наведені військові документи відповідають переліку документів встановленому листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142, в повній мірі підтверджують безперервність військової служби за призовом під час мобілізації чоловіком позивачки з 18.03.2022, набуття з 09.05.2025 позивачкою статусу дружини військовослужбовця, призваного на військову службу за мобілізацією та є підставою для поширення на неї пільг, передбачених ч.15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст. 1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні (п. 3 ч.3 ст. 1212 ЦК України).

Отже припинення основного кредитного зобов`язання належним виконанням, не виключає повернення за наведеною нормою конкретної суми, для нарахування і збереження якої договір з огляду на імперативну заборону закону не створював правової підстави.

З розрахунку відповідача вбачається, що за період з 09 травня до 21 серпня 2025 року позивачка сплатила 1 922,67 грн процентів. У відповіді на відзив позивач погодилася із цією сумою та прямо просила її стягнути. За частиною першою статті 82 ЦПК України визнані сторонами обставини за відсутності обґрунтованих сумнівів не потребують доказування.

Суд також вважає, що зазначення конкретної суми у відповіді на відзив не є новою вимогою про інший предмет спору: вимогу про стягнення надмірно сплачених процентів позивачка заявила вже в позовній заяві, пояснивши неможливість самостійно визначити їх розмір без документів кредитодавця. Після подання цих документів вона кількісно конкретизувала ту саму вимогу. Фактична підстава позову не змінилася. Суд не визначає суму стягнення замість позивачки, а вирішує прямо підтриману нею вимогу на суму 1 922,67 грн.

Вирішуючи вимоги про визнання дій незаконними та зобов`язання провести перерахунок, суд виходить зі статей 15, 16 ЦК України та статті 5 ЦПК України. Спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права і характеру порушення та забезпечувати його поновлення.

У даній справі кредитне зобов`язання вже виконане, наявність будь-якого непогашеного боргу відсутня, а розмір платежів за спірний період відомий. Окреме зобов`язання відповідача перерахувати вже закритий кредит не надасть позивачу ефективного захисту свого порушеного права. Суд також погоджується з доводами представника відповідача, що вимога про визнання незаконними дій відповідача щодо нарахування процентів та комісій не є ефективним способом захисту, оскільки п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України передбачає визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а окреме визнання незаконними дій відповідача, який є приватною юридичною особою не відновлює жодного права позивача.

Посилання представника відповідача у відзиві на позов на відсутність порушення права через те, що він не відмовив у пільзі остаточно, а лише запропонував подати документи, не спростовує вимоги про повернення коштів після підтвердження права на пільгу в суді. Відсутність у листі регулятора - Національного Банку України висновку про порушення не позбавляє споживача права на судовий захист.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає, що стаття 23 ЦК України допускає компенсацію душевних страждань, заподіяних порушенням цивільного права. Статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачають судовий захист споживача, включно з вирішенням питання про відшкодування моральної шкоди. У постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що компенсація моральної шкоди у зв`язку з порушенням споживчого договору може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. таке відшкодування прямо не передбачене умовами договору.

Отже, відсутність відповідного договірного пункту або майновий характер основної вимоги не виключають цього способу захисту.

Підставою для задоволення такої вимоги є сам факт моральної шкоди та її причинний зв`язок із конкретним порушенням відповідача. Розмір компенсації визначається за статтею 23 ЦК України з урахуванням характеру порушення, глибини страждань, інших істотних обставин, вимог розумності та справедливості. За загальним правилом статті 1167 ЦК України враховується також вина заподіювача шкоди.

У відповіді на відзив від 19.10.2026 позивачка пояснила свої душевні переживання вихованням трьох дітей, станом здоров`я чоловіка та його військовою службою, а також необхідністю листування з фінансовою установою і звернення до НБУ та суду для захисту своїх прав споживача. Суд не ставить під сумнів складність названих життєвих обставин. Проте тяжке захворювання чоловіка, небезпека його служби та пов`язане з цим загальне психологічне навантаження не є наслідками поведінки відповідача. У відповіді на відзив не конкретизовано змін у повсякденному житті, тривалості чи проявів додаткового емоційного розладу, які можна було б пов`язати саме з утриманням відповідачем 1 922,67 грн. Отже, позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведений факт заподіяння їй моральної шкоди.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки 1 922,67 грн. процентів, сплачених за період дії пільги з 09 травня до 21 серпня 2025 року. В задоволенні інших вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовом, пов`язаним із порушенням її прав споживача, відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». За частиною шостою статті 141 ЦПК України судовий збір стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Вимога про моральну шкоду, визначена у грошовій сумі, має майновий характер для цілей обчислення судового збору, що узгоджується з висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц. Загальний розмір конкретизованих майнових вимог становить 4 922,67 грн, із яких задоволено 1 922,67 грн. За статтею 4 Закону України «Про судовий збір» ставка для фізичної особи становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб; при поданні позову в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8. З урахуванням прожиткового мінімуму 3 328,00 грн на 01 січня 2026 року збір за майнові вимоги становить 1 064,96 грн (3 328,00 ? 0,4 ? 0,8). Позов задоволено на 39, 06 %. Пропорційно задоволеній частині з відповідача належить стягнути 415,97 грн (1 064,96 ? 39, 06 %).

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 137, 141, 259, 263265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492, адреса 02081, м. Київ, вул. вул. Дніпровська набережна, будинок, 25, приміщення 318 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 , IBAN НОМЕР_3 у АТ КБ «Приватбанк») - 1 922 (одну тисячу дев`ятсот двадцять дві) гривні 67 копійок надмірно сплачених грошових коштів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492, адреса 02081, м. Київ, вул. вул. Дніпровська набережна, будинок, 25, приміщення 318 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 , IBAN НОМЕР_3 у АТ КБ «Приватбанк») у дохід держави судовий збір у розмірі 415 (чотириста п`ятнадцять) гривень 97 копійок.

Повне судове рішення складено 04.11.2026.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя Р.Г. Григор`єв