Єдиний державний реєстр судових рішень
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" листопада 2026 р. справа № 300/5576/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання дії щодо відмови здійснити з 01 березня 2026 року перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30 грудня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року у справі № 300/55/20, з урахуванням фактично проведених виплат, зобов`язання здійснити з 01 березня 2026 року перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30 грудня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року у справі № 300/55/20, з урахуванням фактично проведених виплат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII. З 01.01.2026 відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії із застосуванням понижуючого коефіцієнту на підставі ст. 30 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778. Так, розмір нарахованої пенсії позивача складав 36 797,75 грн, проте з урахуванням понижуючого коефіцієнта позивачу виплачується пенсія у розмірі 25950,00 грн. Вказав про те, що застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, є протиправним. Обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту. Як наслідок, відповідача слід зобов`язати перерахувати і виплатити з 01.03.2026 пенсію без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.08.2026. Щодо заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши що з 01.01.2017 максимальний розмір пенсії визначено окремим Законом № 1774, яким внесено зміни до статті 43 Закону № 2262. Оновленою редакцією статті 43 передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Стверджує, що на виконання Постанови №236 пенсійним органом проіндексовано пенсію позивача з 01.03.2026 в сумі 25950,00 грн. Пенсія позивача обмежується максимальним розміром та до виплати становить 25950,00 грн у зв`язку із чим до пенсії позивача не застосовуються коефіцієнти, передбачені Постановою №1778. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що визнається сторонами.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 за № 236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році", з 01.03.2026 позивачу установлено підвищення пенсії та проведено перерахунок, внаслідок якого загальний розмір пенсії позивача склав 36 797,75 грн, який обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність при її виплаті, що становить 25950,00 грн, що підтверджується розрахунком за пенсійною справою № ХД - 18663 (Міноборони) (а.с.30).
01.05.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, згідно якої просив виплатити пенсію з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30 грудня 2025 року Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період дії воєнного стану (а.с.4).
Відповідач листом від 29.05.2026 за №13026-11169/П-02/8-0900/26 надав відповідь, в якій вказав що загальний розмір пенсії позивача з 01.03.2026 становить 36 797,75 грн, однак, пенсія позивачу виплачується в сумі 25950,00 грн (а.с.5-6).
Позивач, не погоджуючись із застосованим обмеженням щодо максимального розміру пенсії, в результаті проведеного перерахунку і вважаючи вказані дії відповідача протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Нормами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03 травня 1996 року, що ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V та набрала чинності для України з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за № 2262-XII (надалі - Закон № 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі також - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
08.07.2011 прийнято Закон України №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 (надалі також Закон №3668-VI), частиною 2 якого було визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим ж Законом №3668-VI внесено зміни до статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зокрема, частину 5, яка із врахуванням змін, внесених Законом №1080-VIII від 12.04.2016 є частиною 7, викладено в наступній редакції: Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (підпункт 8 пункту 6 розділу II).
Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, зокрема, положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Згідно із п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022 приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, втратили чинність в грудні 2016 року, а положення статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратили чинність в квітні 2023 року.
Відтак, обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється в цілому на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду в постановах від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 08.08.2019 в справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 30.10.2020 в справі №522/16881/17, від 21.12.2021 у справі №120/3552/21-а, від 27 січня 2022 року в справі №240/7087/20, від 17 лютого 2022 року у справі №640/11168/20, від 18 травня 2022 у справі №380/12337/20, від 29 червня 2022 року в справі №640/19118/18, від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21, від 08.04.2025 в справі №380/8998/24.
25.02.2026 Кабінет Міністрів України прийняв постанову за № 236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" (надалі також - Постанова №236).
Так, пунктом 1 постанови №236 установлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 2 постанови №236 з 1 березня 2026 року:
1) розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році і підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2025 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб.
Підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2025 р. відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;
2) розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім частини першої статті 22 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, підвищені відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році, пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році, підвищуються на коефіцієнт збільшення, встановлений пунктом 1 цієї постанови;
Пунктом 3 Постанови №236 установлено, що у разі, коли розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії. Щомісячна доплата до пенсії, встановлена цим абзацом, не встановлюється у разі, коли в результаті перерахунку, проведеного відповідно до пункту 1 і підпунктів 1-7 пункту 2 цієї постанови, розмір пенсії обчислено в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, або в максимальному розмірі, визначеному частиною третьою статті 27 Закону, а також у разі перерахунку частини розміру пенсії, передбаченого абзацом першим пункту 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році; розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 гривень; пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 30 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік і постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 р. № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».
Як встановлено судом, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 за № 236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році", з 01.03.2026 позивачу установлено підвищення пенсії та проведено перерахунок, внаслідок якого загальний розмір пенсії позивача склав 36 797,75 грн, який обмежено обмеження максимальним розміром, установленими для осіб, які втратили працездатність при її виплаті, що становить 25950,00 грн, що підтверджується розрахунком за пенсійною справою № ХД - 18663 (Міноборони) (а.с.30).
При цьому, відповідач фактично відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті індексації відповідно до Постанови № 236, оскільки станом на березень 2026 року його пенсія перевищує максимальний розмір.
Однак, суд зазначає, що положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ та статті 2 Закону №3668-VI визнані такими, що не відповідають Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 відповідно, внаслідок чого втратили чинність, а тому не можуть застосовуватись у спірних відносинах.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до цього закону, дії відповідача щодо обмеження виплати пенсії з 01.03.2026 розміром 25950,00 грн є протиправними.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо застосування понижуючих коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30 грудня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та зобов`язання провести з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, суд зазначає, що згідно протоколу за пенсійною справою № ХД - 18663 (Міноборони) (а.с.30), обрахунок та виплата пенсії позивачу, на виконання Постанови № 236, здійснені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 за № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", відтак, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають..
За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2026 з урахуванням суми індексації пенсії, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" без обмеження максимальним розміром, із врахуванням проведених платежів.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень. Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При цьому, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір".
Оцінюючи зміст, обсяг і варіть послуг на надання правової допомоги, витрати на яку просить позивач стягнути в розмірі 5 000,00 грн, суд керується наступним правовим регулюванням та доказами, наявних в матеріалах справи.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень, позивачем долучено витяг із договору про надання правничої допомоги укладений між адвокатом Розумовичем Романом Івановичем, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №002114 від 06.11.2025, та Плісом Богданом Ярославовичем, акт приймання-передачі наданих послуг, довідку про отримання гонорару.
Позивачем надані належні документи в частині понесення останньою витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень, що дає підстави для вирішення судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).
Положеннями частини 6 статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертає увагу на те, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
Таким чином, дана справа відноситься до справ незначної складності, а тому не потребує значних зусиль для підготовки позовної заяви та доказів до неї.
При цьому, суд зазначає, що зібрані представником позивача та подані суду докази не становили значний обсяг та в своїй основі складалися з тих документів, які були долучені відповідачем в процесі розгляду справи.
Поряд із вказаним, в даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:
"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
76. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним."
З огляду на вищевказане, суд переконаний, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є дещо завищеним та неспівмірним із складністю і характером даної справи.
Підсумовуючи свої аргументи і мотиви, суд вважає справедливим можливе відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 гривень, які також підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати з 01.03.2026 пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимальним розміром.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням суми індексації пенсії, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" без обмеження максимальним розміром, із врахуванням проведених платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Микитин Н.М.
Судове рішення № 141231036, Івано-Франківський окружний адміністративний суд було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 300/5576/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: