Єдиний державний реєстр судових рішень ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 рокуСправа № 360/352/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, 7 окремої автомобільної санітарної роти ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
20.02.2026 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, 7 окремої автомобільної санітарної роти ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону щодо обчислення та виплати грошового забезпечення Позивачу з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. включно без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, а саме з 29.01.2020р. по 31.12.2020р. включно із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020р. за Законом України "Про державний бюджет України на 2020рік, з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з 01.01.2023р. по 19.05.2023р. включно із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом встановленого станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що під час проходження військової служби відповідач у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно обчислював її посадовий оклад та оклад за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року. На думку позивачки, після скасування судовим рішенням від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 відповідач мав визначати зазначені оклади відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 з урахуванням щорічного збільшення прожиткового мінімуму. Застосування незмінної розрахункової величини призвело до виплати грошового забезпечення та залежних від нього додаткових виплат у заниженому розмірі, що, як вважає позивачка, є підставою для їх перерахунку та виплати недоотриманих сум.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача 7 окрему автомобільну санітарну роту НОМЕР_1 мобільного військового госпіталю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону Медичних сил Збройних сил України.
11.03.2026 року від представника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що є неналежним відповідачем, оскільки позивачка проходила службу у 7 окремій автомобільній санітарній роті, командир якої видає накази щодо нарахування грошового забезпечення, тоді як Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону лише здійснює фінансове забезпечення цієї військової частини. Також відповідач вважає, що позивачка пропустила шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки про розміри виплат могла дізнатися з наказу від 26.12.2024 №361 та грошового атестата від 27.12.2024 №549/35570. На його думку, отримання відповіді на адвокатський запит у лютому 2026 року не змінює початку перебігу цього строку, а визнання неконституційним тримісячного строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, не означає можливості звернення до суду без обмеження будь-яким строком. Щодо суті вимог відповідач стверджує, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 не відновило автоматично попередньої редакції пункту 4 постанови №704, а тому підстав для перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного календарного року немає. З огляду на викладене просить залишити позов без розгляду, а в разі відмови в цьому відмовити у задоволенні позову повністю.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 змінено із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 360/352/26 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 06.08.2026 року в задоволенні клопотання Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №360/352/26 відмовлено.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 200 від 18.07.2016 року старшого солдата ОСОБА_1 з 18 липня 2016 року зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира 7 окремої автомобільної санітарної роти (по стройовій частині) № 361 від 26.12.2024 року старшого солдата ОСОБА_1 з 27.12.2024 року виключена зі списків особового складу 7 .окремої автомобільної санітарної роти та всіх видів забезпечення.
28.01.2026 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до 7 ОАСР з проханням надати відомості щодо нарахування грошового забезпечення позивача.
18.02.2026 на електронну адресу адвоката надійшов лист 7 окремої автомобільної санітарної роти від 17.02.2026 №2037/137, до якого додано інформацію про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 18.07.2016 по 26.12.2024. Ознайомившись із наданою інформацією та вважаючи, що грошове забезпечення обчислювалося і виплачувалося у заниженому розмірі, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) установлено грошове забезпечення, зокрема, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 4 Постанови №704 у первісній редакції було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
На момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 пункт 4 був викладений у редакції згідно з пунктом 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність, у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18.
Тобто, з 29.01.2020 року, враховуючи дату ухвалення цього судового рішення, була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, котра запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.
У той же час, 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
За змістом пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Під час розв`язання колізії між нормами п.3розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №103 (після скасування таких змін у судовому порядку) перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Оскільки норма пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, то відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Подібні правові висновки щодо розв`язання колізії норм права (п.3 розділу II Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704), зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18.
Тобто, з 29.01.2020 року була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.
Таким чином, з 29.01.2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023 року, було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.
Отже, суд доходить висновку, що при розрахунку грошового забезпечення позивача в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 року відповідач мав застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням є розрахунковою величиною для решти складових грошового забезпечення (щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), перерахунок цих окладів супроводжує перерахунок усіх похідних від них виплат. За таких обставин дії відповідача щодо обчислення і виплати грошового забезпечення позивача без урахування належного розміру прожиткового мінімуму є протиправними, а відповідач зобов`язаний здійснити відповідний перерахунок та виплату.
Підсумовуючи все вище викладене, з огляду на відсутність у відповідачів правових підстав для застосування при обчисленні позивачу грошового забезпечення у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, суд дійшов висновку про те, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, - визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (вул. Князів Коріатовичів, 185,м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл.,21018, код ЄДРПОУ 07816153), 7 окремої автомобільної санітарної роти 59 військового мобільного госпіталю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (-ще Олександрівка (Олександрівський),Краматорський р-н, Донецька обл.,84000, код ЄДРПОУ 14321765) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 7 окремої автомобільної санітарної роти щодо ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов`язати 7 окрему автомобільну санітарну роту здійснити перерахунок ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 року року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, - визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону виплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 року грошове забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, - визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволені іншої частини вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков
Судове рішення № 141230077, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 360/352/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: