Рішення № 141230072, 05.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
05.11.2026
Номер справи
160/871/26
Номер документу
141230072
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокуСправа № 160/871/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 01.01.2026 №046350021373 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію, у зв`язку з втратою годувальника.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника. За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яким прийнято спірне рішення про відмову у призначенні пенсії. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

До суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що 24.12.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV. За принципом екстериторіальності заява позивача була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення №046350021373 від 01.01.2026 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. З огляду на викладене, вважає спірне рішення правомірним та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.09.1990 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований шлюб (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 08.11.1990).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 27.07.2020 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

24.12.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника, чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №046350021373 від 01.01.2026, яке мотивоване наступним:

«Відмова про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 за померлого годувальника ОСОБА_2 .

Дата народження померлого годувальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата народження заявниці ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 24.12.2025.

Вік померлого годувальника 57 років.

Страховий стаж померлого годувальника становить 57 років 8 місяців 26 днів.

Звертаємо увагу, що до матеріалів ЕПС необхідно долучити документи про період навчання та пільгову довідку.

Повідомляємо, що право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на повному його утриманні та одержували від нього допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів для існування чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону або незалежно від тривалості їх страхового стажу при досягненні 65 років.

Страховий стаж заявниці становить 9 років 1 місяць 25 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 25.01.2000, оскільки до ЕПС долучено скановану копію документа;

- період роботи з 20.07.1987 по 24.04.1994, оскільки в записах трудової книжки наявне виправлення номеру наказу при прийнятті на роботу. Для зарахування даного періоду роботи необхідно надати уточнюючу довідку, видану архівною установою на підставі первинних документів.

Прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії по втраті годувальника, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу у заявниці 32 роки».

Позивач із означеним рішенням не погоджується, що стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено поняття непрацездатної особи. Так, непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

З матеріалів справи судом установлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 08.09.1990 ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Як вище встановлено судом, питання наявності у померлого годувальника страхового стажу та інших підстав, передбачених ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не є предметом спору у даній справі. Оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу не містить посилань на відсутність необхідного стажу у померлого годувальника як на підставу для відмови, отже, ця обставина не оспорюється відповідачем.

Натомість, згідно спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в призначенні пенсії від 01.01.2026 №046350021373, пенсійний орган встановив, що у позивача наявний страховий стаж 9 років 1 місяць 25 днів, якого, на його думку, недостатньо для призначення пенсії у разі втрати годувальника.

Відповідно до позовних вимог, позивач просить призначити пенсію у разі втрати годувальника.

За приписами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 років.

Частиною другою статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року мають особи за наявності страхового стажу від 22 до 32 років.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. В той же час, трудова книжка підтверджує загальний трудовий стаж особи.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_5 від 18.07.1984 наявні наступні записи щодо спірних періодів роботи позивача:

20.07.1987 прийнята до санаторію-профілакторію Павлоградського хімічного заводу ім. 60-річчя рядянської України кухарем ІV розряду, протокол №49-13 від 10.07.1987 (запис №4);

24.04.1994 звільнена за ст. 40 п. 1 КЗпП України за скороченням штату, наказ №40 від 22.04.1994 (запис №5).

Дослідивши записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 від 18.07.1984, суд доходить висновку, що вони містять чітку послідовність відомостей про прийняття на роботу та звільнення позивача у спірні періоди. Зазначені записи мають відомості про накази, завірені печатками підприємств, установ, організацій, та підписами відповідальних осіб, не містять ознак підробки чи суттєвих розбіжностей, які б ставили під сумнів факт трудової діяльності позивача.

Період роботи позивача з 20.07.1987 по 24.04.1994 також підтверджено довідкою про працю на підприємстві, виданою відділом кадрів Державного підприємства «Наукове виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод», від 08.12.2025 №217.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що період роботи з 20.07.1987 по 24.04.1994 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Суд критично оцінює посилання відповідача на наявність виправлення номеру наказу при прийнятті на роботу, як на підставу для відмови в зарахуванні зазначеного періоду роботи до страхового стажу позивача, оскільки Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Таким чином, оскільки трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували відомості, внесені до неї, суд вважає доводи пенсійного органу про неможливість зарахування цих періодів необґрунтованими. Будь-які формальні недоліки в первинних архівних документах чи неможливість проведення перевірки ПФУ не можуть нівелювати відомості офіційного документа (трудової книжки) та позбавляти позивача права на належне пенсійне забезпечення.

Відтак, суд критично оцінює посилання відповідача на недоліки в заповненні трудової книжки позивача як на підставу у відмові заражувати до страхового стажу періоду роботи з 20.07.1987 по 24.04.1994.

Разом із тим, трудова книжка позивача серії НОМЕР_5 вперше заповнювалась 18.07.1984. На той час діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція №162).

Згідно пункту 2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції №162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно пункту2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

За приписами п. 2.3 Інструкції №162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: « 1984.05.01», у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: « 05.01.84». Записи виконуються акуратно, перовою або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Відповідно до п.2.5 Інструкції №162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові в цьому необхідну допомогу.

Аналогічні норми містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до п. 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

За приписами п. 2.2, 2.4 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно пункту 2.11, 2.13 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналізуючи вищевикладені норми Інструкцій №162 та №58, суд доходить висновку, що відповідальність за якість записів у трудовій книжці, наявність виправлень чи чіткість відбитків печаток покладається виключно на власника або уповноважений ним орган. Відтак, можливі технічні помилки роботодавця не можуть бути перекладені на працівника та призводити до обмеження його конституційного права на соціальний захист. Недотримання правил ведення трудової книжки тягне за собою негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для застрахованої особи, щодо якої ці порушення було вчинено.

Зазначена правова позиція є сталою та підтверджується, зокрема, постановою Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, де наголошено на недопустимості позбавлення особи права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу через формальні недоліки документів.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

Відтак, викладені у спірному рішенні підстави незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 20.07.1987 по 24.04.1994 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_5 від 18.07.1984, суд вважає необґрунтованими. Враховуючи, що формальні недоліки у заповненні трудової книжки не спростовують факту наявності трудових відносин, такі доводи пенсійного органу не можуть бути покладені в основу відмови у призначенні пенсії.

Щодо періоду догляду за дитиною, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та непрацюючі особи, які доглядають за дитиною віком від одного до трьох років.

Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), період перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами у період з 01.01.2004 по 30.06.2013 включно підтверджується свідоцтвом про народження дитини, наказом про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, індивідуальними відомостями про застраховану особу. Період перебування у відпустці визначається як період, що відповідає тривалості такої відпустки, встановленій статтею 17 Закону України «Про відпустки», а для жінок, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - тривалості, передбаченій пунктом 10 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та передує даті надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_5 від 18.07.1984 відсутні записи щодо відповідного періоду догляду за дитиною.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні накази щодо надання позивачу оплачуваної відпустки по догляду за дитиною.

Так само, в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про народження дитини позивача.

Зі змісту позовної заяви судом не встановлено протиправність неврахування періоду догляду за дитиною до страхового стажу позивача.

Отже, з огляду на положення Порядку №22-1 період догляду за дитиною не підтверджено матеріалами справи.

Таким чином суд доходить висновку, що відсутні підстави для зарахування періоду по догляду за дитиною до страхового стажу позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії №046350021373 від 01.01.2026 є протиправним та підлягає скасуванню в частині відмови у зарахуванні періоду роботи позивача з 20.07.1987 по 24.04.1994.

Щодо позовних вимог в частині призначення пенсії в разі втрати годувальника, суд зазначає наступне.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

В той же час, згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Частиною 2 статті 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачами, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.12.2025 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).

За таких обставин суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 532,48 грн

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 242-247, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 01.01.2026 №046350021373 про відмову у призначенні пенсії в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 20.07.1987 по 24.04.1994.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.07.1987 по 24.04.1994.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.12.2025 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька

Часті запитання

Який тип судового документу № 141230072 ?

Документ № 141230072 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141230072 ?

Дата ухвалення - 05.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141230072 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141230072 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141230072, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141230072, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141230072 відноситься до справи № 160/871/26

Це рішення відноситься до справи № 160/871/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141230071
Наступний документ : 141230073