Рішення № 141228766, 04.11.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3141/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Базаки А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом Чернігівського обласного центру соціально-психологічної допомоги (14026, місто Чернігів, вулиця Елеваторна, будинок 6; код ЄДРПОУ: 33688795),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУЛ ФЬЮЖН» (61036, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 13; код ЄДРПОУ: 45153578),

про зобов`язання активувати талони для отримання пального, -

за участю представників учасників процесу:

позивача: не з`явився.

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Чернігівський обласний центр соціально-психологічної допомоги, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 3141/26 від 04.09.2026) до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУЛ ФЬЮЖН», з вимогою про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фул Фьюжн» активувати талони для отримання пального Чернігівським обласним центром соціально-психологічної допомоги шляхом відпуску пального за талонами: дизельного палива (Євро 5) 650 літрів - 65 талонів номіналом 10 літрів на загальну суму 40950,00 грн, та дизельного палива (Євро 5) 5 літрів - 1 талон номіналом 5 літрів на загальну суму 315,00 грн згідно із договором №1602-6 від 19.02.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем своїх обов`язків за договором №1602-6 від 19.02.2026.

07.09.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3141/26. Справу № 922/3141/26 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 07 жовтня 2026 року о 10:30, засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Харківської області за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд, зал № 105. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Позивачу, згідно ст. 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів з дня отримання відзиву на подання до суду відповіді на відзив. Відповідачу, згідно ст. 167 ГПК України, встановлено строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив на подання до суду заперечення на відповідь на відзив.

13.10.2026, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачем подані заяви про розгляд справи без його участі (вх. № 24342 від 02.10.2026 та вх. № 27331 від 04.11.2026 року).

Водночас, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, участі у судових засіданнях не брав, а також жодних клопотань та заяв до суду не подавав.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.09.2026 про відкриття провадження у справі відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копію в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено відповідачу в електронний кабінет системи «Електронний Суд» та доставлено 07.09.2026 о 17:15.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до інформації, наявної у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Господарського суду Харківської області від 07.09.2026 у справі №922/3141/26 направлена судом до зазначеного реєстру 07.09.2026 та оприлюднена 09.09.2026 року.

Виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин першої, другої статті 42 ГПК України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов`язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 ГПК України, зазначені права та обов`язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 ГПК України.

Отже, учасники справи повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов`язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач є належно повідомленим про відкриття провадження у даній справі, оскільки ухвалу суду було направлено до електронного кабінету системи «Електронний Суд», а також ухвала опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач у строк, встановлений ГПК України, а саме до 23.09.2026 року (включно) не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже його відсутність не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі викладеного, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено та обґрунтовано свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об`єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд констатує про те, що ним дотримані строки розгляду справи.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Як зазначено у позовній заяві, 19 лютого 2026 за результатами запиту ціни пропозиції було укладено Договір №1602-6 з ТОВ "ФУЛ ФЬЮЖН" (Постачальник) на загальну суму 41454.00 грн.

Згідно з умовами зазначеного договору постачальник зобов`язувався поставити талони на відпуск дизельного палива з резервуарів АЗС УКРНАФТА у загальній кількості 658 л.

19.02.2026 укладена Додаткова угода №1 до Договору №1602-6 від 19.02.2026, якою було зменшено закупівлю товару до 655 л. загальною вартістю 41265.00 грн.

04.03.2026 Чернігівським обласним центром соціально-психологічної допомоги через ДКСУ була здійснена оплата за Договором.

Після виконання зобов`язань, взятих на себе сторонами Договору, під час спроби отримання дизельного палива за талонами 10.03.2026 працівники АЗС повідомили про те, що для відпуску дизельного палива за талонами постачальник має їх активувати.

Для отримання інформації стосовно даної ситуації на офіційну електронну адресу постачальника «fuel.fusion01@gmail.com» було направлено повідомлення, з проханням зв`язатися з адміністрацією закладу для врегулювання питань пов`язаних з активацією талонів.

10.03.2026 у відповідь на зазначене повідомлення постачальник надав лист №0903-02 від 09.03.2026, в якому зазначив, що у зв`язку із паливною кризою, що викликана війною з Іраном та зростанням цін на паливо в усьому світі, відпуск пального за талонами призупинено.

На підтвердження того, що такі події відносяться до обставин непереборної сили, жодних додатків не було надано. На виклики за телефонним номером, зазначеним у договорі, відповідач не відповідав.

Для врегулювання питання в досудовому порядку було складено та направлено скаргу на ТОВ "ФУЛ ФЬЮЖН" до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, Державної аудиторської служби України та АТ "УКРНАФТА" (вих. №01-1953 від 11.03.2026). Зазначені установи у відповіді зазначали, що вирішення таких питань не відноситься до їх компетенції та рекомендували звертатися за судовим захистом для вирішення зазначених питань.

Так як протягом тривалого часу жодної інформації від відповідача стосовно активації талонів отримано не було, 04.05.2026 Чернігівський обласний центр соціально-психологічної допомоги звернувся до Торгово-промислової палати України, щодо роз`яснення обставин, зазначених у листі №0903-02 від 09.03.2026. У відповідь на зазначене звернення 06.05.2026 ТПП України зазначила, що ТОВ "ФУЛ ФЬЮЖН" із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин не зверталися, і, відповідно, Сертифікат про форс-мажорні обставини не видавався, у зв`язку з чим можна зробити висновок, що обставини, зазначені в листі ТОВ "ФУЛ ФЬЮЖН" №0903-02 від 09.03.2026, відносяться до комерційних ризиків, а не до форс-мажорних обставин, а отже і не є підставою для звільнення від виконання зобов`язань.

06.05.2026р. засобами електронної пошти відповідачу було направлено лист №01-19/79 від 06.05.2026, з вимогою надати Сертифікат про засвідчення форс мажорних обставин та проханням зв`язатися з адміністрацією закладу за допомогою мобільного зв`язку, однак зазначений лист був проігнорований.

05.06.2026 засобами поштового зв`язку на офіційну адресу ТОВ «ФУЛ ФЬЮЖН» було направлено лист №01-19/87 від 05.06.2026, з вимогою повернути грошові кошти у загальній сумі 41 265,00 грн на реквізити закладу, однак у зв`язку із неотриманням листа ТОВ «ФУЛ ФЬЮЖН» та закінченням терміну зберігання його було повернуто відправнику.

Позивач вважає, що вказані обставини свідчать про порушення прав установи та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У силу положень ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 19.02.2026 між Чернігівським обласним центром соціально-психологічної допомоги (далі - Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУЛ ФЬЮЖН» (далі - Постачальник, відповідач) укладено Договір № 1602-6 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити Замовникові пально-мастильні матеріали, а саме дизельне паливо (далі - Товар), на умовах цього Договору, а покупець - прийняти і оплатити такий Товар.

Тим самим пунктом 1.1. Договору визначено, що передача Товару здійснюється на АЗС Продавця по бланках внутрішнього обігу (далі - Талон), в яких зазначається асортимент та кількість. Під Талоном сторони погодили розуміти документ встановленого особою, що його випустила, зразка та форми, одноразового використання, що посвідчує право Замовника та/або уповноваженої ним особи на одержання певної кількості та певної марки Товару на АЗС Постачальника. Під АЗС Постачальника сторони погодили розуміти автозаправні станції (комплекси), на яких Замовник та/або уповноважена ним особа має можливість безумовно одержати Товар за найменуванням та у кількості, вказаних у Талоні, і які належать Постачальнику на праві власності, оренди або використовуються ним на інших законних підставах.

Згідно з пунктами 1.2, 3.2 Договору та Специфікацією (Додаток № 1 до Договору) сторони погодили поставку дизельного палива (Євро 5) у талонах у кількості 658 літрів. Ціна становить 63,00 грн з ПДВ за літр, загальна вартість - 41 454,00 грн, у т. ч. ПДВ 6 909,00 грн.

Додаткову угоду № 1 від 19.02.2026 до Договору сторони уклали у зв`язку зі зменшенням обсягів закупівлі. Кількість Товару зменшено до 655 літрів, а загальну вартість Договору - до 41 265,00 грн, у т. ч. ПДВ 6 877,50 грн.

За пунктом 4.1 Договору поставка Товару здійснюється цілодобово в автомобільний транспорт Замовника шляхом відпуску пального по Талонах з резервуарів автозаправних станцій. Постачальник гарантує наявність однієї АЗС в межах міста Чернігова, на якій буде здійснюватися відпуск пального Замовнику. Згідно з пунктом 4.2 Договору поставка Товару здійснюється впродовж трьох робочих днів з моменту отримання заявки від Замовника в усній чи письмовій формі, а строк поставки Талонів визначено до 28.02.2026. Пунктом 4.3 Договору встановлено, що строк дії Талонів має бути не менше 12 календарних місяців. Відповідно до пункту 4.4 Договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Замовника з дати передачі товару, якою є дата підписання обома сторонами видаткових накладних.

Підпунктом 5.3.1 Договору на Постачальника покладено обов`язок забезпечити поставку Товару в асортименті та за цінами, вказаними у видатковій накладній та Додатку № 1 до Договору, у встановлені Договором строки. Підпунктом 5.3.3 Договору на Постачальника покладено обов`язок у разі закінчення терміну дії Талонів проводити їх заміну на таку саму кількість з новим терміном дії того ж номіналу та марки і забезпечити їх відпуск на АЗС.

На виконання Договору відповідач передав позивачеві такі талони, що підтверджується видатковою накладною № Т-1430 від 19.02.2026:

1) 65 талонів на дизельне паливо (Євро 5) номіналом 10 л на загальну кількість 650 л вартістю 40 950,00 грн;

2) 1 талон номіналом 5 л вартістю 315,00 грн.

Усього передано 66 талонів на 655 л загальною вартістю 41 265,00 грн, у т. ч. ПДВ 6 877,50 грн.

Отже, Талони передано Замовнику в межах строку, визначеного пунктом 4.2 Договору. Водночас строк їх дії відповідно до пункту 4.3 Договору становить не менше 12 календарних місяців з дати передачі, тобто щонайменше до 19.02.2027.

Позивач оплатив вартість Товару в повному обсязі в сумі 41 265,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 25 від 04.03.2026 з призначенням платежу «за дизельне пальне; зг. накл. Т-1430, рах. ТЛН-001472 від 19.02.26р. дог. 1602-6 від 19.02.26р.; ПДВ 6877,50». Таким чином, позивач належно виконав свій обов`язок з оплати в межах строку, встановленого пунктом 3.3 Договору.

Як зазначає позивач, а іншого не доведено відповідачем, позивач пред`явив Талони на АЗС для отримання пального. Відпуск пального не було здійснено з посиланням на те, що Талони мають бути активовані Постачальником, що стало підставою для звернення позивача до відповідача за допомогою засобів електронної пошти.

Пред`явлення позивачем Талонів на АЗС та звернення до відповідача є заявкою на отримання Товару в розумінні пункту 4.2 Договору, який допускає подання заявки в усній чи письмовій формі. Отже, строк виконання відповідачем обов`язку з відпуску пального настав, проте у визначений пунктом 4.2 Договору строк Товар позивачеві не відпущено.

У відповідь відповідач надав лист № 0903-02 від 09.03.2026, в якому повідомив про призупинення відпуску пального за талонами у зв`язку з паливною кризою та зростанням цін на паливо у світі.

Листом № 01-19/79 від 06.05.2026, надісланим на електронну адресу відповідача, позивач вимагав надати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин. У матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на цей лист.

Листом № 01-19/87 від 05.06.2026 позивач вимагав повернути сплачені кошти в сумі 41 265,00 грн. Лист направлено 08.06.2026 рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення № R1 402 6000 2208 на адресу відповідача, зазначену в Договорі: 61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18-Г. Відправлення повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач повідомляв позивача про зміну свого місцезнаходження відповідно до пункту 11.6 Договору.

Доказів активації Талонів, відпуску позивачеві дизельного палива за Талонами в будь-якій кількості, повернення сплачених коштів, розірвання чи зміни Договору в установленому порядку, а так само доказів засвідчення форс-мажорних обставин відповідач до матеріалів справи не надав. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав, обставин, викладених у позові, не спростував.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. За п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Відповідно до ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За умовами пункту 1.1 та пункту 4.1 Договору Товар передається Замовнику шляхом відпуску пального з резервуарів АЗС Постачальника за пред`явленням Талонів. Талон за погодженим сторонами визначенням посвідчує право Замовника на безумовне одержання Товару на АЗС Постачальника.

Отже, передача Талонів за видатковою накладною № Т-1430 від 19.02.2026 надала позивачеві право на одержання Товару, проте обов`язок Постачальника забезпечити фактичне надання Товару в розпорядження Замовника на АЗС у кількості, зазначеній у Талонах, у порядку пункту 4.1 та підпункту 5.3.1 Договору ця передача не припинила.

Блокування Талонів, тобто відсутність їх активації, унеможливлює відпуск пального. За таких умов Товар не може вважатися наданим у розпорядження позивача в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України, а зобов`язання відповідача з поставки - виконаним.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що лист відповідача № 0903-02 від 09.03.2026 про призупинення відпуску пального за талонами за своїм змістом є односторонньою відмовою від виконання зобов`язання. Ні умовами Договору, ні законом така відмова не передбачена.

З огляду на це суд дійшов висновку, що відповідач порушив зобов`язання з поставки Товару (відпуску пального за Талонами), визначене пунктами 1.1, 4.1, 4.2 та підпунктом 5.3.1 Договору.

Посилання відповідача на зростання цін на пальне як на обставину, що зумовила призупинення відпуску, не звільняє його від виконання зобов`язання. Зміна ринкової кон`юнктури та зростання цін на товар належать до звичайного комерційного ризику суб`єкта господарювання. Вони не є надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язання. При цьому сам Договір підпунктом 2 пункту 11.3 та пунктом 11.4 передбачає порядок зміни ціни за одиницю товару у разі її коливання на ринку. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач цим порядком не скористався.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі. Цей спосіб захисту застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи ухиляється від нього, за умови що обов`язок боржника вчинити такі дії встановлений договором або актом цивільного законодавства. Подібні висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України стосовно такого способу захисту як примусове виконання обов`язку в натурі викладені у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/9167/19, від 10 лютого 2021 року у справі № 910/18950/19.

Обов`язок відповідача забезпечити відпуск позивачеві дизельного палива на АЗС за пред`явленими Талонами прямо встановлено пунктами 1.1, 4.1 та підпунктом 5.3.1 Договору. Обраний позивачем спосіб захисту щодо зобов`язання відповідача активувати талони для отримання пального відповідає змісту порушеного права позивача та забезпечить поновлення порушеного права позивача, оскільки заявлена позивачем вимога направлена на спонукання відповідача виконати умови договору, виконання яких надасть позивачу можливість реалізувати право на отримання свого уже оплаченого товару за договором у повному обсязі та у порядку, встановленому у договорі.

Позивач надав належні та допустимі докази укладення Договору, передачі Талонів, повної оплати Товару та невиконанням відповідачем обов`язку з відпуску пального. Відповідач цих доказів не спростував, доказів належного виконання зобов`язання чи наявності підстав для звільнення від його виконання не надав.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання ТОВ «ФУЛ ФЬЮЖН» активувати талони для отримання Чернігівським обласним центром соціально-психологічної допомоги пального шляхом відпуску за талонами дизельного палива (Євро 5) у кількості 650 літрів (65 талонів номіналом 10 літрів на загальну суму 40 950,00 грн) та 5 літрів (1 талон номіналом 5 літрів на суму 315,00 грн) згідно з Договором № 1602-6 від 19.02.2026 є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУЛ ФЬЮЖН» (61036, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 13; код ЄДРПОУ: 45153578) активувати талони для отримання пального Чернігівським обласним центром соціально-психологічної допомоги (14026, місто Чернігів, вулиця Елеваторна, будинок 6; код ЄДРПОУ: 33688795) шляхом відпуску пального за талонами: дизельного палива (Євро 5) 650 літрів - 65 талонів номіналом 10 літрів на загальну суму 40950,00 грн, та дизельного палива (Євро 5) 5 літрів - 1 талон номіналом 5 літрів на загальну суму 315,00 грн згідно із договором №1602-6 від 19.02.2026.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУЛ ФЬЮЖН» (61036, місто Харків, вулиця Морозова, будинок 13; код ЄДРПОУ: 45153578) на користь Чернігівського обласного центру соціально-психологічної допомоги (14026, місто Чернігів, вулиця Елеваторна, будинок 6; код ЄДРПОУ: 33688795) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2026.

СуддяН.А. Новікова