Рішення № 141228760, 05.11.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3089/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомАкціонерного товариства "Харківобленерго" (місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд.149; код ЄДРПОУ: 00131954)доКомунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області (місцезнаходження: 63503, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, буд.52; код ЄДРПОУ: 02002380)простягнення 53 459,41 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Харківобленерго" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області (відповідач) заборгованість у розмірі 53 459,41 грн.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2026 судом позовну заяву Акціонерного товариства "Харківобленерго" прийнчто до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3089/26. Справу № 922/3089/26 постановдено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

21.09.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив (вх.№ 23230 від 21.09.2026).Відповідач не заперечує сам факт наявності між сторонами договірних відносин щодо надання медичних послуг, їх фактичного надання та здійснення позивачем оплат, проте категорично заперечує проти задоволення позову у заявленому розмірі. Позиція лікарні полягає в тому, що хоча обов`язковість застосування пільги з ПДВ загалом не ставиться під сумнів, застосування цивільно-правових наслідків та кондикційних норм до конкретних платежів є безпідставним. Відповідач наголошує, що стягнуті суми ПДВ не є «майном» у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки вони були задекларовані та сплачені підприємством як податкове зобов`язання до державного бюджету, а їх повернення за судовим рішенням спричинить складнощі з коригуванням податкової звітності та ризики отримання позивачем подвійної вигоди з урахуванням строків давності. Крім того, відповідач звертає увагу суду на помилковість посилань позивача на окрему судову практику, зокрема постанови, які стосуються зовсім інших норм Податкового кодексу України. Лікарня акцентує увагу на недобросовісній та суперечливій поведінці позивача, який, отримавши перші податкові консультації ще у 2021 році, продовжував роками добровільно укладати договори, включати туди ПДВ, підписувати акти та повністю їх оплачувати без жодних заперечень. Окремо відповідач зазначає про свободу договору та волевиявлення сторін відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, адже сторони добровільно погодили всі істотні умови та підписали документи. Крім тогоо, відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності а саме вимоги позивача за період з 10.09.2020 по 31.08.2023. на пдіставі зазначеногоє. відповідач просить суд відмовити АТ «Харківобленерго» у стягненні 53 459,41 грн, а у разі часткового задоволення відмовити в непідтвердженій частині.

28.09.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№23794 від 28.09.2026). позивач зазначає, що повністю не погоджується з доводами відповідача та вважає їх безпідставними і такими, що не спростовують заявлених позовних вимог. По-перше, позивач наголошує на імперативному характері податкової пільги з ПДВ за підпунктом 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 ПКУ, яку заклади охорони здоров`я зобов`язані застосовувати, оскільки платники податків не мають права відмовитися від неї чи зупинити її дію. Позивач підкреслює, що включення ПДВ до вартості медичних послуг суперечить імперативним нормам, порушує публічний порядок та в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, а грошові кошти у вигляді зайво сплаченого ПДВ підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки гроші прямо віднесені законом до майна. По-друге, щодо обізнаності та поведінки позивача зазначається, що ще у грудні 2020 року товариство направляло лікарні лист із застереженням щодо обов`язкового звільнення таких послуг від ПДВ, тобто відповідач був обізнаний із податковим режимом і мав можливість вчасно привести облік у відповідність, проте в умовах воєнного стану та своєї монополії у місті Чугуєві лікарня нав`язала ці умови, позбавивши позивача альтернативи. По-третє, позивач зазначає, що порядок ведення податкового чи бухгалтерського обліку відповідачем є його внутрішнім адміністративним обов`язком, який не може бути підставою для відмови у поверненні безпідставно утримуваних коштів, а сам позивач надав офіційну відповідь ДПС разом із деклараціями за 20202025 роки, які підтверджують, що спірні суми ПДВ ніколи не включалися ним до податкового кредиту. По-четверте, позивач заперечує пропуск строку позовної давності, пояснюючи, що через введення карантину та воєнного стану перебіг строків позовної давності продовжувався на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, а після виключення пункту 19 із 4 вересня 2025 року строки відновилися, тому звернення до суду 1 вересня 2026 року відбулося в межах закону. По-п`яте, позивач вказує, що хоча дійсність самих договорів не заперечується, договірна свобода не легалізує незаконне нарахування ПДВ, а доводи відповідача не спростовують факту нікчемності відповідної умови.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/3089/26 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Акціонерним товариством «Харківобленерго» (далі АТ «Харківобленерго», Замовник, Позивач) та Комунальним некомерційним підприємством «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області (далі КНП «Чугуївська ЦЛ ім. М.І Кононенка», Виконавець, Відповідач) було укладено Договори про надання медичних послуг щодо проведення попередніх та періодичних медичних оглядів зі шкідливими умовами праці чоловіків та жінок працівників товариства, психіатричних, наркологічних, протиалкогольних оглядів працівників, медичних оглядів водіїв: від 10.09.2020 № 542/09/02, від 10.09.2020 № 542/09/01, договір за рахунком -фактурою №78 від 07.09.2020, від 17.09.2020 № 546/09/1, від 01.10.2020 № 542/10/02, від 01.10.2020 № 542/10/01, від 12.02.2021 № 542/01/01, від 08.04.2021 № 742/01, від 02.08.2021 № 542/08/1, від 02.08.2021 № 742/04, від 04.08.2021 № 542/08/1, від 06.10.2021 № 742/05, від 10.01.2022 № 542/01/2, від 29.01.2024 № 542/01/1, від 09.02.2024 № 542/02/2, від 18.04.2024 № 542/04/1, від 29.01.2025 № 04/01/25, договір за рахунком -фактурою №63 від 01.06.2021).

Як зазначає позивач, предметом зазначених Договорів, є проведення Виконавцем періодичних, водійських, наркологічних та психіатричних оглядів працівників Замовника згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України №246 від 21.05.2007 Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, а Замовником прийняти та оплатити такі послуги. Так відповідно до Договорів від 10.09.2020 № 542/09/02, від 10.09.2020 № 542/09/01, від 17.09.2020 № 546/09/1, від 01.10.2020 № 542/10/02, від 01.10.2020 № 542/10/01, від 12.02.2021 № 542/01/01, від 08.04.2021 № 742/01, від 02.08.2021 № 542/08/1, від 02.08.2021 № 742/04, від 04.08.2021 № 542/08/1, від 06.10.2021 № 742/05, від 10.01.2022 № 542/01/2, від 29.01.2024 № 542/01/1, від 09.02.2024 № 542/02/2, від 18.04.2024 № 542/04/1, від 29.01.2025 № 04/01/25 згідно з їх розділом 4 Сторони домовились за ціну Договорів, яка, серед іншого, включає в себе суму ПДВ.

Відповідно до розділу 5 за Договорами за надані послуги, що визначені в п. 2.1 даних Договорів Замовник проводить попередню оплату на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі рахунка-фактури з подальшим наданням Виконавцем акту виконаних робіт.

Пунктом 8.3 Договорів передбачено, що зміни до них можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформлюються додатковою угодою до цих Договорів відповідно до чинного законодавства та є невід`ємною частиною Договорів. Також, 7.09.2020 та 01.06.2021 між АТ Харківобленерго та КНП «Чугуївська ЦЛ ім. М.І Кононенка» було укладено Договори про надання медичних послуг щодо проведення медичних оглядів водіїв шляхом отримання та сплати рахунків фактур № 78 від 07.09.2020 та № 63 від 01.06.2021 та підписання актів виконаних робіт. Вказані рахунки-фактури теж включали в себе вартість ПДВ та були сплачені Замовником.

Як зазначає позивач, Виконавцем за всіма вказаними договорами були надані медичні послуги, що підтверджуються складеними сторонами відповідно до умов Договорів актами, а Замовником здійснена їх повна оплата, що підтверджується платіжними дорученнями (копії додаються до позовної заяви).

Проте Виконавець не застосував обов`язкову пільгу, встановлену п. 197.1.5 ПКУ щодо звільнення від сплати сум ПДВ за такі послуги, внаслідок чого Замовником сплачено, а Виконавцем безпідставно отримано від Позивача суму ПДВ в загальній сумі 53 459,41 грн. (розрахунок додається), чим порушені права Позивача на їх володіння.

Надалі позивач зазначає, що 27.04.2026 Товариство звернулось до КНП «Чугуївська ЦЛ ім. М.І Кононенка» з вимогою щодо повернення сплачених сум ПДВ (копія листа від 27.04.2026 №17 51/4120 додається).

22.05.2026 КНП «Чугуївська ЦЛ ім. М.І Кононенка» надійшов лист, в якому було повідомлено Товариство, що у зв`язку неоднозначністю трактування норм п.п. 197.1.5 п. 197.1 ст. 197 ПК України залишає за собою право щодо звернення до ДПС для надання індивідуальної податкової консультації, після отримання якої буде надано відповідь на вимогу. Але на час звернення Товариства з позовом до суду остаточної відповіді від КНП «Чугуївська ЦЛ ім. М.І Кононенка» на адресу Товариства не надходило.

Вказані вище обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

П. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 даного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

На виконання вищевказаних вимог АТ «Харківобленерго» були укладені з Комунальним некомерційним підприємством «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області (далі КНП «Чугуївська ЦЛ ім. М.І Кононенка», Виконавець, Відповідач) було укладено Договори про надання медичних послуг щодо проведення попередніх та періодичних медичних оглядів зі шкідливими умовами праці чоловіків та жінок працівників товариства, психіатричних, наркологічних, протиалкогольних оглядів працівників, медичних оглядів водіїв: від 10.09.2020 № 542/09/02, від 10.09.2020 № 542/09/01, договір за рахунком -фактурою №78 від 07.09.2020, від 17.09.2020 № 546/09/1, від 01.10.2020 № 542/10/02, від 01.10.2020 № 542/10/01, від 12.02.2021 № 542/01/01, від 08.04.2021 № 742/01, від 02.08.2021 № 542/08/1, від 02.08.2021 № 742/04, від 04.08.2021 № 542/08/1, від 06.10.2021 № 742/05, від 10.01.2022 № 542/01/2, від 29.01.2024 № 542/01/1, від 09.02.2024 № 542/02/2, від 18.04.2024 № 542/04/1, від 29.01.2025 № 04/01/25, договір за рахунком -фактурою №63 від 01.06.2021)

Так, виконавцем за вказаними договорами були надані медичні послуги, замовником оплата здійснена у повному обсязі, що підтверджуються актами здачі-приймання наданих послуг, платіжними дорученнями та не заперечується сторонами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі ПКУ).

Правові основи застосування податкової пільги визначено ст. 30 ПКУ.

Податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 30 ПКУ (п. 30.1 ст. 30 ПКУ).

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії (п. 30.3 ст. 30 ПКУ).

Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено ПКУ (п. 30.4 ст. 30 ПКУ). Тобто платники ПДВ не мають права ні відмовитися, ні зупинити застосування (дію) пільги з ПДВ, а така пільга підлягає обов`язковому застосуванню.

Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно ПКУ, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до ПКУ (п. 30.5 ст. 30 ПКУ).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов`язані самостійно декларувати свої податкові зобов`язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Згідно з пп. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 ПКУ об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ, розташоване на митній території України.

Відповідно до пп. 197.1.5 п. 197.1 ст. 197 розд. V ПКУ, операції з постачання послуг з охорони здоров`я закладами охорони здоров`я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування ПДВ, крім послуг, визначених підпунктами «а» «о» пп. 197.1.5 ПКУ.

Отже, для звільнення від оподаткування ПДВ операцій з послуг з охорони здоров`я мають виконуватися наступні умови:

- такі послуги надаються закладами охорони здоров`я;

- заклад охорони здоров`я має ліцензію на постачання таких послуг;

- такі послуги не перераховані у підпунктах «а» «о» підпункту 197.1.5 ПКУ.

Основним видом діяльності КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області відповідно до даних ЄДР є «86.10 діяльність лікарняних закладів». Також відповідач належить до визначених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 № 385 закладів охорони здоров`я.

Відповідач протягом дії всіх перелічених договорів мав дійсну ліцензію Міністерства охорони здоров`я України з 24.01.2019 на медичну практику. Також інформація щодо наявності ліцензії підтверджується відкритими даними з офіційного сайту Міністерства охорони здоров`я України за посиланням: https://moz.gov.ua/uk/licenzijnij-reyestr.

Послуги, які надаються КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області за укладеними договорами не зазначені у підпунктах «а» - «о» пп. 197.1.5 ПКУ, а тому операції з постачання послуг за укладеними договорами між підприємствами, підлягають звільненню від оподаткування ПДВ.

Підтвердженням цього є також індивідуальні податкові консультації від 09.06.2021 № 2313/ІПК/99-00-21-03-02-06 та від 25.06.2025 № 3460/ІПК/99-00-21-03 02ІПК, надані товариству Державною податковою службою України, які в свою чергу були надіслані КНП КНП « Чугуївська ЦЛ ім. М.І Кононенка» при зверненні АТ Харківобленерго з вимогою щодо повернення сплаченої суми ПДВ від 27.04.2026 №17-51/4120.

Так, у податкових консультаціях ДПС зазначає: якщо організація та фінансування медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, психіатричних оглядів працівників, медичних оглядів водіїв для роботодавця є обов`язком згідно з законодавством та такі медичні огляди проводяться закладами охорони здоров`я, які мають ліцензію на постачання послуг з охорони здоров`я, то операції з їх проведення звільняються від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.5 статті 197 розділу V ПКУ, оскільки такі операції не підпадають під виключення, зазначені в підпункті «в» підпункту 197.1.5 ПКУ.

Крім того, у податковій консультації від 25.06.2025 ДПС зазначає про обов`язковість застосування пільги, встановленої п.197.1.5 ПКУ оскільки платники ПДВ не мають права ні відмовитись, ні зупинити застосування (дію) пільги з ПДВ.

Отже, застосування пільги з ПДВ є обов`язком платників податків. Таким чином підприємства при укладанні договорів на проведення обов`язкових медичних оглядів, які звільнені від оподаткування ПДВ згідно з ПКУ, не мають права включати ПДВ до вартості послуг на власний розсуд, Натомість, вони зобов`язані застосовувати у договорах передбачені законом звільнення від оподаткування ПДВ.

Проте, вищезазначеними договорами у вартість медичних послуг всупереч вимогам податкового законодавства включено податок на додану вартість на загальну суму 53459,41 грн.

Суд також зазначає, що хоча податок на додану вартість (ПДВ) й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну товару в розумінні цивільного законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 14.05.2025 у справі №9 10/1383/24, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.

Згідно із положеннями ПКУ податкова пільга є обов`язковою для застосування. Платники податку на додану вартість не мають права на власний розсуд відмовитися від застосування пільги з ПДВ або зупинити її дію.

Суд відхиляє доводи відповідача про свободу договору (стаття 627 ЦК України), оскільки ПДВ є непрямим податком, який регулюється нормами податкового, а не цивільного законодавства. ПДВ не є умовою про ціну товару/послуги у цивільному розумінні, оскільки його нарахування та ставка не можуть встановлюватися чи змінюватися за довільною домовленістю сторін.

Встановлення обставин невідповідності умов договору в частині включення до ціни товару суми ПДВ імперативним приписам п. 197.1.5 ст. 197 ПК України, свідчить про те, що така умова договору порушує публічний порядок та згідно з частинами першою та другою статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемною.

Також, відповідно до висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, (пункт 7.10), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 25) вказується на те, що домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення, що свідчить про нікчемність такої домовленості.

Отже правові підстави для отримання відповідачем наведених сум ПДВ відсутні. Виконання сторонами договору не змінює наведених обставин. При цьому, суд зазначає, що у наданому до суду відзиві на позов, відповідач не зазначає про жодні поважні причини щодо не застосування ним обов`язкової пільги, встановленої п.197.1.5 ПКУ.

Враховуючи викладене, а також те, що у відзиві не було вказано будь-яких заперечень чи незгоди відповідача з наведеними у позові обставинами щодо обов`язковості застосування податкової пільги при наданні визначених договором медичних послуг, беручи до уваги положення норм чинного законодавства, суд вважає, що заперечення відповідача не спростовують заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зазначене узгоджується з правовою позицією ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в від 14.05.2025 у справі № 910/1383/24 та від 19.11.2025 у справі № 914/201/25.

Оскільки умова договорів щодо нарахування та сплати ПДВ є нікчемною, правова підстава для утримання відповідачем цих коштів відпала. Сума зайво сплаченого ПДВ у розмірі 53 459,41 грн підлягає поверненню позивачу.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що отримані кошти не є «майном» і були перераховані до бюджету. Грошові кошти за приписами цивільного законодавства визнаються майном. Порядок ведення податкового обліку чи виконання обов`язків перед бюджетом є внутрішньою господарською діяльністю відповідача і не може слугувати підставою для відмови у поверненні безпідставно набутих коштів потерпілій особі. Крім того, матеріали справи містять докази (відповідь податкового органу та податкові декларації) про те, що позивач не включав спірні суми ПДВ до складу податкового кредиту, що спростовує доводи про ризики «подвійної вигоди».

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем, а, отже, позов підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача за період з 10.09.2020 по 31.08.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Водночас суд враховує, що на період виникнення та розвитку спірних правовідносин законодавством України було запроваджено спеціальні карантинні та воєнні обмеження, які безпосередньо впливали на обчислення процесуальних і цивільних строків.

Карантинний період: Постановою Кабінету Міністрів України в Україні було встановлено карантин. У зв`язку з цим Закон України № 540-IX від 30 березня 2020 року доповнив розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 12, яким було передбачено, що під час дії карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний карантин на території України офіційно завершився 30 червня 2023 року.

Період воєнного стану: У зв`язку з військовою агресією проти України, Указом Президента України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Крім того, Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного стану строки позовної давності, визначені цим Кодексом, продовжуються на строк його дії.

Відновлення перебігу строків: Надалі, Законом України «Про внесення зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14 травня 2025 року, пункт 19 було виключено з Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. З урахуванням положень цього закону, офіційне відновлення перебігу зупинених (продовжених) строків позовної давності розпочалося з 4 вересня 2025 року.

Аналізуючи наведені норми в їх сукупності, суд зазначає, що з урахуванням дії карантинних та воєнних норм щодо зупинення/продовження строків, перебіг позовної давності за вимогами позивача не міг закінчитися до моменту їх поновлення у вересні 2025 року. З огляду на те, що позивач звернувся з цим позовом до Господарського суду Харківської області 1 вересня 2026 року, трирічний строк позовної давності (з урахуванням періодів його зупинення) станом на день подачі позову не був пропущений ані за загальними, ані за спірними періодами. За таких обставин, клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись нормами ст. 46, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області (місцезнаходження: 63503, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, буд.52; код ЄДРПОУ: 02002380) на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» (вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, м. Харків, 61037; код ЄДРПОУ 00131954) суму зайво сплаченого ПДВ у розмірі 53 459,41 грн. та судовий збір у розмірі 2 622, 40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "05" листопада 2026 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/3089/26