Рішення № 141228195, 15.09.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/421/26

Провадження № 2/488/1481/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.09.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.,

за участю секретаря судового засідання Коваль А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся в Корабельний районний суд міста Миколаєва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором №2111645098994 від 26.04.2021 у розмірі 37050 грн.; понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.; понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.04.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або відповідач) уклали Договір № 2111645098994 (далі Договір).

Згідно п. 1.1. Договору товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5000.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.

Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки фіксована. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5000.00 грн.

Відповідно до п. 4.3. Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що 01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2111645098994.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2111645098994.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2111645098994.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2111645098994 від 26.04.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 93041.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 88041.00 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 37050.00, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 32050.00 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2026 року провадження по зазначеній справі було відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Копію ухвали надіслано сторонам. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

24.02.2026 року відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечувала частково, визнавши позов у частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) у розмірі 5 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог, а саме щодо стягнення заборгованості за процентами у розмірі 32 050,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн, відповідач просила відмовити у повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначила, що договір № 2111645098994 укладено 26.04.2021 року, а відповідно до пункту 1.9 договору граничний строк кредитування становить один рік, тобто до 26.04.2022 року. При цьому позивач звернувся до суду з відповідним позовом лише у січні 2026 року.

Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, відповідач вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після закінчення строку кредитування, а після його спливу правовідносини щодо відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання регулюються положеннями статті 625 ЦК України. Водночас позивачем у розрахунку заборгованості визначено інфляційні втрати та три проценти річних у розмірі 0,00 грн, що, на думку відповідача, свідчить про безпідставність заявлених до стягнення процентів за межами строку кредитування.

Крім того, відповідач зазначила про недоведеність та суперечливість наданого позивачем розрахунку заборгованості, оскільки позивачем не надано детального розрахунку процентів із зазначенням періодів їх нарахування, застосованих процентних ставок, алгоритму їх зміни та обґрунтування визначення кінцевої суми заборгованості. Зокрема, у позовній заяві позивач зазначив суму заборгованості за процентами у розмірі 88 041,00 грн, однак до стягнення заявив 32 050,00 грн, не навівши належного обґрунтування такого зменшення.

Також відповідач вважала умови договору щодо нарахування процентів несправедливими та непропорційними, посилаючись на положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 21 Закону України «Про споживче кредитування». Зазначала, що сума нарахованих процентів у розмірі 32 050,00 грн більш ніж у шість разів перевищує суму отриманого кредиту, яка становить 5 000,00 грн, а реальна річна процентна ставка за договором, за її твердженням, становить 2743,05 %.

Крім того, відповідач звернула увагу суду на положення пунктів 3.3.2 та 3.3.3 договору, якими встановлено обмеження щодо розміру пені та сукупної суми неустойки. Наголосила, що заявлення позивачем до стягнення значної суми процентів фактично спрямоване на обхід передбачених договором та законодавством обмежень щодо розміру відповідальності позичальника за порушення зобов`язань.

Окремо відповідач заперечувала проти посилань позивача на пункт 4.12 договору щодо встановлення десяти років позовної давності, вважаючи таку умову несправедливою. Зазначала, що загальна позовна давність становить три роки, а щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) один рік. Також просила застосувати наслідки спливу позовної давності відповідно до статті 267 ЦК України.

Крім того, відповідач посилалася на недотримання позивачем вимог статті 516 ЦК України, зазначаючи, що матеріали справи не містять доказів її належного повідомлення про відступлення права вимоги, що, на її думку, ставить під сумнів належність заявленого кредитора та обсяг пред`явлених ним вимог.

Крім того, відповідач подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем до стягнення у сумі 13 000,00 грн.

У зазначеному клопотанні відповідач просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 500,00 грн, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та ціною позову.

Обґрунтовуючи клопотання, відповідач зазначила, що справа не є складною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а правова позиція у спорах цієї категорії є усталеною та не потребує значного обсягу юридичної роботи. Крім того, збір доказів адвокатом не здійснювався, оскільки відповідні документи перебували у розпорядженні позивача.

Відповідач також зазначила, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу становить понад 35 % від ціни позову, що, на її думку, є надмірним та не відповідає критеріям розумності й співмірності.

Крім того, відповідач вказала на відсутність належного документального підтвердження обсягу та вартості наданих правничих послуг, оскільки договір № 01-07/2024 передбачає погодження вартості послуг у відповідній заявці (додатку № 1), яка, за твердженням відповідача, до матеріалів справи не надана. Акт наданих послуг, на її думку, також не містить детального опису виконаних робіт та зазначення часу, витраченого на їх виконання.

Окремо відповідач зазначила, що позовна заява підписана директором ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Марією Ткаченко, що, на її переконання, ставить під сумнів фактичний обсяг залучення зовнішнього адвоката до підготовки та супроводження справи.

Ураховуючи викладене, відповідач просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з неї, до 500,00 грн.

Окрім того, відповідачем подано клопотання про витребування доказів у ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі статті 84 ЦПК України, яке обґрунтовано неможливістю самостійного отримання документів, необхідних для перевірки обґрунтованості позовних вимог.

Зокрема, відповідач просила витребувати детальний розрахунок заборгованості та первинні бухгалтерські документи, технічні докази укладення електронного кредитного договору, договори факторингу з повними реєстрами боржників, докази повідомлення про заміну кредитора, а також документи на підтвердження наявності у фінансових установ відповідних ліцензій.

Необхідність витребування зазначених доказів відповідач мотивувала потребою перевірити правильність нарахування заборгованості, обставини укладення кредитного договору та наявність у позивача права вимоги до неї.

03 березня 2026 року представником позивача Ткаченко М.М. через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якій остання заперечила проти доводів відповідача та зазначила таке. Зокрема, представник позивача наголосила, що укладений кредитний договір є обов`язковим для виконання сторонами, оскільки відповідач, підписавши його без будь-яких застережень, погодився з усіма його умовами, у тому числі щодо розміру та порядку сплати процентів.

Щодо переходу права вимоги представник зазначила, що 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, на підставі якого первісний кредитор відступив право вимоги за кредитними договорами, зокрема й укладеними з відповідачем. При цьому, відповідно до пункту 6.1.4 зазначеного договору, перехід права вимоги підтверджується оплатою фінансування та підписанням акта приймання-передачі реєстру боржників. На підтвердження переходу права вимоги, за твердженням позивача, матеріали справи містять докази здійснення фінансування, акт приймання-передачі та реєстр боржників.

У подальшому, 10.01.2023, між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення права вимоги. Представник позивача звернула увагу, що відповідно до пункту 5.2 цього договору право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, тоді як пунктом 7.2 передбачено можливість оплати ціни договору протягом 1065 календарних днів із дати його підписання. Отже, на думку позивача, відтермінування оплати не впливає на момент переходу права вимоги, який підтверджується відповідним актом та реєстром боржників. Крім того, матеріали справи містять акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, який, за твердженням позивача, підтверджує проведення розрахунків за договором.

Посилаючись на статті 204, 512, 514 та 516 ЦК України, представник позивача стверджувала, що укладені договори відступлення права вимоги є правомірними, не оскаржені та не визнані недійсними, а тому ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу нового кредитора та має право вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання.

Стосовно повідомлення відповідача про заміну кредитора представник позивача зазначила, що така заміна здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором або законом. При цьому неповідомлення боржника про заміну кредитора не є підставою для визнання договору відступлення права вимоги недійсним, а лише покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків, передбачених частиною другою статті 516 ЦК України. Також зазначила, що матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем зобов`язань ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності представник позивача вказала, що загальна позовна давність становить три роки відповідно до статті 257 ЦК України, однак її перебіг продовжувався на період дії карантину та зупинявся на період дії воєнного стану відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. З огляду на це представник зазначила, що строк позовної давності не пропущено, а тому підстави для застосування наслідків його спливу відсутні.

Заперечуючи проти клопотання відповідача про витребування доказів, представник позивача наголосила, що воно не відповідає вимогам частини другої статті 84 ЦПК України, оскільки відповідачем не обґрунтовано необхідності витребування відповідних документів, не зазначено, які саме обставини вони можуть підтвердити або спростувати, а також не наведено доказів вжиття заходів для самостійного отримання таких документів. Крім того, матеріали справи вже містять усі необхідні докази, а повторне їх витребування є недоцільним та може призвести до затягування судового розгляду.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності у фінансових установ відповідних ліцензій представник позивача зауважила, що предметом спору є стягнення кредитної заборгованості, а не оскарження кредитних договорів чи договорів відступлення права вимоги. Водночас вона послалася на інформацію з Комплексної інформаційної системи Національного банку України, відповідно до якої ТОВ «Служба миттєвого кредитування», ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» мали відповідні реєстрації та ліцензії на здійснення фінансової діяльності у відповідні періоди. У зв`язку з цим представник позивача вважала доводи відповідача щодо відсутності необхідних ліцензій необґрунтованими.

Окремо представник позивача заперечила проти доводів відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу. Зазначила, що обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про їх зменшення. При цьому відповідачем, на думку позивача, не наведено належного обґрунтування неспівмірності витрат зі складністю справи та не надано відповідних доказів.

На підставі викладеного, представник позивача просила суд позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити в повному обсязі.

12 березня 2026 року представник позивача - Ткаченко М.М. через підсистему «Електронний суд» подала письмові пояснення, у яких зазначила, що детально ознайомившись із запереченнями відповідача, представник позивача не погоджується з викладеними в них доводами, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України.

Представник позивача заперечила проти доводів відповідача про пропуск позовної давності, зазначивши, що її перебіг починається з наступного дня після настання строку повернення кредиту, а не з дати укладення договору. Наголосила, що з урахуванням законодавчого продовження позовної давності на період карантину та зупинення її перебігу під час воєнного стану строк на момент звернення до суду не сплив. Також зазначила, що кредитор не зобов`язаний звертатися до суду негайно після порушення зобов`язання.

Щодо правомірності суми заборгованості за кредитним договором № 2111645098994 від 26.04.2021 року представник позивача зазначила, що наданий розрахунок детально відображає щоденне нарахування процентів із зазначенням дати та розміру процентів за кожен день користування кредитними коштами. Зокрема, відповідно до умов пункту 1.4 кредитного договору, за основною процентною ставкою 2,00 % від суми кредиту, яка становила 5 000,00 грн, розмір щоденного нарахування процентів у період з 26.04.2021 року по 11.05.2021 року становив 100,00 грн, що підтверджується таким розрахунком: 5 000,00 грн ? 2,00 % = 100,00 грн.

Надалі, починаючи з 12.05.2021 року по 25.05.2021 року, розмір щоденного нарахування процентів становив 182,00 грн, виходячи з процентної ставки 3,64 %, яка застосовувалася з першого дня після орієнтовного строку повернення кредиту та була збільшена на 1,64 % порівняно зі ставкою, визначеною пунктом 1.4 «а» договору. Відповідний розрахунок становить: 5 000,00 грн ? 3,64 % = 182,00 грн.

У період з 26.05.2021 року по 09.06.2021 року щоденне нарахування процентів становило 251,00 грн, що обчислювалося за процентною ставкою 5,02 %, збільшеною на 1,38 % порівняно зі ставкою, передбаченою пунктом 1.4 «б» кредитного договору. Розрахунок здійснювався таким чином: 5 000,00 грн ? 5,02 % = 251,00 грн.

Починаючи з 10.06.2021 року розмір щоденного нарахування процентів становив 383,50 грн за кожен день користування кредитом, виходячи з процентної ставки 7,67 %, яка була збільшена на 2,65 % порівняно зі ставкою, передбаченою пунктом 1.4 «в» договору. Відповідно, розрахунок становив: 5 000,00 грн ? 7,67 % = 383,50 грн.

Підсумовуючи наведене, представник позивача наголосила, що зміна розміру щоденного нарахування процентів не є довільною або односторонньою зміною умов договору, а є реалізацією погодженого сторонами механізму нарахування процентів у разі невиконання позичальником зобов`язання у визначений строк. Зазначила, що сплив орієнтовного строку повернення кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору, не припиняє грошового зобов`язання, а договором прямо передбачено застосування підвищеної процентної ставки у разі прострочення та продовження нарахування процентів до моменту повного виконання зобов`язання. При цьому проценти, нараховані після спливу строку кредитування, є платою за фактичне користування грошовими коштами кредитодавця в період невиконання зобов`язання.

Також представник позивача зазначила, що розрахунок містить відомості щодо кожного дня користування кредитом, що виключає можливість подвійного нарахування або довільного формування суми заборгованості. Водночас, наголосила, що відповідачем не надано доказів неправильності здійснених розрахунків чи повного та належного виконання умов кредитного договору. Зазначила, що наданий розрахунок заборгованості відображає повну історію користування відповідачем кредитними коштами та підтверджує їх отримання.

Щодо правомірності нарахування процентів після відступлення права вимоги за кредитним договором представник позивача зазначила, що 01.12.2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого на підставі статей 10771079 ЦК України до нового кредитора перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 2111645098994, що підтверджується актами приймання-передачі реєстру боржників та відповідними витягами.

У зв`язку із цим у період з 01.12.2021 року по 25.04.2022 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснювало нарахування процентів за користування кредитом за процентною ставкою 7,67 %, що відповідає умовам пункту 1.4 кредитного договору.

При цьому представник позивача послалася на статті 512, 514, 516 ЦК України, зазначивши, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги, а згода боржника на заміну кредитора не вимагається. Також зазначила, що 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача.

Щодо доводів відповідача про неактуальність контактних даних представник позивача зазначила, що під час укладення кредитного договору відповідач підтвердила свою адресу реєстрації та місце проживання, а також номер телефону, зазначивши відповідні відомості в заяві-анкеті для отримання кредиту № 2111645098994. Зокрема, у вказаній заяві-анкеті зазначено, що позичальником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка самостійно вказала адресу реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 . Зазначила, що саме ці відомості були використані кредитодавцем для ідентифікації особи позичальника та прийняття рішення про надання кредиту, а також відображені в кредитному договорі. Посилаючись на статтю 81 ЦПК України, представник позивача наголосила, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, зазначила, що зміна відповідачем місця проживання або номера телефону без повідомлення кредитора є наслідком поведінки самого відповідача та не може створювати негативних процесуальних наслідків для позивача. Також наголосила, що позивач набув право вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги та отримав від попереднього кредитора відомості щодо відповідача в тому вигляді та обсязі, у якому вони існували на момент переходу права вимоги, а інформація про зміну контактного номера телефону чи інших анкетних даних у матеріалах справи була відсутня. У зв`язку із цим вважала, що зазначення позивачем у позовній заяві контактних даних відповідача відповідало наявним у нього відомостям та було об`єктивно зумовленим.

Ураховучи викладене представник позивача просила суд долучити письмові пояснення до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі.

12.05.2026 року представником позивача через підсистему «Електронний суд» надано письмові пояснення на виконання вимог ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.04.2026 року, у яких зазначено, що на виконання умов кредитного договору № 2111645098994 від 26.04.2021 року первісним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. При цьому представник позивача зазначив, що оскільки первісний кредитор не є банківською установою та не має права самостійно здійснювати грошові перекази, перерахування кредитних коштів було здійснено ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на підставі укладеного договору. На підтвердження зазначеного позивач послався на лист, відповідно до якого 26.04.2021 року о 16:03:55 год. на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 було перераховано 5 000,00 грн. Також представник позивача зазначив, що виписки з банківського рахунку відповідача не можуть бути надані позивачем, оскільки він не є банківською установою та не має можливості формувати виписки за картковими рахунками клієнтів, у зв`язку з чим разом із письмовими поясненнями подано клопотання про витребування відповідних доказів у банку, який обслуговує рахунок відповідача.

Щодо розрахунку заборгованості представник позивача зазначила, що 26.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2111645098994, відповідно до умов якого сума кредиту становила 5 000,00 грн, а орієнтовний строк його повернення 16 днів із моменту отримання кредитних коштів. При цьому умовами договору було передбачено нарахування процентів за користування кредитом залежно від періоду користування коштами: 2 % за кожен день користування кредитом відповідно до пункту 1.4.а договору; починаючи з першого дня після закінчення орієнтовного строку повернення кредиту збільшення процентної ставки на 1,64 %, тобто до 3,64 % відповідно до пункту 1.4.б договору; починаючи з 15-го дня після закінчення орієнтовного строку повернення кредиту збільшення ставки ще на 1,38 %, тобто до 5,02 % відповідно до пункту 1.4.в договору; починаючи з 30-го дня після закінчення орієнтовного строку повернення кредиту збільшення ставки на 2,65 %, тобто до 7,67 % відповідно до пункту 1.4.г договору. Також представник позивача звернула увагу, що пунктами 1.4.1 та 1.4.2 договору передбачено обов`язок позичальника сплачувати нараховані проценти на 16-й день користування кредитом, а в разі неповернення основної суми кредиту після закінчення орієнтовного строку повернення кожні наступні 16 днів.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості, у період із 26.04.2021 року по 11.05.2021 року включно проценти нараховувалися за процентною ставкою 2 % на день, що за основною сумою кредиту 5 000,00 грн становило 100,00 грн щоденно (5 000,00 грн ? 2 % / 100 %). Починаючи з 12.05.2021 року, тобто з першого дня після закінчення орієнтовного строку повернення кредиту, застосовувалася процентна ставка 3,64 % на день (2 % + 1,64 %), що становило 182,00 грн щоденно (5 000,00 грн ? 3,64 % / 100 %). Із 26.05.2021 року, тобто з 15-го дня після закінчення орієнтовного строку повернення кредиту, процентна ставка становила 5,02 % на день (3,64 % + 1,38 %), що дорівнювало 251,00 грн щоденно (5 000,00 грн ? 5,02 % / 100 %). Починаючи з 10.06.2021 року, тобто з 30-го дня після закінчення орієнтовного строку повернення кредиту, застосовувалася процентна ставка 7,67 % на день (5,02 % + 2,65 %), що становило 383,50 грн щоденно (5 000,00 грн ? 7,67 % / 100 %).

Представник позивача також зазначила, що відповідно до розрахунку первісного кредитора станом на 30.11.2021 року, тобто на дату, що передувала відступленню права вимоги на користь ТОВ «Вердикт Капітал», загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становила 37 050,00 грн, з яких 5 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 32 050,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Обґрунтовуючи правомірність нарахування процентів, представник позивача зазначив, що відповідач добровільно уклала кредитний договір, ознайомилася з його умовами та погодилася з розміром процентних ставок, порядком їх зміни й нарахування. Також наголосила, що договір у судовому порядку недійсним не визнавався, а тому його умови є обов`язковими для сторін.

На підставі викладено, представник позивача просила суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення та детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2111645098994 від 26.04.2021 року, а також задовольнити позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 26.04.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання фінансових послуг № 2111645098994 «Стандартний», за умовами якого Товариство надає відповідачу кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил.

Договором визначено, що орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Сторони між собою узгодили, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки фіксована.

Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати.

В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Відповідно до п. 1.9. Договору, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.

Згідно з п.п. 2.1.1.1 Договору, Товариство має право, зокрема, вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим договором.

Отже, вказаний договір містить дані позичальника (відповідача), основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Зокрема, в ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно з ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. З Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким ідентифікатором є повідомлення з кодом W2, який зазначений у Додатку № 1 до Кредитного договору. Заяві-Анкеті (для отримання кредиту), а також Графіку платежів, паспорті споживчого кредиту. А отже, відповідач прийняв пропозицію позивача на укладення кредитного договору та погодився з умовами, які викладені у ньому. Доказів протилежного суду не надано.

Виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія ВЕЙ ФОР ПЕЙ від 29.12.2025 про переказ грошових коштів згідно договору № 2111645098994 на номер карти НОМЕР_2 в сумі 5000,00 грн.

Окрім того, належність банківської карти № НОМЕР_3 відповідачу та зарахування (переказу) на дану карту в сумі 5000,00 грн підтверджується повідомленням та випискою АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 26.04.2021-30.01.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст. ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із наданих представником позивача та досліджених судом документів встановлено, що відповідач користувався наданими кредитодавцем кредитними коштами та порушив умови вказаного договору і має заборгованість.

01.12.2021 між ТОВ « Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за Договором № 2111645098994 від 26.04.2021 року, укладеним між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр», в тому числі за Договором № 2111645098994 від 26.04.2021, укладеним між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .

Відповідно до вищевказаного договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі. Право на одержання яких належить клієнту. Сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Коллект Центр» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .

Щодо доводів відповідача про необґрунтованість заявленої до стягнення заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Разом з тим, оскільки спірні правовідносини виникли з договору про надання споживчого кредиту, при вирішенні спору суд має враховувати також положення законодавства про захист прав споживачів.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

При цьому частиною восьмою статті 18 зазначеного Закону передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.4 договору сторони передбачили нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів не пізніше орієнтовного строку повернення кредиту, який становить 16 днів.

Водночас у разі несплати нарахованих процентів у зазначений строк договір передбачає послідовне збільшення процентної ставки: на 1,64 %, починаючи з першого дня після спливу орієнтовного строку повернення кредиту; ще на 1,38 % починаючи з п`ятнадцятого дня прострочення; та ще на 2,65 % починаючи з тридцятого дня прострочення. При цьому в договорі зазначено, що тип процентної ставки є фіксованим.

Разом із тим, із заяви-анкети, підписаної відповідачем під час оформлення кредиту, вбачається, що за отримання кредиту в розмірі 5 000,00 грн відповідач мала повернути суму кредиту та сплатити проценти у розмірі 1 600,00 грн. Зазначена сума процентів відповідає погодженому сторонами орієнтовному строку повернення кредиту 16 днів та первісній процентній ставці 2 % за кожен день користування кредитом.

Отже, умови договору та відомості, зазначені в заяві-анкеті, передбачають різні підходи до визначення розміру плати за користування кредитом.

Вирішуючи питання про нараховані проценти, суд враховує правовий висновок, викладений Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

У зазначеній постанові Об`єднана палата КЦС ВС дійшла висновку, що за відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови договору правовими способами коригування процентів за користування споживчим кредитом можуть бути, зокрема, оспорювання відповідної умови чи договору, зміна договору або тлумачення його умов. При цьому суд без окремої позовної вимоги споживача вправі тлумачити нечіткі або двозначні положення договору про споживчий кредит, оскільки таке тлумачення є необхідним для застосування умов договору під час вирішення спору. Натомість визнати умову договору недійсною або змінити її та на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів суд без відповідної позовної вимоги споживача не може.

Об`єднана палата КЦС ВС також зазначила, що у разі встановлення неоднозначності положень договору та заяви-анкети щодо розміру процентів підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого такі положення мають тлумачитися на користь споживача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що за умовами укладеного договору та заяви-анкети розмір процентів, який підлягає стягненню з відповідача, необхідно визначати у сумі 1 600,00 грн, оскільки саме така сума зазначена в заяві-анкеті та відповідає погодженому сторонами орієнтовному строку повернення кредиту і первісній процентній ставці.

Натомість нарахування позивачем процентів у значно більшому розмірі, а саме 32 050,00 грн, ґрунтується на застосуванні положень договору про послідовне збільшення процентної ставки, які у взаємозв`язку із зазначеною в заяві-анкеті конкретною сумою процентів допускають неоднозначне тлумачення. Така неоднозначність, відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», має тлумачитися на користь відповідача як споживача фінансової послуги.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 1 600,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в частині стягнення решти заявлених до стягнення процентів у розмірі 30 450,00 грн задоволенню не підлягають.

Скориставшись своїми правами, позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 37050,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 32 050,00 грн.

Разом із тим, з огляду на встановлені судом обставини справи та наведені вище висновки щодо тлумачення умов кредитного договору на користь споживача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 000,00 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 1 600,00 грн, що загалом становить 6 600,00 грн.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як встановлено судом, пунктом 4.12 договору № 2111645098994 від 26.04.2021 року сторони погодили збільшення позовної давності до десяти років.

Ураховуючи положення статті 259 ЦК України, суд зазначає, що законодавець надав сторонам право за взаємною домовленістю збільшити встановлену законом тривалість позовної давності, за умови дотримання письмової форми такої домовленості.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, відповідно до якого передбачене пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовження позовної давності на період дії карантину поширюється також на позовну давність, збільшену за домовленістю сторін відповідно до статті 259 ЦК України.

Окрім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року.

Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року.

Разом із цим, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувалися на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався.

Водночас Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено.

Отже, з 04 вересня 2025 року перебіг позовної давності, який був зупинений на період дії воєнного стану, відновився. При цьому таке відновлення не означає початку обчислення нового повного строку позовної давності, а передбачає продовження перебігу невикористаної частини строку, яка залишилася на момент його зупинення.

Таким чином, беручи до уваги погоджену сторонами договору умову про збільшення позовної давності до десяти років, положення статті 259 ЦК України, а також законодавчі положення щодо продовження та зупинення перебігу позовної давності у зв`язку з карантином та воєнним станом, суд доходить висновку, що на момент звернення позивача до суду позовна давність не спливла.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Нормами ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 474,28 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Що стосується питання витрат на правничу допомогу, то сюди включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується: договором № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року між ТОВ «Коллект Центр» (як клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», відповідно до якого адвокатське об`єднання бере на себе обов`язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявка ТОВ «Коллект Центр» про надання юридичної допомоги № 2299 від 01.12.2025, з якої вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» та адвокатське об`єднання погодили надання юридичних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ; витягом з Акта № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 (усна консультація з вивченням документів 4 000 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 9 000 грн.), копією платіжної інструкції № 307600018 від 03.12.2021 року про сплату за надання правової допомоги згідно договору № 1-12 від 01.12.2021 року.

Відповідач заперечувала проти стягнення заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на її неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, необхідним для їх виконання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис виконаних робіт, а розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, витраченим часом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Оцінюючи заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер та складність спору, обсяг фактично виконаної представником позивача роботи, ціну позову, часткове задоволення позовних вимог, а також критерії розумності та співмірності судових витрат.

Ураховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача понесені у даній справі витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено: «… у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення».

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 простягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (код ЄДРПОУ: 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2111645098994 від 26.04.2021 у загальній сумі 6 600 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (код ЄДРПОУ: 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) витрати зі сплати судового збору в розмірі 474,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (код ЄДРПОУ: 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", код ЄДРПОУ: 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2026 року.

Суддя Я.А. Чернявська