Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
05.11.2026Справа № 910/8999/26
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г) до фізичної особи-підприємця Тохтамиша Кирила Павловича ( АДРЕСА_1 ) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «УКРІНВЕСТБУД» (01024, місто Київ, вулиця Банкова, будинок 3) про стягнення 228945,53 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
21.07.2026 в системі «Електронний суд» представником Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву сформовано позовну заяву до фізичної особи-підприємця Тохтамиша Кирила Павловича про стягнення заборгованості за Договором оренди від 12.11.2024 № 9777 у розмірі 228945,53 грн з яких: заборгованість з орендної плати у сумі 173561,31 грн., пеня у сумі 41719,77 грн. та інфляційні втрати у сумі 13664,45 грн. та була передана 22.07.2026 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою суду від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
11.08.2026 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, заперечуючи стосовно позовних вимог представник вказує, щодо:
- неможливість використання відповідачем об`єкта оренди була зумовлена обставинами, які виникли не з його вини та перебували у сфері відповідальності, зокрема, Орендодавця та Балансоутримувача;
- відсутності належної індивідуалізації об`єкта оренди як самостійного об`єкта цивільних прав;
- неправильного визначення позивачем розміру заборгованості з орендної плати та помилковості здійсненого Розрахунку та безпідставність включення позивачем до розрахунку орендної плати за квітень 2026 року суми 395,16 грн.;
- наявності підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати за період неможливості використання об`єкта оренди з причин, за які він не відповідає;
- відсутності підстав для нарахування втрат від інфляції та нарахування пені;
- можливості зменшення розміру пені.
З огляду на викладене представник відповідача просить звільнити відповідача від сплати орендних платежів за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає та відмовити у задоволенні позовних вимог Фонду державного майна України до Фізичної особи-підприємця Тохтамиш Кирила Павловича про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9777 від 12.11.2024, у тому числі: 173 561,31 грн основного боргу; 41 719,77 грн пені; 13 664,45 грн інфляційних втрат - у повному обсязі.
13.08.2026 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив у відповідності до якого представник зазначив наступне:
- належна індивідуалізація об`єкта оренди як самостійного об`єкта цивільних прав не стосуються предмету спору оскільки на розгляду суду не має питання про визнання договору оренди недійсним, чи оскарження процедури укладення такого договору. У момент укладання договору оренди та підписання акту приймання-передачі майна від 12.11.2024 року у Орендаря зауважень щодо належної індивідуалізації об`єкта оренди як самостійного об`єкта цивільних прав не існувало. Акт приймання-передачі майна від 12.11.2024 року був підписаний Орендарем без зауважень;
- Акт приймання передачі від 12.11.2024 року було підписано директором Державного підприємства «Укрінвестбуд» Кривець Ігор Олександрович 12.11.2024 року у 18 часів 09 хвилин, що чітко відображене у протоколі створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, який саме і був створений 18.11.2024 року у 14:38:23. У Договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9777 від 12.11.2024 року у останній главі «Додатки» зазначено наступне - Додатки до цього Договору є його невід`ємною і складовою частиною. До цього Договору додається: - акт приймання-передачі орендованого Майна від 12.11.2024 року. Тобто, відповідач підписанням цього договору без зауважень до дати приймання-передачі майна сам підтвердив той факт, що майно буле передано в оренду саме 12.11.2024 року;
- відповідач у відзиві зазначив, що розрахунок заборгованості здійснено без урахувань двох платежів, а саме, авансовий внесок у розмірі 16 801,20 грн, у тому числі ПДВ 2 800,20 грн, та забезпечувальний депозит у сумі 14001 грн., позивач вважає дане твердження необґрунтованим на наводить власний розрахунок: авансовий внесок у розмірі 16 801,20 грн складався з трьох частин - ПДВ у розмірі 2800,20 грн., оренда плата 14001 грн, з яких до бюджету 70 % - 9800,70 грн, та 30 % балансоутримувачу - 4200,30. Сама ця сума - 9800,70 - зазначена як сплата за листопад 2024 року у першому рядку розрахунку заборгованості з позначкою «авансовий внесок».
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
12.11.2024 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Позивач, Орендодавець) з фізичною особою-підприємцем Тохтамиш Кирилом Павловичем (далі -Орендар, Відповідач) та Державним підприємством «Укрінвестбуд» (далі -Балансоутримувач) було укладено тристоронній договір оренди нерухомого майна № 9777 від 12.11.2024 року, що належить до державної власності (далі - Договір оренди).
Об`єкт оренди (підпункт 4.1 пункту 4 Змінюваних умов Договору): група нежитлових приміщень № 201, на цокольному поверсі будівлі, загальною площею 225,62 кв. м. за адресою: 02002, місто Київ, вулиця Флоренції, 1/11.
Відповідно до підпункту 9.1 пункту 9 Змінюваних умов Договору місячна орендна плата визначена за результатами проведення аукціону без податку на додану вартість склала 14 001 грн.
Розмір авансового внеску орендної плати - 14 001 грн (підпункт 10.1 пункту 10 Змінюваних умов Договору).
Сума забезпечувального депозиту 14 001 грн (пункт 11 Змінюваних умов Договору).
Строк договору (підпункт 12.1 пункту 12 Змінюваних умов Договору): 5 (п`ять) років з дати набрання чинності Договором.
Пунктом 16 змінюваних умов Договору оренди визначено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору, відповідно до якого Орендар сплачує на користь Балансоутримувача 30 відсотків суми орендної плати а на користь Орендодавця державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.
Керуючись підпунктом 3.3 пункту 3 незмінюваних умов Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов, щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.
Відповідно до підпункту 3.4 пункту 3 незмінюваних умов Договору оренди Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоотримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом з податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість.
Підпунктом 3.7 - 3.8 та 3.10 пункту 3 незмінюваних умов Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або Балансоутримувачем (в частині, належній Балансоутримувачу). Орендодавець і Балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у Орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову.
На суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Припинення договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).
12.11.2024 між сторонами за допомогою ЕЦП було підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності.
01.04.2026 року між сторонами був укладений договір № 00-1/03/2026 про припинення договору оренди № 9777 від 12.11.2024 року та укладений Акт повернення з оренди нерухомого майна від 01.04.2026 року та як зазначає представник позивача в цей же день нерухоме майно будо повернуто Балансоутримувачу.
Так, Позивачем здійснено розрахунок орендної плати з грудня 2024 по квітень 2026, яка підлягає сплаті на користь Орендодавця в загальному розмірі 173561,31 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором найму (оренди).
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини 1 та 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1 та 4 статті 285 ГК України (який був чинний на момент укладення Договору) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Законом України «Про оренду державного та комунального майна» регулюються майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності.
Статтею 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що суб`єктами орендних відносин є, зокрема, орендодавець та балансоутримувач.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до ЕТС; прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об`єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
Суд зазначає, що наразі предметом спору є встановлення наявності чи відсутності у Відповідача заборгованості за Договором за визначений Позивачем період.
Сторони у справі посилаються на справи № 910/4084/25 та на справу №904/1088/26.
Так у справі № 910/4084/25 фізична особа - підприємець Тохтамиш Кирил Павлович звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Державного підприємства "Укрінвестбуд" про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 12 листопада 2024 року № 9777 шляхом тимчасового (на період існування обставин припинення забезпечення об`єкта оренди комунальними послугами, якими об`єкт оренди повинен бути забезпечений відповідно до умов договору та оголошення про передачу майна в оренду) звільнення позивача з 12 листопада 2024 року від сплати орендної плати на підставі рішення суду, згідно з підпунктом "б" підпункту 3 та абзацом 9 пункту 127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 (далі - Порядок).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07.04.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 змінено, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 залишено без змін.
Верховний Суд у постанові від 07.04.2026 у справі № 910/4084/25 виснував, що «Виходячи зі змісту положень пункту 127 Порядку № 483 (у редакції, чинній із 01.06.2022), яким, на відміну від загальної норми частини 6 статті 762 ЦК України, передбачено вичерпний перелік випадків для зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку дії договору оренди, необхідною підставою для зменшення розміру орендної плати чи тимчасового звільнення орендаря від сплати орендної плати (лише на період існування відповідних обставин, зазначених у підпунктах "а"-"г" підпункту 3 цього пункту) має бути або рішення орендодавця, правовим наслідком якого може бути подальше оформлення відповідних змін до договору за згодою його сторін, або рішення суду, у разі ухвалення та набрання законної сили яким немає потреби у внесенні змін до договору оренди шляхом тимчасового звільнення орендаря від обов`язку сплачувати орендну плату.
Таким чином, передбачене абзацом 9 пункту 127 Порядку № 483 тимчасове звільнення орендаря від сплати орендної плати, яке здійснюється на підставі рішення суду, не передбачає погодження сторін і вимог щодо укладення ними додаткової угоди, зокрема шляхом встановлення нового (нульового) розміру орендної плати, як істотної умови договору оренди.
При цьому, на відміну від пункту 127 Порядку № 483 (у редакції, чинній із 01.06.2022), пункти 129, 130 цього Порядку регулюють виключно процедуру внесення змін до договору оренди, а тому їх застосування можливе лише тоді, коли змінюється зміст договору (істотні або інші умови), що в свою чергу потребує укладення додаткової угоди до договору оренди.
Отже, норма абзацу 9 пункту 127 Порядку № 483 (у редакції, чинній із 01.06.2022), яка визначає рішення суду як самостійну позадоговірну підставу для тимчасового звільнення орендаря від сплати орендної плати, не передбачає укладення додаткової угоди, не містить вимоги щодо погодження уповноваженим органом управління заяви орендаря про зміни до договору оренди, а також для врегулювання відносин звільнення від орендної плати не відсилає до пунктів 129, 130 цього Порядку, тобто не встановлює процедури внесення змін до договору, у зв`язку з чим пункт 127 є спеціальною нормою щодо коригування виконання зобов`язання у випадках істотного зменшення можливості користування орендаря майном із незалежних від нього обставин.
Разом із тим у цьому випадку ефективним способом захисту прав орендаря державного майна є вимога про визнання відсутності у орендодавця (кредитора) права нараховувати орендну плату в період існування виняткових обставин, визначених підпунктами "а"-"г" підпункту 3 пункту 127 Порядку № 483, позаяк такий спосіб захисту спрямований на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав (щодо стягнення орендної плати) суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите».
Так, залишаючи рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд погодився щодо відсутності підстав для задоволення позову оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту.
У справі №904/1088/26 Державне підприємство «Укрінвестбуд» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Тохтамиш Кирила Павловича (далі за текстом - ФОП Тохтамиш К.П., Відповідач) про стягнення 200 622,88 грн заборгованості, з яких: 113 988,67 грн - основного боргу, 22 501,43 грн - пені, 4 815,83 грн - інфляційних втрат, 2 339,40 грн - 3% річних та 56 977,54 грн - понесених витрат на утримання приміщення переданого в оренду - нарахованих за неналежне виконання зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9777 від 12.11.2024.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що Відповідачем не сплачено орендну плату чим допущено порушення виконання грошового зобов`язання, що стало підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 позов Державного підприємства «Укрінвестбуд» задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Тохтамиш Кирила Павловича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Укрінвестбуд» (вул. Банкова, буд. 3, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код 31405158) основний борг - 109 555 (сто дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 02 коп., витрати на постачання теплової енергії - 20 000 (двадцять тисяч) грн. та судовий збір - 1 719 (одна тисяча сімсот дев`ятнадцять) грн 28 коп. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Відмовляючи у нарахуванні пені, інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначив наступне: «Що стосується нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає, що орендна плата сплачується Орендарем на підставі рахунків Балансоутримувача (підпункт 3.4 пункту 3 Договору оренди), на якого покладено обов`язок їх надсилання Орендарю.
Оскільки матеріали справи не містять доказів направлення рахунків та актів за спірний період раніше ніж це було здійснено разом з претензією від 02.03.2026 (03.03.2026) суд не вбачає підстав встановити прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання згідно наданого суду розрахунку.
Крім того, такий розрахунок не містить як такого періоду (в тому числі кінцевої дати) здійснених нарахувань.
Відтак, вимоги Позивача в цій частині не підлягають задоволенню».
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене суд приймає означені рішення, яким встановлено обставини, що мають значення при розгляді справи №910/8999/26.
Стосовно основної заборгованості зі сплати орендної плати суд відзначає наступне.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що Актом від 12.11.2024 приймання - передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності об`єкт оренди передано у користування Відповідачу у задовільному технічному стані.
01.04.2026 року між сторонами був укладений договір № 00-1/03/2026 про припинення договору оренди № 9777 від 12.11.2024 року та укладений Акт повернення з оренди нерухомого майна від 01.04.2026 року та як зазначає представник позивача в цей же день нерухоме майно будо повернуто Балансоутримувачу.
Відтак, враховуючи положення пункту 4 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 3.3 та 3.4 пункту 3 незмінюваних умов Договору оренди у Відповідача виник обов`язок з оплати на користь Позивача 70 % суми орендної плати у строк до 15-го числа поточного місяця оренди та пропорційну частину ПДВ.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 №904/1088/26 встановлено наступне: «З матеріалів справи вбачається, що Позивачем виставлялися рахунки на оплату за послуги з оренди в межах спірного періоду та відповідні акти здачі - приймання робіт (надання послуг), які направлені Відповідачу разом з претензією від 02.03.2026.
Докази сплати Відповідачем оренди за період з 12.11.2024 по лютий 2026 матеріали справи не містять в силу чого суд дійшов висновку про порушення останнім договірного зобов`язання в цій частині.
Судом враховано, що пунктами 10.1 та 10.2 пункту 10 змінюваних умов Договору оренди передбачено сплату Відповідачем авансового внеску в розмірі одної орендної плати - 14 001 грн (без ПДВ) та 14 001 грн (без ПДВ) забезпечувального депозиту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
У поданому відзиві Відповідач стверджує, що вказані вище два платежі ним сплачено згідно платіжних інструкцій № 0.0.3989354938.1 від 07.11.2024 про сплату авансового внеску за результатами електронного аукціону № LLE001-UA-20240927-95963 (лот 52595) у розмірі 16 801,20 грн, з урахуванням ПДВ; № 0.0.3989368249.1 від 07.11.2024 про сплату забезпечувального депозиту за результатами електронного аукціону № LLE001-UA-20240927- 95963 (лот 52595) у розмірі 14 001,00 грн без ПДВ.
Вказані платіжні інструкції надано Відповідачем до матеріалів справи, а факт здійснених оплат за Договором оренди Позивачем не заперечується та не спростовується».
Відповідно до пункту 3.9 пункту 3 незмінюваних умов Договору оренди сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до пункту 3.5 цьому договору підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перші місяця оренди після підписання акта приймання передачі майна.
Заперечуючи щодо розміру заявленої позивачем основної заборгованості, яка складає 173561,31 грн, представник відповідача зазначає наступне.
Як вбачається з наданого позивачем та третьою особою Акта приймання-передачі об`єкта оренди, його підписання сторонами відбулося не одночасно. Зокрема, відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, фізична особа-підприємець Тохтамиш Кирило Павлович підписав акт 13.11.2024 о 12:31:52, тоді як директор Державного підприємства «Укрінвестбуд» Кривець Ігор Олександрович підписав відповідний документ лише 18.11.2024 о 14:38:23.
Таким чином представник вважає, що до моменту накладення підпису балансоутримувача Акт приймання-передачі не був оформлений сторонами як двосторонній документ, а тому передача об`єкта оренди не могла вважатися завершеною раніше 18.11.2024.
Відтак на думку представника відповідача, першим днем фактичного користування відповідачем об`єктом оренди є 18.11.2024, а не 12.11.2024 - дата укладення договору, та не 15.11.2024, як фактично враховано позивачем при формуванні розрахунку.
Суд відзначає, що представником позивача було долучено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису 18.11.2024, за яким Акт приймання-передачі був підписаний з боку Орендодавця з накладенням ЕЦП - 12.11.2024, Балансоутримувачем з накладенням ЕЦП - 12.11.2024 та з боку Орендаря з накладенням ЕЦП - 13.11.2024.
З огляду на викладене твердження відповідача не відповідає дійсності.
В частині заперечень, що позивачем при визначенні суми заборгованості не враховано у повному обсязі платежі, здійснені відповідачем на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву у зв`язку з укладенням договору оренди за результатами електронного аукціону.
Зокрема, відповідачем 07.11.2024 було здійснено наступні платежі: відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3989354938.1 - авансовий внесок за результатами електронного аукціону № LLE001-UA-20240927-95963 (лот 52595) у розмірі 16 801,20 грн, у тому числі ПДВ 2 800,20 грн; відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3989368249.1 - забезпечувальний депозит за результатами електронного аукціону № LLE001-UA-20240927-95963 (лот 52595) у розмірі 14 001,00 грн.
При цьому представник зазначає, що обидва платежі були здійснені безпосередньо на рахунок Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, що підтверджується платіжними документами, суд відзначає наступне.
Як зазначає представник позивача, авансовий внесок у розмірі 16 801,20 грн складався з трьох частин - ПДВ у розмірі 2800,20 грн., оренда плата 14001 грн, з яких до бюджету 70 відсотків - 9800,70 грн, та 30 відсотків балансоутримувачу - 4200,30. Сама ця сума - 9800,70 - зазначена як сплата за листопад 2024 року у першому рядку розрахунку заборгованості з позначкою «авансовий внесок».
З розрахунку заборгованості з орендної плати, долучений представником позивача вбачається, що авансовий платіж був врахований позивачем, а також враховано неповний місяць, а саме листопад 2024 року.
Стосовно забезпечувального депозиту який був сплачений відповідачем за результатами електронного аукціону № LLE001-UA-20240927- 95963 у розмірі 14 001,00 грн без ПДВ., суд відзначає наступне.
Як вбачається з пункту 4.8. Незмінюваних умов договору, позивач не пізніше ніж протягом п`ятого робочого дня з моменту отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна із зауваженнями (або за наявності зауважень орендодавця) зараховує забезпечувальний депозит в рахунок невиконаних зобов`язань орендаря і перераховує забезпечувальний депозит на погашення зобов`язань орендаря у такій черговості: (1) у першу чергу погашаються зобов`язання орендаря із сплати пені (пункт 3.8.); (2) у другу чергу погашаються зобов`язання орендаря із сплати неустойки (пункт 4.4.) (3) у третю чергу погашаються зобов`язання орендаря із сплати частини орендної плати, яка відповідно до пункту 16 Змінювальних умов підлягає сплаті до державного бюджету; (4) у четверту чергу погашаються зобов`язання орендаря із сплати частини орендної плати, яка відповідно до пункту 16 Змінювальних умов підлягає сплаті балансоутримувачу; (5) у п`яту чергу погашається зобов`язання орендаря із сплати балансоутримувачу платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю; (6) у шосту чергу погашаються зобов`язання орендаря з компенсації суми збитків, завданих орендованому майну; (7) у сьому чергу погашаються зобов`язання орендаря із сплати інших платежів за цим договором або в рахунок погашення інших не виконаних орендарем зобов`язань за цим договором.
Суд констатує, що акт від 01.04.2026 містить застереження, які викладені в додатку до акту, в якому відображена заборгованість відповідача станом на 01.04.2026. Зазначений акт позивач отримав та надав свої заперечення від 01.04.2026.
Позивач в відповіді на відзив зазначив, що Орендодавцем здійснюється зарахування забезпечувального депозиту до Державного бюджету України відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та укладеного договору оренди.
Поміж тим ані з розрахунку основної заборгованості, ані з розрахунку пені не вбачається, що позивачем було здійснено зарахування забезпечувального депозиту у розмірі 14 001,00 грн. При цьому позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», а саме на п. 13 яким передбачено право на повернення сплачених забезпечувальних депозитів.
Суд наголошує, що означена постанова не може бути застосовано оскільки предметом спору є стягнення зокрема орендної плати та зокрема пені та у разі встановлення заборгованості відповідача з орендної плати забезпечувальний депозит повинен бути зарахований в рахунок невиконаних зобов`язань.
Оскільки в додатку до акту повернення від 01.04.2026 у п. 2.1, а саме пеня яка підлягає сплаті відсутній розмір такої, суд дійшов висновку про зарахування у відповідності до п 4.8. Незмінюваних умов договору забезпечувального депозиту у розмірі 14001,00 грн до третьої черги - погашаються зобов`язання орендаря із сплати частини орендної плати, яка відповідно до пункту 16 Змінювальних умов підлягає сплаті до державного бюджету.
Також представник відповідача зазначає про безпідставність включення позивачем до розрахунку орендної плати за квітень 2026 року суми 395,16 грн. оскільки договір оренди припинив свою дію 01.04.2026 та на підставі акту від 01.04.2026 було повернуто майно.
Позивач заперечуючи в цій частині посилається на п. 4.3. Договору оренди яким визначено, що майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
Оскільки сторонами не заперечується, що майно було повернуто 01.04.2026, а умовами договору не передбачено, що орендна плата нараховується включно з днем повернення майна, суд погоджується з твердженням відповідача про безпідставність нарахування орендної плати за 01.04.2026.
Таким чином суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає заборгованості за Договором оренди від 12.11.2024 № 9777 з орендної плати у сумі 163 365,45 (182 966,85 (заборгованість за період з листопада 2024 по березень 2026 грн.) - 9800,70 (авансовий внесок) - 9800,70 (14001 забезпечувальний депозит - 30%). В іншій частині слід відмовити.
Щодо заперечень відповідача в частині: неможливість використання відповідачем об`єкта оренди була зумовлена обставинами, які виникли не з його вини та перебували у сфері відповідальності, зокрема, Орендодавця та Балансоутримувача; відсутності належної індивідуалізації об`єкта оренди як самостійного об`єкта цивільних прав; наявності підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати за період неможливості використання об`єкта оренди з причин, за які він не відповідає, суд відзначає наступне.
Згідно підпункту 9.1.2 пункту 9 незмінюваних умов Договору оренди інформація про Майно, оприлюднена в оголошенні про передачу в оренду.
З огляду на викладене відповідач був обізнаний про об`єкт оренди та прийняв його в користування без зауважень.
Представник відповідача зазначає щодо наявності підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати за період неможливості використання об`єкта оренди з причин, за які він не відповідає.
Враховуючи посилання сторін на правову позицію, викладену Верховним Судом у справі № 910/4084/25, суд вказує, що остання не змінює здійснених судом висновків щодо чинності Договору оренди у визначений Позивачем спірний період.
Рішення суду про відсутність у орендодавця (кредитора) права нараховувати орендну плату в період існування виняткових обставин чи то додаткової угоди про зміну порядку нарахування орендних платежів матеріали справи не містять.
Що стосується нарахування пені та інфляційних втрат суд зазначає, що орендна плата сплачується Орендарем на підставі рахунків Балансоутримувача (підпункт 3.4 пункту 3 Договору оренди), на якого покладено обов`язок їх надсилання Орендарю.
Представником позивача до матеріалів справи не було надано ані рахунків, ані актів як і не надано доказів їх надіслання.
Разом з відзивом на позовну заяву представником відповідача було надано рахунок на оплату №223 від 30.11.2024, №224 від 01.12.2024, а також акти №220 від 31.12.2024, №219 від 30.11.2024 та №29 від 31.01.2025 інших рахунків чи актів до матеріалів справи надано не було.
Оскільки матеріали справи не містять доказів направлення рахунків та актів за спірний період суд не вбачає підстав встановити прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання згідно наданого суду розрахунку.
Відтак, вимоги Позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тохтамиш Кирила Павловича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) основний борг - 163 365 (сто шістдесят три тисячі триста шістдесят п`ять) грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 1960 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят) грн 39 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2026.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ
Судове рішення № 141226726, Господарський суд м. Києва було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/8999/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: