Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
05.11.2026Справа № 910/9585/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР БУД ГРУП» (03032, пров. Леопольда Ященка, буд.15, корп.3, м. Київ, код 42388017)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУДКОНСТРУКЦІЯ" (03056, вул. Польова, буд.24 Д, м. Київ, код 42593306)
про стягнення грошових коштів у розмірі 909 474,88 грн
Без виклику представників сторін
ВСТАНОВИВ:
31.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР БУД ГРУП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУДКОНСТРУКЦІЯ" про стягнення грошових коштів у розмірі 909 474,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання Договору підряду №ДП20122021 від 20.12.2021 позивач належним чином виконав роботи з облицювання фасаду на загальну суму 22 325 131,80 грн, які прийняті відповідачем без зауважень, однак оплачені останнім лише частково. При цьому відповідач систематично порушував передбачений п. 4.3 Договору 10-денний строк оплати виконаних робіт після підписання відповідних актів, внаслідок чого станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 559 201,75 грн, яка залишилась непогашеною. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 909 474,88 грн, з яких: 559 201,75 грн - основний борг, 272 922,54 грн - пеня, 77 350,59 грн - інфляційні збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/9585/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.
31.07.2026 разом із позовною заявою від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР БУД ГРУП» надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на суму 909 474 (дев`ятсот дев`ять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 88 коп., що обліковуються на розрахунковому рахунку відповідача із номером IBAN НОМЕР_1 в АБ "УКРГАЗБАНК" та інших банківських рахунках, що належать відповідачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР БУД ГРУП» про забезпечення позову у справі №910/9585/26 відмовлено.
Ухвала суду від 03.08.2026 про відкриття провадження доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 04.08.2026, що підтверджується довідками про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи).
Останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 19.08.2026 включно.
Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
20.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОБУДКОНСТРУКЦІЯ» (далі за текстом - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР БУД ГРУП» (далі за текстом - Підрядник) укладено Договір підряду № ДП20122021 (далі за текстом - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору Підрядник зобов`язався за завданням Замовника власними та/або залученими силами відповідно до чинних будівельних норм і правил виконати будівельно-монтажні роботи з облицювання фасаду об`єкта «Будівництво торговельного центру з адміністративними приміщеннями по вул. Нижній Вал, 3-7 у Подільському районі м. Києва» та передати їх Замовнику, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані належним чином роботи в порядку, передбаченому Договором.
Згідно з п. 3.2 Договору остаточна загальна вартість Договору визначається після виконання всіх робіт за Договором з урахуванням курсової різниці валют і дорівнює сумі всіх платежів Замовника за Договором у гривнях.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата фактично виконаних робіт проводиться відповідно до Плану фінансування (Додаток № 2 до Договору) протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Актів прийому-передачі виконаних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.
Відповідно до п. 4.5 Договору Замовник, у разі відсутності зауважень, зобов`язаний підписати отримані від Підрядника акти прийому-передачі виконаних робіт та довідку до 13 числа місяця, наступного за тим, у якому закінчено роботи, або в цей же строк письмово надати Підряднику обґрунтовані зауваження щодо якості та/або кількості виконаних робіт.
Під датою оплати розуміється дата надходження коштів на поточний рахунок Підрядника (п. 4.7 Договору).
Пунктом 7.4 Договору визначено, що у разі якщо останній день строку виконання будь-якого зобов`язання Сторін припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, останнім днем строку виконання зобов`язання є перший після нього робочий день.
Згідно з п. 10.1 Договору у разі порушення Замовником умов Договору щодо фінансування робіт, по перерахунку інших належних Підряднику грошових коштів Підрядник має право вимагати від Замовника сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Пунктом 10.20 Договору сторони домовилися, що до них відповідальність у вигляді відсотків, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не застосовується, розмір відповідного відсотка дорівнює нулю.
Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, у тому числі гарантійних, та проведення розрахунків за роботи (п. 14.2 Договору).
Додатковими угодами № 1 від 27.06.2024, № 2 від 27.11.2024, № 3 від 05.02.2025 та № 4 від 05.04.2025 сторони погодили виконання Підрядником додаткових будівельно-монтажних робіт на об`єкті вартістю 2 929 396,97 грн, 4 765 451,23 грн, 254 889,66 грн та 385 364,86 грн відповідно. Пунктом 1.4 кожної з додаткових угод визначено, що розрахунки за ними здійснюються в порядку, передбаченому розділом 4 Договору.
На виконання умов Договору та додаткових угод до нього Підрядник виконав, а Замовник прийняв роботи на загальну суму 22 325 131,80 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних будівельних робіт і довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а саме актом № 1 за квітень 2024 року та довідкою АВР 1 від 30.04.2024 на суму 5 238 429,76 грн; актом № 2 за жовтень 2024 року та довідкою АВР 2 на суму 3 967 410,66 грн; актом № 3 за жовтень 2024 року та довідкою АВР 3 на суму 1 960 679,39 грн; актом б/н за листопад 2024 року та довідкою АВР 4 на суму 2 613 635,32 грн; актом № 4 за листопад 2024 року та довідкою АВР 5 на суму 1 073 960,65 грн; актом № 6 за лютий 2025 року та довідкою АВР 5доп від 03.02.2025 на суму 4 113 410,26 грн; актом № 7 (5) та актом б/н за березень 2025 року і довідкою від 31.03.2025 на суми 2 150 411,78 грн та 566 939,46 грн; актами № 3 та № 4 за вересень 2025 року і довідками від 30.09.2025 на суми 254 889,66 грн та 385 364,86 грн.
Зауважень щодо обсягів, якості чи вартості робіт зазначені акти не містять.
Замовник здійснив оплату виконаних робіт на загальну суму 21 765 930,05 грн, у тому числі після прийняття робіт за вересень 2025 року - 16.12.2025 у сумі 1 000 000,00 грн та 20.01.2026 у сумі 1 000 000,00 грн. Наведене відображено в акті звіряння взаєморозрахунків станом на 28.07.2026, складеному позивачем.
05.05.2026 Підрядник склав вимогу № 04/0104 щодо оплати заборгованості за Договором, адресовану Замовнику за адресою: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 22. Відповіді на вимогу матеріали справи не містять.
Як зазначає позивач, у зв`язку з неоплатою відповідачем у повному обсязі вартості робіт, виконаних за Договором підряду № ДП20122021 від 20.12.2021, та порушенням строків оплати, визначених пунктом 4.3 Договору, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 909 474,88 грн, з яких 559 201,75 грн основного боргу, 77 350,59 грн інфляційних втрат та 272 922,54 грн пені.
Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з наведених нижче підстав.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша статті 837 Цивільного кодексу України).
За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина перша статті 875 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (частина четверта статті 882 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 73, частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, які входять до предмета доказування, вважаються доведеними, якщо докази на підтвердження цих обставин є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Щодо вимоги про стягнення 559 201,75 грн основного боргу суд зазначає таке.
Виконання позивачем робіт за Договором та додатковими угодами до нього на загальну суму 22 325 131,80 грн підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які підписані обома сторонами без зауважень і скріплені їх печатками. Підписавши зазначені документи, відповідач прийняв роботи за обсягом, якістю та вартістю.
Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що оплата фактично виконаних робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами актів та довідки. Отже, строк оплати визначений Договором і не пов`язується з пред`явленням Підрядником вимоги.
Останні за часом акти № 3 та № 4 за вересень 2025 року підписані сторонами разом із довідками від 30.09.2025. Перебіг строку, визначеного п. 4.3 Договору, розпочався 01.10.2025 (стаття 253 Цивільного кодексу України). Десятий банківський день припав на 14.10.2025. Отже, строк оплати робіт за всіма актами сплинув щонайпізніше 14.10.2025.
Акт звіряння взаєморозрахунків станом на 28.07.2026 підписаний лише позивачем. Він не є доказом визнання відповідачем боргу. Водночас наявність заборгованості встановлюється судом не з цього акту, а з первинних документів. Вартість прийнятих відповідачем робіт становить 22 325 131,80 грн., а фактично оплачено 21 765 930,05 грн. Доказів оплати решти вартості робіт, як і доказів оплати в більшому розмірі, ніж зазначено позивачем, відповідач суду не надав, відзиву на позов не подав і доводів позивача не спростував.
Оскільки відповідач не надав доказів погашення заборгованості, вимога позивача про стягнення 559 201,75 грн основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги про стягнення 77 350,59 грн інфляційних втрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення. Інфляційні втрати не є мірою відповідальності у вигляді неустойки, тому на них не поширюються обмеження, встановлені для нарахування пені.
Пункт 10.20 Договору виключає застосування лише процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Обов`язок відшкодувати інфляційні втрати умовами Договору не змінено, тому вимога про їх стягнення заявлена правомірно.
Позивач нарахував інфляційні втрати за три періоди: на суму 2 559 201,75 грн за жовтень-грудень 2025 року (38 546,88 грн), на суму 1 559 201,75 грн за січень 2026 року (10 914,41 грн) та на суму 559 201,75 грн за лютий-червень 2026 року (27 889,30 грн).
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив що він є арифметично правильним та не виходить за межі періоду прострочення, тому вимога про стягнення 77 350,59 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги про стягнення 272 922,54 грн пені суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).
Одним із правових наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 10.1 Договору сторони погодили пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Позивач нарахував пеню на суму 2 559 201,75 грн з 14.10.2025 по 16.12.2025 (139 108,39 грн), на суму 1 559 201,75 грн з 17.12.2025 по 20.01.2026 (46 348,87 грн) та на суму 559 201,75 грн з 21.01.2026 по 29.07.2026 (87 465,28 грн).
Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що він здійснений з порушенням умов Договору та вимог закону з огляду на таке.
Прострочення настає з наступного дня після закінчення строку виконання зобов`язання. Останнім днем оплати робіт за актами № 3 та № 4 за вересень 2025 року було 14.10.2025. Тому пеня на вартість цих робіт може нараховуватися лише з 15.10.2025. Нарахування позивачем пені з 14.10.2025 на всю суму боргу, включно з вартістю робіт за вересень 2025 року, є безпідставним. Крім того, день фактичної оплати до періоду прострочення не включається лише в тій частині боргу, яка в цей день погашена; на непогашену частину пеня за цей день нараховується. Тому включення позивачем днів здійснення оплат (16.12.2025 та 20.01.2026) до періодів нарахування пені на всю суму боргу, що існувала до відповідного платежу, є безпідставним.
Сума 2 559 201,75 грн, на яку позивач нарахував пеню за перший період, не є однорідною за строком виникнення. Як вбачається з наданих позивачем документів, станом на 30.09.2025 (до підписання актів за вересень 2025 року) заборгованість відповідача становила 1 918 947,23 грн. Вона виникла за актами за березень 2025 року (довідка від 31.03.2025). Після підписання цих актів відповідач 08.04.2025, 15.04.2025 та 24.04.2025 сплатив 500 000,00 грн, а інших оплат до 16.12.2025 не здійснював. Строк оплати робіт за березень 2025 року відповідно до п. 4.3 Договору сплив 14.04.2025, отже прострочення в цій частині розпочалося 15.04.2025.
Решта суми 640 254,52 грн становить вартість робіт за актами № 3 та № 4 за вересень 2025 року (254 889,66 грн + 385 364,86 грн), прострочення оплати яких розпочалося 15.10.2025.
Матеріали справи не містять доказів того, що, здійснюючи платежі 16.12.2025 та 20.01.2026, відповідач зазначив конкретні акти, в рахунок оплати яких вони сплачені. За таких обставин суд зараховує ці платежі в рахунок погашення боргу, строк оплати якого настав раніше. Таким чином, платіж від 16.12.2025 погасив 1 000 000,00 грн боргу за березень 2025 року. Платіж від 20.01.2026 погасив решту боргу за березень 2025 року в сумі 918 947,23 грн та 81 052,77 грн боргу за вересень 2025 року. Заявлена до стягнення сума основного боргу 559 201,75 грн є неоплаченою частиною вартості робіт за вересень 2025 року. Такий порядок зарахування платежів не погіршує становища позивача і відповідає його власному розрахунку.
Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення прострочення) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 дійшла висновку, що формулювання в договорі умови про сплату пені «за кожен день прострочення» не є встановленням договором іншого, ніж визначений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку нарахування штрафних санкцій. Пункт 10.1 Договору містить саме таке формулювання. Іншого строку нарахування пені Договір не встановлює.
Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025 на підставі Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. За змістом частини першої статті 5 Цивільного кодексу України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Юридичні наслідки порушення зобов`язання, в тому числі обсяг відповідальності та строк нарахування неустойки, визначаються законом, чинним на момент вчинення порушення.
Прострочення оплати робіт за березень 2025 року розпочалося 15.04.2025, тобто в період чинності частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Тому шестимісячний строк нарахування пені в цій частині тривав по 14.10.2025 включно. Нарахування пені на борг за березень 2025 року після 14.10.2025 законом не допускається.
Водночас обов`язок оплатити роботи за вересень 2025 року виник 30.09.2025, а прострочення його виконання розпочалося 15.10.2025, тобто після втрати чинності Господарським кодексом України. До цих правовідносин частина шоста статті 232 Господарського кодексу України не застосовується.
Цивільний кодекс України подібного обмеження не містить, а з 28.08.2025 частина третя статті 549 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені. Отже, пеня на борг за вересень 2025 року підлягає нарахуванню за весь заявлений позивачем період.
З урахуванням наведеного, в межах заявленого позивачем періоду за розрахунком суду обґрунтованою є пеня: на суму 1 918 947,23 грн за 14.10.2025 у розмірі 1 629,79 грн; на суму 640 254,52 грн з 15.10.2025 по 19.01.2026 у розмірі 52 746,45 грн; на суму 559 201,75 грн з 20.01.2026 по 29.07.2026 у розмірі 87 940,22 грн, а всього 142 316,46 грн. У стягненні 130 606,08 грн пені слід відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовну заяву подано позивачем в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 до розміру ставки судового збору. Отже, за подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у сумі 10 913,70 грн, тоді як позивач сплатив 13 642,12 грн.
Розподілу між сторонами підлягає судовий збір у розмірі, встановленому законом. Позов задоволено на суму 778 868,80 грн, тому на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 9 346,43 грн. Надміру сплачений судовий збір у сумі 2 728,42 грн може бути повернуто позивачу за його клопотанням відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 664,00 грн за подання заяви про забезпечення позову, у задоволенні якої відмовлено, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР БУД ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОБУДКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення 909 474,88 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОБУДКОНСТРУКЦІЯ» (03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24 Д; код 42593306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР БУД ГРУП» (03032, м. Київ, пров. Леопольда Ященка, буд. 15, корп. 3; код 42388017) 559201 (п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч двісті одну) грн 75 коп. основного боргу, 77350 (сімдесят сім тисяч триста п`ятдесят) грн 59 коп. інфляційних втрат, 142316 (сто сорок дві тисячі триста шістнадцять) грн 46 коп. пені та 9346 (дев`ять тисяч триста сорок шість) грн 43 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2026.
Суддя Марія ДЕМИДОВА
Судове рішення № 141226719, Господарський суд м. Києва було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/9585/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: