Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
05.11.2026Справа № 910/9233/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" (79005, вул. Саксаганського, буд.5, м. Львів, код 13809430)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, бульв. Лесі Українки, буд.9, м. Київ, код 20113829)
про стягнення грошових коштів у розмірі 69 285,14 грн
Без виклику представників сторін
ВСТАНОВИВ:
27.07.2026 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення грошових коштів у розмірі 69 285,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.05.2023 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 36/1401/АТ/23. У зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 17.08.2023, позивач виплатив страхове відшкодування у сумі 36 487,60 грн, у зв`язку з чим до нього перейшло право вимоги до відповідача як страховика цивільно-правової відповідальності винної особи. Посилаючись на несплату відповідачем страхового відшкодування, позивач просить стягнути 69 285,14 грн та судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/9233/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 28.07.2026, що підтверджується довідками про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи).
01.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення строку на його подання. Клопотання обґрунтоване тим, що повідомлення про ухвалу про відкриття провадження у справі автоматично потрапило до папки «Небажана пошта» електронної поштової скриньки працівника відповідача, а тому ухвалу виявлено лише 21.08.2026.
07.09.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти поновлення строку на подання відзиву, зазначивши, що строк на подання відзиву встановлюється судом і не може бути поновлений, а потрапляння повідомлення до папки «Небажана пошта» не є поважною причиною його пропуску, та просив залишити відзив без розгляду. По суті спору позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, зокрема, що загальний розмір страхового відшкодування за страховим актом № 73/к/23 становить 36 487,60 грн, а запити відповідача щодо надання додаткових документів (листи від 17.07.2025 та 06.10.2025) надійшли лише у 2025 році, хоча вимогу направлено 03.05.2024.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до частини 2 цієї статті встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Строк на подання відзиву у цій справі встановлено ухвалою суду від 28.07.2026, а отже, він не є строком, встановленим законом, і поновленню в порядку частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України не підлягає. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2019 у справі № 910/974/18. Заяви про продовження строку до його закінчення відповідач не подавав.
Суд також не вбачає підстав для продовження відповідачу строку на подання відзиву з власної ініціативи з огляду на таке.
Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі). Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету відповідача 28.07.2026, що підтверджується довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а, отже, строк на подання відзиву сплив 12.08.2026, тоді як відзив подано лише 01.09.2026.
Потрапляння повідомлення про надходження документа до папки «Небажана пошта» електронної поштової скриньки працівника відповідача не впливає на факт і дату доставлення ухвали до електронного кабінету відповідача, а є наслідком внутрішньої організації роботи відповідача з електронною кореспонденцією. Відповідач є юридичною особою, яка здійснює професійну діяльність на страховому ринку та має зареєстрований електронний кабінет, а отже, повинен був з належною періодичністю перевіряти надходження до нього процесуальних документів. Подібний висновок щодо обов`язку особи, яка зареєструвала електронний кабінет, з певною періодичністю вживати заходів для перевірки повідомлень викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 916/3625/24. Наведені відповідачем обставини не є об`єктивними, непереборними та не залежними від його волі.
За таких обставин клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву задоволенню не підлягає. Відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і клопотання, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, у зв`язку з чим відзив відповідача суд залишає без розгляду. Наведені відповідачем обставини не могли б бути визнані поважними причинами пропуску строку і в разі кваліфікації цього строку як встановленого законом (частина 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
22.05.2023 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» (далі за текстом - страховик) та ОСОБА_1 (далі за текстом - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 36/1401/АТ/23, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом BMW 535, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ОСОБА_1 . Страхова сума за договором становить 900 000,00 грн, строк страхування - з 24.05.2023 по 23.05.2024, безумовна франшиза за ризиком «ДТП» - 0 % страхової суми.
17.08.2023 о 12 год. 00 хв. у м. Львові на вул. Володимира Великого, 18 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_3 , не обрала безпечного інтервалу та здійснила наїзд на транспортний засіб BMW 535, державний номерний знак НОМЕР_1 , що стояв праворуч, під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
18.08.2023 ОСОБА_3 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
18.08.2023 позивачем складено акт огляду транспортного засобу BMW 535, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким зафіксовано пошкодження бампера переднього, заглушки в бампер та решітки бампера (заміна, фарбування), а також необхідність дефектування транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди на предмет прихованих пошкоджень.
29.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Арія Моторс» виставило позивачу рахунок-фактуру № BMW-022067 на суму 1 401,60 грн (у тому числі ПДВ 233,60 грн) за дефектування автомобіля BMW 535, державний номерний знак НОМЕР_1 , після дорожньо-транспортної пригоди, який позивач оплатив 30.08.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 12765.
08.09.2023 фізична особа-підприємець Головчак М.В. виставила позивачу рахунок-фактуру № 1267 на суму 14 850,00 грн (бампер передній - 13 500,00 грн, решітка бампера - 1 350,00 грн) та рахунок-фактуру № 1270 на суму 1 320,00 грн (заглушка в бампер), які позивач оплатив платіжними інструкціями № 12825 від 08.09.2023 на суму 14 850,00 грн та № 2398 від 22.09.2023 на суму 1 320,00 грн.
28.09.2023 фізична особа-підприємець Ізюмов І.С. виставив позивачу рахунок № 1-09 на суму 18 916,00 грн за ремонтні роботи (зняття та встановлення, ремонтні та фарбувальні роботи) та фарбу, лак і витратні матеріали щодо автомобіля BMW 535, державний номерний знак НОМЕР_1 , який позивач оплатив 03.10.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 5032.
02.10.2023 ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
03.10.2023 позивач склав страховий акт № 73/К/23, яким визнав подію страховим випадком та визначив розмір страхового відшкодування у сумі 36 487,60 грн. Згідно з додатком № 1 до страхового акту (розрахунок страхового відшкодування) сума авансових виплат становила 17 571,60 грн, а сума до перерахування - 18 916,00 грн на рахунок фізичної особи-підприємця Ізюмова І.С. Таким чином, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 36 487,60 грн шляхом перерахування коштів особам, які здійснили дефектування, постачання запасних частин та відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.
19.10.2023 постановою Франківського районного суду м. Львова у справі № 465/6699/23 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з порушенням пунктів 2.3.6 та 13.1 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів 17.08.2023.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-213951961, чинним до 08.04.2024, що підтверджується відомостями Національної поліції України щодо ДТП та витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.
03.05.2024 позивач направив відповідачу рекомендованим пріоритетним листом вимогу № 73.182 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 35 086,00 грн (виплати за платіжними інструкціями № 12825, № 2398 та № 5032), що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 03.05.2024. Згідно з переліком додатків до вимоги до неї долучено копії платіжних доручень, страхового акту, заяви про страхове відшкодування, повідомлення про ДТП, акту огляду транспортного засобу, витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень та витягу з бази МТСБУ.
Як зазначає сам позивач у відповіді на відзив, вимогу № 73.182 відповідач отримав, а у 2025 році листами від 17.07.2025 та 06.10.2025 звертався до позивача з проханням надати додаткові документи (фотографії пошкодженого транспортного засобу, рахунки СТО тощо).
Станом на дату звернення позивача до суду відповідач страхового відшкодування не виплатив, вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування не прийняв і позивачу не направив.
Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наведених нижче підстав.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України та частини 1 статті 5 Цивільного кодексу України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася 17.08.2023, а договір обов`язкового страхування (поліс № ЕР-213951961) був укладений та діяв до набрання чинності 01.01.2025 Законом України від 21.05.2024 № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», права та обов`язки сторін щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок цієї пригоди, у тому числі строки здійснення страхового відшкодування та відповідальність страховика за їх порушення, визначаються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі за текстом - Закон № 1961-IV). Так само, оскільки страхові виплати здійснені позивачем у серпні - жовтні 2023 року, перехід до нього права вимоги регулюється Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР, який був чинним до 01.01.2024.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завданий збиток.
Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) чи іншою особою, а також в інших випадках, встановлених законом; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з частиною 1 статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого відповідно до законодавства.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, у разі суброгації страховик, який виплатив страхове відшкодування, заміняє потерпілого (кредитора) у деліктному зобов`язанні, а у випадку, коли цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, боржником у такому зобов`язанні в межах страхової суми є страховик цивільно-правової відповідальності особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, обов`язкова для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 17.08.2023 встановлена постановою Франківського районного суду м. Львова від 19.10.2023 у справі № 465/6699/23, а її цивільно-правова відповідальність на момент пригоди була застрахована відповідачем за полісом № ЕР-213951961, що відповідачем не заперечується. Розмір заявленої до стягнення суми страхового відшкодування не перевищує страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої статтею 9 Закону № 1961-IV, а доказів встановлення за полісом франшизи відповідач суду не надав і на її наявність не посилався.
Таким чином, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування до позивача в силу закону перейшло право вимоги, яке ОСОБА_1 мала до відповідача як страховика цивільно-правової відповідальності винної особи, у межах фактичних затрат позивача.
Відповідно до статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставина вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Зі змісту страхового акту № 73/К/23 вбачається, що у пункті 3 («Рішення страховика») визначено розмір страхового відшкодування у сумі 36 487,60 грн, а сума 18 916,00 грн зазначена як сума, що підлягала перерахуванню на момент складення акту. Додатком № 1 до страхового акту підтверджується, що до його складення позивач здійснив авансові виплати на загальну суму 17 571,60 грн, які разом із сумою 18 916,00 грн становлять 36 487,60 грн (1 401,60 грн + 14 850,00 грн + 1 320,00 грн + 18 916,00 грн). Кожна з цих виплат підтверджена окремою платіжною інструкцією, у призначенні платежу якої зазначено автомобіль BMW 535, державний номерний знак НОМЕР_1 , та/або номер страхового акту 73/К/23.
Право власності ОСОБА_1 на пошкоджений транспортний засіб підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (додаток № 5 до позовної заяви). Відомості цього свідоцтва про власника, державний номерний знак та ідентифікаційний номер (VIN) транспортного засобу узгоджуються з відомостями договору страхування № 36/1401/АТ/23 та відомостями Національної поліції України щодо учасників дорожньо-транспортної пригоди.
Наявні у матеріалах справи рахунки-фактури та платіжні інструкції містять найменування постачальників і виконавців робіт, перелік запасних частин і робіт, їх вартість та платника. Перелік запасних частин, придбаних за рахунками № 1267 та № 1270 (бампер передній, решітка бампера, заглушка в бампер), та робіт за рахунком № 1-09 (ремонтні та фарбувальні роботи) відповідає пошкодженням, зафіксованим в акті огляду від 18.08.2023, а також відомостям Національної поліції України про локалізацію пошкоджень автомобіля BMW 535 (передня центральна та передня ліва частини) і обставинам пригоди, встановленим постановою суду у справі № 465/6699/23.
Доказів, які б свідчили про інший (менший) розмір шкоди, матеріали справи не містять.
Щодо врахування зносу суд зазначає таке.
Відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, відшкодовуються з урахуванням зносу, розрахованого відповідно до законодавства. Порядок визначення коефіцієнта фізичного зносу складників транспортного засобу встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, згідно з якою значення цього коефіцієнта залежить, зокрема, від строку експлуатації, пробігу та технічного стану транспортного засобу, а в окремих випадках приймається рівним нулю. Отже, наявність зносу та його розмір є обставиною, що підлягає доказуванню і для встановлення якої необхідні спеціальні знання.
Знос враховується лише щодо вартості складників транспортного засобу, які підлягають заміні, і не стосується вартості ремонтних та фарбувальних робіт, матеріалів і дефектування. У цій справі вартість замінених складників (бампер передній, решітка бампера, заглушка в бампер) становить 16 170,00 грн, решта виплаченої суми (20 317,60 грн) - це вартість робіт, матеріалів та дефектування.
Позивач на підтвердження розміру шкоди надав акт огляду транспортного засобу з переліком пошкоджених складників, рахунки постачальників запасних частин і виконавця ремонтних робіт та платіжні інструкції, які у сукупності підтверджують фактичні затрати на відновлювальний ремонт. Матеріали справи не містять доказів наявності зносу замінених складників пошкодженого транспортного засобу та його розміру. Відповідач, якому з травня 2024 року були відомі обставини пригоди, перелік пошкоджень за актом огляду та розмір виплаченого відшкодування, у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав, власного розрахунку чи висновку оцінювача щодо коефіцієнта фізичного зносу не надав і про призначення судової експертизи не клопотав.
Позивач на підтвердження розміру шкоди надав акт огляду транспортного засобу з переліком пошкоджених складників, рахунки постачальників запасних частин і виконавця ремонтних робіт та платіжні інструкції, які у сукупності підтверджують фактичні затрати на відновлювальний ремонт. Матеріали справи не містять доказів наявності зносу замінених складників пошкодженого транспортного засобу та його розміру. Відповідач, якому з травня 2024 року були відомі обставини пригоди, перелік пошкоджень за актом огляду та розмір виплаченого відшкодування, у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав, власного розрахунку чи висновку оцінювача щодо коефіцієнта фізичного зносу не надав і про призначення судової експертизи не клопотав.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. За відсутності в матеріалах справи доказів, які б свідчили про наявність зносу замінених складників та його розмір, суд не має підстав для зменшення доведеної позивачем суми фактичних затрат на відновлювальний ремонт.
Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач довів фактичне здійснення виплати страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням автомобіля BMW 535 у дорожньо-транспортній пригоді 17.08.2023 у загальному розмірі 36 487,60 грн.
Щодо наявності прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Відповідно до підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Матеріалами справи підтверджується, що вимогу № 73.182 від 03.05.2024, до якої згідно з переліком додатків долучено страховий акт, акт огляду транспортного засобу, повідомлення про ДТП, заяву про страхове відшкодування, платіжні документи та відомості щодо вини ОСОБА_2 , відповідач отримав 13.05.2024. Водночас доказів того, що протягом встановленого пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV 90-денного строку відповідач прийняв рішення про здійснення страхового відшкодування або вмотивоване рішення про відмову у його здійсненні з підстав, передбачених статтями 32, 37 цього Закону, чи звертався до позивача із запитом про надання додаткових документів, матеріали справи не містять.
Звернення відповідача до позивача з проханням надати додаткові документи, про які зазначає позивач, мали місце у 2025 році, тобто після спливу строку, встановленого пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, а тому не впливають на настання прострочення.
Крім того, таке листування не може замінити передбаченого пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, а відповідно до підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 цього Закону невиконання особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків може бути підставою для відмови лише тоді, коли це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, що у цій справі не встановлено.
Суд враховує, що у вимозі № 73.182 неточно зазначено особу, яка керувала транспортним засобом BMW 535, державний номерний знак транспортного засобу Hyundai Tucson та по батькові його водія. Водночас у вимозі правильно зазначено дату, час і місце дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб потерпілої особи (BMW 535, державний номерний знак НОМЕР_1 ), номер полісу обов`язкового страхування № ЕР-213951961, виданого відповідачем, та номер справи № 465/6699/23, у якій встановлено вину ОСОБА_2 , а до вимоги долучено повідомлення про ДТП, акт огляду транспортного засобу та витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень. Наведені відомості давали відповідачу змогу ідентифікувати страховий випадок і перевірити обставини пригоди, а тому зазначені неточності не свідчать про неможливість страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди у розумінні підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV.
Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15-ц, згідно з якою Закон № 1961-IV не передбачає обов`язкового досудового порядку врегулювання питання про виплату страхового відшкодування, і особа, яка вимагає такої виплати, вправі звернутися безпосередньо до суду. Передбачене підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV неподання заяви про страхове відшкодування протягом одного року, якщо шкоду заподіяно майну потерпілого, є підставою для прийняття страховиком вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, проте такого рішення відповідач не приймав і на цю підставу не посилався. Витрати на дефектування транспортного засобу з метою виявлення прихованих пошкоджень, необхідність якого зафіксована в акті огляду від 18.08.2023, є витратами, пов`язаними з відновлювальним ремонтом транспортного засобу. З огляду на це та на те, що право вимоги перейшло до позивача в межах фактичних затрат, вимога про стягнення 1 401,60 грн, виплачених за рахунком № BMW-022067 від 29.08.2023, яка не була включена позивачем до вимоги № 73.182, також підлягає задоволенню.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 36 487,60 грн страхового відшкодування є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо визначення моменту прострочення виконання грошового зобов`язання суд зазначає таке.
Позивач визначив початок прострочення з 13.06.2024, виходячи з того, що вимогу № 73.182 відповідач отримав 13.05.2024, та встановленого у вимозі 30-денного строку для її добровільного виконання.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов`язання, який не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, визначається вимогою кредитора, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Оскільки строк виконання обов`язку страховика цивільно-правової відповідальності щодо здійснення страхового відшкодування спеціально визначений пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, встановлений позивачем у вимозі 30-денний строк не змінює визначеного законом строку виконання зобов`язання.
Факт направлення вимоги № 73.182 відповідачу 03.05.2024 рекомендованим пріоритетним листом підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 03.05.2024. Позивач зазначає, що вимогу відповідач отримав 13.05.2024. Доказів отримання вимоги в іншу дату матеріали справи не містять, а визначення початку перебігу строку, встановленого пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, з цієї дати не погіршує становища відповідача, тому суд виходить з того, що вимогу відповідач отримав 13.05.2024.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, 90-денний строк, встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, розпочався 14.05.2024, а оскільки його останній день (11.08.2024) припадав на неділю, закінчився 12.08.2024. Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, з 13.08.2024, а не з 13.06.2024, як зазначає позивач. З огляду на це пеня, інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані позивачем за період з 13.06.2024 по 12.08.2024, стягненню не підлягають.
Щодо стягнення пені суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду, за який нараховується пеня.
Оскільки внаслідок суброгації до позивача перейшли права потерпілої особи в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав (стаття 514 Цивільного кодексу України), позивач є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування від відповідача, а отже, і на нарахування пені за прострочення його виплати.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідач, отримавши вимогу 13.05.2024, у встановлений законом строк не здійснив виплати та не прийняв вмотивованого рішення про відмову, а доказів відсутності своєї вини у простроченні виплати не надав, у зв`язку з чим суд вважає прострочення таким, що мало місце з вини страховика.
Позивач нарахував пеню на суму 35 086,00 грн, заявлену у вимозі № 73.182, а на суму 1 401,60 грн, яка до вимоги не включалася, пеню, інфляційні втрати та 3 % річних не нараховував, що відповідає встановленим обставинам.
Здійснивши перерахунок пені на суму 35 086,00 грн за період з 13.08.2024 по 24.07.2026, суд встановив, що розмір пені становить 20 179,65 грн. У стягненні пені у розмірі 1 521,37 грн, нарахованої за період з 13.06.2024 по 12.08.2024, суд відмовляє.
Відповідач клопотання про зменшення розміру пені на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України не заявляв, доказів наявності обставин, які б свідчили про явну неспівмірність пені наслідкам порушення зобов`язання, не надав.
Суд також зазначає, що обмеження строку нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями, передбачене частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (який втратив чинність з 28.08.2025 на підставі Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX), до спірних правовідносин не застосовувалося й у період його чинності, оскільки зобов`язання відповідача з виплати страхового відшкодування, право вимоги за яким перейшло до позивача в порядку суброгації, має деліктну природу, а не є господарсько-договірним зобов`язанням сторін, а пеня за пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV встановлена спеціальним законом як відповідальність страховика за кожен день прострочення виплати без обмеження строку її нарахування.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов`язання страховика цивільно-правової відповідальності щодо виплати страхового відшкодування, право вимоги за яким перейшло до позивача в порядку суброгації, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього поширюється дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону.
Інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації за неправомірне користування утримуваними боржником коштами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він здійснений за період з 13.06.2024 по 24.07.2026, тобто з неправильно визначеною початковою датою прострочення.
Здійснивши перерахунок з 13.08.2024 по 24.07.2026 на суму 35 086,00 грн, суд встановив, що розмір 3 % річних становить 2 049,26 грн.
Розраховуючи інфляційні втрати, суд враховує правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно з якою прострочення понад половину місяця враховується як повний місяць, а період з дефляцією враховується при визначенні сукупного індексу інфляції за весь період прострочення. Оскільки прострочення розпочалося 13.08.2024, а індекс інфляції за липень 2026 року на момент звернення позивача до суду встановлений не був, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період з серпня 2024 року по червень 2026 року. За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 7 925,58 грн.
У стягненні 175,43 грн 3 % річних та 946,25 грн інфляційних втрат суд відмовляє у зв`язку з неправильним визначенням позивачем початкової дати прострочення.
Враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 36 487,60 грн страхового відшкодування, 20 179,65 грн пені, 7 925,58 грн інфляційних втрат та 2 049,26 грн 3 % річних, а всього 66 642,09 грн. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 2 643,05 грн слід відмовити.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені в розмірі 66 642,09 грн з 69 285,14 грн заявлених, у зв`язку з чим пропорційно розміру задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 560,84 грн з 2 662,40 грн, сплачених позивачем згідно з платіжною інструкцією № 19931.
Керуючись статтями 129, 165, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 9, код 20113829) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" (79005, м. Львів, вул. Саксаганського, буд. 5, код 13809430) 36 487 (тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 60 коп. страхового відшкодування, 20 179 (двадцять тисяч сто сімдесят дев`ять) грн 65 коп. пені, 7 925 (сім тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 58 коп. інфляційних втрат, 2 049 (дві тисячі сорок дев`ять) грн 26 коп. 3 % річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 560 (дві тисячі п`ятсот шістдесят) грн 84 коп.
3. В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2026.
Суддя Марія ДЕМИДОВА
Судове рішення № 141226711, Господарський суд м. Києва було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/9233/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: