Постанова № 141226291, 04.11.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія Справа № 401/3075/26 Провадження № 3/401/678/26

04 листопада 2026 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Мельничик Ю.С., з участю захисника, адвоката Красницької Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Світловодську матеріали справи, що надійшли з відділення поліції №1 (м.Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області (вул. В.Куцевича, буд.8, м. Світловодськ, Кіровоградська область, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу за ЄДРПОУ 40799184)

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №772352, 15 вересня 2026 року о 15 год. 10 хв. в с.Вільне по вул. Українській, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_2 без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Красницька Я.С., подала до суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, у якому просить закрити провадження у справі у звязку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, мотивуючи його тим, що протокол складено з грубим порушенням права на захист неповнолітнього, оскільки працівники поліції не залучили його законного представника (матір) до складання протоколу. Крім того, додані до протоколу відеозаписи не містять звуку, що унеможливлює встановлення факту розяснення ОСОБА_1 його процесуальних прав, а також законності підстав зупинки транспортного засобу.

Суддя, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Суд зазначає, що положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Диспозицією частини другої статті 126 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вини ОСОБА_1 працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення та два відеозаписи тривалістю 60 секунд та 55 секунд відповідно. Дослідивши вказані відеозаписи, судом встановлено, що обидва файли не містять звуку, оскільки запис здійснювався з відеореєстратора, що встановлений у службовому автомобілі працівників поліції.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.

Поліцейський під час складання протоколу зобов`язаний роз`яснити особі її права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Відсутність звуку на відеозаписах об`єктивно позбавляє суд можливості перевірити виконання поліцейським свого обов`язку щодо роз`яснення прав особі, а також перевірити наявність законних підстав для зупинки транспортного засобу, передбачених ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію".

Окрім того, суд звертає увагу на процесуальний статус особи, щодо якої складено протокол. На момент складання протоколу ОСОБА_1 виповнилося 16 років, тобто він є неповнолітнім.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила), право мати представника або захисника є основною процесуальною гарантією прав неповнолітніх, які через свій вік та психоемоційну незрілість не здатні повноцінно оцінювати ризики та наслідки своїх дій, особливо під час взаємодії з представниками правоохоронних органів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка є неповнолітньою, мають право представляти її законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Поліцейський офіцер громади ОСОБА_2 , встановивши особу ОСОБА_1 та усвідомлюючи його неповнолітній вік, був зобов`язаний забезпечити право дитини на захист, залучивши до процесуальних дій її законного представника, оскільки неповнолітній не може повною мірою самостійно реалізувати свої процесуальні права. Позбавлення неповнолітнього присутності законного представника під час опитування, відібрання пояснень та складання адміністративних матеріалів, є істотним порушенням права на захист.

Відповідно до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи викладене, суд визнає протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 772352 від 15.09.2026 року недопустимим доказом, оскільки він складений з істотним порушенням права на захист неповнолітнього. Надані відеозаписи, з огляду на їх фрагментарність та відсутність звуку, також не можуть бути визнані належними та допустимими доказами дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом" (п.43 рішення від 14.02.2008р. у справі "Кобець проти України" (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey).

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано. При цьому, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказам вини особи в тому чи іншому діянні, так як не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із вищевказаним стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

У даному випадку, негативна відповідь на питання про винуватість ОСОБА_1 виходить не з позитивно встановленої невинності останнього, а з доказового аспекту презумпції невинності: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Суд не є стороною обвинувачення, а працівники поліції не зібрали та не забезпечили надання до суду відповідних достовірних, належних та допустимих доказів винуватості особи, а також порушили право на захист неповнолітньої особи, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Закриваючи провадження по справі з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , суддя не стягує судовий збір з останнього, відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI.

На підставі вищевказаного, керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 245, 247, 251, 252, 270, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути звернута до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом