Рішення № 141225543, 05.11.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

05.11.2026

ЄУН 389/4169/26

Провадження № 2-о/389/215/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Берневек О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам`янка Кіровоградської області, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Знам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просить встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с.Колтів, Золочівський район, Львівська область, яка померла у м.Севастополь, ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про смерть. Зобов`язати Знам`янський відділ ДРАЦС у Кропивницькому районі Кіровоградської області видати свідоцтво про смерть державного зразка.

Вимоги обгрунтовав тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Севастополь, який знаходиться під тимчасовою окупацією Російської Федерації померла його мати ОСОБА_2 (російською мовою ОСОБА_3 ), 1937 року народження. Причина смерті: набряк головного мозку, атеросклеротична хвороба серця. Факт смерті померлої на тимчасово окупованій території підтверджуються довідкою про смерть №С-033311 від 09 вересня 2026 року та свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 09 вересня 2026 року, що видані медичним закладом, та органом реєстрації, які знаходяться на території непідконтрольній державній владі України. Похована ОСОБА_2 також у місті Севастополь.

Отримати свідоцтво про смерть державного зразка в органах ДРАЦС України неможливо, оскільки лікарські документи як і довідки, видані установами на тимчасово окупованій території, не визнаються законними підставами для державної реєстрації смерті, у зв`язку з чим 20 жовтня 2026 року йому відмовлено у державній реєстрації смерті Знам`янським відділом ДРАЦС у Кропивницькому районі Кіровоградської області. Встановлення факту смерті необхідно йому для державної реєстрації смерті на території України та одержання свідоцтва про смерть державного зразка.

Заявник у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просить розглядати справу за його відсутності. Додатково пояснив, що оригінали документів про смерть матері, які видані на тимчасово окупованій території у нього відсутні.

Представник заінтересованої особи в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, причини неявки суду не повідомив, будь-які заяви чи клопотання від нього не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , витягу з реєстру територіальної громади, копії паспорта громадянина України НОМЕР_3 , копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Севастополь, проживає по АДРЕСА_1 . Його матір`ю є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Колтів, Золочівського району Львівської області.

З довідки про смерть № С-03311 від 09 вересня 2026 року, виданої відділом запису актів цивільного стану Ленінського району міста Севастополя Управління РАЦЗ міста Севастополя вбачається РФ, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Севастополь померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Колтів Золочівського району Львівської області. Причина смерті: набряк головного мозку, атеросклеротична хвороба серця. Атеросклероз церебровоскулярний, атеросклероз аорти. Запис акта №170269920000401805009 від 09 вересня 2026 року.

Про смерть ОСОБА_2 відділом запису актів цивільного стану Ленінського району міста Севастополя Управління РАЦЗ міста Севастополя РФ видано свідоцтво про смерть від 09 вересня 2026 року серія НОМЕР_1 , в якому вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Колтів, Золочівського району Львівської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті Російська Федерація місто Севастополь, про що 09 вересня 2026 року відділом запису актів цивільного стану Ленінського району міста Севастополя Управління РАЦЗ міста Севастополя складено актовий запис про смерть №170269920000401805009.

Відомостей, які б спростовували факт смерті ОСОБА_2 суду не надано.

З копії паспорта серія НОМЕР_3 , вбачається, що померла ОСОБА_2 , була громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Метою встановлення заявником факту смерті ОСОБА_2 є зокрема реєстрація її смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану громадян Міністерства юстиції України.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За приписами ст.ст.315,317 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливостиі реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Мінрозвитку від 28 лютого 2025 року № 376, зі змінами, вся територія АР Крим, м.Севастополь, з 20.02.2014 року відноситься до тимчасово окупованої території України.

Стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Таким чином, зазначене місце смерті ОСОБА_2 як і останнє місце її проживання станом на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувало у тимчасовій окупації, та перебуває в тимчасовій окупації і до цього часу.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v.Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22, від 18 лютого 2026 року у справі № 183/1557/25).

Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України (постанова Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21).

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо факту смерті, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу.

У частині 2 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" зазначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Згідно з ч.3 ст.9 вказаного закону будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм, з часу внесення змін до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» згідно із Законом №2217-IX від 21 квітня 2022 року проведення реєстрації факту смерті в органах РАЦС можливе за документами виданими на тимчасово окупованих територіях.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 , дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Севастополь, на тимчасово окупованій території, та про її смерть відділом ДРАЦС окупаційної влади видано свідоцтво про її смерть та довідку про причини смерті (форми 11).

Однак, у заявника відсутні оригінали вказаних документів, так як вони видані на тимчасово окупованій території і продовжують знаходитися там, що унеможливлює іншим способом, ані ж на підставі рішення суду зареєструвати факт смерті матері та отримати свідоцтво про її смерть в органах РАЦС. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявнику для отримання свідоцтва про її смерть у порядку визначеним законодавством України. Обставини, які склалися в момент смерті ОСОБА_2 та існують наразі не залежали і не залежать від неї особисто.

Відтак, з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів заявника, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення заяви в частині встановлення факту смерті ОСОБА_2 ..

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити, що у відповідності до чинного законодавства, у разі появи особи, факт смерті якої встановлено судом, вона чи інша заінтересована особа, мають право звернутись до суду із заявою про скасування відповідного рішення про встановлення факту смерті.

Разом з тим, вимога заяви про зобов`язання Знам`янський відділ ДРАЦС у Кропивницькому районі Кіровоградської області видати свідоцтво про смерть державного зразка, задоволенню не підлягає, оскільки право заявника у цій частині з боку ДРАЦС ще не порушено.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, рішення суду про встановлення факту смерті є підставою для державної реєстрації смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі, зокрема, встановлення у судовому порядку факту смерті.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України, рішення підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 293,294,315-317,319,259,263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Колтів, Золочівського району, Львівської області, громадянки України, у місті Севастополь, Україна, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині вимог заяви, відмовити.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Заявник ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа Знам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ:41491023.

Суддя Г.В. Берднікова