Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 352/2188/26
Провадження № 2/352/1782/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
І. Короткий зміст позовних вимог.
27 серпня 2026 року позивач звернувся до Тисменицького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.03.2026 року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 587771001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, товариство надає позичальнику грошові кошти в сумі 9000 грн строком на 16 тижні на банківську картку позичальника НОМЕР_1 з відсотковою ставкою 1% на день на умовах строковості, поворотності, платності, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів. Комісія за видачу кредиту 1800 грн. Однак, всупереч умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим станом на 06.08.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 25470 грн, що складається з: 9000 грн - сума платежів по тілу кредиту; 10170 грн- сума прострочених платежів по процентах, сума прострочених платежів по комісії 1800 грн та заборгованість за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України 4500 грн, тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором та судовий збір.
ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.
Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, за відсутності представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, яка їй була вручена 12.09.2026 року. Правом на подання відзиву не скористалася.
ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 01.09.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
ІV. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 16.03.2026 року було направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 587771001про надання кредиту, яку ОСОБА_1 прийняла (акцепт) на умовах, визначених офертою (доказ в електронному вигляді).
Згідно умов договору №587771001від 16.03.2026 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитора, кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у розмірі 9 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів. Строк дії Договору: до 06.07.2026 року. (доказ в електронному вигляді).
Строк, на який надається кредит 16 тижнів. Процентна ставка за кредитом: стандартна 1 % в день фіксована, комісія за надання кредиту становить 1800 грн. Згідно п. 10.2 договору позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою починаючи з першого для користування кредитом. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована.
Згідно п. 1.6. цього договору Комісія за видачу кредиту (надалі - Комісія) грошові кошти, які згідно з умовами цього Договору Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю в якості однієї (першої) з двох складових оплати за надання та користування Кредитом. Комісія за видачу Кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за видачу Кредиту.
Відповідно до п. 2.15. договору мета (цілі) отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.
Сторонами в п. 4.2.2. Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
При цьому, підписуючи договір, відповідач підтвердив, що до укладення договору уважно ознайомився з текстом цього договору та правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.
Згідно п. 7.5. договору у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцюсуму заборгованості з урахуванням 700 000 % (Сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Зазначений договір підписано 16.03.2026 року відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора UA-0564.
До матеріалів справи також долучено паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені ідентичні договору умови кредитування (доказ в електронному вигляді).
До матеріалів справи долучено витяг з анкети клієнта ОСОБА_1 , в якому зазначені всі анкетні дані відповідача та інформація стосовно бажаного кредиту, в тому числі номер банківського (карткового рахунку для переказу коштів кредиту 4314-1402-1363-7769 (доказ в електронному вигляді).
В матеріалах справи міститься візуальна форма дій клієнта ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ТОВ «БІЗПОЗИКА» щодо укладення електронного договору про надання кредиту №587771001від 16.03.2026 року, де зазначений перелік послідовних дій як клієнта так і товариства з укладення договору із зазначенням дати і часу на кожну дію (доказ в електронному вигляді).
Згідно інформації ТОВ «ПрофітГід» підтверджено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: платник ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА, сума коштів 9000 грн, дата переказу 16.03.2026 року, призначення платежу: Видача кредитних коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 згідно Дог. № 587771001 від 16.03.2026 (доказ в електронному вигляді).
Відповідно до інформації АТ "ПУМБ", яка була надана суду на виконання ухвали, вбачається, що власником картки № НОМЕР_3 є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
З інформації про рух коштів по банківській карті № НОМЕР_3 за період з 16.03.2026 року (дата видачі кредиту) по 16.07.2026 року включно вбачається, що 16.03.2026 року ОСОБА_1 на вказаний номер картки було здійснено переказ коштів в сумі 9000 грн (доказ в електронному вигляді).
З розрахунку заборгованості за кредитом №587771001від 16.03.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 станом на 07.08.2026 року має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 25470 грн, що складається з: 9000 грн -сума заборгованості по тілу кредиту; 10170 грн -сума заборгованості за процентами, 4500 грн заборгованість по ст. 625 ЦК України та 1800 грн заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту. При цьому в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем кошти не сплачувались. Нарахування відсотків здійснювалось за період з 16.03.2026 року по 06.07.2026 року за ставкою 1% (доказ в електронному вигляді).
V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».
Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).
Щодо стягнення заборгованості визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України.
Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань.
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Щодо одноразової комісії за надання кредиту.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.
Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
VІ. Висновки суду.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Так, судом встановлено, що позивачем виконано умови договору №587771001від 16.03.2026 року про надання кредиту, в той же час відповідачем кредит, відсотки за кредитом та комісію за видачу кредиту в повному обсязі сплачено не було. Відповідачем не здійснювалось погашення заборгованості за вказаним договором. Доказів на спростування розміру заборгованості останнім надано не було.
Тому суд вважає підставною вимогу позивача про стягнення тіла кредиту в розмірі 9000 грн та відсотків за користування кредитом в розмірі 10170 грн (9000грн*1%*113днів).
Крім того, наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за видачу кредиту, яку передбачає договір про надання кредиту №587771001 від 16.03.2026 року.
Умови кредитного договору, якими визначено права споживача, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови. Таким чином сума несплаченої комісії в розмірі 1 800 грн підлягає стягненню з відповідача.
Однак, що стосується вимоги позивача про стягнення із відповідача відсотків, передбачених ст. 625 ЦК України, в розмірі 4500 грн, то суд вважає, що остання до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум нарахованих згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.
З огляду на це, загальний розмір заборгованості за договором становитиме - 20970 грн.
Отже, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
VІІ. Судові витрати.
Згідно з частиною 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2192,01 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 10000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 15.05.2026 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.
На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:
договір про надання правової допомоги від 15.05.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика" та адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ БАЛАНС» (доказ в електронному вигляді);
свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000217, виданого 31.08.2017 року на ім`я Глуховецький Олександр Степанович (доказ в електронному вигляді)
Рахунок-фактура № 05-587771001 від 15 травня 2026 року, в якому зазначено постачальника послуг адвокатське об`єднання "ПРАВОВИЙ БАЛАНС та одержувача послуг ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" за надання правової допомоги згідно Розділу 2 Договору про надання правової допомоги від 15.05.2026, а саме за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у сумі 10 000 грн (доказ в електронному вигляді).
Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (п. 1, п.2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно з ч. 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, позивачем надано належні докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 «розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».
В той же час, відповідно до постанови ВС від 04 вересня 2023 року у справі №910/5352/21 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Суд зазначає, що аналогічні за змістом норми ГПК України, на які посилався ВС, містяться в ЦПК України, а саме в ч.4 ст.137 ЦПК України та ч.3-5, ч.9 ст.141 ЦПК України.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.
Суд вважає, що така сума буде співмірною зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Керуючись ст.4,10,76-82,89,263-265,268,280 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за договором №587771001 від 16.03.2026 року про надання кредиту у сумі 20 970 (двадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) грн, що складається з: 9 000 (дев`яти тисяч) грн суми заборгованості по тілу кредиту, 10 170 (десяти тисяч ста сімдесяти) грн суми заборгованості по процентах та 1 800 (однієї тисячі вісімсот) грн суми заборгованості по комісії за видачу кредиту.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" сплачений судовий збір у розмірі 2 192 (дві тисячі сто дев`яносто дві) грн. 01 коп. та 3000 (три тисячі) грн витрат позивача на правничу допомогу.
Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239;
відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення складене в повному обсязі 04.11.2026 року.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.
Судове рішення № 141225262, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 352/2188/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: