Рішення № 141225084, 05.11.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4783/26

Провадження № 2-а/345/153/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Кулаєць Б.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

представник ОСОБА_1 адвокат Попович В.М. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2706 від 06.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 34000,00 грн. визнати протиправною та скасувати. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі: 1331,20 грн. та судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 8000,00 грн.

Позовну заяву мотивує тим, що 29 вересня 2025 року позивач самостійно та добровільно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для з`ясування причини появи в застосунку Резерв+ інформації про перебування в розшуку, оскільки в останнього наявна відстрочка від призову. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо позивача був складений протокол № б/н від 29.09.2025 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, тобто про порушення правил військового обліку. Відповідно до вказаного протоколу, заступник начальника - начальник мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковник ОСОБА_2 вважає, що в діях позивача наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП. Як зазначено у протоколі, 29.09.2025 позивач був доставлений патрульною поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки при перевірці облікових даних було виявлено, що ОСОБА_1 перебуває в розшуку, як особа, що порушує правила військового обліку. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що ОСОБА_1 було направлено поштовим зв`язком повістку № 3708858 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 11.06.2025. На вказану у повістці дату ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув, чим порушив абзац 2 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП (порушення правил військового обліку) позивач не визнав. У цьому ж протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11:30 год. 06 жовтня 2025 року в кабінеті № 1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . В усній розмові підполковник ОСОБА_2 повідомив позивача, що на вказану дату, а саме: 06.10.2025 приходити не потрібно. Протокол та постанова є так званою «формальністю» і потрібні для внутрішньої документації ІНФОРМАЦІЯ_4 . В цей же або на наступний день інформація про розшук позивача у застосунку Резерв+ зникла. Як наслідок, позивач, нічого не підозрюючи, вважаючи, що ситуація з розшуком врегульована, 06.10.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився. Враховуючи наведене, позивач звертає увагу суду на наступні обставини: 1. 29.09.2025 позивач не доставлявся патрульною поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а прибув туди добровільно для з`ясування підстав появи в застосунку Резерв+ інформації про його розшук; 2. повістку № 3708858 (без дати) про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 11.06.2025 не отримував; 3. провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, не визнав, так як не вчиняв правопорушення; 4. був введений в оману співробітником ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо необхідності явки для розгляду постанови про притягнення до адміністративної відповідальності; 5. позивачу відмовлено в ознайомленні з матеріалами, на підставі яких складено протокол від 29.09.2025, у тому числі, з повісткою № 3708858 (без дати). Таким чином відповідач-1 позбавив позивача конституційного права на захист; 6. Відповідач-1 у протоколі від 29.09.2025 вказує на порушення позивачем абзацу 2 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», водночас частину статті не зазначає. У той же час стаття 22 містить шість частин. Вказане свідчить про відсутність чіткої кваліфікації дій позивача, що унеможливлює притягнення останнього до відповідальності, так як відповідачем-1 порушено принцип правової визначеності.

17 серпня 2026 року, тобто за минуванням близько року, позивач отримав постанову Калуського ВДВС від 10.08.2026 про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на його кошти. Позивач вважає, що постанова від 06.10.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, є незаконною та необґрунтованою і, як наслідок, підлягає скасуванню, оскільки не відповідає обставинам справи та містить істотні порушення вимог закону про адміністративні правопорушення. Крім того, доказів, які підтверджують винуватість позивача у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у постанові № 2706 від 06.10.2025 не наведено. Позивач звертає увагу суду на наступне: 1. справа про адміністративне правопорушення за протоколом від 29.09.2025 розглянута за відсутності позивача; 2. постанова № 2706 від 06.10.2025 позивачу вручена не була, ані особисто, ані поштою. Таким чином, ОСОБА_1 є особою, незаконно позбавленою права на оскарження постанови у встановлений законом десятиденний строк; 3. постанова про адміністративне правопорушення № 2706 від 06.10.2025 винесена тією ж особою що і склала протокол, підполковником ОСОБА_2 , що порушує принцип об`єктивності та неупередженості розгляду справи; 4. в постанові про адміністративне правопорушення № 2706 від 06.10.2025 відповідач-1, як на доказ, посилається на невідомий позивачу протокол № 12302 без дати. У той же час, щодо позивача складено протокол без номеру від 29.09.2025; 5. в постанові № 2706 від 06.10.2025 відповідачем-1 не конкретизовано, які саме дані були відсутні у позивача, у зв`язку з чим позивача було викликано повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 11.06.2025. При цьому, позивачем оновлено військово-облікові дані 25.09.2024, що підтверджується витягом зі застосунку Резерв+, сформованим 20.07.2026. У той же час, інформація про дату формування повістки відсутня, однак позивач вважає, що вона або взагалі не була створена/виписана, або сформована відповідачем-1 після уточнення даних позивачем, тобто після 25.09.2024. Позивач стверджує, що у відповідача-1 наявні всі його анкетні дані і номер телефону, що підтверджується витягом із застосунку Резерв+. Позивачем пройдено ВЛК та отримано відстрочку до завершення мобілізації. За необхідності відповідач-1 в телефонному режимі міг повідомити позивача про обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення військово-облікових даних, а також отримати копію постанови № 2706 від 06.10.2025. Однак, цього зроблено не було. Натомість відповідач-1 вирішив піти шляхом внесення до протоколу та постанови недостовірних даних і накласти на позивача адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. і зробив це через більш чим 3 місяці після направлення повістки, яка позивачу вручена не була; 6. протокол від 29.09.2025 (без номеру) складено за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а постанову винесено за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зміна кваліфікації відбулася без будь-якої аргументації, при цьому відповідач-1 позбавив позивача можливості надати пояснення та заперечення щодо нової кваліфікації, що є порушенням процедури розгляду справи; 7. протокол від 29.09.2025 (без номеру), який слугує доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, складено з порушенням строків притягнення особи до адмінвідповідальності. Позивач не погоджується з тим, що порушення було виявлено ІНФОРМАЦІЯ_4 29.09.2025, як це зазначено в протоколі, адже воно стає виявленим після неявки особи до ТЦК та СП на зазначену в повістці дату, в даному випадку 11.06.2025. Таким чином, станом на 29.09.2025, тобто за минуванням більш чим 3-ох місяців, строки притягнення до адмінвідповідальності перестали існувати; 8. поважні причини неприбуття за повісткою зазначені в абз.11 ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у той же час відповідач-1 у постанові від 06.10.2025 посилається на абз.7 ч.3 ст.22 вказаного Закону; 9. відповідач-1 у постанові від 06.10.2025 вказує на порушення позивачем абзацу 2 частини 1 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У той же час, вказана норма говорить про те, що громадяни зобов`язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Таким чином, описова (мотивувальна) частина постанови № 2706 від 06.10.2025 не співвідноситься із резолютивною. Окрім того, Відповідач-1 пропустив строки направлення постанови для примусового виконання. З урахуванням наведеного позивач констатує, що протокол про адміністративне правопорушення та винесена на його підставі оспорювана постанова є необґрунтованими. Відповідач-1 жодним належним і допустимим доказом не довів правомірності притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Враховуючи, що повістка не була вручена Позивачу, водночас за інформацією Відповідача-1, Позивач повинен був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 11.06.2025, значить саме з цієї дати слід відраховувати строк накладення адмінстягнення. За таких обставин Позивач констатує, що Відповідачем-1 пропущені строки накладення на Позивача адміністративного стягнення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП так як постанова датована 06.10.2025.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, доводи, наведені в позовній заяві, надуманими та такими, що не можуть слугувати підставою для висновку про протиправність дій суб`єкта владних повноважень. Що стосується заявленої вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_2 про відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити, що він заперечує проти заявленої суми в розмірі 8000,00 грн. Звертає увагу суду, що: по-перше, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що в свою чергу являється справою незначної складності; по-друге, затрати часу для складення позовних матеріалів щодо спірних правовідносин мінімальні та абсолютно неспівмірні із заявленими; по-третє, позовні вимоги необґрунтовані, а тому судові витрати взагалі не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 . Підсумовуючи свої міркування з цього приводу, сума співмірна зі складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також відповідатиме критерію реальності та розумності їх розміру становитиме максимально 1000 грн., проте, в даних правовідносинах судові витрати не підлягають розподілу у зв`язку з безпідставністю заявлених позовних вимог. Враховуючи норми КАС України та матеріали позовної заяви, позивач та його представник не надав достовірних та достатніх доказів у підтвердження своїх позовних вимог. А тому просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії. Відмовити в розподілі судових витрати на професійну правничу допомогу.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Свої пояснення мотивує тим, що 06.10.2026 т.в.о. начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковник ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення на основі протоколу, виніс постанову № 2706, згідно з якою встановлено, що позивач своїми діями вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме: не з?явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 . За вчинене правопорушення на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 гривень. Факт належного оповіщення ОСОБА_1 підтверджується трекінгом АТ «УкрПошта» № R0610257073966. Отже, постановляючи оскаржувану постанову, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 діяв правомірно та у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а оскаржувана постанова є обгрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що з наданої суду копії поштового відправлення № 0610257073966 вбачається, що у розділі «адресат» зазначені лише прізвище, ім`я, по батькові позивача: ОСОБА_1 та його адреса, однак, не зазначений номер його телефону, за яким працівник пошти мав би повідомити про надходження листа з позначкою «Повістка ТЦК». При цьому номер телефону позивача наявний у відповідача-1, про що свідчить витяг із застосунку Резерв+. Трекінг поштового відправлення, наданий відповідачем-1, містить позначку повернення відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою). Перевіркою трекінгу, який проведено безпосередньо позивачем, за номером поштового відправлення № 0610257073966 встановлено відсутність будь-якої інформації про нього, тобто про повістку (скріншот додається). Отже, позивач вважає, що доказів того, що він отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних і не з`явився саме в цей час, матеріали не містять. Крім того, вищенаведене дає підстави для висновку, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК та СП необхідна сукупність обставин: А) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та Б) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою. На переконання позивача, вказана сукупність відсутня. Окрім того, за приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційнокомунікаційними системами, реєстрами (у тому числі, публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Отже, з приведених норм вбачається, що відповідальність за статтями 210, 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами. Водночас, ані у постанові, ані у повістці відповідач-1 не конкретизував, які саме дані були відсутні у нього, у зв`язку з чим виникла необхідність викликати позивача для уточнення таких даних.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 27.08.2026 адміністративний позов залишено без руху та надано представнику позивача термін для виправлення недоліків, зазначених у мотивувальній частині даної ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

31.08.2026 представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків (а.с. 16-17).

Ухвалою суду від 01.09.2026 відкрито провадження по справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу протягом 5 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

04.09.2026 представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів (а.с. 22).

07.09.2026 представник ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 23-27).

07.09.2026 представник позивача адвокат Попович В.М. подав до суду клопотання про витребування доказів (а.с. 28).

10.09.2026 представник ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до суду письмові пояснення (а.с. 29-35).

Ухвалою суду від 10.09.2026 витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Поповича Віталія Миколайовича про витребування доказів задоволено.

18.09.2026 представник позивача адвокат Попович В.М. подав до суду додаткові пояснення (а.с. 38-45).

29.10.2026 представник ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до суду витребувану інформацію.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

відповідно до повістки № 3708858 від 01.06.2025 ОСОБА_1 належало з`явитися 11.06.2025 о 09:00 год. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 35).

Згідно з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення № R0610257073966 АТ «УКРПОШТА» на ім`я ОСОБА_1 в ньому зазначено реквізити вищевказаної повістки та адреса направлення, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 35 на звороті).

Відповідно до трекінгу поштового відправлення № R0610257073966 10.06.2025 було вручено відправнику ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) у зв`язку з тим, що одержувач відсутній за вказаною адресою (а.с. 31).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 29.09.2025 заступником начальника начальником мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначено, що 29.09.2025 ОСОБА_1 був доставлений патрульною поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. При перевірці облікових даних було виявлено, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку, як особа, що порушує правила військового обліку. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено, що ОСОБА_1 було направлено поштовим зв?язком повістку № 3708858 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 11.06.2025. На вказану у повістці дату ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув, чим порушив вимоги абз. ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Правопорушення виявлено о 10:50 год. 29.09.2025. ОСОБА_1 пояснив, що повістку для явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 11.06.2025 не отримував та про її існування не знав (а.с. 34).

Постановою № 2706 від 06.10.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Постанова мотивована тим, що під час опрацювання матеріалів справи, шляхом перевірки даних через реєстр АІТС «Оберіг» та протоколу, встановлено, що ОСОБА_1 , будучи належно оповіщеним, відповідно вимог п.п.2 п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024, не прибув за повісткою № 3708858 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 11.06.2025 для уточнення облікових даних. В зазначеній повістці згідно з рекомендованим повідомленням про вручення та довідкою ф.20 (про причини повернення) зазначено адресат відсутній за вказаною адресою. Про поважні причини неприбуття, в порядку передбаченому абз.7 ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 не повідомляв, порушивши вимоги абз.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинивши це в умовах особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУПАП. Обставиною, що пом?якшуює відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст. 34 КУпАП є те, що до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку притягується вперше протягом року (а.с. 32-33).

Відповідно до витягу зі застосунку «Резерв +», який сформований 20.07.2026 зазначено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , дата ВЛК 17.01.2024 постанова ВЛК придатний, відстрочка до завершення мобілізації, дата уточнення даних 25.09.2024, адреса проживання АДРЕСА_1 .

Листом начальника Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області від 24.08.2026 представника позивача повідомлено про те, що 29.09.2025 поліцейськими Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області не здійснювалось заходи провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Між сторонами виник спір з приводу правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Оцінка суду:

дослідивши докази, які надані сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

За приписами частин 1 та 2 статті 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з частинами 2, 3, 4 ст. 256 КУпАП, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Як передбачено приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Суд також враховує, що статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до частин 1-3 статті 1 якого Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Згідно з п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.

У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України, який діє на час розгляду справи.

Відповідно до абзаців 1-3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Згідно частини 3 цієї статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 235 КУпАП визначено, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини 4 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з оскаржуваною постановою № 2706 від 06.10.2025 судом встановлено, що порушення ОСОБА_1 вимог абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» полягає в тому, що 11.06.2025 він не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до повістки № 3708858 з метою уточнення даних.

Вказана повістка № 3708858 від 01.06.2025 була надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, за адресою місця проживання позивача, однак повернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто, за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Отже, суд зазначає, що вчиненим адміністративне правопорушення вважається в той день, коли позивач не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто 11.06.2025. В цей же день порушення і було виявлено, оскільки було встановлено, що на визначений повісткою час, а саме: 11.06.2025 о 09:00 год., позивач до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився.

Однак, постанову № 2706 по справі про адміністративне правопорушення було винесено лише 06.10.2025, тобто після закінчення 3-х місячного строку, встановленого ч. 9 ст. 38 КУпАП.

При цьому необхідно зазначити, що неявка позивача за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 не є триваючим порушенням, оскільки вказане суперечить самій повістці № 3708858 від 01.06.2025. А тому 3-х місячний строк для притягнення позивача до адміністративної відповідальності необхідно обраховувати з 11.06.2025 (день вчинення і виявлення порушення).

Натомість в протоколі, який став підставою для складання оскаржуваній постанові № 2706 від 06.10.2025, безпідставно зазначено, що правопорушення виявлено о 10:50 год. 29.09.2025 під час фактичного прибуття ОСОБА_1 . Зазначена невідповідність вказує про те, що ІНФОРМАЦІЯ_9 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було належним чином встановлено об`єктивну сторону (час вчинення правопорушення), що є прямим порушенням вимог статей 280, 283 КУпАП.

Крім цього, суд звертає увагу, що при застосуванні приписів частини 7 статті 38 КУпАП першочерговим є питання щодо того чи не закінчився 3-місячний строк з дня виявлення порушення. Якщо ж такий 3-місячний строк уже закінчився, то це є безумовною перешкодою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Застосування ж річного строку, передбаченого частиною 9 статті 38 КУпАП, може бути актуальним лише в тому випадку, коли з дня вчинення порушення пройшло більше 1 року, безвідносно до того чи уже закінчився, чи не закінчився 3-місячний строк з дня виявлення порушення.

Враховуючи, що адміністративне стягнення на особу за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено не пізніше трьох місяців з дня його виявлення, суд констатує, що застосування адміністративного стягнення до позивача відбулося 06.10.2025 поза межами строку, встановленого ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому суд зазначає, що, оскільки за приписами пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, тому не підлягають дослідженню питання щодо наявності/відсутності доказів вини особи у вчиненні порушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, враховуючи, що накладення на позивача адміністративного стягнення відбулося поза межами строку, встановленого ч. 9 ст. 38 КУпАП, суд вважає за необхідне скасувати постанову № 2706 від 06.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно нього на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, що буде належним захистом порушеного права позивача, а тому позовна заява підлягає до часткового задоволення.

Згідно зі ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Відповідно до ст. 285 КУпАП України, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Згідно з п. 14 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.01.2024 за № 36/41381, постанова відповідно до статті 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Суд зазначає, що в протоколі від 29.09.2025 вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11 год. 30 хв. 06.10.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . Даний протокол містить підписи позивача.

Разом з тим, на переконання суду, інформування позивача про день та час розгляду справи про адміністративне правопорушення не є тотожним даті прийняття постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, оскільки призначення до розгляду справи на певну дати лише свідчить про час розгляду такої справи, а не про прийняте за результатом такого розгляду рішення (зокрема, але не виключно, притягнення до відповідальності, звільнення від відповідальності, перенесення розгляду справи).

В даному випадку відсутні підстави стверджувати, що позивач, знаючи про дату та час розгляду справи, був повідомлений про існування постанови № 2706 від 06.10.2025.

Водночас, як зазначає представник позивача, про факт винесення оскаржуваної постанови позивач дізнався 17.08.2026 після отримання постанови Калуського ВДВС про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується поштовим конвертом, супровідним листом Калуського ВДВС від 10.08.2026 за №74587/74588 та трекінгом поштового відправлення. Після чого представник позивача в межах десятиденного строку з дня отримання спірної постанови, а саме: 24.08.2026 звернувся до суду з вказаним позовом.

При цьому у матеріалах відсутні відомості про складання спірної постанови за участю позивача та вручення йому відповідної копії, так як його підпис у вказаній постанові відсутній. Крім того, у матеріалах відсутні відомості про направлення копії постанови на адресу позивача та її отримання останнім.

Таким чином суд вважає, що позивачем строк оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності було пропущено з поважних причин, а тому його необхідно поновити.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 665,60 грн. (а.с. 19) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 , як суб`єкта владних повноважень на користь позивача.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як визначено в частині п`ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. представник позивача надав суду: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги за № 20260818-31 від 18.08.2026, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 23.08.2026, ордер від 18.08.2026, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та платіжну інструкцію від 20.08.2026.

Враховуючи незначну складність та категорію цієї справи, дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю цієї справи. Суд звертає увагу, що ця категорія справ належить до справ незначної складності, відповідно до даних єдиного державного реєстру судових рішень наявна велика кількість рішень цієї категорії, що значно спрощує та скорочує час на написання позовної заяви. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Враховуючи незначну складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботу, суд вважає, що відшкодуванню за рахунок ІНФОРМАЦІЯ_4 підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2026 заяву представника ОСОБА_1 адвоката Поповича Віталія Миколайовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви задоволено. Зупинено виконання постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 2706 від 06 жовтня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та зобов`язано державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не вчиняти будь-яких дій, направлених на примусове виконання вказаної постанови до набрання законної сили судовим рішенням по справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням

З урахуванням наведеного, враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, суд приходить висновку про скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті ухвалою суду від 21.08.2026.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 65 Конституції України, ст.ст. 77, 121, 139, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 38, 210-1, 235, 247, 245, 251, 252, 256, 268, 280, 283, 285 КУпАП, ст.ст. 1, 39 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», ст. 1 ЗУ «Про оборону України», ст.ст. 22, 26 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», суд

У Х В А Л И В:

поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову № 2706 від 06.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок сплаченого за подання позовної заяви та судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 (три тисячі) гривень.

Скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.08.2026 у справі № 345/4783/26 (провадження № 2-аз/345/1/2026).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_11 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_12 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Третя особа: Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, проспект Лесі Українки, 1 м. Калуш Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 38472755.

Суддя: