Рішення № 141223042, 04.11.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/10982/24

Провадження № 2/361/5782/24

04.11.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Друга Броварська державна нотаріальна контора Київської області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подала до суду зазначений позов.

Позов мотивувала тим, що 14 вересня 2021 року вона та відповідач уклали договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Вартість зазначеного майна становила: земельної ділянки становила 7 490 дол. США, що за курсом Національного банку України становило, станом на 14 вересня 2021 року 200 000 грн, житлового будинку 13 600 грн.

Сторони домовилися, що про наступний розрахунок, а саме під час підписання договору вона отримує 490 дол. США, що за курсом Національного банку України становило, станом на 14 вересня 2021 року 13 083 грн, а решту 7 000 дол. США, що за курсом Національного банку України становило, станом на 14 вересня 2021 року 186 917 грн, відповідач зобов`язався сплатити до 14 вересня 2023 року.

Відповідач сплатив 3 750 дол. США, залишок боргу становить 3 740 дол. США. Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2024 року у справі № 361/9971/23 зазначений борг стягнуто з відповідача на її користь, однак рішення відповідач не виконав.

Відповідач не лише не сплатив кошти за майно, а й не сплачує комунальні послуги, їх заборгованість вона погашає самостійно.

Вважає, що відповідач порушує її майнові права, тому договір слід визнати недійсним.

На підставі викладеного просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майна, укладений між нею та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак-Коваль Л.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 3-3312, скасувати його державну реєстрацію, визнати за нею право власності, стягнути з відповідача на її користь судовий збір.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області 04 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія зазначеної ухвали направлена на адресу позивачки, яка зазначена у позовній заяві засобами поштового зв`язку Акціонерного товариства «Укрпошта» та отримана нею особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0610218034880.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, яка отримана ним особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0610218034732.

Третя особа отримала ухвалу 11 грудня 2024 року в електронному кабінеті, а також 31 грудня 2024 року поштою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0610218034473.

Позивачка до суду додаткових заяв, пояснень не подавала, відповідач не використав право подання відзиву на позовну заяву. Третя особа пояснень щодо позову не подала.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2025 року №5с-к прізвище судді « ОСОБА_3 » змінено на « ОСОБА_4 » у зв`язку з укладенням шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що 14 вересня 2021 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак-Коваль Л.Л. та зареєстровано в реєстрі за № 3-3312.

Згідно з п. 1, 4 договору житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221285601:01:016:0044, яка продається покупцеві одночасно з житловим будинком.

Згідно з п. 5 договору продаж житлового будинку проводиться за ціною 13 600 грн, які продавець отримала до підписання договору. Сторони засвідчили, що розрахунок за житловий будинок здійснено повністю і продавець не має до покупця жодних претензій фінансового характеру.

У п. 12 договору сторони підтвердили, що укладення договору відповідає їхнім інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їхній внутрішній волі, умови договору зрозумілі й відповідають реальній домовленості сторін, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2024 року у справі № 361/9971/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14 вересня 2021 року у розмірі 3 740 доларів США, що за курсом НБУ на 01 листопада 2023 року становить 135 836 грн, та судовий збір. Рішення набрало законної сили.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 13, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17).

Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 363/4003/15-ц зазначив, що Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ. Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (частина третя статті 692 ЦК України) або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 711/1099/18 Верховний Суд виснував, що невиконання або неналежне виконання договору не є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 зазначила, що якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від покупця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів (п. 7.43.).

Позивачка як на підставу недійсності договору посилається виключно на те, що відповідач не сплатив у повному обсязі ціну земельної ділянки та не сплачує комунальні послуги. Ці обставини виникли після укладення договору та стосуються його виконання, а не додержання вимог ст. 203 ЦК України в момент його вчинення. Обставин, які б свідчили про порушення вимог ч. 13, 5, 6 ст. 203 ЦК України під час укладення договору, позивачка не навела і доказів цього не надала.

Крім того, оспорюваний договір № 3-3312 є договором купівлі-продажу житлового будинку, ціну якого, згідно з п. 5 договору, позивачка отримала повністю до його підписання. Борг відповідача, на який вона посилається, виник із розрахунків за земельну ділянку.

Позивачка вже скористалася належним способом захисту свого права на отримання коштів, а саме заочним рішенням суду від 22 лютого 2024 року у справі № 361/9971/23 борг стягнуто з відповідача на її користь. Невиконання зазначеного рішення не є підставою для визнання договору недійсним, а може бути усунуте в порядку виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані у справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним задоволенню не підлягають. Вимоги про скасування державної реєстрації та визнання права власності є похідними від вимоги про визнання договору недійсним і також не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 178, 258, 259, 263265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Друга Броварська державна нотаріальна контора Київської області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа: Друга Броварська державна нотаріальна контора Київської області, адреса місця знаходження: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, буд. 39, ЄДРПОУ 02884351.

Повний текст рішення виготовлено 04 листопада 2026 року.

Суддя Н.М. Гізатуліна