Рішення № 141221882, 04.11.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/8749/26

Провадження 2-о/206/276/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

присяжних: Лещенко К.М., Литвинова В.В.,

при секретареві Худайкуловій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за заявою Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до закладу з надання психіатричної допомоги,

за участю:

прокурора Геник Л.С.,

адвоката Косовської А.О.,

представника заявника лікаря-психіатра Малецького Є.Ф.,

особи, стосовно якої розглядається заява ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02 листопада 2026 року о 23 год. 01 хв. був госпіталізований до КНТ «ДБКЛПД» ДОР» у зв`язку з погіршенням психічного стану. Протягом останніх півтора-двох місяців він відмовлявся від приймання ліків, став погрожувати матері, поводився агресивно, бив меблі, виносив та продавав речі з будинку. У день госпіталізації побив матір, після чого її було госпіталізовано до лікарні. ОСОБА_1 у супроводі працівників поліції доставлено до приймального відділення психіатричного закладу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 оглянула комісія лікарів-психіатрів, яка встановила наявність у нього тяжкого психічного розладу та дійшла висновку про необхідність госпіталізації відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу». За висновком комісії лікування хворого можливе лише в стаціонарних умовах, а його стан та поведінка становлять небезпеку для оточуючих. Усвідомлена згода на госпіталізацію відсутня через тяжкий психічний розлад.

У судовому засіданні представник заявника лікар-психіатр Малецький Є.Ф. просив задовольнити заяву та пояснив, що ОСОБА_1 неодноразово лікувався у закладі, страждає на шизофренію параноїдної форми. Напередодні госпіталізації побив матір, яку було госпіталізовано у тяжкому стані. Необхідність примусової госпіталізації лікар обґрунтував небезпекою хворого для себе та оточуючих.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що погоджується на лікування. Зазначив, що вдома його принижують, цього разу він зірвався, телефонував до лікаря та до поліції. Після пояснень лікаря повідомив, що погоджується з ними та бажає лікуватись.

Адвокат Косовська А.О. в судовому засіданні після заслуховування пояснень учасників підтримала заяву та просила її також задовольнити.

Прокурор Геник Л.С. у судовому засіданні підтримала заяву та просила її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думки та пояснення учасників процесу, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, госпіталізована за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених ст. 14 цього Закону, протягом 24 годин з часу госпіталізації підлягає обов`язковому огляду комісією лікарів-психіатрів для вирішення питання про доцільність госпіталізації. У разі визнання примусової госпіталізації доцільною представник закладу протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцезнаходженням закладу відповідну заяву з висновком комісії лікарів-психіатрів.

В силу ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусова госпіталізація допускається за сукупності таких умов: наявності тяжкого психічного розладу, можливості обстеження або лікування лише у стаціонарних умовах та зумовленого цим розладом вчинення чи реальних намірів вчинити дії, які становлять безпосередню небезпеку для особи або оточуючих, або неспроможності самостійно задовольняти основні життєві потреби на рівні, що забезпечує життєдіяльність.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 був госпіталізований 02 листопада 2026 року до Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради за направленням лікаря-психіатра ОСОБА_2 . Підставами для госпіталізації були погіршення психічного стану та агресивна поведінка щодо матері. Ці обставини підтверджуються заявою, супровідним листом № 1227 від 02 листопада 2026 року, рапортом працівника поліції та поясненнями лікаря-психіатра в судовому засіданні. Рапорт містить відомості про побиття матері та її направлення до лікарні, що узгоджується з поясненнями представника заявника.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлення діагнозу психічного розладу та надання медичного висновку щодо необхідності примусової психіатричної допомоги належать до компетенції лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів. Водночас наявність законних підстав для примусової госпіталізації перевіряється судом за результатами оцінки всіх доказів у справі.

При обстеженні психічного стану ОСОБА_1 комісія лікарів-психіатрів встановила, що він доступний формальному контакту, у бесіду з лікарем вступає неохоче, напружений, тривожний, підозрілий. На запитання відповідає не завжди по суті. Висловлює маячні ідеї переслідування щодо матері, при розмові про неї стає роздратованим, афектує, розмахує руками. Мислення паралогічне, аморфне. Психічно хворим себе не вважає, тяжкості вчинених дій не розуміє, критика до свого стану грубо порушена.

Згідно з висновком комісії лікарів-психіатрів від 03 листопада 2026 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: шизофренія, параноїдна форма, маячний синдром. Комісія у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дійшла висновку про необхідність його госпіталізації відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».

Наведені медичні дані суд оцінює у сукупності з відомостями про конкретні небезпечні дії ОСОБА_1 щодо матері, його поясненнями про конфлікт вдома та поясненнями лікаря. Отже, необхідність госпіталізації підтверджується не лише наявністю діагнозу чи попереднім лікуванням, а й актуальним загостренням розладу з маячними ідеями щодо матері, грубим порушенням критики до стану та агресивними діями щодо неї.

До письмових заперечень адвоката про відсутність доказів безпосередньої небезпеки суд ставиться критично, оскільки вони спростовуються зазначеною сукупністю медичних документів, рапортом працівника поліції та поясненнями учасників справи. Для застосування ст. 14 Закону достатньо встановлення однієї з передбачених нею альтернативних підстав. У цій справі встановлено безпосередню небезпеку для оточуючих, тому окреме доведення неспроможності задовольняти основні життєві потреби не є необхідним.

Висловлену ОСОБА_1 у судовому засіданні згоду на лікування суд враховує, однак сама по собі така заява не спростовує висновку комісії про тяжкий психічний розлад, грубе порушення критики до свого стану та відсутність усвідомленої згоди на госпіталізацію. Матеріали справи не містять усвідомленої письмової згоди на добровільну госпіталізацію, оформленої у встановленому законом порядку. За цих обставин висловлена готовність лікуватися не усуває необхідності судової перевірки підстав подальшого перебування у стаціонарі.

Суд також враховує доводи щодо можливості менш обмежувальних заходів. Проте загострення психічного розладу після припинення приймання ліків, збереження маячних ідей щодо матері, агресивні дії стосовно неї та відсутність належної критики до свого стану підтверджують висновок лікарів про необхідність лікування саме у стаціонарних умовах. Амбулаторна допомога за встановлених обставин не забезпечить необхідного лікування та усунення безпосередньої небезпеки для оточуючих.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на свободу та особисту недоторканність. Передбачена підпунктом «е» пункту 1 цієї статті можливість законного позбавлення свободи психічнохворих вимагає підтвердження психічного розладу об`єктивними медичними даними та обґрунтування необхідності такого обмеження. У цій справі зазначені вимоги забезпечуються висновком комісії лікарів-психіатрів, його перевіркою судом у сукупності з іншими доказами та участю у розгляді ОСОБА_1 і його адвоката.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 страждає на тяжкий психічний розлад, внаслідок якого становить безпосередню небезпеку для оточуючих, а його лікування можливе лише в стаціонарних умовах. За таких обставин наявні передбачені ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» підстави для його госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку без його усвідомленої згоди.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 89, 212, 259, 263265, 268, 293, 339342 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 14, 16, 22, 27 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради задовольнити.

Госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 01985400, місцезнаходження: 49115, м. Дніпро, вул. Данила Самойловича, 1) для надання психіатричної допомоги в примусовому порядку без його усвідомленої згоди.

Повний текст рішення складено 4 листопада 2026 року.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук

Присяжні: К.М. Лещенко

В.В. Литвинов