Рішення № 141221814, 04.11.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/2322/26

2-а/0187/13/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П.,

представника позивачки адвоката Алєксєєнка А.І.,

представниці відповідача Добровчан К.Ю.,

розглянувши за правилами, передбаченими статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи,

ВСТАНОВИВ:

12.10.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка) до Департаменту патрульної поліції (далі відповідачка) в якій позивач просить суд:

- скасувати постанову про накладення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7887252 від 15.09.2026, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за вчинення правопорушень передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Також просить судові витрати покласти на відповідача, які складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 31 000 грн.

Позовна заява подана адвокатом Алєксєєнко Артемом Ігоровичем (свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2220 від 20.12.2010), який діє на підставі Ордера АЕ № 1295079 від 09.10.2026.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова винесена протиправно з порушенням порядку розгляду справи та не містить жодних доказів її вини у вчиненні тих обставин, які викладені в постанові.

Ухвалою суду від 19.10.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні та повідомлено учасників про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст. 268 КАС України.

20.10.2026 до суду надійшло клопотання від представника позивача про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням у службовому відрядженні.

27.10.2023 до суду надійшов відзив від представника Департаменту патрульної поліції Добровчан К.Ю., у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію мотивує тим, що 15.09.2026 о 13 год. 45 хв. по а/д М-06, КИЇВ-ЧОП, 267 км, позивачка будучи водієм, керуючи транспортним засобом PORSCHE CAYENNE з номерним знаком НОМЕР_1 , порушила правила розташування транспортних засобів на дорозі, а саме рухався в крайній лівій смузі для руху при вільній правій смузі для руху, чим скоїла адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До відзиву надано копію пояснення інспектора Волощук О.О. та відеозапис, при перегляді якого встановити факт порушення не виявилось можливим.

27.10.2026 до суду надійшла відповідь на відзив відповідно до якої представник позивача вказує, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів того, що позивачка рухалась у крайній лівій смузі при вільній правій. Також, відповідачем не було доведено, що на 267 км автодороги М-06 Київ - Чоп, у м. Корець містяться дві смуги руху в одному напрямку. Наданим відеозаписом не зафіксовано сам факт правопорушення, а міститься відео під час розгляду та винесення постанови про адміністративне правопорушення. У зв`язку з чим просить задовольнити позивні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

15.09.2026 року о 14:01 год. капітан поліції Панасюк Микола Сергійович, працівник Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, виніс щодо позивачки, постанову серії ЕНА № 7887252 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно 15.09.2026 о 13:45:00 на 267 км автодороги М-06 Київ-Чоп, у м. Корець, позивачка, керуючи автомобілем PORSCHE CAYENNE з державний номерний знак НОМЕР_1 порушила правила розташування транспортних засобів на дорозі, а саме рухалася в крайній лівій смузі для руху при вільній правій смузі для руху, чим порушила п. 11.5 правил дорожнього руху «порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку» . Стягнення накладено за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Позивачка заперечує вчинення зазначеного правопорушення та стверджує, що рухалася з дотриманням вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 11.2 Правил дорожнього руху України передбачено, що на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.

За пунктом 11.5 цих Правил на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

Частина друга статті 122 КУпАП установлює адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ці обставини встановлюються на підставі доказів.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Передбачена статтею 258 КУпАП можливість винесення постанови без складання протоколу про адміністративне правопорушення не звільняє уповноважену посадову особу від обов`язку встановити обставини правопорушення на підставі належних доказів.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

За правилами статей 73, 76, 90 КАС України суд перевіряє належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.

На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідач надав відеозапис, що міститься у файлі «clip-1.mp4». На ньому зафіксовано перебування автомобіля PORSCHE CAYENNE, державний номерний знак НОМЕР_1 , на узбіччі та спілкування поліцейського з позивачкою, під час якого він повідомляє про необхідність руху крайньою правою смугою.

Водночас зазначений відеозапис не містить фіксації руху автомобіля позивачки до його зупинки. Тому він не дає змоги встановити, якою смугою рухався автомобіль, чи була вільною права смуга та за яких обставин позивачка перебувала у крайній лівій смузі. Зафіксоване на відеозаписі повідомлення поліцейського про порушення відображає його оцінку події, однак не є відеофіксацією самого порушення.

У судовому засіданні як свідків допитано під присягою інспекторів поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які брали участь в оформленні матеріалів адміністративного правопорушення та, за їхніми показаннями, безпосередньо спостерігали його вчинення. Свідки підтвердили викладені в оскаржуваній постанові обставини щодо руху автомобіля позивачки крайньою лівою смугою за вільної правої.

Участь інспекторів у виявленні правопорушення та оформленні відповідних матеріалів сама собою не зумовлює недопустимості чи недостовірності їхніх показань. Так само надання показань під присягою не надає їм наперед установленої сили. Ці показання підлягають оцінці за загальними правилами доказування з урахуванням їх змісту та взаємозв`язку з іншими матеріалами справи.

Суд ураховує, що інспектори підтверджують власне сприйняття події, яке було покладене в основу оскаржуваної постанови. Їхній службовий статус не є підставою для автоматичного надання таким показанням переваги перед поясненнями позивачки. Водночас саме заперечення позивачкою правопорушення також не спростовує показань свідків.

Отже, наявні у справі відомості щодо обставин руху автомобіля позивачки є суперечливими: інспектори стверджують про рух крайньою лівою смугою за вільної правої, тоді як позивачка заперечує порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині.

Відеозапис безпосереднього руху автомобіля, показання інших очевидців або інші докази, які давали б змогу перевірити ці суперечливі відомості, у матеріалах справи відсутні. Оскаржувана постанова відображає висновок посадової особи про вчинення правопорушення, однак сама собою не є достатнім підтвердженням правильності такого висновку.

Відсутність відеофіксації правопорушення не виключає можливості його доведення іншими передбаченими законом засобами доказування. Проте за обставин цієї справи досліджена сукупність доказів не дає суду достатніх підстав для усунення сумнівів щодо того, чи здійснювала позивачка рух крайньою лівою смугою за умов, за яких такий рух заборонений пунктом 11.5 Правил дорожнього руху України.

Відсутність у позивачки доказів на підтвердження власної версії події не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність оскаржуваної постанови та не може замінювати доказування обставин правопорушення.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів фактичних обставин порушення, поставленого позивачці за провину, з достатньою переконливістю. Неусунуті сумніви щодо доведеності її вини підлягають тлумаченню на її користь.

Таким чином, правомірність притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП відповідачем не доведена, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу

Позивачка просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31 000,00 грн.

На підтвердження заявлених витрат надано договір про надання правничої допомоги №31/01-25 від 31.01.2025 року, укладений між позивачкою та Адвокатським бюро «Алєксєєнко та партнери», рахунок-фактуру №31 від 18.09.2026 та ордер на надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 6.2-6.4 договору обсяг правничої допомоги та розмір гонорару визначаються в рахунку-фактурі. Наданий рахунок передбачає оплату подання адвокатського запиту до Департаменту патрульної поліції в розмірі 3 000,00 грн; правового аналізу документів, формування правової позиції, підготовки та подання позовної заяви 18 000,00 грн; юридичного супроводу, підготовки клопотань і відповідей на відзив за необхідності 5 000,00 грн; участі в судових засіданнях суду першої інстанції за необхідності 5 000,00 грн.

За змістом частини третьої статті 134 та частини сьомої статті 139 КАС України розподілу підлягають витрати на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити, за умови підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості. Тому відсутність документів про фактичну оплату послуг сама собою не є підставою для відмови в їх відшкодуванні.

Суд ураховує передбачену договором умову про стовідсоткову попередню оплату та неприйняття доручення до зарахування коштів, якщо інше не погоджено сторонами. Водночас матеріалами справи підтверджується фактичне виконання доручення: адвокатом підготовлено позовну заяву та здійснювалося представництво позивачки в судовому засіданні. За таких обставин зазначена умова договору не дає достатніх підстав вважати, що фактично надана правнича допомога є безоплатною або що позивачка звільнена від обов`язку оплатити її в погодженому розмірі.

Разом із тим погодження гонорару між адвокатським бюро та клієнтом не зумовлює обов`язку іншої сторони відшкодувати його в повному обсязі. Розмір компенсації визначається судом з урахуванням підтвердженого обсягу допомоги, її зв`язку з розглядом справи та критеріїв співмірності.

Відповідно до частин п`ятої - сьомої статті 134 КАС України витрати на правничу допомогу мають бути співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом виконаних робіт та значенням справи для сторони. За обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат, які підлягають розподілу. При цьому обов`язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявила таке клопотання.

Відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення витрат, посилаючись на нескладність предмета спору та неспівмірність заявленої суми з обсягом необхідної правничої допомоги.

Оцінюючи ці доводи, суд ураховує, що спір стосується правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Розгляд справи потребував перевірки обставин конкретної дорожньої події, оцінки доказів та застосування норм, що регулюють відповідні правовідносини. Водночас предмет спору й обсяг досліджуваних обставин не свідчать про необхідність такого обсягу правничої роботи, який виправдовував би покладення на відповідача всіх заявлених витрат у сумі 31 000,00 грн.

Саме по собі перевищення вартості правничої допомоги над розміром штрафу не є визначальним, оскільки значення справи для позивачки не обмежується сумою адміністративного стягнення. Проте в сукупності зі складністю спору та фактичним обсягом виконаної роботи заявлений розмір компенсації є надмірним.

Суд також ураховує, що правовий аналіз документів і формування правової позиції є складовими підготовки позовної заяви та мають оцінюватися як взаємопов`язані етапи надання правничої допомоги. Зазначення в рахунку юридичного супроводу та підготовки процесуальних документів «за необхідності» саме собою не підтверджує виконання всіх передбачених цією позицією робіт. Водночас участь адвоката в судовому засіданні фактично відбулася, тому відповідна допомога не може бути віднесена до ненаданих або майбутніх послуг.

Ураховуючи підготовку адвокатського запиту та позовної заяви, здійснення представництва позивачки в судовому засіданні, характер спірних правовідносин, обсяг необхідної правничої роботи та доводи клопотання відповідача, суд визначає розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, у сумі 3 000,00 грн. Такий розмір відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності витрат.

Отже, на підставі частини першої статті 139 КАС України на користь позивачки належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції. У відшкодуванні решти заявлених витрат слід відмовити.

Інших витрат учасниками судового провадження не заявлялися.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Постанову серії ЕНА № 7887252 від 15.09.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП скасувати.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач - Департамент патрульної поліції; місцезнаходження 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення складено 04.11.2026.

Суддя І.М. Соловйов