Рішення № 141221592, 04.11.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7713/24

Провадження № 2/202/222/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра в складі:

головуючого судді Доценко С.І.,

секретаря судового засідання Тарасової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аваліст» заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 02.06.2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2024138081, за яким банк надав позичальнику кредит в розмірі 5 648,00 грн. строком повернення до 02 червня 2021 року зі сплатою за користування кредитом комісії 0% від суми кредиту та процентної ставки у розмірі 0,01% річних.

16.12.2021 року року АТ «ОТП Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст», уклали договори факторингу № 16/12/21, за якими позивач набув права вимоги до відповідача за договором № 2024138081 від 02.06.2019 року.

Згідно реєстрів боржників № 1 до Договорів факторингу, відповідач станом на 16.12.2021 має заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 46 289,15 грн., з яких: 26 000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 20 289,15 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 46 289,15 грн., з яких: 26 000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 20 289,15 грн. - сума заборгованості за відсотками, судовий збір в розмірі 3 028,00 грн., 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 02 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

11.09.2024 року від відповідача ОСОБА_1 за допомогою поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечувала щодо задоволення позовних вимог та просила відмовити в повному обсязі. Зазначила, що позивачем не доведений факт отримання відповідачем грошових коштів, розмір кредитної заборгованості та факт відступлення грошової вимоги. Також, зазначила, що позивачем пропущений строк позовної давності.

18.10.2025 року від представника позивача Косяк Н.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, натомість у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, натомість відповідно до відзиву на позовну заяву просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи, що сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що у справі сторонами подані заяви по суті справи, в яких сторони достатньо детально виклали свої аргументи та надано відповідні докази, судом розглянуто справу у відсутність сторін.

Суд, зясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Аваліст» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що з метою сплати вартості товару, придбаного в у ТОВ «Гаджет Трейдінг», ОСОБА_2 звернулася до Акціонерного товариства «ОТП Банк», з яким 02.06.2019 уклала Кредитний договір № 2024138081.

Відповідно до умов вказаного договору, розмір кредиту склав 5 648,00 гривні (п.1.1.) на придбання товару у Продавця, яким є ТОВ «Гаджет Трейдінг» та сплатою: 0,00 гривень - комісійної винагороди за видачу кредиту; 250,00 гривень на сплату додаткових послуг банка, а саме: «СМС+Довідка»; дата остаточного повернення кредитних коштів 02.06.2021 року. Відповідно до п.1.2 Договору, протягом дії Кредитного договору дня розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись: Фіксована процентна ставка у розмірі 0.01% річних. Відповідно до п.1.3. Договору, повернення Кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником Ануїтетних Платежів на Рахунок погашення Боргових зобов`язань, реквізити якого визначені у Додатку № 1 до Кредитного договору. Застереження: Якщо дата повернення Кредиту та нарахованих процентів припадає на не Банківський день. Платежі здійснюються Позичальником в Банківський день, наступний за таким не Банківським днем. Відповідно до п.1.4 Договору, Датою (моментом) надання Банком та отримання Позичальником Кредиту вважається дата підписання Позичальником Кредитного договору.

Крім того, 02.06.2019 відповідачем було підписано Заяву-Анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2024138081_CARD від 02/06/2019 р. (п.2 Договору), відповідно до якої попередньо ознайомившись з усіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є ця заява, та які розміщені на Офіційному сайті АТ «ОТП БАНК» www.otpbank.coin.ua, відповідачка заявила, що бажає оформити кредитну картку типу MC GOLD, валюта рахунку гривня, номер карткового рахунку № НОМЕР_1 без підключення послуги СМС-інформування.

Відповідно до вказаної Заяви-анкети, за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Інформаційним листком, який є від`ємною частиною та додатком до Договору, на дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки становить: 5% (п`ять відсотків) в місяць, на дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних. Всі інші умови кредитування (зобов`язання по кредитній лінії) визначено в Інформаційному листу.

Заява-анкета є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) (по тексту Заяви-анкети - Договір) та Правил користування карткою (надані - Правила), Інформаційного листка, Тарифів Банку, які розміщені на Офіційному сайті Банку (у розділі «Дебетні та кредитні картки»).

Шляхом підписання Заяви-анкети, відповідач підтвердила, що: 1) Банк надав Клієнту в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену Законодавством, що захищає права споживачів; 2) Клієнта перед укладенням Договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання Кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення Договору та отримання Кредиту на сприятливих для Клієнта умовах; 3) з Договором, Правилами, Інформаційним листком. Тарифами Банку, що розміщені на Офіційному сайті Банку, ознайомлена і згодна, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; 4) отримала свій примірник Заяви-анкети, Інформаційний листок (у разі оформлення Кредитної лінії) та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна Клієнту для користування банківськими послугами.

Шляхом підписання Заяви-анкети відповідач підтвердила, що особисто отримала свій примірник Заяви-анкети, з умовами Договору та Правил, Тарифами Банку, які розміщені на Офіційному сайті Банку у розділі, ознайомлена, приймає та погоджується з їх положеннями.

Також, 02.06.2019 ОСОБА_2 було підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування, аналогічні тим, що зазначені у Кредитному договорі № 2024138081 та Заяві-анкеті.

Рахунок на оплату № ДН000015967 від 02.06.2019 на суму 5 398,00 грн., Видаткова накладна № ДН000015967 від 02.06.2019 на суму 5 398,00 грн., Фіскальний чек від 02.06.2019 на суму 5 398,00 грн. підтверджують факт отримання (використання) відповідачем кредитних коштів на придбання товарів.

Також, відповідно до Розписки, підписаної ОСОБА_2 від 02.06.2019, вбачається, що остання отримала кредитну картку INSTANT CARD № НОМЕР_2 , терміном дії до 08/21, емітовану на її ім`я.

16.12.2021 року року АТ «ОТП Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст», уклали договори факторингу № 16/12/21, за якими позивач набув права вимоги до боржників. Згідно з реєстром боржників № 1 до Договорів факторингу, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2024138081 від 02.06.2019 в розмірі 46 289,15 грн., з яких: 26 000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 20 289,15 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Згідно наданих позивачем Звіту-рахунку за період з 02.06.2019 по 16.12.2021 року та рахунку заборгованості за договором № 2024138081_CARD від 02.06.2019 вбачається, що відповідачу було видано кредит і вона користувався грошовими коштами.

З розрахунку банку заборгованості за вищевказаним договором вбачається, що відповідач належним чином свої зобов`язання не виконує і станом на 16.12.2021 має заборгованість в розмірі 46 289,15 грн., з яких: 26 000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 20 289,15 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до Свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 прізвище відповідача ОСОБА_2 було змінено на прізвище ОСОБА_3 , виданого Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 07.

Виниклі спірні правовідносини між сторонами у справі, регулюються наступними нормами права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Також згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріали справи містять підписаний кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом Договір факторингу №16/12/21 від 16.12.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» (фактор) та Акціонерним товариством «ОТП Банк» (клієнт), відповідно до умов якого п. 1.1, 1.2 клієнт передає, а фактор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. Фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості, яке виникло у клієнта внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання клієнтом боржникам кредитних коштів.

Вищевказаний договір факторингу, а також Акт приймання-передачі реєстру боржників №1 по Договору факторингу №16/12/21 від 16.12.2021 підписано електронними підписами представників сторін договору, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Таким чином, позивачем доведено належними та достовірними доказами, обставини щодо переходу права вимоги від Акціонерного товариства «ОТП Банк» до позивача, і наявність у позивача права вимоги до відповідача у справі. Доводи з приводу недоведеності оплати за договорами факторингу є необґрунтованими зважаючи, що питання недійсності договорів факторингу не є предметом цього спору, такі договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано і відповідно вони є чинними, що підтверджує право вимоги позивача.

Щодо доводів відповідача стосовно ненадання позивачем первинних банківський документів, суд зазначає наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.12.2020 р. по справі № 278/2177/15-ц, - наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України. Також доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки по картковому рахунку у сукупності з іншими доказами є підтвердженням чи користувалась відповідач кредитними коштами, якщо користувалася, то в якому розмірі, чи здійснювала повернення кредитних коштів позивачу, якщо здійснювала, то в якому розмірі, та чи не перевищує сума повернутих відповідачем кредитних коштів суму отриманого нею кредиту.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, про що свідчить наявність заборгованості, доказів на спростування доводів позивача та суми заборгованості відповідач суду не надала, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 2024138081від 02.06.2019 в розмірі 46 289 (сорок шість тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 15 коп., з яких: 26 000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 20 289,15 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Щодо посилань відповідача про необхідність застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

З приписами ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

При цьому, постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 року.

Пункт 12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 ЦК викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину (з 12.03.2020 року до 01.07.2023 року) та зупиненими, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо їх закінчення припадає на період дії воєнного стану.

Водночас, відповідно до ЗУ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № № 40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025 року

Тобто, період з 02.04.2020 по 03.09.2025 у строк позовної давності не враховується.

Оскільки загальний строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то такий строк не пропущено позивачем.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Аваліст» звернулися до суду із даним позовом 13.06.2024 року, предметом якого є стягнення заборгованості за кредитним договором від 02.06.2019 року, строком дії до 02.06.2021 року.

Отже, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, внаслідок спливу строків позовної давності.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія ««Аваліст» » в повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання професійної правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції надано: витяг з договору №07/23 про надання правової допомоги від 14 лютого 2023 року, укладений між ТОВ «ФК «АВАЛІСТ» та Адвокатським бюро «Наталії Косяк», Акта № 137 приймання-передачі наданих послуг від 05.09.2023 року на суму 5 000,00 грн..

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Отже, відповідно до акт прийому - передачі наданих послуг від 05.09.2023 року було встановлено, що сума гонорару адвоката за надання правничої допомоги становить 5 000,00 грн. Ця сума охоплює оплату за надані адвокатом послуги в рамках представництва інтересів клієнта та здійснення юридичних дій, необхідних для вирішення відповідної справи.

Суд вважає зазначену справу такою що є невеликої складності тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача. Справа розглянута в спрощеному провадженні без участі сторін.

Однак, суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності, співмірності та пропорційності, враховуючи невелику складність справи, типовість заявлених позовних вимог , що не потребує великої кількості часу для складання позовної заяви, справа розглядалась в спрощеному провадженні без участі представника позивача, а тому гонорар в 5 000,00 грн. не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.

Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, з урахуванням викладених обставин, суд вважає суму в розмірі 3 000,00 гривень співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам, стягненню з відповідача на користь позивача також підлягає судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 549, 611, 625, 626, 628, 629, 1049, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» (адреса місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Деревлянська, буд. 10А, ЄДРПОУ 39628752) заборгованість за Кредитним договором № 2024138081 від 02.06.2019 в розмірі 46 289 (сорок шість тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 15 коп., з яких: 26 000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом; 20 289,15 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» (адреса місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Деревлянська, буд. 10А, ЄДРПОУ 39628752) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень, а всього 6 028 (шість тисяч двадцять вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 04.11.2026 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Суддя С. І. Доценко