Єдиний державний реєстр судових рішень 1Справа № 331/1072/26 2/335/1899/2026РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., представника позивача -адвоката Зайцева М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов`язання нарахувати та виплатити недоотриману пенсію в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Зайцева М.П., звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов`язання нарахувати та виплатити недоотриману пенсію в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є спадкоємцем за законом після свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт прийняття та оформлення спадщини підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, виданого 18.11.2024 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Берзінь-Усовою І.Ф. Спадщина складається з недоотриманої пенсії в сумі 36 102,37 грн., яка вже оформлена, а також із неотриманої пенсії за віком, нарахування якої було призупинено з 01.03.2016 і не отримувалась його батьком до моменту смерті. Крім того, із вказаної дати батьку призупинені нарахування страхових виплат, передбачені Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». На його запит відповідачем надано інформацію про суми заборгованості недоотриманої пенсії, яку внесли до переліку боргів внутрішньо переміщених осіб. При цьому зазначено, що з 01 березня 2016 року нарахування пенсії батьку припинені, тому відповідач не нарахував та не виплатив пенсію за період з 01 березня 2016 року по 31 грудня 2021 року. Вважає, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям в повному обсязі, без будь-яких часових обмежень, та норми ч. 1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Вважає, що відповідачем порушуються його спадкові права, за відновленням яких він змушений звернутись до суду. Враховуючи викладене, просив суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату спадкоємцю ОСОБА_1 , пенсію за віком та страхові виплати, належні спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.03.2016 року по 31.12.2021.
Ухвалою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 11.02.2026 дану цивільну справу передано на розгляд Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя.
09.03.2026 надійшла до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя та за наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями передана в провадження судді Рибалко Н.І.
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 12.03.2026 вищезазначену позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
20.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Зайцева М.П. надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 25.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання.
08.04.2026 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Литвинець Ю.С. надійшов відзив на позовну заяву у якому остання просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України в Запорізькій області, мав статус внутрішньо переміщеної особи та отримував пенсію. Оскільки його довідку ВПО було визнано недійсною, з 01.03.2016 нарахування пенсії та страхових виплат йому призупинили. Після його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та звернення позивача від 19.11.2024 із заявою про виплату недоотриманої пенсії, орган ПФУ, керуючись ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обмежив виплату трирічним строком до дня звернення. Розмір пенсії за цей строк склав 16 364,28 грн, з яких позивачу виплачено 14 314,00 грн. Залишок нарахованої суми внесено до переліку боргів ВПО, виплата яких здійснюється поетапно в межах бюджетних асигнувань згідно з Постановою КМУ № 1165 від 10.11.2021. Відповідач вважає, що діяв виключно в межах повноважень та чинного законодавства.
Ухвалою суду від 02.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Зайцев М.П. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просив позов задовольнити.
Представник відповідача Головного управління ПФУ в Запорізькій області Сіпака С.І. у судове засідання не з`явилася, разом з цим 14.08.2026 подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
27.10.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 30.10.2026. У зв`язку із перебуванням головуючого судді 30.10.2026 в нарадчій кімнаті в межах іншого кримінального провадження, складення і підписання повного тексту судового рішення відкладено на 03.11.2026.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що згідно з листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28.10.2025 № б/н, ОСОБА_2 перебував на обліку як отримувач пенсії за Законом України № 1058-IV та мав статус ВПО. З 01.03.2016 нарахування йому пенсії та страхових виплат було призупинено у зв`язку з визнанням недійсною довідки ВПО. Після його смерті, що настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , утворилась заборгованість із виплат. За заявою позивача від 19.11.2024 відповідач здійснив нарахування недоотриманої пенсії, виплата якої проводиться частково (зокрема, у жовтнігрудні по 2 361,00 грн) відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 1165 від 10.11.2021. Залишок суми внесено до переліку боргів ВПО для поетапної виплати в межах відповідного фінансового ресурсу за рахунок коштів Державного бюджету України.
18.11.2024 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Берзінь-Усовою І.Ф. на підставі довідки № 0800-0501-8/91941, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 11.10.2024, позивачу видане свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з недоотриманої пенсії в сумі 36 102,37 грн.
Отже спірні правовідносини по справі виникли саме з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього як спадкоємця за законом після смерті його батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії та страхових виплат.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отримання пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісячно рівними частинами, що не перевищує місячного розміру пенсії.
Разом з тим, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених приписів статті 46 Закону України «Про обов`язкове державне пенсійне страхування», а також подібних за змістом приписів статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Приписи частини другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості- переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї- спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволить зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми по спадкування за заповітом або за законом, зокрема щодо усунення від спілкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або за законом. Право на перерахування певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом ( зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця бо ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Тому припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 428/10113/20 (провадження № 61-14299св21, у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21).
Також необхідно звернути увагу, що Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення лише визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що у зв`язку з визнанням недійсною довідки ОСОБА_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, нарахування йому пенсії та страхових виплат було призупинено з 01 березня 2016 року. Крім того, оскільки позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про виплату недоотриманої пенсії та страхових виплат лише 19.11.2024, відповідачем на підставі статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» проведено розрахунок суми пенсії лише за три роки до дня звернення, яка склала 16 364,28 грн.
Таким чином, відповідач не визнає наявності заборгованості з виплати пенсії перед спадкодавцем за період з 01.03.2016 по 31.12.2021 та не включив зазначені суми до відомостей, наданих на запит нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Вказані обставини унеможливлюють реалізацію нотаріусом визначених законом повноважень щодо видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину на весь обсяг належних спадкодавцю та недоотриманих ним за життя сум, що свідчить про порушення спадкових прав позивача.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
Жодним нормативно правовим актом та/або законом України не визначено такої підстави для припинення нарахування пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо перемішеної особи, не підтвердження місця фактичного проживання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
Враховуючи зазначене, суд відхиляє доводи відповідача, оскільки призупинення за життя спадкодавця нарахування пенсії та страхових виплат, у тому числі через скасування довідки ВПО, не припиняє право власності на ці кошти та не позбавляє спадкоємця права на їх отримання в загальному порядку. Передбачене ч. 1 ст. 46 Закону України № 1058-IV обмеження трирічним строком регулює відносини між органом Пенсійного фонду та пенсіонером за його життя, а тому не застосовується до спадкових правовідносин. За змістом ст. 1227 ЦК України, неотримані за життя спадкодавця суми соціальних виплат переходять до спадкоємців у повному обсязі, без часових обмежень. Відтак, відмова відповідача у нарахуванні та відображенні вказаних виплат за період з 01.03.2016 по 31.12.2021 є протиправною та порушує цивільні права позивача.
Припинення виплати пенсії батьку позивача можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення у відповідності до вимог ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера.
Рішення стосовно припинення спадкодавцю виплати пенсії на інших підставах за його життя суду не надано.
З огляду на те, що відповідач не надав позивачеві розрахунок суми недоотриманої ОСОБА_2 за життя пенсії, позивач був позбавлений можливості звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми недоотриманої пенсії та страхових виплат. Тому обраний позивачем спосіб захисту як зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця недоотриману пенсію та страхові виплати за період з 01.03.2016 року по 31.12.2021, суд вважає належним та ефективним.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату позивачеві в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані за життя пенсійні виплати та страхові виплати ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 по 31.12.2021.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат. В той же час, позивач не заявляв вимог про стягнення судового збору, тому на підставі ст. 13 ЦПК України, суд залишає витрати по сплаті судового збору за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268,273 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов`язання нарахувати та виплатити недоотриману пенсію в порядку спадкування, задовольнити.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 20490012, адреса: м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-б) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживає як ВПО: АДРЕСА_1 ) пенсійні виплати та страхові виплати, недоотримані за життя ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.03.2016 по 31.12.2021.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне рішення складено 03 листопада 2026 року.
Суддя Н.І. Рибалко
Судове рішення № 141219877, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 331/1072/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: