Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 496/5054/26
Провадження № 2/496/4056/26
У Х В А Л А
26 жовтня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Буран В.М.,
за участю: секретаря судового засідання Агаджанян Д.Х. ,
представника позивача адвокат Гришко С.О. в режимі відеоконференції;
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Біляївка розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Садового кооперативу «Харчовик-2» про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
У С Т А Н О В И В:
У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває вказана цивільна справа.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 29 червня 2026 р. вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони СК «Харчовик-2» та будь-яким іншим особам, які діють за його дорученням або в його інтересах, вчиняти дії щодо демонтажу, відключення, блокування, пошкодження або будь-якого технічного втручання в систему водопостачання, що проходить до земельної ділянки позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Також зазначеною ухвалою зобов`язано СК «Харчовик-2» утримуватися від перешкоджання позивачу в доступі до водопровідних мереж, що знаходяться в межах території кооперативу та забезпечують водопостачання належної позивачу земельної ділянки.
15 жовтня 2026 р. представник позивача Гришко С.О. звернувся до суду із заявою про застосування заходів процесуального примусу.
В обґрунтування заяви зазначає, що ухвала суду від 29 червня 2026 р. відповідачем не виконується, оскільки водопостачання земельної ділянки позивача відсутнє.
На підтвердження зазначених обставин заявником надано акт від 21 вересня 2026 р., складений 6-ма фізичними особами, в якому зафіксовано відсутність водопостачання земельної ділянки позивача, а також фотографії лічильника води.
Крім того, заявник посилається на постанову державного виконавця від 09 вересня 2026 р. про відкриття виконавчого провадження № 81923883 з примусового виконання ухвали суду від 29 червня 2026 р.
На думку заявника, наведені обставини свідчать про тривале та умисне невиконання відповідачем ухвали про забезпечення позову.
У зв`язку із цим заявник просить встановити факт невиконання ухвали суду, застосувати до ОСОБА_3 як голови СК «Харчовик-2» захід процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 30 280 грн та зобов`язати кооператив негайно виконати ухвалу суду.
Від сторони відповідача надійшли заперечення проти задоволення заяви про застосування заходів процесуального примусу.
Дослідивши заяву, долучені до неї матеріали та врахувавши заперечення, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Частиною 1 ст.18 ЦПК України встановлено обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових і службових осіб та громадян.
Згідно із ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України заходи процесуального примусу застосовуються судом у визначених цим Кодексом випадках із метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Пунктом 4 ч.1 ст. 148 ЦПК України передбачено право суду постановити ухвалу про стягнення штрафу, зокрема, у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 148 ЦПК України у випадку триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, застосування штрафу за невиконання ухвали про забезпечення позову допускається процесуальним законом, однак потребує встановлення фактичних обставин, із якими закон пов`язує застосування такого заходу.
При цьому необхідно розмежовувати сам факт відсутності бажаного для позивача результату та доведене невиконання конкретних заборон чи обов`язків, установлених ухвалою суду.
У постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 237/3566/17-ц Верховний Суд зазначив, що застосування заходів процесуального примусу, зокрема штрафу, не має імперативного характеру, а є правом суду, реалізація якого залежить від установлених обставин справи. При цьому відсутність належних та допустимих доказів порушень, передбачених статтею 148 ЦПК України, не дає підстав для застосування відповідного заходу процесуального примусу.
Відповідно до ст.ст. 7681 ЦПК України обставини, які мають значення для вирішення відповідного процесуального питання, підлягають установленню на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.
Як убачається з ухвали суду від 29 червня 2026 р., вжиті судом заходи забезпечення позову полягають у встановленні заборони вчинення визначених дій щодо системи водопостачання та покладенні на кооператив обов`язку утримуватися від перешкоджання позивачу в доступі до водопровідних мереж.
Натомість із поданої заяви та долучених документів убачається, що заявник обґрунтовує невиконання ухвали насамперед фактом відсутності водопостачання належної позивачу земельної ділянки.
На підтвердження цього надано акт від 21 вересня 2026 р. та фотографії лічильника води.
Оцінюючи зазначені докази, суд враховує, що акт від 21 вересня 2026 р. за своїм змістом фіксує відсутність водопостачання земельної ділянки позивача на відповідну дату.
Однак, сам по собі встановлений факт відсутності водопостачання не є безумовним підтвердженням порушення ухвали про забезпечення позову від 29 червня 2026 р.
Для встановлення такого порушення необхідно з`ясувати, чи вчинялися після постановлення ухвали дії, які нею заборонено, ким саме вони були вчинені та чи перебувають ці дії у причинному зв`язку з відсутністю водопостачання.
Водночас матеріали, надані на підтвердження заяви, не містять належних доказів того, що після 29 червня 2026 р. СК «Харчовик-2», його посадові особи або особи, які діяли за його дорученням чи в його інтересах, здійснювали демонтаж, відключення, блокування, пошкодження чи інше технічне втручання в систему водопостачання.
Із наданого акта не вбачається, коли саме відбулося стверджуване втручання у водопровідну мережу, хто його здійснив та чи відбулося воно після постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
Крім того, зазначений акт не встановлює факту перешкоджання позивачу в доступі до водопровідних мереж з боку кооперативу після постановлення ухвали суду.
Наведені обставини мають істотне значення, оскільки ухвалою суду від 29 червня 2026 р. було встановлено саме заборони щодо певних дій та обов`язок утримуватися від перешкоджання доступу до мереж.
Тому відсутність водопостачання, причини виникнення якої та час відповідного втручання не встановлені належними доказами, не може автоматично ототожнюватися з невиконанням зазначеної ухвали.
Окремо суд оцінює доводи заявника щодо відкриття виконавчого провадження.
Як установлено судом, 09 вересня 2026 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 81923883 з примусового виконання ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 29 червня 2026 р.
Однак відкриття виконавчого провадження свідчить лише про прийняття виконавчого документа до примусового виконання та саме по собі не встановлює факту порушення боржником визначених судом заборон чи обов`язків.
Державним виконавцем у межах зазначеного виконавчого провадження факту невиконання ухвали СК «Харчовик-2» не встановлено.
У матеріалах, наданих суду, відсутні документи виконавчого провадження, які б підтверджували встановлення державним виконавцем обставин невиконання ухвали боржником без поважних причин.
При цьому суд зазначає, що встановлення відповідного факту державним виконавцем не є обов`язковою передумовою застосування судом заходів процесуального примусу за статтею 148 ЦПК України.
Суд вправі самостійно оцінювати наявні докази та вирішувати питання про застосування штрафу.
Проте в цій справі відсутні як відповідні результати перевірки державного виконавця, так і інші достатні докази, які б давали підстави встановити порушення ухвали суду від 29 червня 2026 р. конкретною особою.
Отже, посилання заявника на наявність відкритого виконавчого провадження не підтверджує обставин, необхідних для застосування процесуального штрафу.
Крім того, заявник просить застосувати штраф до ОСОБА_3 як голови СК «Харчовик-2».
Відповідно до ст. 148 ЦПК України застосування штрафу допускається не лише до учасника справи, а й до відповідної іншої особи за наявності передбачених законом підстав.
Разом із тим сам по собі статус керівника юридичної особи не є достатньою підставою для висновку про вчинення цією фізичною особою порушення, за яке заявник просить застосувати процесуальний штраф.
Надані заявником документи не підтверджують, що ОСОБА_3 після постановлення ухвали суду особисто вчиняла заборонені ухвалою дії, надавала відповідні розпорядження, перешкоджала виконанню ухвали або іншим чином допустила її невиконання.
Не встановлено також конкретних обставин, які б підтверджували триваюче невиконання ухвали саме внаслідок її дій або бездіяльності.
Таким чином, правові та фактичні підстави для застосування до ОСОБА_3 штрафу в заявленому розмірі відсутні.
Щодо вимоги заявника про встановлення факту невиконання ухвали суду, суд зазначає, що відповідні обставини можуть оцінюватися під час вирішення питання про застосування процесуального примусу, проте за наявними матеріалами факт такого невиконання не доведений.
Крім того, заявник просить повторно зобов`язати кооператив виконати ухвалу від 29 червня 2026 р. шляхом усунення перешкод у користуванні водопостачанням.
Водночас ухвала суду про забезпечення позову вже є обов`язковою до виконання, має силу виконавчого документа та підлягає негайному виконанню відповідно до статті 157 ЦПК України.
Повторне покладення того самого обов`язку в межах розгляду заяви про процесуальний примус не є необхідним для забезпечення обов`язковості раніше постановленого судового рішення.
Також розгляд заяви про застосування заходів процесуального примусу не передбачає зміни змісту заходів забезпечення позову або встановлення нових обов`язків, які не були визначені відповідною ухвалою суду.
Отже, зазначена вимога також не підлягає задоволенню в межах розгляду цієї заяви.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що заявником не доведено належними та достатніми доказами вчинення СК «Харчовик-2» або його головою Попик О.А. після постановлення ухвали суду від 29 червня 2026 р. дій чи бездіяльності, які становлять невиконання встановлених судом заборон та обов`язків.
Наявність акта про відсутність водопостачання та постанови про відкриття виконавчого провадження за відсутності інших доказів не є достатньою підставою для застосування штрафу, передбаченого статтею 148 ЦПК України.
При цьому відмова в застосуванні заходів процесуального примусу не свідчить про встановлення судом факту належного виконання ухвали про забезпечення позову, не звільняє відповідача від обов`язку її виконання та не перешкоджає застосуванню передбачених законом заходів відповідальності за наявності відповідних підстав.
Ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 29 червня 2026 р. залишається обов`язковою до виконання.
За таких обставин заява представника позивача про застосування заходів процесуального примусу задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 18, 7681, 89, 143, 144, 148, 157, 258261, 353 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі № 496/5054/26 за позовом ОСОБА_1 до Садового кооперативу «Харчовик-2» про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому апеляційному оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення у справі.
Суддя В. М. Буран
Судове рішення № 141219173, Біляївський районний суд Одеської області було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 496/5054/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: