Ухвала суду № 141219147, 22.10.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/12660/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві та в режимі відеоконференцзв`язку обвинувальний акт з реєстром матеріалів кримінального провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000001313 від 25.05.2016, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Долина, Івано-Франківської області, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Житомир, Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,

Учасники судового провадження :

прокурор ОСОБА_8 ,

обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисники - адвокати ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт з реєстром матеріалів кримінального провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000001313 від 25.05.2016, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Згідно висунутого обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, а саме: заволодіння шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб чужим майном в особливо великих розмірах - грошовими коштами Аграрного фонду, та вчиненні службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

Під час підготовчого судового засідання, захисник адвокат ОСОБА_12 в інтересах та від імені обвинуваченого ОСОБА_5 , звернувся до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, та відповідно закриття кримінального провадження № 42016000000001313 від 25.05.2016 в частині обвинувачення ОСОБА_5 .

Клопотання обґрунтоване тим, що, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України на момент їх вчинення належали до особливо тяжких злочинів. Згідно з обставинами, викладеними прокурором в обвинувальному акті, злочини вчинені у період 2010 року. Разом з тим, відповідно до ст. 49 КК України строк притягнення особи до кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин становить п`ятнадцять років з дня вчинення. Таким чином, на думку захисника, станом на зараз строки притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності сплили, оскільки з інкримінованих подій минуло вжа більше ніж 15 років. Відтак, захисник просить звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав означене клопотання, просив звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закрити кримінальне провадження № 42016000000001313 від 25.05.2016 відносно нього.

Відповідно до ст. 285 КПК України, ОСОБА_5 роз`яснено підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою, на що ОСОБА_5 під час засідання надав свою згоду саме на розгляд клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, підтвердивши, що йому зрозуміла така підстава звільнення від кримінальної відповідальності.

Під час підготовчого судового засідання, обвинувачений ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, та відповідно закриття кримінального провадження № 42016000000001313 від 25.05.2016 в частині обвинувачення ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження підтримав означене клопотання, просив звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки інкриміновані події мали місце в 2010 році, і просив закрити кримінальне провадження № 42016000000001313 від 25.05.2016 відносно нього.

Відповідно до ст. 285 КПК України, ОСОБА_6 роз`яснено підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою, на що ОСОБА_6 надав свою згоду саме на розгляд клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, підтвердивши, що йому зрозуміла така підстава звільнення від кримінальної відповідальності.

Захисник ОСОБА_11 підтримав подане клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 .

Під час підготовчого судового засідання, захисник ОСОБА_12 , який діє в інтересах та від імені обвинуваченого ОСОБА_7 , звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, та відповідно закриття кримінального провадження № 42016000000001313 від 25.05.2016 в частині обвинувачення ОСОБА_7 .

В обгрунтування заявленого клопотання зазначив, що за обставинами, викладеними прокурором в обвинувальному акті, злочини вчинені у період 2010 року. Разом з тим, відповідно до ст. 49 КК України строк притягнення особи до кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин становить п`ятнадцять років з дня вчинення. Таким чином, на думку захисника, станом на зараз строки притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності сплили, оскільки з інкримінованих подій минуло вжа більше ніж 15 років, відтак захисник просить звільнити останього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України

Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження підтримав означене клопотання, просив звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закрити кримінальне провадження № 42016000000001313 від 25.05.2016 відносно нього.

Згідно ст. 285 КПК України, ОСОБА_7 роз`яснено підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою, на що ОСОБА_7 надав свою згоду саме на розгляд клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, підтвердивши, що йому зрозуміла така підстава звільнення від кримінальної відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні висловив думку та заперечення щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та звільнення їх від кримінальної відповідальності, виходячи з невідповідності заявленого клопотання - змісту ст. 49 КК України. Зазначив, що аби задовольнити вказане клопотання, суд повинен дійти висновку, що обвинувачені вчинили кримінальні правопорушення, в яких обвинувачуються, оскільки ч. 1 ст. 49 КК безальтернативно передбачено те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності може бути застосовано лише щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (винуватої особи), і якщо з дня вчинення нею такого правопорушення минули визначені законом строки, які не переривалися і не зупинялися. У свою чергу не заперечив того факту, що з моменту інкримінованих подій кожному з обвинувачених вже минуло 15 років і доказів на підтвердження зупинення строків прокурору не відомо.

Представник потерпілого - ОСОБА_13 повідомлена про дати, час та місце судових засідань, проте в жодне з судових засідань у складі даної колегії не з`явилась. Згідно поданої заяви від 24.06.2025 року просила розгляд справи проводити за їх відсутності, вимоги цивільного позову підтримала в повному обсязі.

Суд ураховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в справі № 454/3997/24, провадження № 51-3649 км 25, від 14.01.2026 року, згідно з якою із системного аналізу норм КПК та КК слідує, що передбачений ст. 49 КК інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення зі згодою потерпілої сторони на таке звільнення. В даному випадку застосування положень ст. 49 КК є обов`язковим для суду, а тому позиція потерпілих у цьому кримінальному провадженні не є вирішальною.

Зважаючи на принцип диспозитивності, що закріплений у п. 19 ч.1 ст. 7, ст. 26 КПК України, відповідно до якого «сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом», - обрання тієї чи іншої лінії процесуальної поведінки залежить від вибору самого обвинуваченого, вислухавши думку учасників кримінального провадження, роз`яснивши обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 наслідки задоволення клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Приписами частини 3 статті 288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За правилами ч. 3 ст. 288 КПК України, суд першої інстанції своєю ухвалою, а не вироком, закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, в тому числі у разі встановлення підстав, передбачених ст. 49 КК України.

Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.

Тобто суд, встановивши наявність передбачених законом, зокрема ст. 49 КК України, підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, зобов`язаний прийняти таке рішення, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами кримінального провадження, станом на день подання та розгляду цього клопотання, з дня вчинення інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення минуло більше 15 років.

Так, згідно висунутого обвинувачення ОСОБА_5 обвинувачується у зловживанні своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб заволодінням коштами Аграрного фонду, призначеними для купівлі об`єкта державного цінового регулювання - цукру-піску виготовленого з буряку врожаю 2010 року у сумі 363 783 529,08 грн., що більше ніж у 600 разів перевищує встановлений на той час неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром, і таким чином вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, згідно висунотого обвинувачення ОСОБА_5 будучи Генеральним директором Аграрного фонду, діючи умисно та із користі, за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння за вищевказаних обставин коштами державного бюджету та приховування вчиненого злочину, у грудні 2010 року у не встановленому досудовим слідством місці та невстановлений час, будучи службовою особою, склав, підписав від імені Аграрного фонду України та видав завідомо неправдиві офіційні документи,у звязкуз з чим останньому інкриміновано ч. 2 ст. 366 КК України.

За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, які згідно ст.12 КК України, відносяться зокрема до особливо тяжких злочинів та нетяжких злочинів.

Згідно висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, події, що є предметом кримінального провадження завершились 31.12.2010 року.

Отже, з урахуванням обставин кримінального провадження, положень ч. 4 ст. 12, п.5 ч. 1 ст. 49 КК України, станом на 31.12.2025 року сплинув строк - 15 років з дня вчинення кримінального правопорушення та закінчились визначені п.5 ч.1 ст. 49 КК України строки давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду.

Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що перебіг давності відносно ОСОБА_5 зупинявся або переривався.

Таким чином, підставою звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених п. 5 ч.1 ст.49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є виключно його згода на таке звільнення від кримінальної відповідальності, і таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у справі наявні умови, які є правовою підставою для прийняття рішення судом про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності .

При цьому суд враховує, що відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання обвинуваченим вини є правом, а не його обов`язком, а тому невизнання вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації права обвинуваченого на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений ст. 49 КК України інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення з визнанням особи своєї винуватості у вчиненні злочину.

Відповідно п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 надав згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України, відсутні підстави для проведення судового провадження в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 18 лютого 2025 року, у справі №712/8174/23, у результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.

З цих підстав, доводи сторони обвинувачення про необхідність встановлення судом факту вчинення ОСОБА_5 інкримінованих кримінальних правопорушень колегія суддів відхиляє.

За таких обставин клопотання захисника про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності підлягає задоволенню, а кримінальне провадження № 42016000000001313 від 25.05.2016 в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України - закриттю.

Крім того, згідно висунутого обвинувачення, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, а саме: заволодіння шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб чужим майном в особливо великих розмірах - грошовими коштами Аграрного фонду, та вчиненні службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

Своїми злочинними діями ОСОБА_6 шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб заволодів коштами Аграрного фонду, призначеними для купівлі об`єкта державного цінового регулювання - цукру-піску, виготовленого з буряку врожаю 2010 року у сумі 363 783 529, 08 грн., що більше ніж у 600 разів перевищує встановлений на той час неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром, і таким чином вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, директор ТОВ «Оіл Рівер» ОСОБА_6 , діючи умисно та із користі, за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння за вищевказаних обставин коштами державного бюджету та приховування вчиненого злочину, у грудні 2010 року у не встановленому досудовим слідством місці та невстановлений час, будучи службовою особою, склав, підписав та видав завідомо неправдиві офіційні документи, та вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України.

За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, то суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Тобто суд, встановивши наявність передбачених законом, зокрема ст. 49 КК України, підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, зобов`язаний прийняти таке рішення, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

За правилами ч. 3 ст. 288 КПК України, суд першої інстанції своєю ухвалою, а не вироком, закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, в тому числі у разі встановлення підстав, передбачених ст. 49 КК України.

За змістом статей 284-288 КПК України, а також роз`яснень та практики Верховного суду, підставами для звільнення від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Також слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII внесені зміни до Кримінального кодексу України, зокрема, ст. 12 КК України викладено у новій редакції. Даною статтею КК України визначено класифікацію кримінальних правопорушень.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, які згідно ст.12 КК України, відносяться зокрема до особливо тяжких злочинів та нетяжких злочинів.

Згідно висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, події, що є предметом кримінального провадження датуються жовтнем - груднем 2010 року.

Отже, з урахуванням обставин кримінального провадження, положень ч. 4 ст. 12, п.5 ч. 1 ст. 49 КК України, станом на 31.12.2025 року сплинув строк - 15 років з дня вчинення кримінального правопорушення та закінчились визначені п.5 ч.1 ст. 49 КК України строки давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду.

Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що перебіг давності відносно обвинуваченого ОСОБА_6 зупинявся або переривався.

Таким чином, підставою звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених п. 5 ч.1 ст.49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є виключно його згода на таке звільнення від кримінальної відповідальності, і таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у справі наявні умови, які є правовою підставою для прийняття рішення судом про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності .

При цьому суд враховує, що відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання обвинуваченим вини є правом, а не його обов`язком, а тому невизнання вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації права обвинуваченого на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений ст. 49 КК України інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення з визнанням особи своєї винуватості у вчиненні злочину.

Відповідно п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 надав згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України, відсутні підстави для проведення судового провадження в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 18 лютого 2025 року, у справі №712/8174/23, у результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.

З цих підстав, доводи сторони обвинувачення про необхідність встановлення судом факту вчинення ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень колегія суддів відхиляє.

За таких обставин клопотання захисника про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності підлягає задоволенню, а кримінальне провадження № 42016000000001313 від 25.05.2016 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України - закриттю.

Крім того, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, а саме: заволодіння шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб чужим майном в особливо великих розмірах - грошовими коштами Аграрного фонду, та вчиненні службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, то суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Тобто суд, встановивши наявність передбачених законом, зокрема ст. 49 КК України, підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, зобов`язаний прийняти таке рішення, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

За правилами ч. 3 ст. 288 КПК України, суд першої інстанції своєю ухвалою, а не вироком, закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, в тому числі у разі встановлення підстав, передбачених ст. 49 КК України.

За змістом статей 284-288 КПК України, а також роз`яснень та практики Верховного суду, підставами для звільнення від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Також слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII внесені зміни до Кримінального кодексу України, зокрема, ст. 12 КК України викладено у новій редакції. Даною статтею КК України визначено класифікацію кримінальних правопорушень.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, які згідно ст.12 КК України, відносяться зокрема до особливо тяжких злочинів та нетяжких злочинів.

Згідно висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, події, що є предметом кримінального провадження датуються жовтнем - груднем 2010 року.

Отже, з урахуванням обставин кримінального провадження, положень ч. 4 ст. 12, п.5 ч. 1 ст. 49 КК України, станом на 31.12.2025 року сплинув строк - 15 років з дня вчинення кримінального правопорушення та закінчились визначені п.5 ч.1 ст. 49 КК України строки давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду.

Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що перебіг давності відносно обвинуваченого ОСОБА_7 зупинявся або переривався.

Таким чином, підставою звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених п. 5 ч.1 ст.49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є виключно його згода на таке звільнення від кримінальної відповідальності, і таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у справі наявні умови, які є правовою підставою для прийняття рішення судом про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності .

При цьому суд враховує, що відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання обвинуваченим вини є правом, а не його обов`язком, а тому невизнання вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації права обвинуваченого на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений ст. 49 КК України інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення з визнанням особи своєї винуватості у вчиненні злочину.

Відповідно п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_7 надав згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України, відсутні підстави для проведення судового провадження в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 18 лютого 2025 року, у справі №712/8174/23, у результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.

З цих підстав, доводи сторони обвинувачення про необхідність встановлення судом факту вчинення ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень колегія суддів відхиляє.

За таких обставин клопотання захисника про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності підлягає задоволенню, а кримінальне провадження № 42016000000001313 від 25.05.2016 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України - закриттю.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Разом з тим, колегія суддів позбавлена можливості вирішити долю речових доказів у порядку ст. 100 КПК України, оскільки речові докази стороною обвинувачення суду не надавались, а прокурором не надано постанови про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурором зауважено, що за даним обвинуваченням не підлягають вирішенню доля речових доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Однак, колегія суддів позбавлена можливості вирішити питання про скасування арешту майна, оскільки суду не надано доказів накладення таких арештів.

Як вбачається з поясненнь сторін провадження, майно обвинувачених не обмежено арештами. Інше майно, що перебуває в арешті, стосується виділених кримінальних проваджень.

Щодо повернення застави, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Крім того, згідно ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Так, колегії суддів надано докази, щодо застосування Апеляційним судом м. Києва на стадії досудового розслідування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі трьохста мінімальних заробітних плат, що становить 365 400 (триста шістдесят п`ять тисячі чотириста) грн.

Відповідно до дублікату квитанції №936321658 від 30.10.2015, на виконання ухвали Апеляціного суду міста Києва від 29.10.2015 /справа № 11-СС/796/2925/2015/ ОСОБА_5 внесено вказану суму застави в повному обсязі.

Виходячи з наданих матеріалів, квитанцій про внесення застави, колегія суддів вважає за необхідне повернути внесену заставу.

Однак, що стосується обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , колегія суддів позбавлена можливості вирішити питання про повернення внсееної застави, оскільки доказів застосування запобіжного заходу у вигляді застави, суду не надано.

Відповідно до положень ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із залученням експертів.

Процесуальні витрати на залучення експертів, жодним чином не підтверджені стороною обвинувачення, а отже суд позбавлений можливості вирішити дане питання.

Крім того, потерпілим державою в особі бюджетної установи Аграрний Фонд України заявлено цивільний позов про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов.

Згідно з ч. ч. 2-3 ст. 61 КПК України права та обов`язки права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.

Звільнення від кримінальної відповідальності обвинувачених на певному етапі розгляду кримінального провадження тягне за собою суттєвий правовий наслідок, зокрема щодо розгляду цивільного позову потерпілого.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

Окрім того, пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» роз`яснено, що в разі закриття кримінальної справи цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілих можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, цивільний позов потерпілого Аграрного Фонду України про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, підлягає залишенню без розгляду, з роз`ясненням позивачу права на звернення з позовом у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 44, п.3 ч.1 ст. 49 КК України, п.1 ч.2 ст. 284, ст.ст.285, 286, 350, 372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29.10.2015 /справа № 11-СС/796/2925/2015/ у виді застави - скасувати.

Повернути заставодавцю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суму застави, внесеної відповідно до квитанції №936321688 за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ухвали Апеляційного суду міста Києва по справі № № 11-СС/796/2925/2015, у сумі 365 400 (триста шістдесят п`ять тисячі чотириста) грн.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 , про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п.5 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000001313 від 25.05.2016, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України - закрити.

Цивільний позов потерпілого Аграрного Фонду України про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, - залишити без розгляду.

Роз`яснити потерпілому Аграрному Фонду України право на звернення з позовом у порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3