Рішення № 141217637, 04.11.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1418/26Справа №447/1885/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

04.11.2026 м.Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді -Рябчун А. В.,

секретаря судового засідання Стронської Р. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що 20.06.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019066949. Відповідач, здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 3 298,00 грн. На умовах договору позики кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених договором позики № 00019066949 в розмірі 3 298,00 грн. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Процента ставка в день складає 1,85% та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії договору позики.

Позивач вказує, що відповідач: 19.07.2019 року здійснив пролонгацію кредиту та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3 288,30 грн. до 18.08.2019 року, що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №00019066949.1 від 19.07.2019 року).

18 серпня 2019 року оформив пролонгацію кредиту і та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3 243,20 грн. до 17.09.2019 року, що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №00019066949.2 від 18.08.2019 року).

17 вересня 2019 року оформив пролонгацію кредиту і та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3 182,09 грн. до 17.10.2019 року, що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №00019066949.3 від 17.09.2019 року).

17 жовтня 2019 року оформив пролонгацію кредиту і та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3 166,19 грн., іще до 16.11.2019 року, що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №00019066949.4 від 17.10.2019 року.

17 листопада 2019 року оформив пролонгацію кредиту і та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3 152,44 грн., іще до 17.12.2019 року, що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №00019066949.5 від 17.11.2019 року).

17 грудня 2019 року оформив пролонгацію кредиту і та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3 152,44 грн., іще до 16.01.2020 року, що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №00019066949.6 від 17.12.2019 року).

16 січня 2020 року оформив пролонгацію кредиту і та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3 152,44 грн., кінцева дата погашення кредиту 15.02.2020 року, що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №00019066949.7 від 16.01.2020 року).

Відповідач здійснив оплату на суму 12 801,20 грн. Сума останнього платежу 100,00 грн., дата останнього платежу 16.02.2020 року та перестав виконувати свої зобов`язання, передбачені умовами договору позики, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із не здійсненням платежів на виконання договору позики у відповідача утворилася заборгованість за Договором позики.

26 лютого 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу № 20210226-Ф/2. Згідно договору факторингу № 20210226-Ф/2 від 26 лютого 226 року та відповідно до ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Форза», включно і до гр. ОСОБА_1 .

Позивач посилається на те, що у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором позики, станом на 13 травня 2026 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 735,56 грн., а саме:

- заборгованість за тілом кредиту 2 867,60 грн.;

- залишок заборгованості по процентам за користування 1 572,24 грн.;

- заборгованість за пенею та штрафами 0,00 грн;

- заборгованість по простроченим процентам-6 452,10 грн

- інфляційне збільшення 843,62 грн.

Уточнивши позовні вимоги, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019066949 від 20.06.2019 року в розмірі 11 735,56 грн., судові витрати в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн.

Процесуальні дії суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2026 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Ухвалою суду від 11 червня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судове засідання на 13 серпня 2026 року. Витребувано у АТ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, щодо ОСОБА_1 .

На адресу суду 12 серпня 2026 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Марківа Б.Р. надійшла заява, у якій він просив надати доступ на ознайомлення з матеріалами справи та відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 13 серпня 2026 року у зв`язку із клопотанням представника відповідача адвоката Марківа Б. Р. справу відкладено на 23 вересня 2026 року.

Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року у зв`язку із клопотанням представника відповідача адвоката Марківа Б. Р. справу відкладено на 13 жовтня 2026 року.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2026 року у зв`язку із клопотанням представника відповідача адвоката Марківа Б. Р. справу відкладено на 04 листопада 2026 року.

У судові засідання 13 серпня 2026 року, 23 вересня 2026 року,13 жовтня 2026 року, 04 листопада 2026 року представник позивача не з`явився, водночас подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач та його представник в судові засідання 13 серпня 2026 року, 23 вересня 2026 року, 13 жовтня 2026 року не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином в розумінні вимог пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив. При цьому в судове засідання, призначене на 04 листопада 2026 року, ОСОБА_1 з`явився, в судовому засіданні оголошено перерву, проте після закінчення перерви, відповідач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечує проти задоволення позовних вимог. У зв`язку з відсутністю в судовому засіданні після перерви відповідача та надання ним заяви про розгляд справи за його відсутності, розгляд справи проводиться на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Доводи особи, яка подала відзив на позовну заяву

23 вересня 2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено про відсутність підстав для задоволення позову. Разом з відзивом на позовну заяву представником відповідача заявлено клопотання про витребування у позивача доказів.

Доводи особи, яка подала відповідь на відзив

28 вересня 2026 року представник позивача надав відповідь на відзив, у якому зазначив про обгрунтованість позовних вимог у редакції уточнених позовних вимог. Вважає доводи представника відповідача про відсутність підстав для задоволення позову необгрунтованими. Крім того, до відповіді на відзив представником позивача долучено належні сканкопії витребовуваних представником відповідача документів.

Доводи особи, яка подала заперечення на відповідь відзив на позовну заяву

12 жовтня 2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому представник відповідача вказав, що зменшення позовних вимог не підтверджує правильності нового розрахунку заборгованості. Представник відповідача заперечує заявлені до стягнення судові витрати та просив витребувати у позивача ненадані документи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Згідно з договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019066949 від 20 червня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Форза», загальний розмір кредиту 3 298,00 грн., строк дії договору 30 днів. Стандартна процентна ставка в день складає 1,85% та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії договору позики.

19.07.2019 року здійснено пролонгацію кредиту та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3 288,30 грн. до 18.08.2019 року, що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №00019066949.1 від 19.07.2019 року).

18 серпня 2019 року оформлено пролонгацію кредиту і та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3 243,20 грн. до 17.09.2019 року, що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №00019066949.2 від 18.08.2019 року).

17 вересня 2019 року оформлено пролонгацію кредиту і та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3 182,09 грн. до 17.10.2019 року, що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №00019066949.3 від 17.09.2019 року).

17 жовтня 2019 року оформлено пролонгацію кредиту і та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3 166,19 грн., іще до 16.11.2019 року, що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №00019066949.4 від 17.10.2019 року.

17 листопада 2019 року оформлено пролонгацію кредиту і та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3 152,44 грн., іще до 17.12.2019 року, що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №00019066949.5 від 17.11.2019 року).

17 грудня 2019 року оформлено пролонгацію кредиту і та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3 152,44 грн., іще до 16.01.2020 року, що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №00019066949.6 від 17.12.2019 року).

16 січня 2020 року оформлено пролонгацію кредиту і та в подальшому продовжив користування коштами в розмірі 3 152,44 грн., кінцева дата погашення кредиту 15.02.2020 року, що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №00019066949.7 від 16.01.2020 року).

Відповідно до графіку платежів додаток до Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019066949 від 20.06.2019 року та паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 має погасити кредит 19.07.2019 року. Сума основного боргу 3 298,00 грн., комісія за видачу кредита 100 грн.

Відповідно до графіку платежів додаток до Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019066949 від 19.07.2019 року та паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 має погасити кредит 18.08.2019 року. Сума основного боргу 3 288,30 грн.

Відповідно до графіку платежів додаток до Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019066949 від 18.08.2019 року та паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 має погасити кредит 17.09.2019 року. Сума основного боргу 3 243,20 грн.

Відповідно до графіку платежів додаток до Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019066949 від 17.09.2019 року та паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 має погасити кредит 17.10.2019 року. Сума основного боргу 3 182,09 грн.

Відповідно до графіку платежів додаток до Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019066949 від 17.10.2019 року та паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 має погасити кредит 16.11.2019 року. Сума основного боргу 3 166,19 грн.

26 лютого 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу № 20210226-Ф/2. Згідно договору факторингу № 20210226-Ф/2 від 26 лютого 2026 року та відповідно до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Форза», включно і до гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 20210226-Ф/2 від 26 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 4 880,85 грн., що складається з: 3 152,44 грн заборгованість по тілу, 1 728,41 грн заборгованість по відсоткам.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до боржника ОСОБА_1 про заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019066949 від 20.06.2019 року, перед новим кредитором на дату відступлення склала 4 880,85 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» направляла боржнику ОСОБА_1 повідомлення, що станом на 02.02.2024 року заборгованість перед новим кредитором складає 11 937,84 грн.

Згідно детального розрахунку заборгованості виданого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», станом на 13.05.2026 року заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019066949 від 20.06.2019 року становить 11 735,56 грн., а саме:

- заборгованість за тілом кредиту 2 867,60 грн.;

- залишок заборгованості по процентам за користування 1 572,24 грн.;

- заборгованість за пенею та штрафами 0,00 грн;

- заборгованість по просроченим процентаи за користування поза межами строку дії договору-6 452,10 грн;

- інфляційне збільшення 843,62 грн.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 23.06.2026 року на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , емітовано картку № НОМЕР_2 .

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Електронний договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.

Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Судом встановлено, що 20.06.2019 року між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019066949. На умовах договору позики кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених договором позики № 00019066949 в розмірі 3 298,00 грн. Надалі неодноразово договір пролонговано. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Зазначене підтверджено наявною у матеріалах справи довідкою АТ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7 від 23.06.2026 року, відповідно до якої: «на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банком була емітована платіжна карта № НОМЕР_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. У нижньому рядку кожного кредитного договору наявний рядок «електронний підпис».

ТОВ «Фінансова компанія «Форза» свої зобов`язання за кредитним договором № 00019066949 від 20.06.2019 року виконало, надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі, визначеному домовленістю сторін, сплачені, шляхом перерахування на банківську карту, вказану відповідачем в кредитному договорі.

Отже, позивачем доведено факт виконання кредитором договору позики та факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором позики.

Заперечення представника відповідача проти позову не спростовують факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, користування ними, пролонгації договору, переходу права вимоги до позивача та наявності непогашеної заборгованості. Доказів повного або часткового погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано у розрахунку позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», відповідач суду не подав.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Встановлено, що 26 лютого 2021 року ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу № 20210226-Ф/2. Згідно договору факторингу № 20210226-Ф/2 від 26 лютого 226 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «ФК «Форза», включно і до гр. ОСОБА_1 .

У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 від між ТОВ «ФК «Форза» до ТОВ ««ФК «Артеміда-Ф», зокрема, договір факторингу, витяг з реєстру боржників, докази оплати за договором факторингу. Отже, до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Оцінюючи вимогу про стягнення основного боргу, суд виходить із того, що факт надання відповідачу кредитних коштів згідно з умовами договору підтверджений належними письмовими доказами. Доказів виконання кредитного договору у повному обсязі відповідач не надав.

Тому вимога позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» про стягнення з відповідача 2 867,60 грн основного боргу є доведеною та обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 1 572,24 грн суд зазначає таке.

Умовами договору та графіком платежів прямо передбачено нарахування процентів за користування кредитом за період дії договору в розмірі 1 830,30 грн., у витязі з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 20210226-Ф/2 від 26 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» зазначено суму 1 728,41 грн., відповідно до якого останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 4 880,85 грн., а саме: 3 152,44 грн заборгованість по тілу, 1 728,41 грн заборгованість по відсоткам.

Відповідач доказів сплати цієї суми або неправильності її нарахування суду не подав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти пов`язане зі строком кредитування, а після спливу такого строку права та інтереси кредитодавця забезпечуються охоронними механізмами, зокрема передбаченими ст. 625 ЦК України.

Оскільки відповідно до уточнення позовних вимог сума процентів, заявлену позивачем до стягнення, становить 1 572,24 грн, такі нараховані в межах погодженого сторонами строку користування кредитом, підстав для відмови в їх стягненні суд не вбачає.

Щодо вимоги про стягнення 6 452,10 грн прострочених процентів за користування кредитом поза межами строку дії договору суд зазначає таке.

З поданого позивачем ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» розрахунку вбачається, що вказана сума нарахована за період з 27.02.2021 по 27.05.2021, тобто після закінчення строку користування кредитом та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором споживчого кредиту.

Суд враховує, що після спливу строку кредитування кредитодавець не має права нараховувати звичайні договірні проценти як плату за користування кредитом. У таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця можуть забезпечуватися охоронними механізмами, передбаченими, зокрема, ст. 625 ЦК України.

Разом з тим відповідно до п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, у тому числі, але не виключно, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки, штрафу, пені та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань за таким договором. Цим же пунктом передбачено, що такі платежі, нараховані за прострочення виконання зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки заявлені до стягнення 6 452,10 грн нараховані не як проценти за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування, а як прострочені проценти за користування кредитом поза межами строку дії договору у зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання, такі нарахування за своєю правовою природою є відповідальністю або іншим платежем за прострочення виконання договору споживчого кредиту.

За таких обставин підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 6 452,10 грн прострочених процентів за користування кредитом поза межами строку дії договору суд не вбачає.

Щодо вимоги про стягнення інфляційного збільшення у розмірі 843,62 грн суд зазначає таке.

Інфляційне збільшення за своєю правовою природою є складовою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

З розрахунку заборгованості вбачається, що інфляційне збільшення в розмірі 843,62 грн нараховане за період з березня 20220 року по лютий 2022 року, тобто також у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором споживчого кредиту.

Оскільки п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» звільняє споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту у відповідний період, підстав для стягнення з відповідача інфляційного збільшення в розмірі 843,62 грн суд не вбачає.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019066949 від 20.06.2019 у загальному розмірі 4 439,84 грн, з яких: 2 867,60 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 572,24 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом у межах строку кредитування.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 6 452,10 грн прострочених процентів за користування кредитом поза межами строку дії договору та 843,62 грн інфляційного збільшення слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи зазначені вимоги процесуального закону, та те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» підлягають стягненню 1 007,19 грн. сплаченого судового збору, оскільки позов задоволено на 37,83%.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу

У позовній заяві представником позивача адвокатом Бачинським О.М. подано заяву про розподіл судових витрат, у якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У цьому випадку позивач підтверджує понесення ним витрат на професійну правничу допомогу такими доказами, а саме: договором про надання правової допомоги № 20260511-4Ш від 11.05.2026 року; розрахунком суми судових витрат.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат, представником позивача було надано докази понесених витрат на надання юридичної допомоги, зокрема, ордером серії ВС № 1269270 від 12.005.2026 року, договором про надання правової допомоги № 20260511-4Ш від 11.05.2026, розрахунком суми судових витрат з детальним описом робіт, наданих адвокатом.

Ураховуючи вимоги процесуального закону, та те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» підлягають стягненню 2 648,10 грн. сплаченого судового збору, оскільки позов задоволено на 37,83%.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 639, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019066949 від 20.06.2019 року у розмірі 4 439 ( чотири тисячі чотириста тридцять дев`ять ) гривень 84 копійок, з яких:

-2 867,60 грн сума основного боргу;

-1 572,24 грн заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судовий збір у розмірі 1 007 (одна тисяча сім) гривень 19 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2 648 (дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень 10 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (місцезнаходження: вул. С. Бандери, буд. 87, оф. 54, м. Львів, Львівська область, 79013, ЄДРПОУ 42655697, НОМЕР_4 у ПуАТ « КБ АкордБанк», МФО 380634).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 04 листопада 2026 року.

Суддя Анна Рябчун