Рішення № 141217517, 04.11.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Дата ухвалення
04.11.2026
Номер справи
442/7287/26
Номер документу
141217517
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №442/7287/26

Провадження №2/442/2882/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря судових засідань Лесович О.Ю.,

розглянувши в залі суду в м. Дрогобич в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу № 442/7287/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Кредит-Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

Позивач звернувся з позовом до відповідача, просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором №3683814 від 18.05.2023 в розмірі 62502 гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3683814 (надалі Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 8100 грн.(далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2 договору).

21.02.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №21/02/2024.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3683814 від 18.05.2023 року

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 49542 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 8100 грн.; заборгованість за процентами 41442 грн.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору строк кредитування становить 360 днів. Дата надання кредиту 18.05.2023. Дата погашення кредиту 12.05.2024.

Відповідно до п. 1.4.1. кредитного договору стандартна процента ставка становить 2,00 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Станом на дату укладення договору факторингу строк дії кредитного договору не закінчився. У зв`язку з чим у межах строку дії кредитного договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» продовжило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у період з 23.02.2024 по 12.05.2024 року на підставі п.п. 1.4.1, 5.1 кредитного договору та ст.ст. 1048, 1050 та 1054 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 62502 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 8100 грн.; заборгованість за процентами 54402 грн.

16.09.2026 суддею направлено запит до Відділу АДР Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо реєстрації місця проживання відповідача, що містяться в картотеці реєстраційного обліку.

Ухвалою від 30.09.2026 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін 22.10.2026. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

22.10.2026 розгляд справи відкладено на 04.11.2026.

28.10.2026 від відповідачки надійшов відзив, де зазначила, що не згідна з позовом. Було укладено договір, де їй було надано 8100 грн. Надання кредиту здійснювалось лише в телефонному режимі без надання копії договору, ані у письмовому вигляді, ані електронно, в неї взагалі немає електронної пошти. Про договір від 21.02.2024 довідалась лише після надіслання їй пакету документів позовної заяви.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до позовної заяви долучив клопотання про підтримання позову у повному обсязі та розгляд справи у відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, у відзиві просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 18.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3683814 (надалі Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 8100 грн.(далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 кредитного договору кредит надається строком на 360 днів.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору; знижена процентна ставка становить 0,10 % в день.

Згідно з п. 3.1 кредитного договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Враховуючи положення пунктів 1.4, 1.4.1, 14.2 кредитного договору нарахування процентів здійснюється за стандартною або зниженою процентною ставкою. Відповідно до положень Договору, якщо Клієнт до визначеної у кредитному договорі дати, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що Товариство має право вимагати від Клієнта повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених Договором.

З розрахунку первісного кредитора за кредитним договором №3683814 від 18.05.2023 вбачається, що такий здійснений з 18.05.2023 по 21.02.2024, заборгованість за тілом кредиту 8100 грн., заборгованість за процентами 41472 грн.

21.02.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №21/02/2024.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3683814 від 18.05.2023 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Законом України «Про електронні довірчі послуги» визначено правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Ч. 3 ст. 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Згідно ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, щостаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст. 16 ЦК України).

Щодо стягнення відсотків після відступлення вимоги.

Судом установлено, що 18.05.2023 між первісним кредитором та відповідачем укладено кредитний договір, строк кредитування за яким становив 360 днів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 12.05.2024. 21.02.2024 року між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

Таким чином, на момент переходу права вимоги строк кредитування не закінчився, а тому право на отримання передбачених кредитним договором платежів, у тому числі процентів за користування кредитними коштами, продовжувало існувати.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, так і право вимоги, яке виникне в майбутньому.

У постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 зазначено, що Допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги.

Наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу.

Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.

При цьому Верховний Суд виходив із того, що предметом факторингу може бути право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому.

Отже, саме по собі укладення договору факторингу 21.02.2024 не припинило право на отримання передбачених кредитним договором процентів, оскільки на цю дату строк кредитування продовжувався, а відповідні вимоги щодо наступних платежів виникали на підставі вже укладеного кредитного договору та могли бути предметом відступлення.

Крім того, відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 зазначив, що за договором факторингу разом із правом вимоги до фактора можуть переходити всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором, а предметом такого договору може бути, зокрема, майбутня грошова вимога.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивач як новий кредитор мав право нараховувати передбачені умовами кредитного договору проценти за користування кредитними коштами після 21.02.2024, однак лише в межах визначеного договором строку кредитування.

З розрахунку позивача за кредитним договором №3683814 від 18.05.2023 вбачається, що такий здійснений з 23.02.2024 по 12.05.2024, заборгованість за тілом кредиту 8100 грн., заборгованість за процентами 54402 грн.

Такий висновок відповідає також правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25, відповідно до якої після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Таким чином, проценти, нараховані позивачем за період з 23.02.2024 по 12.05.2024, тобто до закінчення строку кредитування, можуть бути стягнуті за умови їх відповідності умовам кредитного договору та належності наданого позивачем розрахунку.

Щодо укладення договору.

Суд не бере до уваги доводи відповідачки про необґрунтованість нарахованих процентів з тих підстав, що кредитний договір укладений в електронній формі, а паперовий та електронний примірники договору їй не надавалися, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або які надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному цією статтею, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Як установлено судом, кредитний договір від 18 травня 2023 року підписаний електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора С800, що підтверджується змістом наданого суду договору.

При цьому в реквізитах договору зазначено три адреси електронної пошти, а сам договір містить положення щодо предмета договору, порядку та умов надання кредиту, порядку обчислення процентів і повернення кредитних коштів.

Отже, умови кредитування викладені в договорі, а порядок визначення плати за користування кредитом передбачений його положеннями. Саме по собі укладення договору в електронній формі не свідчить про відсутність погодження сторонами його умов або про неможливість виникнення у позичальника відповідних зобов`язань.

Крім того, у договорі зазначено орієнтовну загальну вартість кредиту на дату його укладення: за стандартною процентною ставкою 66 420 грн, а за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 61 803 грн.

Таким чином, зміст наданого договору дає змогу встановити погоджені сторонами умови кредитування, зокрема порядок нарахування процентів та визначення загальної вартості кредиту. Зазначені обставини підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Посилання відповідачки на те, що вона не отримувала паперового та електронного примірників договору, саме по собі не спростовує факту його укладення. Водночас вирішальне значення має не лише форма договору, а й належне підтвердження факту його підписання відповідачкою, погодження нею відповідних умов та надання кредитних коштів.

Верховний Суд у постанові від 8 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25 (провадження № 61-13271св25) зазначив, що кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Саме лише твердження позичальника про неправомірність укладення договору без належного підтвердження відповідних обставин не є достатньою підставою для заперечення його юридичної сили.

Отже, доводи відповідачки щодо електронної форми укладення кредитного договору та відсутності в неї його примірника не є самостійною підставою для висновку про відсутність договірних зобов`язань.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Товариству з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Кредит-Капітал не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, до такого висновку також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вищезазначеної справи, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

На підставі ч.1 ст.141ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору при подачі позову до суду в розмірі 2662,40 грн.

За змістом ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін та інших обставин справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Гонорар має бути розумним та враховувати складність справи, витрачений адвокатом час, обсяг наданих послуг та інші істотні обставини.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд враховує правові висновки Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та принцип співмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зроблено висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо встановить, що їхній розмір є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та принципами справедливості і пропорційності.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19; від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18; від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц; від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19; від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18; від 08 грудня 2021 року у справі № 369/13657/20,

у яких Верховний Суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд повинен оцінити їх реальність, необхідність, розумність та співмірність, а у разі часткового задоволення позову визначити їх пропорційно до розміру задоволених вимог.

Судом встановлено, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами та є співмірним із характером спору, обсягом наданих послуг та складністю справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, а саме у розмірі 8000 грн.

Варто зазначити, що письмові докази, на які посилається суд, розміщені в підсистемі «Електронний суд».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13,76,81,141,263-265,268,280 ЦПК України, ст. ст.526,527,530,611,634,1049,1050,1054 ЦК України, суд

ухвалив:

позов задоволити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3683814 від 18.05.2023 року в розмірі 62502 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, НОМЕР_1 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Нагірна О.Б.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141217517 ?

Документ № 141217517 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141217517 ?

Дата ухвалення - 04.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141217517 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141217517 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141217517, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Судове рішення № 141217517, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141217517 відноситься до справи № 442/7287/26

Це рішення відноситься до справи № 442/7287/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141217516
Наступний документ : 141217519