Рішення № 141212612, 04.11.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я (заочне)

Іменем України

610/371/26 2/610/1048/2026 04 листопада 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

секретаря: Ворони І.О.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, укладеним 20.01.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ "ІНФІНАНС", яка становить 31980 гривень, а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що на підставі укладеного 20.01.2020 в електронній формі договору надання позики № 0979124741, підписаного одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію", відповідачу було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн, в межах строку дії договору 36 місяців, в порядку та на умовах, встановлених договором, із встановленими ним же порядком та строками погашенням кредиту.

14.07.2021 між ТОВ "ІНФІНАНС" і ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" було укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило право вимоги за договором ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", яке, у свою чергу, відповідно до договору відступлення права вимоги від 10.01.2023 відступило право вимоги за цим договором ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР".

Проте, відповідач порушив умови договору, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором.

Представник позивача просив справу розглянути за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 6).

Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання (перебування) (а.с. 12), однак на пошту за отриманням судової повістки і в судове засідання не з`явився (а.с. 19-20), причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, поважності неявки не убачається.

Тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів і зважаючи на вжиті заходи для забезпечення участі відповідача у розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

20.01.2020 між ТОВ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0979124741 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі, за умовами якого ТОВ "ІНФІНАНС" надає позичальнику кошти для власних потреб на умовах цього договору, а також згідно з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми "MoneyBOOM", які є невід'ємною частиною договору, а позичальник зобов`язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки та інші платежі за користування ним у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами.

Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 місяців з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного у додатках до Договору; загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20000 грн; максимальний строк користування кредитом (траншем) - 30 календарних днів; максимальна відсоткова ставка в день - 1,75 %.

20.01.2020 ТОВ "ІНФІНАНС" направило відповідачу пропозицію укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0979124741 від 20.01.2020 (оферта) та надання 1 траншу кредиту згідно з Заявкою анкетою № 2628513788 від 20.01.2020, яку ОСОБА_1 прийняв (акцептував) в цей же день на умовах, визначених офертою. Розмір кредиту (траншу) склав 3000 грн; строк користування кредитом (траншем) - 15 днів; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0979124741 від 20.01.2020 - 3 роки; відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка 638,75%; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 788 грн; реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) становить 638,75%.

Зазначено, що всі інші умови викладено у Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми "MoneyBOOM", затверджених наказом від 11.05.2019 та Договорі надання позики.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 5 ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст. 12 Закону визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Договір було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 0n8v1q, що підтверджується також довідкою про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 0979124741 від 20.01.2020, ідентифікований ТОВ "ІНФІНАНС", акцепт договору позичальником здійснений за допомогою аналога електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора, представленого у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, а саме 0n8v1g, відправленого 20.01.2020 на номер телефону НОМЕР_2 .

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір у формі електронного документу з підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

ТОВ "ІНФІНАНС" свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, що підтверджується довідкою від 09.09.2025 № 4929_25909142728, наданої ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" (далі ТОВ "УПР"), яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, для чого підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію НБУ № 21/788-рк від 01.05.2023, між ним та ТОВ "ІНФІНАНС" укладено договір на переказ коштів ФК-П-17/08-04 від 03.08.2017, відповідно до якого 20.01.2020 17:39 було успішно перераховано кошти у сумі 3000 грн на картку НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua 46895220, призначення платежу: зарахування 3000 грн на карту НОМЕР_3 .

З листа ТОВ "ІНФІНАНС" також вбачається, що 20.01.2020 ТОВ "ІНФІНАНС" на підставі кредитного договору № 0979124741 перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000 грн, транзакція від 20.01.2020 № 46895220.

Внаслідок порушення договірних зобов`язань у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 31455 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 3000 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 28455 грн.

Викладене підтверджується розрахунком заборгованості станом на 14.07.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з договором факторингу від 14.07.2021 № 14-07/21 ТОВ "ІНФІНАНС" за плату відступило ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників згідно додатків 1, 3, в тому числі щодо відповідача за договором від 20.01.2020 № 0979124741 відповідно до Реєстру боржників від 14.07.2021 та витягу з Реєстру боржників.

Право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників (додаток № 2), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги (п. 6.1.4 договору).

10.01.2023 між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та позивачем укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, у відповідності до умов якого, ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" за плату відступило ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників згідно додатку № 1 та № 3, в тому числі щодо відповідача за договором від 20.01.2020 № 0979124741 відповідно до Реєстру боржників та витягу з Реєстру боржників.

Права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4) (п. 5.2 договору).

Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідач користувався наданими послугами, однак взяті на себе зобов`язання належним чином відповідно до умов договору не виконував. Внаслідок порушення договірних зобов`язань у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 05.01.2026 становить 60592,50 гривні, з яких 3000 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредита), 57067,50 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 525 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку.

Викладене підтверджується розрахунками заборгованості.

При цьому позивач просить стягнути заборгованість в сумі 31980 гривень, що складається із: заборгованості за тілом кредита - 3000 гривень та заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 28980 гривень.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з цього, відповідач повинен сплатити заборгованість за кредитним договором.

Внаслідок задоволення позову судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

01.07.2024 між ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" і Адвокатським об`єднанням "ЛІГАЛ АССІСТАНС" укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги після надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати. Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги.

Згідно із заявкою на надання юридичної допомоги від 01.12.2025 № 1623 сторони погодили надання правових (юридичних) послуг адвокатським об`єднанням товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , загальна вартість послуг склала 13000 грн, що також підтверджується витягом з акта № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04, пункт 268; рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, пункт 30).

Із огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу, які є фактично понесеними та які позивач зобов`язаний сплатити за договором.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі "Чоліч проти Хорватії" (ИOLIЖ v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, постанова Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, зокрема, з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третійп`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14, від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 466/4361/20, провадження № 61-360св24).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до витягу з акта про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 загальна вартість послуг склала 13000 грн (надання усної консультації з вивченням документів - 4000 грн (2 години), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 9000 грн (3 години)).

Проте заявлені витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.

Надавши оцінку доказам на підтвердження заявлених вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, а також ураховуючи критерій складності справи, обсяг виконаних робіт, досвід адвоката, принципи співмірності та розумності судових витрат, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, суд приходить до висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в іншій частині не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі.

Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України

у х в а л и в:

1)Позов задовольнити повністю.

2)Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за кредитним договором у сумі 31980 гривень.

3)Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" 2662,40 гривні судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Суддя Стригуненко В.М.