Рішення № 141212147, 04.11.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
04.11.2026
Номер справи
743/429/26
Номер документу
141212147
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 743/429/26

Провадження № 2/743/395/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Воєдило О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 19.07.2025-100001506 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Додатковими договорами від 25.07.2025 і від 14.08.2025 суму кредиту збільшено до 8 000 гривень.

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику кредитні кошти трьома траншами (2 500 гривень, 3 500 гривень і 2 000 гривень) шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, сплатив лише частину платежів. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17 880 гривень: тіло кредиту - 8 000 гривень, проценти - 6 720 гривень, неустойка - 3 160 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.07.2026.

08.07.2026 від відповідача надійшла заява, у якій він зазначив, що згоден сплатити тіло кредиту, решту позовних вимог не визнає, та просив розглядати справу без його участі.

Ухвалою від 08.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення. Представник позивача у позовній заяві, а відповідач у заяві від 08.07.2026 просили розглядати справу без їх участі.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 19.07.2025-100001506, що складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту). Позичальник підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором E241, надісланим на його фінансовий номер телефону. Примірник договору з боку кредитодавця підписано кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника. Ідентифікацію позичальника здійснено через систему BankID Національного банку України з використанням даних АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з пунктами 1-4 заявки кредит у розмірі 2 500 гривень надано 19.07.2025 строком на 189 днів, дата повернення кредиту - 23.01.2026. Пунктом 5 заявки визначено, що продовження строку кредитування не передбачено.

За пунктами 6, 7 заявки протягом перших п`яти чергових періодів (згідно з графіком платежів - з 19.07.2025 по 31.10.2025) застосовується фіксована процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1 % за день користування кредитом, у наступних чергових періодах (з 01.11.2025 по 23.01.2026) - фіксована процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за день. Відповідно до пункту 13 заявки проценти розраховуються шляхом множення залишку суми кредиту (усіх траншів) на кількість днів користування кредитом і на процентну ставку відповідного періоду.

Пунктом 8 заявки встановлено комісію, пов`язану з наданням кредиту, економічною сутністю якої визначено плату за надання кредиту, у розмірі 7 % від суми кредиту (траншу).

За умовами пункту 9 заявки позичальник сплачує комісію за обслуговування кредитної заборгованості в кожному з двох чергових періодів, наступних за першим. Цю комісію встановлено за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості робити платежі онлайн і відновлювати пароль, інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, а також «інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті».

Згідно з пунктом 17 заявки за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання нараховується неустойка у фіксованому розмірі незалежно від суми невиконаного зобов`язання.

25.07.2025 і 14.08.2025 сторони уклали додаткові договори до кредитного договору шляхом підписання позичальником пропозиції (оферти) одноразовими ідентифікаторами K292 і K412 та її акцепту кредитодавцем із застосуванням кваліфікованого електронного підпису. За цими додатковими договорами позичальнику надано другий транш у розмірі 3 500 гривень (25.07.2025) і третій транш у розмірі 2 000 гривень (14.08.2025), загальна сума кредиту становить 8 000 гривень. Кінцеву дату повернення кредиту (23.01.2026) і процентні ставки не змінено. Додатковими договорами також встановлено комісію за надання кожного траншу в розмірі 7 % від його суми, збільшено комісію за обслуговування до 420 гривень, а згодом до 560 гривень за черговий період, а неустойку - до 90 гривень, а згодом до 120 гривень за день.

Факт перерахування кредитних коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої зазначено в договорі, підтверджується квитанціями про перерахування коштів від 19.07.2025 на суму 2 500 гривень, від 25.07.2025 на суму 3 500 гривень і від 14.08.2025 на суму 2 000 гривень.

На виконання договору відповідач сплатив 1 470 гривень 08.08.2025, 4 000 гривень 03.09.2025 та 1 360 гривень 21.09.2025, всього 6 830 гривень. З розрахунку заборгованості вбачається, що за рахунок цих платежів позивач погасив нараховані комісії в загальному розмірі 1 680 гривень (комісію за надання траншів - 560 гривень, комісію за обслуговування - 1 120 гривень) і неустойку, нараховану за періоди з 30.08.2025 по 03.09.2025 і з 20.09.2025 по 21.09.2025, в розмірі 840 гривень, а решту - 4 310 гривень - зарахував у погашення процентів.

Відповідно до розрахунку позивача станом на 25.03.2026 заборгованість відповідача становить 17 880 гривень: тіло кредиту - 8 000 гривень, проценти - 6 720 гривень, неустойка - 3 160 гривень. Проценти нараховано за період з 19.07.2025 по 23.01.2026 в загальному розмірі 11 030 гривень, неустойку, заявлену до стягнення, - за період з 11.10.2025 по 06.11.2025. Після 23.01.2026 позивач проценти не нараховував.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону). Згідно з частиною 1 статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється.

Факт підписання кредитного договору та додаткових договорів одноразовими ідентифікаторами підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону не належить відповідачу або що ідентифікатори E241, K292 і K412 було використано іншою особою.

Додатково суд враховує, що ідентифікація відповідача при укладенні договору здійснена через систему BankID Національного банку України з використанням реквізитів банківського рахунку відповідача - поряд з підписанням договору одноразовим ідентифікатором. Цей метод ідентифікації передбачено Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і підвищує достовірність встановлення особи позичальника в електронних правовідносинах.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до умов кредитного договору та додаткових договорів позивач перерахував 8 000 гривень трьома траншами на банківську картку позичальника. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України позивач належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

У заяві від 08.07.2026 відповідач висловив згоду сплатити тіло кредиту, решту позовних вимог не визнав, однак заперечень по суті та контррозрахунку заборгованості не подав. Тому суд перевіряє обґрунтованість позовних вимог за наявними в матеріалах справи доказами.

За приписом частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Ця норма застосовується до кредитних правовідносин на підставі частини 2 статті 1054 ЦК України.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, проценти нараховано позивачем у межах погодженого строку кредитування - з 19.07.2025 по 23.01.2026 - за ставками, передбаченими пунктами 6, 7 заявки, на фактично надану суму траншів, а саме:

- з 19.07.2025 по 24.07.2025 (6 днів) на суму 2 500 гривень за ставкою 1 % - 150 гривень;

- з 25.07.2025 по 13.08.2025 (20 днів) на суму 6 000 гривень за ставкою 1 % - 1 200 гривень;

- з 14.08.2025 по 31.10.2025 (79 днів) на суму 8 000 гривень за ставкою 1 % - 6 320 гривень;

- з 01.11.2025 по 23.01.2026 (84 дні) на суму 8 000 гривень за ставкою 0,5 % - 3 360 гривень.

Загальний розмір процентів, нарахованих за строк кредитування, становить 11 030 гривень (150 + 1 200 + 6 320 + 3 360), що відповідає розрахунку позивача.

Згідно з частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX) максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати 1 відсотка. Договірні процентні ставки (1 % і 0,5 % за день) і денна процентна ставка за договором (0,86-0,9 %) цього обмеження не перевищують.

Позивач не заявив до стягнення комісій, однак, як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, зарахував на їх погашення частину коштів, сплачених відповідачем.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно (зокрема, інформації про стан кредитної заборгованості частотою один раз на місяць), є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір і додаткові договори передбачають стягнення з позичальника комісії за надання кредиту (траншу) в загальному розмірі 560 гривень (175 + 245 + 140).

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом - встановленою Законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

Надання кредиту, за яке встановлено цю комісію, є виконанням основного зобов`язання кредитодавця і діями, які він вчиняє у власних інтересах, а не послугою позичальникові. Подібний підхід застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17. Вона дійшла висновку, що дії банку, які є наслідком реалізації його прав та обов`язків за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку, не є послугою, яку замовив позичальник.

За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», і на підставі частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 цього Закону є нікчемною.

Також кредитний договір і додаткові договори передбачають сплату позичальником у другому і третьому чергових періодах комісії за обслуговування кредитної заборгованості, загальний розмір якої з урахуванням змін, внесених додатковими договорами, становить 1 120 гривень (420 + 140 + 560). Наведений у пункті 9 заявки перелік дій, за які стягується ця комісія, не є вичерпним, оскільки охоплює «інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті», а названі в ньому дії зводяться до забезпечення можливості виконувати сам договір і до надання інформації про кредит. Тобто кредитний договір не містить переліку конкретних додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які стягується ця комісія.

За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування. Водночас за частинами 1, 2 статті 11 цього Закону кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати позичальникові інформацію про стан кредиту на його вимогу не частіше одного разу на місяць. Згідно з частиною 5 статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

ОП КЦС ВС у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 констатувала, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальникові та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку плату є нікчемними відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію раніше висловила ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсність нікчемного правочину встановлена законом, і визнання його недійсним судом не вимагається. Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Отже, обов`язку сплачувати комісії у відповідача не виникло, і кошти в розмірі 1 680 гривень, які позивач зарахував на їх погашення, не можуть вважатися виконанням зобов`язання зі сплати комісій.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 системно роз`яснив застосування цієї норми. Зокрема, ВС вказав, що пункт 18 поширюється на договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; період особливих правових наслідків - період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення; правовий наслідок прострочення в цей період - позичальник звільняється від відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України (інфляційні втрати і 3 проценти річних), а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Цей висновок послідовно застосовується Верховним Судом - зокрема, в постановах від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22 і від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4324/23.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 і триває з його неперервним продовженням Верховною Радою України відповідними законами.

Посилання позивача на те, що Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX виключено пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», суд відхиляє. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінено і не виключено. Ця норма є чинною, поширюється на договори про споживчий кредит і самостійно звільняє позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення, допущене в період дії воєнного стану, незалежно від дати укладення договору.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, позивач заявив до стягнення неустойку в розмірі 3 160 гривень за період з 11.10.2025 по 06.11.2025, а також зарахував у погашення неустойки, нарахованої за періоди з 30.08.2025 по 03.09.2025 і з 20.09.2025 по 21.09.2025, 840 гривень з коштів, сплачених відповідачем. Ці періоди повністю припадають на дію воєнного стану в Україні.

За цих обставин на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за прострочення, допущене в період дії воєнного стану. Нарахування позивачем неустойки за цей період суперечить наведеній нормі.

Відповідно неустойка в розмірі 3 160 гривень стягненню не підлягає, і в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити. Сплачені відповідачем 840 гривень також не можуть вважатися погашенням неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Пунктом 9.2 оферти передбачено, що черговість погашення вимог за договором встановлюється законом.

Оскільки умови про комісії є нікчемними, а неустойка за період воєнного стану сплаті не підлягає, кошти в загальному розмірі 2 520 гривень (1 680 + 840), зараховані позивачем на погашення комісій і неустойки, з урахуванням наведеної черговості підлягають зарахуванню в погашення процентів за користування кредитом.

З урахуванням цього заборгованість відповідача за процентами становить 4 200 гривень (11 030 - 4 310 - 2 520). Отже, розмір процентів, заявлений позивачем до стягнення (6 720 гривень), підлягає зменшенню на 2 520 гривень, і в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, у межах яких позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.07.2025 № 19.07.2025-100001506 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 12 200 гривень (тіло кредиту - 8 000 гривень, проценти - 4 200 гривень) з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 5 680 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 662,40 гривні.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 17 880 гривень, з яких задоволено 12 200 гривень, що становить 68,23 % від заявлених вимог (12 200 / 17 880 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 816,56 гривні (2 662,40 ? 68,23 %).

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень і заявив, що докази їх понесення будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За цих обставин питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено після надходження відповідних доказів у порядку, передбаченому статтею 246 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором від 19.07.2025 № 19.07.2025-100001506 у розмірі 12 200 (дванадцять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 56 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.11.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ

Часті запитання

Який тип судового документу № 141212147 ?

Документ № 141212147 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141212147 ?

Дата ухвалення - 04.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141212147 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141212147 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141212147, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Судове рішення № 141212147, Ріпкинський районний суд Чернігівської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141212147 відноситься до справи № 743/429/26

Це рішення відноситься до справи № 743/429/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141212144
Наступний документ : 141212149