Рішення № 141212141, 04.11.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
04.11.2026
Номер справи
743/215/26
Номер документу
141212141
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 743/215/26

Провадження № 2/743/311/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.11.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір № 1525978 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8 600 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020, укладеного 11.09.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 26 814,80 гривень: тіло кредиту - 8 600 гривень, проценти - 18 111,60 гривень, пеня - 103,20 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 27.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.04.2026.

Ухвалою від 15.04.2026 підготовче засідання відкладено до 08.07.2026 з метою повторного виклику відповідача.

Ухвалою від 08.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення. У позовній заяві позивач просив розглядати справу за відсутності його представника та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Ухвалою від 04.11.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.11.2019 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 1525978 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту в електронній формі. Договір, додаток № 1 до нього (графік платежів) і паспорт споживчого кредиту з боку відповідача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А274664, який 20.11.2019 о 16:20:25 направлено на номер мобільного телефону, повідомлений клієнтом і вказаний у договорі, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

За пунктами 1.1, 1.2 договору товариство зобов`язалося надати клієнту позику в розмірі 8 600 гривень строком на 30 днів. Згідно з графіком платежів дата повернення позики та сплати нарахованих процентів - 20.12.2019, сума до сплати - 10 922 гривні, з яких 8 600 гривень - позика, 2 322 гривні - проценти.

Відповідно до пункту 1.3 договору знижена процентна ставка становить 0,90 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах строку, зазначеного в пункті 1.2 договору; стандартна процентна ставка становить 1,80 % від суми позики за кожен день користування позикою і застосовується згідно з пунктами 1.7, 3.4, 3.6.2 договору.

Пунктом 1.6 договору передбачено, що в разі неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі та у встановлений строк клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою шляхом здійснення платежу в розмірі не менше суми нарахованих і несплачених процентів; після отримання таких коштів заява клієнта про продовження строку вважається поданою. За пунктом 1.7 договору товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою на 30 днів, протягом яких проценти нараховуються за стандартною ставкою; нова дата повернення позики відображається в особистому кабінеті клієнта. Згідно з пунктом 5.1 договору внесення змін до договору оформлюється шляхом підписання сторонами додаткових договорів.

За умовами пункту 3.6 договору в разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань протягом пільгового періоду з 1 по 3 день прострочення проценти не нараховуються, а з 4 дня прострочення товариство відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 дня прострочення.

Згідно з пунктом 4.4 договору в разі прострочення повернення суми позики клієнт зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 103,20 гривні за кожен день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення. Пунктом 4.5 договору граничний розмір сукупної неустойки визначено в сумі 4 300 гривень.

Відповідно до пункту 1.5 договору позика надається шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом. Листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025 підтверджується, що 20.11.2019 за дорученням ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на картку № НОМЕР_1 успішно перераховано 8 600 гривень. Надалі відповідач здійснювала платежі за договором, що свідчить про отримання нею кредитних коштів.

З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) вбачається, що відповідач 18.12.2019, 16.01.2020 і 19.02.2020 сплатила відповідно 2 244,60 гривні, 4 489,20 гривні та 4 798,80 гривні, а всього 11 532,60 гривні, які зараховано в погашення процентів. Після 19.02.2020 платежів від відповідача не надходило.

За розрахунком заборгованість відповідача станом на 10.09.2020 становить 26 814,80 гривень: тіло кредиту - 8 600 гривень, проценти - 18 111,60 гривень, штраф - 103,20 гривні. Проценти в розмірі 18 111,60 гривень нараховано за стандартною ставкою 1,80 % на день (154,80 гривні щоденно) за період з 20.02.2020 по 20.03.2020 і з 24.03.2020 по 18.06.2020. За 19.12.2019 позивач нарахував проценти за стандартною ставкою. Штраф у розмірі 103,20 гривні нараховано 19.02.2020.

11.09.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників (додатка № 1) до договору № ККАУ-11092020 загальна сума заборгованості за кредитним договором № 1525978 складає 26 814,80 гривень. Реєстр боржників передано новому кредитору за актом приймання-передачі від 11.09.2020, оплату за відступлені права вимоги в розмірі 1 066 538,91 гривні здійснено згідно з копією платіжної інструкції від 11.09.2020.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону не належить відповідачу або що ідентифікатор А274664 було використано іншою особою.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 1.5 кредитного договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» перерахувало 8 600 гривень на картку позичальника. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 1525978 перейшло від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги. Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу. Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, суду необхідно здійснити тлумачення умов відповідного договору та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Системний аналіз частини 1 статті 638 ЦК України по відношенню до кредитних договорів дозволяє зробити висновок, що строк кредитування є істотною умовою таких договорів. Пролонгація строку кредитування є зміною умови кредитного договору, яка за статтею 654 ЦК України має вчинятися в такій самій формі, що й сам договір. Зміна строку кредитування шляхом пролонгації має бути доведена належними і допустимими доказами (статті 76, 78 ЦПК України). Самого факту продовження користування позичальником кредитними коштами після первісно погодженої дати закінчення строку кредитування або самого факту нарахування позивачем процентів за період після цієї дати для висновку про пролонгацію недостатньо.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, пунктами 1.6, 1.7 договору передбачено, що платіж клієнта в розмірі нарахованих і несплачених процентів вважається поданням ним заяви про продовження строку користування позикою, а товариство має право, але не обов`язок, такий строк продовжити.

Тлумачачи наведені умови договору, суд виходить з того, що сплата позичальником процентів за користування позикою є виконанням його обов`язку, встановленого пунктом 2.4 договору та частиною 1 статті 1054 ЦК України, а не волевиявленням на зміну істотної умови договору про строк кредитування. Сплачуючи проценти, які він зобов`язаний сплатити за умовами договору, позичальник виконує існуюче зобов`язання і не висловлює тим самим волю продовжити строк користування позикою на інших умовах, зокрема за стандартною процентною ставкою, яка вдвічі перевищує знижену. Тому сам по собі факт сплати процентів не може вважатися автоматичною пролонгацією строку кредитування.

Інших доказів волевиявлення відповідача на продовження строку кредитування (окремої заяви про пролонгацію, підтвердження пролонгації одноразовим ідентифікатором, додаткового договору, передбаченого пунктом 5.1 договору, відомостей про нову дату повернення позики в особистому кабінеті клієнта) позивач суду не надав. За цих обставин строк кредитування за договором закінчився 20.12.2019.

Пунктом 3.6.2 договору передбачено, що з 4 дня прострочення товариство відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 дня прострочення. Системне тлумачення цього пункту дозволяє дійти висновку, що сторони передбачили нарахування процентів і за період після закінчення строку кредитування, тобто за неправомірну поведінку позичальника.

Таким чином за період після спливу строку кредитування користування коштами позичальником є неправомірним - позичальник не має права правомірно не повертати кредит, він зобов`язаний його повернути. Наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання врегульовані спеціальною нормою - частиною 2 статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За цих обставин нарахування позивачем процентів за період поза межами строку кредитування на підставі пунктів 1.7, 3.6.2 кредитного договору і статті 1048 ЦК України не ґрунтується на вимогах закону, оскільки правовий режим таких платежів визначається спеціальною нормою - частиною 2 статті 625 ЦК України.

Відтак правомірно нарахованими є лише проценти за користування позикою в межах строку кредитування за зниженою процентною ставкою 0,90 % на день (пункти 1.3.1, 3.2 договору) за період з 20.11.2019 по 19.12.2019 у розмірі 2 322 гривні, що відповідає графіку платежів. Нарахування позивачем процентів за стандартною ставкою з 19.12.2019 і за весь подальший період, у тому числі заявлених до стягнення процентів у розмірі 18 111,60 гривень, нарахованих за період з 20.02.2020 по 18.06.2020, не ґрунтується на умовах кредитного договору та вимогах закону.

Водночас відмова в стягненні процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, не позбавляє позивача правового захисту в охоронних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У межах цієї справи позивач таких вимог не заявляв, а тому суд їх не оцінює.

За змістом статей 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, заявлена позивачем як пеня сума 103,20 гривні за своєю природою є штрафом, передбаченим пунктом 4.4 договору, за прострочення повернення позики. Оскільки строк кредитування закінчився 20.12.2019, а позику на цю дату повернуто не було, нарахування штрафу в межах заявленої позивачем суми ґрунтується на умовах договору і не перевищує граничного розміру неустойки, визначеного пунктом 4.5 договору.

Таким чином, за кредитним договором відповідач була зобов`язана сплатити 11 025,20 гривні: тіло кредиту - 8 600 гривень, проценти в межах строку кредитування - 2 322 гривні, штраф - 103,20 гривні.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

За приписом статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у черговості, визначеній цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 3.5 договору передбачено, що отримані від клієнта кошти спрямовуються на погашення заборгованості в такій черговості: у першу чергу - прострочена сума позики та прострочені проценти; у другу чергу - сума позики та проценти; у третю чергу - неустойка та інші платежі.

Позивач зарахував усі сплачені відповідачем кошти в розмірі 11 532,60 гривні в погашення процентів, у тому числі нарахованих поза межами строку кредитування. Оскільки зобов`язання зі сплати таких процентів у відповідача не виникло, сплачені нею кошти підлягають зарахуванню в погашення правомірно нарахованих сум у черговості, встановленій пунктом 3.5 договору.

Отже, загальна сума сплачених відповідачем коштів (11 532,60 гривні) перевищує розмір її правомірних зобов`язань за кредитним договором (11 025,20 гривні) на 507,40 гривні. Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За цих обставин станом на 19.02.2020 зобов`язання відповідача за кредитним договором припинилося виконанням, а заборгованість, про стягнення якої заявлено позов, у неї відсутня.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас зобов`язання відповідача, яке ґрунтується на умовах договору та вимогах закону, до звернення позивача до суду припинено його виконанням.

За таких обставин, з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення (зокрема - відсутності правових підстав для нарахування процентів поза межами строку кредитування та погашення відповідачем у повному обсязі тіла кредиту, процентів у межах строку кредитування і штрафу з урахуванням зарахування сплачених нею коштів), позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.11.2019 № 1525978 задоволенню не підлягають. У задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 662,40 гривні.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають і залишаються за позивачем.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Тому заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 04.11.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ

Часті запитання

Який тип судового документу № 141212141 ?

Документ № 141212141 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141212141 ?

Дата ухвалення - 04.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141212141 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141212141 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141212141, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Судове рішення № 141212141, Ріпкинський районний суд Чернігівської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141212141 відноситься до справи № 743/215/26

Це рішення відноситься до справи № 743/215/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141180460
Наступний документ : 141212142