Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №549/438/26
провадження №1-кп/549/42/26
В И Р О К
І м е н е м У к р а ї н и
02 листопада 2026 року
Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі :
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнухи кримінальне провадження №12026170580000389 від 16.09.2026 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Немерче Вінницької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не маючого на утриманні осіб, перебуваючого на військовому обліку, як військовозобов`язаний, особою з інвалідністю та депутатом не є, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.246 КК України,
У С Т А Н О В И В:
05 вересня 2026 року в період часу близько з 16год. 00хв. до 23год. 00хв., більш точного часу не встановлено ОСОБА_6 , в період дії воєнного стану в Україні визначеного 24.02.2022 Указом Президента України від № 64/2022 від 24 02 2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України № 596/2026 від 13.07.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в України» з 02 серпня 2026 року строком на 90 діб, перебував на території домоволодіння ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_8 вживали алкогольні з ОСОБА_8 вживали алкогольні напої. Враховуючи пізню годину та алкогольне сп`яніння, ОСОБА_6 звернувся з проханням до ОСОБА_8 дозволити йому залишитись на ночівлю, на що остання погодилась. Далі ОСОБА_6 в нічний час доби, користуючись відсутністю в будинку ОСОБА_8 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, шляхом вільного доступу, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення та наживи, з під матрацу ліжка на якому спала ОСОБА_8 таємно викрав грошові кошти в сумі 5000 грн.
Після чого, ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_6 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
13 вересня 2026, близько 15 год. 30 хв., ОСОБА_6 , в період дії воєнного стану в Україні, визначеного 24.02.2022 Указом Президента України від № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України № 596/2026 від 13.07.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 02 серпня 2026 року строком на 90 діб, з метою розпивання спиртних напоїв, прийшов на територію домоволодіння ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_6 де після спільного розпивання спиртного, в результаті алкогольного сп`яніння, громадянка ОСОБА_8 лягла спати, в цей час ОСОБА_6 користуючись фізіологічним станом - сном ОСОБА_8 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, шляхом вільного доступу, діючи умисно, повторно, протиправно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно- небезпечних наслідків у виді заподіяння майнової шкоди потерпілій і бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення та наживи, таємно викрав 5000 грн, які знаходились на пічці в будинку потерпілої ОСОБА_8 .
Після чого, ОСОБА_9 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
26 вересня 2026 року ОСОБА_6 , близько ll :30 год. перебуваючи на території природно-заповідного фонду - лісовому урочищі «Куквин» виділі №13 квартал № 51 Пирятинського лісництва Гадяцького надлісництва Філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» в межах географічних координат 50°13'04.2"N 32°35'45.0"Е, що поблизу с.Високе Пирятинської ТГ Лубенського району Полтавської області діючи, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи бензопилу без маркувальних написів, із шиною до неї марки «STIHL», діючи всупереч вимогам ст.54 Лісового кодексу України, п.п.2,3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року №761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», згідно яких використання лісових ресурсів проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком (ордером), не маючи лісорубного квитка (ордера) на здійснення лісорубних робіт, вчинив самовільну незаконну порубку одного сухостійного дерева породи «Дуб», діаметром 22 см. відповідно, де був виявлений працівником лісового господарства.
В результаті незаконної порубки сухостійного дерева породи «Дуб» на території природно - заповідного фонду - лісового урочища «Куквин» виділі №13 квартал № 51 Пирятинського лісництва Гадяцького надлісництва Філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України», ОСОБА_6 , завдав державі в особі Пирятинської міської ради Полтавської області шкоду, яка відповідно до «Розрахунку шкоди заподіяної лісу згідно додатку №1 до постанови №665 КМУ від 23.07.2008 року, становить 11329,20 грн.
Таким чином, ОСОБА_6 , вчинив незаконну порубку дерев на об`єкті природньо-заповідного фонду, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.246 КК України.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_6 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненому, зазначив, що відшкодував шкоду завдану потерпілому.
Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав себе винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та щодо речових доказів.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 є послідовними, логічними, та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК та ч.3 ст.246 КК України доведена повністю, дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 України, як таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану (крадіжка) та ч.3 ст.246 КК України незаконна порубка дерев на об`єкті природно-заповідного фонду.
Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
За положеннями ст.50 КК України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.
Відповідно до ст.66 КК України, як пом`якшуючі обставини суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст.67 КК України, суд враховує, що обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 відсутні.
Щодо особи обвинуваченого, то ОСОБА_6 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не одружений, по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.
Судом враховується відсутність тяжких наслідків у даному кримінальному провадженні, повне визнання вини обвинуваченим та його щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки, ставлення обвинуваченого до вчиненого, та готовність нести за це відповідальність, добровільне відшкодування завданих збитків.
Санкція ч.4 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.
Санкція ч.3 ст.246 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді штрафу від тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
При призначенні покарання, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому та запевнив суд, що усвідомив свою вину у вчиненому, його особисте ставлення до вчиненого, та обставини, що пом`якшують покарання і, за міркуванням суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданих збитків потерпілим, позицію прокурора та представника потерпілого, потерпілої щодо виду та розміру покарання, а також можливості застосування положень ст. 75 КК України, суд дійшов переконання щодо необхідності призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкцій ч. 3 ст. 246 та ч. 4 ст. 185 КК України. Остаточне покарання ОСОБА_6 слід визначити у відповідності до ч.1 ст.70 КК України із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим. Також суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання, у зв`язку із чим він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ч. 1 ст. 75 КК України.
Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченимст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Відповідно до норм ч.1, 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому, гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю).
Відповідно до ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212,212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248,249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей301,302,310,311,313,318,319,362,статтею 363, частиною першою статей 363-1,364-1,365-2цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.96-2 цього Кодексу спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
На підставі ст.ст.96-1,96-2 КК України, ч.9 ст.100 КПК України бензопила без маркувальних позначень, на шині бензопили напис «STIНL», яка перебуває на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області підлягає спеціальній конфіскації у власність держави; покрижовані частини стовбура дерева породи «Дуб» загальною довжиною, 15 м. та один зріз прикореневої частини діаметром 22,75 см, які перебувають на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області слід повернути власнику ДСГП «Ліси України», а DVD-R диск з відеозаписом залишити при матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов в межах даного кримінального провадження не пред`являвся.
Запобіжний захід до обвинуваченого в рамках даного кримінального провадження не обирався. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст.100, 118, 124, 129, 349, 369-374, 615 КПК України, ст.185, 361 КК України, суд -
У Х В А Л И В:
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185 та ч.3 ст.246 КК України, і призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
- за ч.3 ст. 246 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 , від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1(один) рік.
Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 , обов`язки протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області ОСОБА_10 від 28.09.2026 на бензопилу без маркувальних позначень, на шині бензопили напис «STIНL», покрижовані частини стовбура дерева породи «Дуб» загальною довжиною, 15 м. та один зріз прикореневої частини діаметром 22,75см., вилучені 26.09.2026 в ході огляду місця події урочища «Куквин» 51 кварталу 13 виділу поблизу с. Високе Пирятинської ТГ Лубенського району Полтавської області.
Речовий доказ у кримінальному провадженні бензопилу без маркувальних позначень, на шині бензопили напис «STIНL», яка перебуває на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області конфіскувати у власність держави.
Речові докази покрижовані частини стовбура дерева породи «Дуб» загальною довжиною, 15 м. та один зріз прикореневої частини діаметром 22,75 см, які перебувають на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області повернути власнику ДСГП «Ліси України».
Речовий доказ DVD-R диск з відеозаписом залишити при матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід до набрання даним вироком законної сили ОСОБА_6 не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Чорнухинський районний суд Полтавської області.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому у порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Роз`яснити учасникам право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141211662, Чорнухинський районний суд Полтавської області було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 549/438/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: