Ухвала суду № 141211214, 04.11.2026, Барський районний суд Вінницької області

130/1822/26

2/125/659/2026

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

04.11.2026 м. Бар Вінницької області

Суддя Барського районного суду Вінницької області Питель О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Енера Вінниця» про ретельне виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 30.04.2026 у справі № 130/3570/25,

УСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Енера Вінниця» про ретельне виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 30.04.2026 у справі № 130/3570/25. У позовних вимогах зазначив, що просить визнати факт укладення договору; визнати право споживача на виконання відповідачем розділів 2.1, 3.3, 3.4, 13.1 укладеного між сторонами договору; визнати, що умови цього договору починають виконуватися з 13.08.2022; визнати, що задоволення моїх вимог забезпечить мені відновлення моїх прав на виконання відповідачем цих умов договору.

Дослідивши вказану позовну заяву та долучені до неї документи, вважаю за необхідне залишити її без руху з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позивач просить визнати факт укладення договору; визнати право споживача на виконання відповідачем розділів 2.1, 3.3, 3.4, 13.1 укладеного між сторонами договору; визнати, що умови цього договору починають виконуватися з 13.08.2022; визнати, що задоволення моїх вимог забезпечить мені відновлення моїх прав на виконання відповідачем цих умов договору.

Разом з тим, позивач не навів жодних обставин на обґрунтування вказаних вимог, не зазначив про який договір йдеться, яким чином відповідач заперечує чи не визнає факт укладення договору, хто та у який спосіб заперечує право позивача на виконання відповідчем певних розділів договору, які обставини свідчать про те, що договір починає виконуватися з 13.08.2022 тощо.

Також позивачем не виконано вимоги п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, згідно з якими позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак позивачем не виконано вказані вимоги, з огляду на таке.

Позов подано стосовно виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 30.04.2026 у справі № 130/3570/25. Однак, до позовної заяви не додано копію вказаної постанови суду і у позовній заяві не вказано про неможливість подати такі документи та про причини такої неможливості.

Крім того, до позовної заяви долучено копію договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 20360553 від 01.01.2019, однак у позовній заяві не вказано чи з приводу цього договору виник спір, що позбавляє суд можливості перевірити виконання позивачем вимог ч. 5 ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач не сплатив судовий збір, вказав, що звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вирішуючи питання, чи підлягає застосуванню у даній справі положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд виходить з такого.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.

Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду з вказаним позовом для дотримання вимог статті 175 ЦПК України зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги відповідно до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено згідно зі статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів», тим самим, вказавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Суд встановив, що в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.

Із Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Оскільки у позовній заяві не вказано про який договір йдеться, то суд позбавлений можливості перевірити чи стосується даний позов захисту прав споживача та чи наявні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з чотирма вимогами немайнового характеру.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3328 грн, відтак, судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру становить 1331,20 грн (3328х0,4=1331,20) за одну вимогу.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху; в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для оплати судового збору за кожну позовну вимогу за такими реквізитами: отримувач коштів ГУК у Він.обл./м.Бар/22030101, код ЄДРПОУ 37979858, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA748999980313101206000002784, код класифікації доходів бюджету 22030101, п.1.2.2 у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір», а також подати позовну заяву у новій редакції, у якій вказати обставини, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, докази на підтвердження всіх обставин, викладених в позовній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не виконає вимоги суду у встановлений строк, заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Керуючись ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Енера Вінниця» про ретельне виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 30.04.2026 у справі № 130/3570/25.

Надати позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя