Рішення № 141205734, 02.11.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 499/1202/26

2/0187/1206/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Караул О.А., за участю секретаря судового засідання Джунь І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла за підсудністю з Іванівського районного суду Одеської області цивільна справа за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.09.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 201923 на суму 33 735,00 грн.

Відповідач, діючи свідомо та добровільно, без будь-якого примусу чи тиску, виявив намір отримати кредитні кошти та здійснив реєстрацію на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування Позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів Кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Зокрема, згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, Позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору. Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій, розміщених на сайті Кредитодавця, Відповідач пройшов процедури встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення Кредитного договору. Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію Позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами Кредитного договору. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 8c67d862, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.

На виконання умов Кредитного договору, 24.09.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № 5168-74XX-XXXX-7186 Відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. 10.10.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

03.04.2026 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 03042026 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Таким чином, відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 03.04.2026 до Договору Факторингу № 03042026 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 03.04.2026 до Договору факторингу 1, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 60 144,21 грн, яка складається з: 30 537,02 грн - заборгованість по тілу кредиту; 22 607,19 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 1 000,00 грн - заборгованість по комісії; 6 000,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач зазначив, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 54 144,21 грн.

За наведеного позивач просить суд: прийняти позовну заяву до розгляду та здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження. Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 201923 від 24.09.2025 у розмірі 54 144,21 грн., яка складається з 30 537,02 грн. заборгованості за тілом, 22 607,19 грн. заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 1 000,00 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2662,40 грн., та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Позивач просить суд витребувати докази у справі.

Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22.09.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та витребувано докази у справі. Відповідача викликати до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. В позовній заяві просив розглянути справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи повторну неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось..

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 24.09.2025 року між відповідачем та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС" укладено Договір про споживчий кредит № 201923, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 8c67d862.

Відповідно до п. 1.1 договору він складається з індивідуальної частини, графіка платежів, що містить персональні умови кредитування, та публічної частини договору. Підписанням індивідуальної частини позичальник приєднався до публічної частини та прийняв умови кредитування. Паспорт споживчого кредиту також підписаний ОСОБА_1 , електронним підписом одноразовим ідентифікатором f706fb62.

Відповідно до п.2.2.1 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 33735.00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 33735.00 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті.

Відповідно до п.2.3-2.4 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 300,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п. 2.5. договору комісія за надання кредиту складає 5 734,95 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 17,00 % від загальної суми кредиту. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п. 2.6 договору загальний строк кредитування за цим Договором складає 168 днів з 24.09.2025 р. (дата надання кредиту) по 11.03.2026 р. Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 4 426,82% річних. (п.2.8).

Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом) складає 69708.27 грн. (п.2.9.1).

Факт перерахування кошті за кредитним договором підтверджується витребувантими доказами у справі. З відповіді АТ КБ «Приватбанк», встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) на яку 24.09.2025 зараховано кошти у сумі 33735,00 грн. До відповіді долучено виписку по рахунку відповідача за період 24.09.202529.09.2025, яка підтверджує факт зарахування зазначених коштів. У такий спосіб факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 33735,00 грн підтверджений незалежним джерелом банком-емітентом платіжної картки, на яку перераховувався кредит.

Сума заборгованості, її складові підтверджуються наданими позивачем випискою з особового рахунку за Договором про споживчий кредит № 201923 від 24.09.2025 та розрахунком заборгованості.

Розрахунок заборгованості («Картка обліку виконання договору № 201923») містить щоденне нарахування процентів у межах погодженого строку кредитування до 11.03.2026 включно. Загальна сума заборгованості за тілом кредиту складає: 30 537,02 гривень., сума нарахованих процентів становить 22 607,19 гривень, заборгованість за комісією 1 000,00 гривень. Окремо в розрахнкувідображено пеню у розмірі 6 000,00 гривень, яка, предметом позову не є. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, в розмірі та в строки погоджені кредитним договором.

Виписка з особового рахунку за Договором про споживчий кредит № 201923 від 24.09.2025 станом на 01.06.2026 (включно) складає 60 144,21 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить: 30 537,02 гривень; прострочена заборгованість за процентами становить: 22 607,19 гривень; заборгованість за штрафними санкціями становить: 6 000,00 гривень; заборгованість по комісії: 1 000,00 гривень.

03.04.2026 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 03042026. Відповідно до п. 4.1 цього договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного Акта приймання-передачі Реєстру прав вимог.

03.04.2026 сторонами підписано Реєстр прав вимог № 1 та Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог № 1. До Реєстру за № 791 включено ОСОБА_1 , за кредитним договором № 201923 від 24.09.2025 із загальною заборгованістю 60 144,21 грн., у тому числі 30 537,02 грн основного боргу, 22 607,19 грн процентів, 1000,00 грн комісії та 6 000,00 грн штрафів/пені. Таким чином, з 03.04.2026 ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за цим кредитним договором.

Щодо переходу права грошової вимоги за кредитним договором суд зазначає таке.

За приписами п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Порядок та умови переходу права грошової вимоги до фактора також врегульовано положеннями ст. 1077, 1078, 1082 ЦК України, за якими виконання боржником грошової вимоги факторові звільняє його від обов`язку перед первісним кредитором.

Можливість відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит також прямо передбачена ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач є фінансовою установою, що має право надавати послуги з факторингу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 18 вказаного Закону.

Стосовно відсутності згоди боржника на заміну кредитора суд зазначає, що згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд наголошує, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку виконання зобов`язання за кредитним договором. Відсутність доказів отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги може свідчити лише про прострочення кредитора або впливати на визначення розміру заборгованості у разі здійснення оплати первісному кредитору, проте не є підставою для відмови у задоволенні позову новому кредитору.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, а саме наданого позивачем розрахунку, відповідач не сплачував заборгованості за укладеним ним договором, ні новому, ні попередньому кредитору, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Враховуючи викладене, перехід права вимоги від ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс»» до ТОВ «Юніт Капітал» відбувся на підставі закону та договору, оформлений належним правочином і підтверджений документально, що свідчить про наявність у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості.

Отже з наведеного вище слідує, що первісний крдитор ТОВ « Фінансова Компанія «Кредіплюс» умови Договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах та в строки передбачені договором.

Відповідач, у свою чергу, умови кредитного договору не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в загальній сумі 60 144,21 грн.

Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

В силу ч. 4 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Із положень ч. 8 ст. 11 Закону слідує, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Як передбачено ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону).

За змістом указаних норм права сторони вправі укласти договір в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх його істотних умов. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Так докази, наявні у матеріалах справи, вказують на те, що відповідач уклав Договір в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства та був належним чином ознайомлений з його умовами. Для укладення Договору відповідач здійснював ідентифікацію в цій системі та надав відповідь про прийняття (акцепту) пропозиції товариства. Сторони здійснювали обмін електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх істотних умов Договору та підписували цей Договір шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідачем існування заборгованості за кредитом у зв`язку з користуванням кредитними коштами не спростовано, власного розрахунку суду не надано.

Таким чином, враховуючи викладене вище, а також факт невиконання вимог кредитного договору відповідачем, суд дійшов до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30 537,02 грн., та відсотками в розмірі 22 607,19 грн., слід задовольнити в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п.2.4 договору № 201923 знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень.

Відповідно до пункту 2..5 договору № 201923, комісія за надання кредиту складає 5 734,95 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день. укладення Договору за ставкою 17,00 % від загальної суми кредиту.

Позивач не є банком, а є небанківською фінансовою установою, тому до спірних правовідносин застосовуються загальні норми ЦК України про кредит, спеціальні норми Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», а також нормативно-правові акти Національного банку України, що регулюють діяльність небанківських фінансових установ.

Водночас висновок про те, що кредитодавець не вправі вимагати від споживача плату за дії, які він вчиняє на виконання власного обов`язку за кредитним договором та у власних інтересах, має загальний характер і не залежить від того, чи є кредитодавцем банк або інша фінансова установа.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Товариству, пов`язані з наданням кредиту, Товариством в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються відповідачу та за які Товариством встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування комісії відбувалось періодично протягом дії договору, що є неприпустимим. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача. на користь позивача комісії за обслуговування кредиту в сумі 1000,00 грн. не ґрунтуються на законі та прямо суперечать практиці Верховного Суду.

Оскільки, в кредитному договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинен сплачувати комісію за обслуговування кредиту, то таку умову кредитного договору слід вважати нікчемною та такою, яка суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд враховує, що позивач не надав суду доказів того, що відповідачу фактично надавались послуги з обслуговування кредиту, передбачені п. 2.4 кредитного договору, за які передбачено внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості, а також дані щодо фактичного обсягу таких послуг, якщо вони надавались, їх періодичності тощо.

Оскільки надання кредиту, розрахунково-касове обслуговування це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредиту, а відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1000,00 грн є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 201923 від 24.09.2025 р., в загальному розмірі 53144,21 грн., що складається із заборгованості за сумою кредиту в розмірі 30537,02 грн.,та заборгованість за відсотками в розмірі 22607,19 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім та належним чином документально підтверджені витрати на сплату судового збору у сумі пропорційно задоволеній частині позовних вимог 98,15 % (53144,21 грн * 100 / 54144,21 грн), а саме у розмірі 2613,15 грн (2662,40 грн * 98,15%).

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із того, що за ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Заявник має право на відшкодування витрат лише за умови, що вони є фактичними, необхідними та розумними за розміром (рішення Європейського суду з прав людини у справах «East/West Alliance Limited» проти України, «Лавентс проти Латвії»).

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. Враховуючи, що ця справа є типовою та юридично не складною, підготовка позову не потребує значного часу, а справа розглянута в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, суд, керуючись критеріями співмірності та розумності, доходить висновку про наявність підстав для визначення розміру витрат на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн., що підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2944,50 грн. (3000,00 грн *98,15%).

Керуючись ст. ст.11, 202, 207, 526, 610, 612, 625, 626, 628, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України 10, 18, 23, 76, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 201923 від 24.09.2025 у загальному розмірі 53144 (п`ятдесят три тисячі сто сорок чотири) гривень 21 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 30537 гривень 02 копійок, заборгованість за відсотками 22607 гривень 19 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2613 (дві тисячі шістсот тринадцять) гривень 15 копійок.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати понесені на професійну правову допомогу у розмірі 2944 (дві тисячі дев`ятсот сорок чотири) гривень 50 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, банківські реквізити: р/ р НОМЕР_4 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Суддя: О. А. Караул