Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 171/2360/26
Провадження № 2/177/2579/26
Р І Ш Е Н Н Я
(заочне)
Іменем України
03 листопада 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ТОВ «ФК «Сіті колект» Варшавський К.А. через підсистему «Електронний суд» звернувся 06.07.2026 до суду з указаним позовом та просивь стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті колект» заборгованість за кредитним договором від 10.03.2023 № 3520397 розмірі 24806,00 грн, а також понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування пред`явлених вимог указав, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі по тексту ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 10.03.2023 укладено договір № 3520397 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу в безготівковій формі на його банківську картку НОМЕР_1 надано грошові кошти (кредит) у сумі 4700,00 грн строком на 359 днів, із застосуванням стандартної процентної ставки 1,99 % на день. ТОВ «Лінеура Україна» через платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надав відповідачу кошти в кредит, однак ОСОБА_1 неналежним чином виконував зобов`язання за договором, у зв`язку з чим у нього за договором утворилася заборгованість. Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК профіт» 26.10.2023 укладено договір факторингу № 26102023, за яким новому кредитору відступлено право вимоги за договором № 3520397.
У подальшому, між ТОВ «ФК профіт» та ТОВ «ФК «Сіті колект» 09.09.2025 укладено договір факторингу № ДО-20250909/001, за яким до позивача перейшло право вимоги ОСОБА_1 за договором № 3520397 у розмірі 24806,00 грн, з яких тіло кредиту 4700,00 грн, нараховані відсотки 20106,00 грн. Відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «ФК «Сіті колект».
Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представником позивача в тексті позову заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, у разі неявки відповідача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав. Відзиву не подано.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.
Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 10.03.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт або мобільний додаток, укладено договір № 3520397 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Указаний договір укладено в електронному вигляді та підписаний сторонами у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», про що зазначено у п.1.1 договору.
За умовами договору, товариство зобов`язується надати грошові кошти на умовах строковості, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Кредит надається строком на 360 днів, сума кредиту 4700,00 грн, стандартна процентна ставка 2 % в день, знижена процентна ставка 2 % в день. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Термін повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення зальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. У випадку невиконання та / або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором, товариство має право нарахувати штраф.
До договору надано паспорт споживчого кредиту, підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , де зазначено основні умови кредитування, ідентичні викладеним у договорі.
Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.03.2023 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір № 3520397, чим погодився із запропонованими умовами договору.
Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , зокрема ідентифікаційний номер, номер паспорту та дату його видачі, адресу проживання, електронну адресу, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання договору позики у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Лінеура Україна» виникло зобов`язання щодо надання коштів у позику, а у відповідача виникло зобов`язання з їх повернення.
На підтвердження виконання ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язань за договором, позивачем надано лист від 28.02.2024 ТОВ «Пейтек Україна», який надає послуги ТОВ «Лінеура Україна» з переказу коштів без відкриття рахунків за договором про організацію переказу коштів №210222-1 від 21.02.2022, відповідно до якого ОСОБА_1 10.03.2023 перераховано кошти 4700,00 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 .
Як вбачається з розрахунку заборгованості, після надання відповідачу коштів у кредит, позикодавцем щоденно нараховувалися відсотки за узгодженою процентною ставкою 2 %. Відповідачем у погашення заборгованості за нарахованими процентами здійснено платіж 25.04.2023 у розмірі 10 грн.
Оскільки своєчасно та у повному обсязі відповідач кошти на повернення кредиту та сплату відсотків не перераховував, за договором утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 4700,00 грн, за відсотками в розмірі 20106,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.
Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.
Пунктом 5.1.3 договору № 3520397 визначено право товариства укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою особою без окремої згоди клієнта.
Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК профіт» 26.10.2023 укладено договір відступлення прав вимоги № 26102023, яким ТОВ «Лінеура Україна» відступив право вимоги за портфелем заборгованості до боржників, зазначених у реєстрі боржників.
У подальшому, між ТОВ «ФК профіт» та ТОВ «ФК «Сіті колект» 09.09.2025 укладено договір факторингу № ДО-20250909/001, за умовами якого ТОВ «ФК «Сіті колект» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників.
Відповідно до акту прийому-передачі документації за договором факторингу № ДО-20250909/001 та витягу з реєстру божників, право вимоги за договором від 10.03.2023 № 3520397 укладеним із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Сіті колект».
Загальна сума заборгованості за даним договором складає 24806,00 грн, із яких 4700,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 20106,00 грн заборгованість за відсотками.
Позивачем після отримання прав вимоги по дату звернення до суду відсотки та штрафні санкції відповідачеві не нараховано, однак ОСОБА_1 заборгованість за договором не погашає.
За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Як видно з матеріалів справи, сторони уклали договір, на виконання яких первісний кредитор зі свого боку зобов`язання виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитом, тоді як відповідач покладені на нього зобов`язання не виконав і в установлені договором строки грошові кошти на погашення боргу не вносив, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 4700,00 грн, по відсоткам у розмірі 20106,00 грн, що відповідачем не погашено до теперішнього часу, а тому відповідач зобов`язаний їх погасити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу і витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн, витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано: договір про надання правничої допомоги від 17.10.2025 № 25, укладений між ТОВ «ФК «Сіті колект» та адвокатом Бацюк О.М.; свідоцтво № 691 Бацюк О.М. про право на заняття адвокатською діяльністю; прайс-лист вартості послуг адвоката; заявку про надання правової допомоги від 25.11.2025 № 780 щодо супроводу примусового стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 ; витяг з акту про надання правової допомоги № 780 від 26.11.2025, де зазначено перелік наданих адвокатом послуг (надання усної консультації з вивченням документів, складання позовної заяви для подачі до суду), кількість витраченого адвокатом часу та вартість послуг 9000,00 грн; довіреність від 15.10.2025 № ДВ20251015/001, якою Варшавський К.А. уповноважений представляти інтереси ТОВ «ФК «Сіті колект» у судах; платіжну інструкцію від 01.12.2025 № 711 про оплату правничих послуг.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).
Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Верховний Суд у постанові від 28.09.2022 у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22), аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи ціну позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Обсяг доказів у справі є незначним, справа не вирізняється підвищеною складністю, а тому суд приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, є співмірним з ціною позову, не призведе до надмірного, невиправданого збагачення позивача та надмірного тягаря на відповідача.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті колект» в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу 5000,00 грн (а.с.1).
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» (код ЄДРПОУ 43950742, юридична адреса: просп. Соборності, буд. 30-А, прим. 321, м. Київ) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.03.2023 № 3520397 у розмірі 24806 (двадцять чотири тисячі вісімсот шість) гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4700 (чотири тисячі сімсот) гривень 00 копійок; заборгованості за відсотками в розмірі 20106 (двадцять тисяч сто шість) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» (код ЄДРПОУ 43950742, юридична адреса: просп. Соборності, буд. 30-А, прим. 321, м. Київ) у рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, витрат на професійну правничу допомогу 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення складено 03.11.2026
Суддя:
Судове рішення № 141203911, Криворізький районний суд Дніпропетровської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 171/2360/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: