Рішення № 141203583, 26.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 234/1591/22

Провадження № 2/202/126/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі головуючого судді Мариніна О.В.,

за участю секретаря судового Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію, інфляційних втрат та 3% річних,

встановив:

ОКП «Донецьктеплокомуненерго» звернулося до Краматорського міського суду Донецької області з позовом (позов подано 11.02.2022) до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 139 985,97 грн.. Заборгованість нараховано за період з 01.05.1996 по 31.12.2021 щодо квартири АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ). Позивач посилається на ст. 11, 509, 525, 526, 625, 634 ЦК України, ст. 67 ЖК УРСР, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закони «Про теплопостачання», Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (постанова КМУ від 21.07.2005 № 630) та Правила надання послуг з постачання теплової енергії (постанова КМУ від 21.08.2019 № 830). Він стверджує, що договір приєднання з відповідачами укладено шляхом їх фактичного користування послугою, оскільки від укладення письмового договору чи надання заперечень до його умов вони не відмовлялися.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Лозовий І.О. подав письмові пояснення від 12.11.2024, у яких просить у позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 став власником квартири лише за договором купівлі-продажу від 19.12.2011, тому не був споживачем послуг до цієї дати. Відповідно до п. 4.9 договору заборгованість за комунальними платежами за період з 19.12.2008 по 19.12.2011 залишається за продавцем. ОСОБА_2 зареєстрована за цією адресою лише з 19.10.2012 і може вважатися споживачем не раніше цієї дати. Особовий рахунок № НОМЕР_1 відповідач міг відкрити лише після надання позивачу правовстановлюючих документів на квартиру. ОСОБА_1 є учасником бойових дій. За довідкою про заборгованість з січня 2019 по грудень 2021 року оплата теплової енергії надходила щомісяця від Мінсоцполітики як пільгове відшкодування, і боргу за цей період не було, тому вся заборгованість виникла до грудня 2019 року включно, а позов подано з пропуском трирічної позовної давності. Заявив про застосування позовної давності (ст. 256, 257, ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Представники сторін надали заяви в яких просили розглянути справу за їх відсутності.

З огляду на це та відповідно до ст. 223, 247, 274, 279 ЦПК України справу розглянуто без виклику учасників, фіксування процесу технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 перебуває в багатоквартирному будинку, підключеному до системи централізованого теплопостачання.

Теплову енергію постачає ОКП «Донецьктеплокомуненерго» через ВО «Краматорськміжрайтепломережа».

Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ім`я ОСОБА_1 .

За договором купівлі-продажу від 19.12.2011 ОСОБА_1 набув право власності на цю квартиру.

Із п. 4.9 договору випливає, що борг за комунальними платежами за період з 19.12.2008 по 19.12.2011 залишається за продавцем.

За даними довідки про склад сім`ї ОСОБА_2 зареєстрована за цією адресою з 19.10.2012.

Позивач надав довідку про заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з травня 1996 по грудень 2021 року.

У ній помісячно відображено нараховану плату, оплату, інфляційний індекс, сальдо з урахуванням інфляції та кількість прострочених днів.

Загальна сума нарахувань за період 80 864,23 грн. оплат - 48 714,05 грн., борг 32 150,18 грн., інфляційні втрати 94 306,68 грн., 3% річних -13 529,11 грн.

У довідці платежі за січень 2019 - грудень 2021 року відображено щомісяця, а нарахування за ці місяці здебільшого покриваються оплатою.

З березня 2019 року помісячне сальдо поточної заборгованості переважно від`ємне.

Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона доводить обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд оцінює докази у сукупності за ст. 89 ЦПК України.

Споживач зобов`язаний оплачувати надані комунальні послуги в установлені строки (ст. 67 ЖК України, ст. 19 Закону «Про теплопостачання», ст. 7, 9 Закону «Про житлово-комунальні послуги»

Відсутність письмового договору сама по собі не звільняє від оплати фактично отриманої послуги, проте обов`язок оплатити виникає у особи, яка є споживачем, тобто власника (співвласника) житла або за його згодою іншої особи, яка користується житлом і послугою. Позивач має довести, що саме відповідачі були споживачами у кожен період, за який він просить стягнути борг.

Так, позивач просить стягнути борг починаючи з 01.05.1996, однак доказів того, що відповідачі були власниками, наймачами чи споживачами послуги в цей час, до суду не надано.

ОСОБА_1 набув право власності на квартиру лише 19.12.2011, а у 1996 році обидва відповідачі були неповнолітніми.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за цією адресою з 19.10.2012.

Довідка про заборгованість це одностороннє зведення позивача, складене за даними його обліку, і воно не підтверджує, хто саме користувався послугою до 2011 року.

Інших доказів (договір, заява про відкриття рахунку, акти, відомості про осіб, які користувалися квартирою) позивач не надав.

Борг попереднього власника не переходить до нового власника лише в силу набуття права власності, а п. 4.9 договору купівлі-продажу додатково підтверджує, що борг за період до 19.12.2011 залишився за продавцем, тому вимоги щодо періоду до 19.12.2011, включно з інфляційними втратами і 3% річних, нарахованими на ці суми, є необґрунтованими.

З 19.12.2011 ОСОБА_1 як власник квартири є споживачем теплової енергії і відповідає за її оплату.

ОСОБА_2 як повнолітня особа, що зареєстрована в квартирі з 19.10.2012, відповідає солідарно зі споживачем у межах, передбачених законом.

Для періоду до 19.10.2012 підстав для покладення відповідальності на ОСОБА_2 немає.

Загальна позовна давність становить три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі (ч. 3 ст. 267 ЦК України), а її спливу достатньо для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Заяву про застосування давності зробив представник ОСОБА_1 .

Зобов`язання з оплати теплової енергії є періодичними: плату вносять щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 18 Правил № 630, позивач сам посилається на цей строк).

Давність за кожним щомісячним платежем спливає окремо і починається наступного дня після дати, до якої платіж мав бути внесений (ст. 253, 261 ЦК України).

Доводи представника відповідача про те, що давність слід рахувати від грудня 2019 року, коли припинилося виникнення боргу, суд відхиляє, оскільки такий порядок суперечить періодичному характеру платежів.

Позов подано 11.02.2022, однак п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжив строки, визначені ст. 257 цього Кодексу, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (з 12.03.2020 до 30.06.2023), таке продовження стосується строків, які не закінчилися до 12.03.2020.

Тому, з огляду на дату звернення до суду давність спливла щодо щомісячних платежів, строк сплати яких настав до 11.03.2017, тобто щодо нарахувань до січня 2017 року включно.

Для цих платежів трирічний строк закінчився до початку карантину, і останній його не поновлює.

Щодо платежів, строк сплати яких настав після лютого 2017 року, давність не спливла.

Вимоги про інфляційні втрати та 3% річних за ст. 625 ЦК України є похідними від суми основного боргу.

Вони не можуть бути стягнуті на ту частину боргу, щодо якої позов не підлягає задоволенню, і нараховуються за кожним простроченим платежем окремо, а не на загальне сальдо з 1996 року, як це зробив позивач.

Із довідки позивача видно, що з січня 2019 року оплата надходила щомісяця, а помісячні нарахування у 2019- 2021 роках здебільшого покриваються платежами.

Відповідно до ст. 534 ЦК України, якщо платежу недостатньо для виконання зобов`язання в повному обсязі, він погашає насамперед витрати кредитора, потім проценти, потім основну суму.

Позивач не обґрунтував, як зараховано платежі 2019-2021 років понад поточні нарахування і до якого боргу вони віднесені.

Відповідно до довідки, наданої представником відповідача з жовтня 2019 по грудень 2021 року оплата теплової енергії надходила щомісяця від Мінсоцполітики як пільгове відшкодування.

З урахуванням цього суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачів заборгованості за період з лютого 2017 по вересень 2019, виходячи із такого розрахунку: нараховано 14 218,74 грн., оплачено 5 210,85 грн., залишок основного боргу 9 007,89 грн; інфляційні втрати на нього 1 938,32 грн., 3% річних 1 541,33 грн.

Таким чином до стягнення з відповідачів підлягає 12 487,54 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач сплатив 2 481,00 грн. Задоволено 8,92 % позову, тому стягненню підлягає 221,32 грн., тобто по 110,66 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 03337119) заборгованість за надану теплову енергію за період з лютого 2017 року по вересень 2019 року в сумі 12 487,54 грн., з яких основного боргу 9 007,89 грн; інфляційні втрати на нього 1 938,32 грн. 3% річних 1 541,33 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» судовий збір у розмірі по 110,66 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін