Ухвала суду № 141203564, 03.11.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/485/26

Провадження № 1-кс/202/8372/2026

УХВАЛА

Іменем України

03 листопада 2026 року слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро, клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025040000000164 від 05.05.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1, ч. 4 ст.189, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 189, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025040000000164 від 05.05.2025 року.

В своєму клопотанні прокурор, з метою збереження речових доказів, просить накласти арешт на майно, вилучене 23.10.2026 під час проведення обшуку за місцем мешкання а місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung», чорного кольору, поміщений до спеціального пакету PSP 3034134;мобільний телефон марки «Meizy», білого кольору, поміщений до спеціального пакету PSP 3034134;мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A35», рожевого кольору, поміщений до спеціального пакету NPU 6074461, для подальшого дослідження, огляду та призначення судових експертиз, щодо виявлення та вилучення інформації, яка стосується кримінального провадження.

Прокурор та власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не прибули, натомість подали заяви про розгляд клопотання без їх участі.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025040000000164 від 05.05.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1, ч. 4 ст.189, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 189, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Дніпропетровської обласної прокуратури.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 жовтня 2026 року (справа № 202/485/26, провадження № 1-кс/202/7944/2026), частково задоволено клопотання слідчого, погоджене прокурором й надано слідчим слідчої групи та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42025040000000164, дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою виявлення: мобільних телефонів, в яких може міститися інформація щодо дзвінків або смс-листування з фігурантами кримінального провадження; сім-карток мобільних операторів (сім-холдерів), які використовувалися для дзвінків з фігурантами кримінального провадження; планшетів, комп`ютерної техніки, чорнових записів (блокнотів, записних книжок, окремих аркушів паперу), які можуть містити відомості щодо незаконної діяльності учасників злочинної групи. Строк дії ухвали встановлено до 13 листопада 2026 року включно.

Відповідно до протоколу обшуку від 23.10.2026 року, на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра, було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Samsung», чорного кольору; мобільний телефон марки «Meizy», білого кольору; мобільний телефон марки «SamsungGalaxyA35», рожевого кольору.

Постановою слідчого від 23.10.2026 року майно, вилучене 23.10.2026 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025040000000164.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Також, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, у даному випадку, слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); належність майна підозрюваному, фізичній чи юридичній особі, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, наявність обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом , а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції ).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На даній стадії досудового розслідування є наявність достатніх підстав вважати, що мобільні телефони, вилучені 23.10.2026 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України й мають важливе доказове значення в рамках кримінального провадження.

Завданням арешту майна, згідно ст. 170 КПК України, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Отже, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам в ході досудового розслідування.

Таким чином, клопотання прокурора про накладення арешту на мобільні телефони, вилучені 23.10.2026 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, а тому слідчий суддя доходить висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно накласти арешт на дане майно, оскільки не застосування цього заходу може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України та створить перешкоди у кримінальному провадженні №42025040000000164.

Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку про необхідність задоволення клопотання про арешт майна.

Керуючись ст. ст. 98, 110, 131, 132, 167-168, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025040000000164 від 05.05.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1, ч. 4 ст.189, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 189, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України задовольнити.

Накласти арешт, шляхом заборони права відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 23 жовтня 2026 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- мобільний телефон марки «Samsung», чорного кольору, поміщений до спеціального пакету PSP 3034134;

мобільний телефон марки «Meizy», білого кольору, поміщений до спеціального пакету PSP 3034134;

мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A35», рожевого кольору, поміщений до спеціального пакету NPU 6074461.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна мають право заявити клопотання слідчому судді, про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя ОСОБА_1