Єдиний державний реєстр судових рішень справа № 208/1742/26
провадження № 2/208/8278/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:
головуючого судді- Гречаної В.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/1742/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. звернувся до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 07.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №2619836, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 5000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором.
Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не виконав свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.
Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 16400,00 грн., а саме:
-заборгованість за тілом кредиту 5000 грн.;
-заборгованість за процентами 11400 грн.;
Щодо відступлення права вимоги:
26.02.2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, відповідно якого право вимоги до відповідача в розмірі 16400,00 грн. перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал».
Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2619836 від 07.07.2020 року в загальному розмірі 16400 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8000 грн.
З метою стягнення заборгованості за кредитним зобов`язанням позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із відповіддю №2350095 від 17.02.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 27.06.1993 року по 28.05.2024 рік.
Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Частиною 10 ст. 187 ЦПК України визначено, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвалою суду від 17.02.2026 року відкрито провадження по справі № 208/1742/26 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судовий розгляд та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» докази щодо інформації.
28.04.2026 року судом отримано витребувану інформацію від АТ КБ «ПриватБанк».
Заочним рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 17.07.2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2619836 від 07.07.2020 року у розмірі 16400 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
31.08.2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернулась з заявою про перегляд заочного рішення від 17.07.2026 року.
В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення зазначає, що заявлена до стягнення сума процентів є значною порівняно з основною сумою кредиту та потребує перевірки судом щодо правових підстав її нарахування.. Також вважає, що потребують перевірці докази переходу права вимоги від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Кредит-Капітал», зокрема документів що підтверджують відступлення права вимоги.
Ухвалою від 14.09.2026 року заяву відповідача ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 17.07.2026 року по цивільній справі № 208/1742/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості. Прийнято до розгляду заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 17.07.2026 року
Ухвалою від 25.09.2026 року заяву ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення в межах цивільної справи № 208/1742/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задоволено. Заочне рішення Заводського районного суду м. Кам`янського від 17.07.2026 року по цивільній справі № 208/1742/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.
13.10.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування відзиву посилається на те, що не укладала вказаного договору, заперечує що саме нею було використано вказаний ідентифікатор. Також відповідач заперечує факт отримання кредитних коштів. Просить суд перевірити факт переходу права вимоги. Не погоджується з заявленим до стягнення розміром процентів.
21.10.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивачем надано належні докази підписання договору та отримання кредитних коштів. З Витребуваної судом інформації вбачається що на ім`я відповідача емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та повідомлено про зарахування на неї коштів 5000 грн.
24.10.2026 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив у якому остання просить дослідити докази надані на виконання ухвали про витребування доказів та не погоджується з розрахунком заборгованості за відсотками, який проведено позивачем.
У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом отримання повісток в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить розгляд справи провести без її участі.
14.10.2026 року від позивача надійшло клопотання в якому представник підтримав позовні вимоги та просив розгляд справи провести без його участі, наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.
Судом встановлено, що 07.07.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 2619836 про надання споживчого кредиту.
Основними умовами споживчого кредиту є наступні:
1) сума кредиту 5000 грн;
2) строк 30 днів,
3) процентна ставка: 1,90% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, знижена процентна ставка 0,01% в день.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .
Також відповідачем підписано графік платежів та паспорт споживчого кредитування.
Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «Авентус Україна» 07.07.2020 року о 13:24:47 надано одноразовий ідентифікатор М564561 на мобільний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 17.02.2026 року наданої на виконання ухвали про витребування доказів від 17.02.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . Повідомлено, що 07.07.2020 року були зараховані кошти у розмірі 5000 грн.
Перерахування коштів підтверджується також довідкою ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 16.12.2025 року відповідно до якої здійснено успішний переказ коштів на суму 5000 грн маска картки НОМЕР_4 .
12.01.2026 року позивач направив відповідачу досудову вимогу про погашення боргу, проте, заборгованість погашена не була.
До правовідносин, що склались між сторонами суд застосовує наступні норми права.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205,207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресові на пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Щодо заперечень відповідача про недоведеність укладення кредитного договору суд зазначає, що спірний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Відповідач заперечуючи щодо підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме нею не звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання договору недійсним або неукладеним, не заперечувала що номер телефону на який надіслано СМС +380677336032 з одноразовим паролем (відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «Авентус Україна» 07.07.2020 року) належить саме їй, клопотань про витребування оригіналів електронних доказів не заявляла.
Враховуючи викладене відповідач будь-яких доказів не підтвердження своїх доводів на виконання обов`язку передбаченого ст. 81 ЦПК України відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, враховуючи надані позивачем докази також докази на виконання ухвали про витребування доказів, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.
За таких обставин суд вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, при цьому вказаний договір недійсним або неукладеним не визнавався.
Щодо набуття позивачем права вимоги за вказаним кредитним договором суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором /частина перша статті 519 ЦК України/.
За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір, за яким відступається право вимоги, з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин, тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.
Договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.
У статті 1077 ЦК України закріплено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) /частина перша статті 1078 ЦК України/.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач зазначав, що набув право вимоги за кредитним договором внаслідок укладення договору факторингу, а саме:
26.02.2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021.
Пункторм 6.2.3 договору факторингу права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору після чого Новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
26.02.2021 року сторонами підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 26.02.2021 року.
З витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги вбачається що за договором № 2619836 від 07.07.2020 року укладеного з ОСОБА_1 загальна заборгованість 16400 грн право вимоги перейшло до позивача.
На підтвердження оплати за договором факторингу позивачем надано платіжну інструкцію № 25759 від 26.02.2021 року.
Враховуючи надані позивачем докази, а також те що сторонами обумовлено момент переходу права вимоги моментом підписання сторонами договору факторинг , суд вважає що позивачем доведено право набуття права вимоги до відповідача за спірним договором.
Ненадання позивачем повного реєстру боржників не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно до частини 2 статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Позивачем разом з поданою позовною заявою надано витяг з реєстру прав вимоги до договору факторингу, що відображають інформацію про відступлення права вимоги щодо конкретного боржника та номеру відповідного договору для мінімізації та недопустимості розкриття відомостей щодо інших боржників.
Слід також наголосити, що укладений договір, договір факторингу в судовому порядку недійсними не визнаний, а в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Щодо доводів про не доведення факту отримання відповідачем кредитних коштів, суд зазначає таке.
Відповідно до відомостей, наданих АТ КБ «ПриватБанк» від 17.02.2026 року на виконання ухвали про витребування доказів від 17.02.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . Повідомлено, що 07.07.2020 року були зараховані кошти у розмірі 5000 грн.
В цій частині суд зауважує, що кошти зараховані на рахунок який вказано у спірному кредитному договору. Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .
Відповідачем будь-яких доказів на спростування доказів отримання кредитних коштів, зокрема виписки по рахунку не надано, відповідного клопотання про її витребування не заявлено, тому суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5000 грн. Оскільки вказані обставини відповідачем не спростовані, а доказів добровільного погашення заборгованості суду не надано, позовні вимоги про стягнення основної суми боргу у розмірі 5000 грн підлягають задоволенню.
Щодо заборгованості зі сплати відсотків, суд зауважує, що з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем проценти нараховувалися у період із 07.07.2020 року по 04.11.2020 року, щоденно у розмірі 95 грн, що відповідає погодженій сторонами відсотковій ставці у розмірі 1,9%.
Разом з тим, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про нарахування відсотків поза межами строку кредитування.
Так суд зазначає, що сторонами у п. 1.4 договору погоджено строк кредитування 30 днів.
Також згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року вбачається, що дата закінчення договору 06.08.2020 року.
Умовами кредитного договору передбачено порядок пролонгації зокрема розділом 4 договору.
З аналізу вказаного розділу вбачається, що пролонгація кредитного договру можлива за наявності відповідно до п. 4.2 договору заборгованості у розмірі не менше 400 грн, а також вчинення споживачем дій передбачених п. 4.3 договору здійснення платежу на користь товаритсва в розмірі не менше несплачених процентів на дату платежу.
З наданого розрахунку вбачається, що відповідачем жодних платежів на погашення заборгованості не здійснювалось, отже відповідачем не здійснено передбачених п. 4.3 договору дій які є офертою щодо продовження строку кредитування.
З огляду на викладене є необґрунтованим нарахування відсотків після закінчення строку кредитування, а саме після 06.08.2020 року.
Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 2850 грн (з розрахунку 5000 грн тіло кредиту, за 30 днів погодженого строку кредиту та 1.9% щоденної погодженої відсоткової ставки).
Отже позов підлягає задоволенню частково та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2619836 від 07.07.2020 року у розмірі 7850 грн, з яких: 5000 грн заборгованість за тілом кредита та 2850 грн заборгованість за відсотками.
Щодо судових витрат.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.
У справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
01.07.2025 року позивачем укладено договір про надання правничої допомоги № 0107 з адвокатським об`єднанням «Апологет».
Відповідно до акту №404 наданих послуг (правничої (правової) допомоги від 12.01.2026 року, сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000 грн.
Відповідачем у відзиві на позов зазначено про не співмірність витрат на правову допомогу.
Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.
За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, часткове задоволення позовних вимог, та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (47,87%) у розмірі 1274,49 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79029, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 2619836 від 07.07.2020 року у розмірі 7850 (сім тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень.
Стягнути з зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79029, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) судовий збір у розмірі 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) гривні 49 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Відомості про сторони:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», адреса: 79029, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя В.Г. Гречана
Судове рішення № 141203441, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 208/1742/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: