Єдиний державний реєстр судових рішень справа № 235/6072/18
провадження № 4-с/208/46/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області в складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засіданні Кіблицької М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 57433292 з примусового виконання судового наказу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2018 року, виданого у справі № 235/6072/18 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця під час здійснення примусового виконання судового наказу № 235/6072/18, виданого 04 жовтня 2018 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області.
На обґрунтування скарги зазначає, що державний виконавець не врахував належним чином фактичні доходи, які він отримував протягом періоду з квітня 2020 року до січня 2022 року, а також без достатніх підстав не зарахував окремі грошові перекази, здійснені ним на користь стягувачки.
Заявник посилається, зокрема, на форму ОК-5 від 20 червня 2024 року, інформацію Державної податкової служби України від 18 березня 2026 року, відомості Пенсійного фонду України, а також на платіжні документи щодо поштових переказів від 12 листопада 2019 року, 10 грудня 2019 року, 10 січня 2020 року, 11 лютого 2020 року, 12 березня 2020 року, 10 квітня 2020 року та 25 травня 2020 року.
За твердженням заявника, шість поштових переказів були здійснені по 4 000 грн. кожний із зазначенням призначення платежу «Аліменти», а переказ від 25 травня 2020 року на суму 2 500 грн. містить зазначення «аліменти» та повне ім`я одержувачки ОСОБА_2 .
Загальна сума зазначених переказів становить 26 500 грн. без урахування плати поштовому оператору.
Представник заявника також зазначає, що платіжне доручення № 15 від 16 червня 2020 року на суму 4 000 грн. із призначенням «Аліменти за червень 2020» уже враховане державним виконавцем, тому повторне зарахування цієї суми не допускається.
Тому, просить суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо формування та повідомлення у листі № 11199 від 27.05.2026 розрахунку заборгованості зі сплати аліментів без завершення перевірки спірних переказів і без належного з`ясування фактичного доходу боржника за періоди, щодо яких надано довідку роботодавця та відомості форми ОК-5.
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця, яка полягає у невитребуванні або неналежному витребуванні від роботодавця та компетентних державних органів належних відомостей про нарахований і виплачений дохід, утримані податки та здійснені аліментні відрахування, а також у незавершенні перевірки спірних переказів за участю стягувача.
- зобов`язати державного виконавця усунути порушення: витребувати і перевірити офіційні відомості про фактичний дохід та утримання; перевірити кожний спірний платіж за сукупністю банківських реквізитів, призначення платежу, даних про одержувача та пояснень стягувача; після цього скласти новий помісячний розрахунок заборгованості у ВП № 57433292, зарахувавши лише ті платежі, аліментний характер яких підтверджений належними і допустимими доказами.
- зобов`язати державного виконавця направити новий розрахунок сторонам та внести його до автоматизованої системи виконавчого провадження, а також повідомити суд і скаржника про виконання ухвали у строк, передбачений статтею 453 ЦПК України.
06 жовтня 2026 року представник Добропільського відділу державної виконавчої служби подав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні скарги повністю.
На обґрунтування своєї позиції орган ДВС зазначає, що виконавче провадження № 57433292 перебуває на виконанні з 17 жовтня 2018 року, а станом на 01 вересня 2026 року заборгованість зі сплати аліментів становить 297 187,72 грн.
За твердженням органу ДВС, розрахунок здійснений на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та документів, наданих представником боржника 25 травня 2026 року.
Орган ДВС зазначає, що платіжне доручення № 15 від 16 червня 2020 року враховано, тоді як інші перекази не зараховано через відсутність чіткого призначення платежу, неповні відомості про одержувача або невідповідність адреси одержувача адресі стягувачки.
Також державний виконавець посилається на те, що на електронну адресу стягувачки направлявся запит щодо підтвердження або спростування факту отримання аліментів за період з 01 квітня 2020 року до 31 грудня 2021 року, однак відповіді не отримано.
Щодо доходів боржника орган ДВС зазначає, що 11 грудня 2021 року до ТОВ «БК «Центрстройіндустрія» направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, однак кошти на рахунок відділу не надходили, а звіти про проведені відрахування не подавалися.
Орган ДВС також звертає увагу на те, що довідка про працевлаштування боржника у зазначеному товаристві не містить номера та дати, а її складено самим боржником, який у відповідний період був керівником товариства.
На думку органу ДВС, надані матеріали не є достатніми для здійснення перерахунку заборгованості.
Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 14 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.
У судове засідання скаржник ОСОБА_1 та його представник Сакун Віталій Анатолійович не з`явилися. Представник скаржника подав до суду заяву, у якій просив розглянути скаргу за їхньої відсутності, заявлені вимоги задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
У судове засідання представник Добропільського відділу державної виконавчої служби у судове засідання не з`явилася, подала до суду відзив на скаргу, у якому просила відмовити в її задоволенні.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали, доводи скарги, відзиву та додаткових пояснень, суд дійшов таких висновків.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист, а ефективність такого захисту залежить не лише від ухвалення судового рішення, а й від його реального та належного виконання.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення, визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу усунути порушення.
Таким чином, предметом судового контролю у цій справі є не саме існування аліментного обов`язку, встановленого судовим наказом, а законність дій державного виконавця під час визначення розміру заборгованості та дотримання ним встановленого законом порядку перевірки відомостей про доходи й здійснені платежі.
Суд при розгляді такої скарги не переглядає судовий наказ, не змінює визначеного ним розміру аліментів та не звільняє боржника від виконання судового рішення.
Водночас суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає розрахунок заборгованості фактичним обставинам, чи враховано всі належні документи та чи дотримано вимог законодавства щодо визначення доходу, з якого здійснюється стягнення.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів не може зводитися до формального переліку документів або відтворення позиції однієї зі сторін. Суд повинен надати відповідь на істотні доводи учасників справи та навести мотиви прийняття або відхилення відповідних доказів.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Добропільському відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 57433292 з примусового виконання судового наказу № 235/6072/18 від 04 жовтня 2018 року.
Вказаним судовим наказом передбачено стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Отже, судовим наказом встановлено частковий спосіб визначення аліментів у розмірі однієї четвертої частини доходу боржника з одночасним застосуванням установлених мінімальної та максимальної меж.
Відповідно до частини першої статті 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Частина друга статті 195 СК України передбачає визначення заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості у випадках, коли платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, а також в інших прямо визначених законом випадках.
Таким чином, законодавець розмежовує два способи визначення заборгованості: за наявності відомостей про фактичний заробіток (дохід) виходячи з такого фактичного доходу; за наявності передбачених частиною другою статті 195 СК України підстав виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Застосування середньої заробітної плати не може бути довільним та не повинно підміняти встановлення фактичного доходу за періоди, щодо яких існують достовірні відомості про працевлаштування та отримані доходи.
Водночас сам факт наявності окремої довідки або відомостей про нарахування доходу ще не означає, що вся зазначена в них сума автоматично є базою для обчислення аліментів.
Необхідно встановити характер доходу, його належність до відповідного місяця, джерело отримання, а також суми податків, зборів та інших обов`язкових утримань.
Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Отже, при визначенні суми аліментів, які підлягають утриманню із заробітної плати, державний виконавець повинен враховувати саме законодавчо визначену базу після обов`язкових утримань.
При цьому частина перша статті 195 СК України визначає фактичний дохід як вихідну основу для встановлення заборгованості, а стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження» регулює розмір відрахувань із відповідних доходів.
Ці положення мають застосовуватися у взаємозв`язку.
Заявник посилається на форму ОК-5 від 20 червня 2024 року, яка, за його твердженням, містить відомості про працевлаштування та нарахований дохід за період із квітня 2020 року до січня 2022 року.
Згідно з письмовими поясненнями заявника, у формі ОК-5 зазначено ТОВ «БК «Центрстройіндустрія» (код ЄДРПОУ 43370485), а з липня 2021 року також страхувальника ОСОБА_4 .
Крім того, до відзиву ДВС долучено інформацію Державної податкової служби України від 18 березня 2026 року про нараховані доходи та утримані податки.
Згідно з даними, наведеними заявником у письмових поясненнях, щодо ТОВ «БК «Центрстройіндустрія» у відповіді ДПС зазначено:
за II квартал 2020 року 35 000 грн. доходу та 6 300 грн. податку;
за III квартал 2020 року 45 000 грн. доходу та 8 100 грн. податку;
за IV квартал 2020 року 60 000 грн. доходу та 10 800 грн. податку.
За 2021 рік, відповідно до наведених відомостей, зазначено дохід від цього товариства:
за I квартал 45 000 грн.;
за II квартал 34 000 грн.;
за III квартал 18 000 грн.;
за IV квартал 18 500 грн.
Додатково зазначено дохід від страхувальника ОСОБА_4 у розмірі 9 000 грн. за III квартал 2021 року, 9 250 грн. за IV квартал 2021 року та 6 500 грн. за I квартал 2022 року.
Заявник наголошує, що зазначені квартальні суми узгоджуються з помісячними відомостями форми ОК-5.
Водночас у розрахунку ДВС застосовано інші величини бази для обчислення аліментів.
Зокрема, у письмових поясненнях наведено такі розбіжності:
за червень 2021 року ДВС застосувала базу 14 518 грн., тоді як дохід за ОК-5 становить 6 000 грн.;
за липеньвересень 2021 року ДВС застосувала базу 15 029 грн. щомісяця, тоді як сукупний дохід від двох страхувальників, за твердженням заявника, становив 9 000 грн. щомісяця;
за жовтеньлистопад 2021 року ДВС застосувала базу 15 643 грн. щомісяця, тоді як заявник посилається на сукупний дохід у розмірі 9 000 грн. щомісяця.
Суд зазначає, що наведені розбіжності мають істотне значення для правильного визначення розміру заборгованості.
Саме по собі посилання державного виконавця на неможливість визначити чистий дохід за формою ОК-5 не є достатнім обґрунтуванням для неврахування наявних офіційних відомостей.
Якщо форма ОК-5 не містить усіх даних про утримані податки та збори, державний виконавець повинен використовувати інші доступні офіційні джерела інформації, зокрема дані ДПС, а за необхідності витребувати уточнюючі відомості.
При цьому суд звертає увагу, що нарахований дохід, відображений у формі ОК-5, не можна механічно ототожнювати із сумою, з якої фактично повинні здійснюватися аліментні відрахування після обов`язкових утримань.
Однак це не звільняє державного виконавця від обов`язку врахувати відповідні відомості та провести належне зіставлення даних.
Посилання органу ДВС на загальну відповідь ДПС від 14 вересня 2026 року про відсутність відповідних відомостей саме по собі не спростовує раніше отриманої інформації від 18 березня 2026 року.
Для усунення суперечностей необхідно встановити, чи стосуються відповіді однакового періоду, однакових видів доходу та однакових джерел інформації.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, діяти неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі.
Обов`язок діяти ефективно передбачає не лише формальне направлення запитів, а й належну перевірку отриманих відомостей та усунення суперечностей, які безпосередньо впливають на обсяг грошового зобов`язання боржника.
Отже, за наявності у матеріалах виконавчого провадження форми ОК-5 та інформації ДПС, які містять відомості про фактичні доходи боржника, державний виконавець повинен був здійснити їх належне зіставлення та мотивувати застосування конкретної бази за кожний місяць.
Невиконання такого обов`язку призводить до неможливості перевірити правильність розрахунку та свідчить про неналежне з`ясування обставин, що мають істотне значення для визначення заборгованості.
Відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 01.12.2021 року за ВП № 57433292 підприємству ТОВ БК "Центрстройіндустрія" було визначено обов`язок перераховувати утримані аліменти на рахунок відділу державної виконавчої служби.
Орган ДВС стверджує, що кошти на рахунок відділу не надходили, а звіти про проведені відрахування або повідомлення про звільнення боржника не надходили.
Згідно зі статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи та фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника й перераховують утримані кошти у встановленому законом порядку.
Такі суб`єкти також зобов`язані щомісяця надсилати виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою.
Таким чином, закон покладає на роботодавця самостійний обов`язок виконувати постанову державного виконавця, здійснювати належні відрахування та звітувати про їх проведення.
Разом із тим відсутність надходження коштів на рахунок ДВС не може сама по собі вважатися доказом відсутності фактичного доходу боржника.
Так само відсутність звітів роботодавця не є доказом того, що боржник не працював або не отримував доходу.
Суд звертає увагу, що у цій справі необхідно розмежовувати: факт нарахування та отримання боржником доходу; факт здійснення роботодавцем утримань із такого доходу; факт перерахування утриманих коштів на рахунок ДВС; факт добровільної сплати боржником аліментів безпосередньо стягувачці.
Ці обставини не є тотожними та повинні встановлюватися окремо.
Посилання ДВС на те, що боржник був керівником підприємства, також не звільняє виконавця від необхідності перевірити офіційні дані про доходи.
Водночас довідка, складена самим боржником як керівником підприємства, не може визнаватися безумовним доказом фактичного працевлаштування та розміру виплат без оцінки інших документів.
Суд не встановлює факту умисного надання боржником недостовірної інформації лише на підставі того, що довідку було складено після початку повномасштабного вторгнення та після зазначеного в ній періоду роботи.
Такі припущення не замінюють належних доказів недостовірності документа.
За наявності офіційних відомостей ОК-5 та ДПС державний виконавець повинен надати їм самостійну оцінку та визначити фактичний дохід за відповідні місяці.
Посилання на знищення архіву підприємства також не спростовує автоматично відомостей державних інформаційних систем.
Отже, доводи ДВС щодо ненадходження коштів від роботодавця не є достатніми для обґрунтування застосованої бази розрахунку заборгованості.
Одним з основних доводів скарги є безпідставне, на думку заявника, неврахування поштових переказів, здійснених на користь стягувачки.
Заявник посилається на шість переказів по 4 000 грн. кожний: від 12 листопада 2019 року; від 10 грудня 2019 року; від 10 січня 2020 року; від 11 лютого 2020 року; від 12 березня 2020 року; від 10 квітня 2020 року.
За твердженням заявника, у кожному з цих документів зазначено призначення платежу «Аліменти», одержувача « ОСОБА_5 » та напрямок переказу до міста Покровська.
Загальна сума шести переказів становить 24 000 грн. без урахування плати поштовому оператору.
Орган ДВС відмовив у зарахуванні цих сум, посилаючись на відсутність повного прізвища, імені та по батькові одержувача.
Суд зазначає, що відповідно до статті 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів може здійснюватися як шляхом примусового виконання виконавчого документа, так і добровільно, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо одержувачу.
При визначенні заборгованості державний виконавець повинен враховувати документально підтверджені платежі, здійснені боржником саме в рахунок виконання аліментного обов`язку.
У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2025 року у справі № 390/2379/24, провадження № 61-7389св25, сформульовано правовий висновок про те, що при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів можуть враховуватися платежі, призначення яких дозволяє ідентифікувати їх як аліменти або кошти на утримання дитини.
Верховний Суд наголосив, що грошові перекази без конкретизації призначення платежу не можуть автоматично визнаватися сплатою аліментів.
Водночас у цій справі спірні поштові документи, за твердженням заявника, містять пряме зазначення призначення платежу «Аліменти».
Тому наведена правова позиція Верховного Суду не може бути використана органом ДВС як підстава для відхилення таких документів лише через відсутність повного імені одержувача.
Разом із тим суд вважає необхідним розмежувати факт оформлення та прийняття поштовим оператором переказу і факт фактичного отримання коштів належним одержувачем.
Саме по собі зазначення у квитанції призначення «Аліменти» підтверджує мету, з якою відправник здійснював переказ, але питання щодо фактичного вручення коштів, ідентифікації одержувача та завершення операції повинно оцінюватися з урахуванням змісту первинного документа.
Відсутність повного імені одержувача не є автоматичною підставою для відхилення доказу, якщо інші реквізити та обставини дозволяють ідентифікувати стягувачку.
Зокрема, підлягають оцінці: збіг прізвища одержувача із прізвищем стягувачки; зазначення міста та індексу, пов`язаних із місцем проживання стягувачки на відповідний час; пряме зазначення призначення платежу як аліментів; повторюваність переказів; дата, сума та реквізити кожного переказу; наявність або відсутність доказів повернення коштів відправнику; пояснення сторін щодо отримання або неотримання відповідних сум.
У відзиві орган ДВС посилається на те, що стягувачка не надала відповіді на направлений їй запит щодо отримання аліментів.
Однак суд зазначає, що відсутність відповіді на запит не є безумовним доказом неотримання коштів.
Крім того, як правильно зазначає представник заявника, запит стосувався періоду з 01 квітня 2020 року до 31 грудня 2021 року, тоді як п`ять із шести спірних переказів були здійснені до 01 квітня 2020 року.
Таким чином, відсутність відповіді стягувачки на запит, який не охоплював відповідні періоди, не може бути достатньою підставою для відмови в оцінці всіх зазначених платіжних документів.
Разом із тим суд не може автоматично встановити факт отримання всіх шести переказів лише на підставі викладених у поясненнях тверджень заявника.
Для зарахування кожної суми необхідно встановити факт завершення поштового переказу та належність його одержувача стягувачці.
Отже, державний виконавець повинен надати кожному з шести платіжних документів окрему оцінку, перевірити можливість ідентифікації одержувача та встановити факт виплати коштів, а не відхиляти їх сукупно лише через неповноту реквізитів.
Окремо заявник просить врахувати документ від 25 травня 2020 року на суму 2 500 грн.
Згідно з письмовими поясненнями, документ має назву «Заява на приймання переказу», містить повне ім`я одержувачки ОСОБА_2 , зазначення відправника ОСОБА_1 , адресу одержувачки у місті Києві та повідомлення «аліменти».
Орган ДВС відмовив у врахуванні цього документа через невідповідність адреси одержувачки адресі, яка міститься у виконавчому документі.
Суд вважає, що така підстава сама по собі не є достатньою.
Зміна адреси проживання одержувача не означає автоматичної зміни особи стягувача за виконавчим документом.
Визначальним є встановлення особи одержувача та факту отримання ним коштів.
Якщо документ містить повне ім`я стягувачки, ім`я відправника та пряме зазначення аліментного призначення, державний виконавець повинен оцінити його зміст у сукупності з іншими доказами.
Водночас назва документа «Заява на приймання переказу» не дозволяє без додаткової перевірки зробити висновок про фактичну виплату коштів одержувачці.
Отже, суд вважає неправомірним формальне відхилення цього документа лише через відмінність адреси, але питання фактичного отримання переказу підлягає окремій перевірці.
Заявник також посилається на платіжне доручення № 15 від 16 червня 2020 року на суму 4 000 грн. із призначенням «Аліменти за червень 2020».
Орган ДВС підтвердив, що цей платіж уже враховано у розрахунку заборгованості.
Представник заявника не заперечує факту його зарахування та просить зберегти вже здійснене врахування.
Суд погоджується, що повторне зарахування одного й того самого платежу є неприпустимим.
Під час нового розрахунку державний виконавець повинен відобразити цей платіж лише один раз.
Щодо банківської квитанції від 11 грудня 2020 року заявник зазначає, що загальна сума 1 000 грн. складається з переказу 993,01 грн. та комісії 6,99 грн.
Суд погоджується, що комісія за переказ коштів не є сумою, фактично перерахованою одержувачу в рахунок аліментного обов`язку.
Тому у разі встановлення належності такого платежу до аліментів врахуванню може підлягати лише сума, фактично спрямована одержувачу, а не витрати на послуги банку чи платіжного оператора.
Щодо документа від 13 жовтня 2019 року суд зазначає, що його призначення має бути перевірене окремо з урахуванням зазначених у ньому реквізитів та можливості ідентифікації платежу як аліментного.
Щодо документа від 11 березня 2021 року на загальну суму 6 100 грн представник заявника прямо зазначає, що одержувачем у ньому вказаний сам боржник ОСОБА_1 .
Такий документ сам по собі не підтверджує перерахування коштів стягувачці та не може бути зарахований як сплата аліментів без доказів подальшого перерахування відповідної суми на користь стягувачки.
Суд також враховує, що повторні фотографії одного платіжного документа не утворюють декількох самостійних платежів.
Отже, державний виконавець повинен перевірити кожен платіж окремо, не допускати подвійного зарахування та не включати комісії за переказ до суми сплачених аліментів.
У відзиві ДВС зазначає, що державний виконавець не має повноважень перевіряти майновий стан стягувачки, а тому не може здійснювати розкриття банківської таємниці щодо її рахунків.
Суд погоджується з тим, що предметом виконавчого провадження є виконання обов`язку боржника, а не перевірка майнового стану стягувачки як самостійна мета виконавчого провадження.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація, що становить банківську таємницю, розкривається у визначених законом випадках та в установленому порядку.
Повноваження державного виконавця щодо отримання банківської інформації повинні здійснюватися в межах його компетенції та з дотриманням установлених законом підстав.
Саме по собі бажання боржника перевірити всі рахунки стягувачки не створює для державного виконавця обов`язку здійснювати таку перевірку.
Разом із тим відсутність у державного виконавця повноважень щодо перевірки всіх рахунків стягувачки не звільняє його від обов`язку перевіряти конкретні платіжні документи, надані боржником, та встановлювати, чи були відповідні перекази здійснені саме в рахунок сплати аліментів.
Отже, доводи ДВС у цій частині є обґрунтованими лише щодо відсутності загального обов`язку перевіряти майновий стан стягувачки, але не спростовують обов`язку належно перевірити конкретні платежі, надані боржником.
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення неправомірності дій або бездіяльності державного виконавця суд зобов`язує його усунути порушення та поновити порушене право заявника.
Суд звертає увагу, що встановлені у цій справі обставини свідчать про необхідність повторного дослідження вихідних даних, на підставі яких сформовано розрахунок заборгованості.
Зокрема, державний виконавець повинен:
Перевірити фактичні доходи боржника за кожний місяць з квітня 2020 року до січня 2022 року за даними форми ОК-5 та інформації ДПС від 18 березня 2026 року.
Встановити джерела доходу, періоди його нарахування та суми обов`язкових утримань.
Зіставити фактичні доходи з базою, застосованою у попередньому розрахунку, та надати пояснення щодо кожної розбіжності.
Застосувати положення статті 195 СК України щодо визначення заборгованості виходячи з фактичного доходу, а середню заробітну плату використовувати лише за наявності передбачених законом підстав.
Застосувати положення статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» щодо визначення бази відрахувань після обов`язкових утримань.
Перевірити кожен із шести поштових переказів по 4 000 грн. та переказ на 2 500 грн. від 25 травня 2020 року, встановивши факт завершення переказу та належність одержувача.
Зберегти вже врахований платіж у сумі 4 000 грн. від 16 червня 2020 року, не допускаючи повторного зарахування.
Не включати до суми аліментних платежів комісії за переказ коштів.
Визначити помісячний розмір заборгованості з урахуванням усіх належно підтверджених платежів та попередніх нарахувань.
Суд зазначає, що встановлення наведених обставин не означає, що суд перебирає на себе повноваження державного виконавця щодо ведення виконавчого провадження.
Саме державний виконавець зобов`язаний здійснити розрахунок у встановленому законом порядку, однак такий розрахунок повинен ґрунтуватися на повних, достовірних та належно перевірених даних.
Суд не вважає можливим у межах цієї скарги самостійно визначити остаточну суму заборгованості, оскільки для цього необхідно встановити всі помісячні доходи, обов`язкові утримання, фактично здійснені платежі та їх належне зарахування, у зв`язку із чим вимоги заявника про зобов`язання державного виконаця врахувати сплачені платежі згідно до наданих квітанцій без здійснення перевірки не підлягають задоволенню, оскільки це не входить до компітенції суду.
Водночас суд вважає за необхідне зобов`язати державного виконавця провести новий помісячний розрахунок із дотриманням наведених у цій ухвалі вимог.
Відповідно до статті 453 ЦПК України про виконання ухвали суду державний виконавець повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Тому державний виконавець повинен повідомити суд та заявника про виконання ухвали, надавши належні документи, що підтверджують проведення нового розрахунку.
Таке повідомлення повинно містити: новий помісячний розрахунок заборгованості; відомості про враховані доходи та джерела їх отримання; відомості про застосовані обов`язкові утримання; відомості про зараховані платежі та мотиви неврахування інших платежів; інформацію про відображення змін у матеріалах виконавчого провадження та автоматизованій системі виконавчого провадження.
Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що доводи заявника щодо неналежного з`ясування фактичного доходу та формального неврахування платіжних документів заслуговують на увагу.
Органом ДВС не наведено достатніх мотивів щодо застосування конкретних величин бази для обчислення аліментів за кожний спірний місяць з урахуванням наявних офіційних відомостей про доходи боржника.
Також не доведено, що всі спірні поштові документи були належним чином перевірені окремо, з установленням можливості ідентифікації одержувача та факту завершення переказу.
При цьому суд не вважає доведеним автоматичне зарахування всіх семи поштових переказів лише на підставі наданого опису документів, оскільки питання фактичного отримання коштів має бути встановлене за первинними документами.
Доводи органу ДВС щодо відсутності відповіді стягувачки, неповноти окремих реквізитів та відсутності звітів роботодавця не спростовують необхідності належної перевірки офіційних даних про доходи та кожного спірного платежу.
Водночас вимоги щодо перевірки майнового стану стягувачки та безумовного зарахування всіх зазначених сум без встановлення фактичного отримання коштів задоволенню не підлягають.
За таких обставин суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 7681, 89, 95, 258261, 353, 447, 447-1, 448453 ЦПК України, ст.ст.181, 194, 195 Сімейного кодексу України, ст.ст.18, 19, 61, 70, 71 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 57433292 з примусового виконання судового наказу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2018 року, виданого у справі № 235/6072/18 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії державного виконавця щодо формування та повідомлення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, відображеного у листі № 11199 від 27 травня 2026 року, у частині неналежного з`ясування та зіставлення відомостей про фактичні доходи боржника за період з квітня 2020 року до січня 2022 року, а також ненадання належної оцінки поданим платіжним документам.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо непроведення належної перевірки відомостей про фактичні доходи боржника та неповного з`ясування обставин, пов`язаних із здійсненими ним платежами на користь стягувачки.
Зобов`язати державного виконавця Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області усунути допущені порушення у виконавчому провадженні № 57433292 шляхом проведення нового помісячного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів із дотриманням таких вимог:
За період з квітня 2020 року до січня 2022 року включно провести перевірку та зіставлення відомостей форми ОК-5 від 20 червня 2024 року, інформації Державної податкової служби України від 18 березня 2026 року та інших наявних офіційних відомостей про доходи боржника.
Визначити фактичний дохід боржника за кожний відповідний місяць з урахуванням усіх підтверджених джерел доходу та обов`язкових утримань.
Під час обчислення аліментів застосувати визначені судовим наказом від 04 жовтня 2018 року розмір аліментів 1/4 частини заробітку (доходу), мінімальний гарантований та максимальний розмір аліментів.
Надати окрему оцінку кожному з поштових переказів від 12 листопада 2019 року, 10 грудня 2019 року, 10 січня 2020 року, 11 лютого 2020 року, 12 березня 2020 року та 10 квітня 2020 року на суму 4 000 грн. кожний, а також переказу від 25 травня 2020 року на суму 2 500 грн., перевіривши факт завершення переказів та отримання коштів стягувачкою.
При перевірці зазначених переказів врахувати пряме зазначення призначення платежу «Аліменти» або «аліменти», інші реквізити одержувача, напрямок переказу та сукупність обставин, що дозволяють ідентифікувати одержувача як стягувачку за виконавчим документом.
Зберегти вже здійснене зарахування 4 000 грн. за платіжним дорученням № 15 від 16 червня 2020 року, не допускаючи повторного зарахування цієї суми.
При врахуванні інших підтверджених платежів визначати суму коштів, фактично перераховану одержувачу, без включення до неї комісій банків та поштових операторів.
Не допускати повторного зарахування однієї платіжної операції, у тому числі у випадку подання декількох копій або фотографій одного документа.
Відобразити всі проведені виправлення у помісячному розрахунку заборгованості із зазначенням вихідної бази, розміру нарахованих аліментів, підтверджених платежів та залишку заборгованості за кожний місяць.
Зобов`язати державного виконавця після проведення нового розрахунку направити його копії сторонам виконавчого провадження та відобразити відповідні відомості в автоматизованій системі виконавчого провадження.
В іншій частині вимог відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали.
Суддя С. М. Похваліта
Судове рішення № 141203376, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська було прийнято 30.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 235/6072/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: