Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 215/2342/26
2/212/8329/26
У Х В А Л А
03 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Попової Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями суддів ,-
встановив:
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення на його користь моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями суду в розмірі 15000000.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року підсудність цієї справи визначена за Покровським районним судом м. Кривого Рогу.
Ухвалою судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Козлова Ю.В. від 26 травня 2026 позовну заяву повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 серпня 2026 року ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_2 скасовано та направлено для продовження розгляду справи.
У зв`язку з задоволенням заяви ОСОБА_1 про відвід судді Козлова Ю.В., протоколом повторного автоматичного розподілу визначено суддю Борис О.Н.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями суду в розмірі 15 000 000 грн.
В обґрунтування позову вказано, що у провадженні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 345 ч.1 , 125 ч.1 КК України. Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, зокрема суддями Демиденко Ю.Ю. та Науменко Я.О. під час розгляду справи порушено його право на захист та безпеку, чим завдано моральної шкоди.
Ознайомившись із позовною заявою, вважаю за необхідне закрити провадження у справі з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Проте, у зазначених вище випадках між позивачем і судом (відповідачем) такі правовідносини не виникають.
Такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції. Зазначені спори не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачем дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» роз`яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам роз`яснено, що у розумінні положень ч. 1 ст. 2, пп. 1, 7, 9 ч. 1 ст. 3, ст. 17, ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.
Наведені роз`яснення є відтворенням положень ст.ст. 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
З огляду на викладене, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій суду, пов`язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що їх предметом є процесуальні дії суддів і суду при здійсненні правосуддя.
Крім того, застосування положення ч. 6 ст. 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема, суду, які не пов`язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади.
Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам ст.ст. 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, Закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого судді, вчинених ним під час розгляду справи, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи. Позивач заявляє вимогу про визнання протиправними дій судді, вважаючи таку протиправність підставою позову.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вирішення заявленої до судді, суду - відповідача вимоги про відшкодування ним збитків і моральної шкоди, завданих протиправними, на думку позивача, діями суддів, передбачатиме оцінку таких дій, що є втручанням у здійснення правосуддя суддею-відповідачем.
Оскарження діянь судді (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можна оскаржити до суду вищої інстанції у порядку передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду конкретної справи, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.07.2019 у справі № 636/5534/15).
Отже, рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами та шляхом звернення до компетентних органів, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.
Відповідно до норм чинного законодавства особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.
У випадку неналежної поведінки судді та/або інших випадках ( за наявності підстав і у визначеному законом порядку також) мають право звернутися до компетентних органів у відповідності до вимог Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя».
Отже, чинне законодавство дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді в інший спосіб, ніж шляхом звернення до суду з позовом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, оскільки спір у частині вимог до суду не можна розглядати за правилами цивільного судочинства та взагалі такий спір не підлягає судовому розгляду, суд вважає, що провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями суддів слід закрити.
Керуючись ст. 255, 260, 352, 353 ЦПК України, суд
постановив:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями суддів закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту ї підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. Н. Борис
Судове рішення № 141203169, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 215/2342/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: