Рішення № 141203076, 30.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7628/26

Провадження № 2/201/4876/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі головуючого судді Федоріщева С.С.,

за участю секретаря судового засідання Максимової О.В.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Інтер-Поліс», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалися на те, що 27 травня 2023 року о 14 годині 19 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 , під час виникнення небезпеки в районі буд. 2-Д по вул. Набережній Перемоги в м. Дніпрі своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об?їзду, внаслідок чого здійснив наїзд на припарковані один за одним на узбіччі автомобілі «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , що був залишений на місці стоянки водієм ОСОБА_6 , «Фольксваген», д/н НОМЕР_3 , в якому безпосередньо перебував водій ОСОБА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_2 , та «Лексус», д/н НОМЕР_4 , що був залишений на місці стоянки водієм ОСОБА_7 . Було спричинено матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам. Крім того, тілесних ушкоджень зазнала пасажир автомобіля «Фольксваген», д/н НОМЕР_3 - ОСОБА_2 . 29 серпня 2023 року у справі № 201/7884/23 постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 16 лютого 2024 року у справі №201/7884/23 постановою Дніпровського апеляційного суду залишеного постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська без змін. Згідно висновку судового експерта Пилипенко А.І. №122/23 від 14.06.2023 року, була проведена оцінка вартості матеріальних збитків завданих внаслідок нанесених пошкоджень колісного транспортного засобу Volkswagen Passat CC 2.0 TSi д.н.з. НОМЕР_5 . Відповідно до висновку судового експерта №122/23 ринкова вартість транспортного засобу Volkswagen Passat CC 2.0 TSi д.н.з. НОМЕР_5 складає 375304,15 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу колісного ТЗ Volkswagen Passat CC 2.0 TSi д.н.з. НОМЕР_5 складає 578550,15 грн. На момент ДТП транспортний засіб Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мав поліс ОСЦПВ №210139863 у Приватне акціонерне товариство страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС».

Ухвалою судді Соборного районного суду м. Дніпра Федоріщева С.С. від 27 травня 2026 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

05.05.2026 року від представника відповідача ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» надійшов відзив у якому просив відмовити в задоволені позовних вимогах, оскільки відповідача ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» платіжним дорученням № 0005239 від 02.03.2026 року відшкодувала шкоду Позивачу в межах страхової суми 140000,00 грн страхового відшкодування.

06.05.2026 року від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити в позовних вимогах, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтування позовних вимог.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 27 травня 2023 року о 14 годині 19 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 , під час виникнення небезпеки в районі буд. 2-Д по вул. Набережній Перемоги в м. Дніпрі своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об`їзду, внаслідок чого здійснив наїзд на припарковані один за одним на узбіччі автомобілі «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , що був залишений на місці стоянки водієм ОСОБА_6 , «Фольксваген», д/н НОМЕР_3 , в якому безпосередньо перебував водій ОСОБА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_2 , та «Лексус», д/н НОМЕР_4 , що був залишений на місці стоянки водієм ОСОБА_7 .

Було спричинено матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам. Крім того, тілесних ушкоджень зазнала пасажир автомобіля «Фольксваген», д/н НОМЕР_3 - ОСОБА_2 .

29 серпня 2023 року у справі № 201/7884/23 постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

16 лютого 2024 року у справі №201/7884/23 постановою Дніпровського апеляційного суду залишеного постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська без змін.

Згідно висновку судового експерта Пилипенко А.І. №122/23 від 14.06.2023 року, була проведена оцінка вартості матеріальних збитків завданих внаслідок нанесених пошкоджень колісного транспортного засобу Volkswagen Passat CC 2.0 TSi д.н.з. НОМЕР_5 . Відповідно до висновку судового експерта №122/23 ринкова вартість транспортного засобу Volkswagen Passat CC 2.0 TSi д.н.з. НОМЕР_5 складає 375304,15 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу колісного ТЗ Volkswagen Passat CC 2.0 TSi д.н.з. НОМЕР_5 складає 578550,15 грн.

На момент ДТП транспортний засіб Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мав поліс ОСЦПВ №210139863 у Приватне акціонерне товариство страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС».

Платіжним дорученням № 0005239 від 02.03.2026 року Приватне акціонерне товариство страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» відшкодувала Позивачу в межах страхової суми 140000,00 грн страхового відшкодування.

В пред`явленому позові, Позивач ОСОБА_1 просив стягнути з Приватне акціонерне товариство страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» страхове відшкодування у розмірі 17400, 00 гривень, з Відповідача ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 100504,6 грн., моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Позивачка ОСОБА_2 просила стягнути з Відповідача ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України, Законом України №3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Згідно ч.ч.1,2 ст.7 Закону України №3720-IX на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів.

Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.

Статтею 18 Закону України №3720-IX встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

У разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.27 Закону України №3720-IX страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із:

1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті;

2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України;

3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:

1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;

2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

При цьому, ст.28 Закону України №3720-IX передбачено підстави та порядок страхової (регламентної) виплата у разі знищення транспортного засобу.

Так, частинами 1,2 зазначеної вище статті встановлено, що транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума: матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України. Таким чином, якщо ремонт автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, вважається економічно необґрунтованим, такий автомобіль вважається фізично знищеним; а тому порядок відшкодування завданої шкоди має відбуватися в порядку, визначеному ст.28 Закону України №3720-IX.

В даному випадку, аналізуючи встановлені факти, та надаючи оцінку доводам сторін в частині позовних вимог до ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС», суд враховує, що на момент настання ДТП транспортний засіб «Міцубісі», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 було забезпечено договором обов`язкового страхування ЕР210139863.

Пунктом 2.1. ст.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно із статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до абз. 2 п. 36.2 ст.36 Закону № 1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Таким чином, керуючись принципами диспозитивності між Страховиком та потерпілою особою було узгоджено суму відшкодування, а згодом Позивач почав діяти суперечливо не погоджуватися з визначеним на підставі узгодження розміром відшкодування та намагається покласти на Страховика шкоду, яка не покривається страховиком внаслідок узгодження суми розміру страхового відшкодування.

Суд не може взяти до уваги доводи позивача про те, що у нього не було іншого вибору, аніж погодитись на запропоновані Страховиком умови, оскільки доказів того, що він діяв під примусом, або був введений в оману, суду не надано.

Отже, Страховик виконав свій обов`язок перед потерпілою особою та відшкодував у повному обсязі нанесену шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шляхом досягнення згоди щодо розміру страхового відшкодування. За таких умов, підстави для задоволення позовних вимог до ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» відсутні.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2023 року по справі №759/28079/21.

Стосовно позовних вимог матеріального характеру до ОСОБА_4 , суд бере до уваги той факт, що згідно висновку судового експерта №122/23 №122/23 від 14.06.2023 року сума відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість ТЗ на день настання ДТП до його пошкодження.

Отже, оскільки вартість відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу перевищувала ринкову вартість останнього станом на день настання ДТП, позивач, незалежно від вартості фактично проведеного відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, у відповідності до ст.28 Закону України №3720-IX набув право на отримання відшкодування у вигляді різниці між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання ДТП до його пошкодження та після пошкодження внаслідок ДТП.

У такому випадку, обов`язковою умовою є визначення різниці між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання ДТП до його пошкодження внаслідок ДТП та після пошкодження внаслідок ДТП. Однак, з наданих позивачем звітів та наданого відповідачем висновку експерта не вбачається визначення ринкової вартості транспортного засобу після його пошкодження.

Доводи представника позивача про те, що не маючи достатньо коштів на здійснення відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля Volkswagen Passat CC 2.0 TSi, д.н.з. НОМЕР_3 , був вимушений здійснити його реалізацію, але враховуючи тяжку економічну ситуацію в нашій країні та досить низьку купівельну спроможність нашого населення, у зв`язку з військовою агресією росії, то пошкоджений автомобіль Volkswagen Passat CC 2.0 TSi, д.н.з. НОМЕР_3 , вдалось реалізувати за 120000 грн. суд оцінює критично з наступних підстав.

Наведені дії позивача вказують на те, що він фактично не погодився із знищення пошкодженого автомобіля Volkswagen Passat CC 2.0 TSi, д.н.з. НОМЕР_3 та реалізував його оцінивши залишки колісного транспортного засобу Volkswagen Passat CC 2.0 TSi, д.н.з. НОМЕР_3 на власний розсуд, тим самим не погодився з визначенням транспортного засобу фізично знищеним.

У разі його згоди з визнанням автомобіля фізично знищеним Позивач повинен був передати залишки транспортного засобу особі, яка відповідає за завдану шкоду, і тим самим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП. Водночас, даних щодо залишкової вартості пошкодженого автомобіля після ДТП експертний висновок наданий Позивачем не містить, а тому не може бути поскладений в основу судового рішення.

Позивач відчужив свій транспортний засіб Volkswagen Passat CC 2.0 TSi, д.н.з. НОМЕР_3 , що унеможливлює вирішити питання щодо передачі його особі, відповідальній за шкоду, та отримання доказів підтвердження заявлених позовних вимог.

Водночас, порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП. Тобто саме дії Позивача призвели до неможливості встановлення розміру відшкодування шкоди відповідно до статті 30 Закону України №1961-IV.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на те, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції то захист прав людини і основоположних, свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (Постанова ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц)

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.06.2026 р. у справі №755/460/24

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріального збитку.

Щодо заявлених відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що Позивачами не надано висновків фахового експерта, відповідно до якого був встановлений причинно-наслідковий зв`язок між ДТП та моральною шкодою.

Не зважаючи на це, суд бере до уваги, належні медичні висновки, щодо стану здоров`я та отриманих травм одразу після ДТП, та виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України «Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування».

Відповідно до ст. 1167 ЦК України «Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки».

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».

Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».

За таких умов, суд, враховуючи надані позивачами докази на підтвердження понесених моральних страждань, враховуючи обставини справи, доходить до висновку про те, що їм були завдані збитки внаслідок ДТП. Суд бере до уваги наявність усіх складових настання цивільно-правової відповідальності, та вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди і відшкодувати позивачу ОСОБА_1 5000 грн., а позивачці ОСОБА_2 , - 10000 грн. моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, з урахуванням принципів розумності, співмірності та пропорційності,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 18, 27, 28 Закону України №3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.22, 1167, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст.2, 4, 5, 10-13, 76-82, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Інтер-Поліс», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 5000 грн. (п`ять тисяч гривень) на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 10000 грн. (десять тисяч гривень) на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ;

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Інтер-Поліс», ЄДРПОУ: 19350062 м. Київ вул. Володимирська, буд.69

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 .

Суддя С.С. Федоріщев