Рішення № 141203059, 26.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9659/26

Провадження № 2/201/5724/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 жовтня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру нарахованих сум допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

До Соборного районного суду міста Дніпра 25 червня 2026 року надійшла позовна заява Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру нарахованих сум допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що згідно заяви ОСОБА_1 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 10 серпня 2023 року, рішенням управління від 14 серпня 2023 року відповідачці, як особі з інвалідністю ІІІ групи, призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам на один шестимісячний період з 01 серпня 2023 року у розмірі 3 000,00 грн., яку неодноразово автоматично було продовжено. За результатами проведеної перевірки, згідно повідомлення про результати запиту на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, відповідно до ст. 10 ЗУ «Про верифікацію та моніторинг державних виплат», від 17 вересня 2024 року виявлено наступну невідповідність: «Внутрішньо переміщена особа перебувала за межами України більш як 30 календарних днів підряд на дату звернення по допомогу (за даними адміністрації Державної прикордонної служби України): «Дата виїзду: 2023-08-13, пункт перетину (виїзд): Порубне, дата в`їзду: «», пункт перетину «», дата отримання даних 2024-09-15. Інформація про повернення відповідачки до України з 13 серпня 2023 року по 30 вересня 2024 року в Головному центрі обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відсутня. Відповідачка, в супереч вимогам п. 6 Порядку, не повідомила Управління про факт перебування за кордоном більше ніж 30 календарних днів підряд у період отримання допомоги та проживання внутрішньо переміщеним особам, що призвело до неправомірної виплати їй допомоги в період з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року. Такими чином, відповідачці з державного бюджету була надміру перерахована сума державної допомоги в розмірі 36 000 грн. Відповідачці направлялись повідомлення про надміру отримані бюджетні кошти з пропозицією в добровільному порядку повернути переплату, які нею були проігноровані, за цих підстав позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідачки надміру нараховані кошти допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 36 000 грн., а також стягнути судові витрати по справі.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.

Ухвалою судді від 01 липня 2026 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі.

Представник позивача надала до суду заяву, у якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Фактичні обставини встановленні судом. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що 10 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального управління соціального захисту населення ДМР із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Рішенням Центрального управління соціального захисту населення ДМР від 14 серпня 2023 року, відповідачці, як особі з інвалідністю ІІІ групи, призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам на один шестимісячний період з 01 серпня 2023 року у розмірі 3 000,00 грн., яку неодноразово автоматично було продовжено

Згідно отриманої спеціалістами позивача інформації з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 14 листопада 2024 року № 10/7-1567, відповідачка за період з 27 вересня 2022 року по 13 серпня 2023 року перетинала державний кордон України: 27 вересня 2022 року виїзд; 02 серпня 2023 року в`їзд; 13 серпня 2023 року виїзд.

Рішеннями Центрального управління соціального захисту населення ДМР від 09 жовтня 2024 року відповідачці призупинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до рішення Центрального управління соціального захисту населення ДМР від 30 грудня 2024 року № 396 установлено, що за період з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року утворилася переплата у загальній сумі 36 000,00 грн. у зв`язку із виїздом відповідачки за кордон 13 серпня 2023 року.

Повідомленням Центрального управління соціального захисту населення ДМР від 04 лютого 2025 року відповідачці було повідомлено про необхідність повернення надміру виплачених коштів по виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року у розмірі 36 000,00 грн., які їй необхідно повернути на рахунок управління.

02 вересня 2014 року був прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, яким були визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Додатково гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII.

З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (далі Порядок № 509).

Також, 22.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 332, якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок № 332).

Згідно абз. 1 п. 8 Порядку № 332, внутрішньо переміщеній особі, яка перебувала за кордоном і яка вперше звертається за призначенням допомоги, виплата призначається відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку на підставі заяви, особисто поданої не раніше ніж через 15 робочих днів після повернення в Україну, та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 71цього Порядку.

Відповідно до п. 6 Порядку № 332, якщо отримувач або уповноважена особа повернувся до покинутого місця проживання, виїхав на тимчасове чи постійне місце проживання за кордон або перебуває за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, він зобов`язаний повідомити про такі обставини органу Пенсійного фонду України/уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради/адміністратору центру надання адміністративних послуг за місцем перебування на обліку або надіслати заяву з використанням засобів поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»). За наявності технічної можливості отримувач допомоги за наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків подає повідомлення про відмову від допомоги засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія). Нарахування та виплата допомоги отримувачу припиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо про його повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне місце проживання. Якщо отримувачем перевищено строк перебування за кордоном понад 30 календарних днів підряд чи понад 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги або 60 та 90 календарних днів відповідно в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин, нарахування та виплата допомоги отримувачу припиняється до закінчення цього шестимісячного періоду починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому такий строк перевищено.

Всупереч п. 6 Порядку № 332, відповідачка не повідомила Управління про перебування за кордоном більш ніж 30 календарних днів підряд.

Таким чином, суми грошової допомоги, виплачені за період з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року в сумі 36 000,00 грн., підлягають поверненню позивачу, оскільки отримані відповідачкою з порушенням законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , в період отримання нею державної допомоги, не повідомляла Управління про факт перебування за кордоном більше ніж 30 календарних днів підряд, що є підставою для стягнення безпідставно набутих відповідачкою коштів.

Оскільки на час розгляду справи сума надміру перерахованої державної допомоги у розмірі 36 000,00 грн. відповідачкою до бюджету не повернута, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає за доцільне стягнути з останньої на користь позивача суму незаконно отриманої державної допомоги у розмірі 36 000,00 грн.

При цьому, відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат, оскільки позов задоволено в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 328,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-80, 259, 263, 264, 273, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру нарахованих сум допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788347) надміру нараховану суму допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 36 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788347) судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 42788347, м. Дніпро, вул. Левка Лук`яненка, буд. 39/41.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя С.С. Федоріщев