Ухвала суду № 141201314, 28.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/3037/25

Провадження № 1-кп/932/400/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (ВКЗ),

ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 ,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Шевченківського районного суду м. Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 .

У судовому засіданні прокурор підтримала раніше подані клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 у зв`язку із наявністю раніше встановлених ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи тяжкість злочинів за якими вони обвинувачуються, обставини кримінального правопорушення, дані про особу, а також ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Разом із цим прокурором було заявлено клопотання про продовження строку дії покладених обов`язків на обвинувачену ОСОБА_15 , у зв`язку із наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора, та просив змінити на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю або зменшення застави до мінімально можливого розміру.

Щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_15 захисник заперечив, оскільки їй взагалі не обирався в межах цього кримінального провадження запобіжний захід, через її свідому явку до суду та відповідальне ставлення до своїх обов`язків, а своєї процесуальною поведінкою вона дієво довела, що порушень з її боку не було, що робить запобіжний захід безпідставно застосованим.

Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою або зменшити заставу до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки ОСОБА_10 утримується в умовах де погано годують, останній немає можливості прокинутись у своєму ліжку та, почиваючи себе як людина, з`явитись у судове засідання.

Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_12 , зазначив, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, ризики прокурором необґрунтовані належним чином, оскільки сам по собі тягар можливого покарання не можу слугувати єдиним та безумовним фактором для утримання особи під вартою, про що зазначив апеляційний суд в ухвалі від 12.10.2026, що також узгоджується із бездоганною поведінкою ОСОБА_12 під час кримінального провадження та затримання, а також з його міцними соціальними зв`язками. Допитані свідки проти ОСОБА_12 показів суду не надали, а протягом 2 років 3 місяців здійснення кримінального провадження жодного факту впливу ОСОБА_12 на свідків встановлено не було.

Одночасно сторона захисту звернула увагу суду, що обвинувачені ОСОБА_15 та ОСОБА_14 перебувають на волі та будь-якого впливу на свідків не чинять, що свідчить про формальний підхід сторони обвинувачення під час складання клопотання про продовження запобіжного заходу без надання реальних доказів ймовірного незаконного впливу на свідків. Ризик вчинення продовження вчинення злочину, який ОСОБА_12 інкримінований, є фактичним визнанням його винуватості, що є недопустимим порушенням презумпції невинуватості ОСОБА_12 .

Оскільки ОСОБА_12 утримується під вартою більше двох років, він не має можливості внести заставу у розмірі 832 000 гривень, оскільки фактично не працює та не має доходу.

Посилання сторони обвинувачення на гіпотетичний суспільний резонанс є недопустимим, оскільки такого ризику не перебачено ст. 177 КПК України.

Також, ОСОБА_12 утримується під вартою 2 роки 3 місяці, що суперечить практиці ЄСПЛ та є недопустимим, а тому з урахуванням його міцних соціальних зв`язків та відсутності судимостей, цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу контролю є таким, що забезпечить процесуальну поведінку обвинуваченого належним чином. У разі відмови у зміні запобіжного заходу, сторона захисту просила зменшити заставу до 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник ОСОБА_8 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, оскільки ризики наведені стороною обвинувачення мають бути викладені у формі конкретних фактів, а не ймовірних припущень. Під час обґрунтування необхідності продовження запобіжного заходу прокурором не було враховано майнового стану обвинуваченого, що є недопустимим. Допитані свідки не дали жодних змістовних показів.

З урахуванням викладеного, захисник ОСОБА_8 просив суд змінити запобіжний захід ОСОБА_12 на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю або зменшити заставу до 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачені підтримали позиції своїх захисників.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою вирішується на стадії судового розгляду, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у вказаному кримінальному провадженні. Тому, під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду вирішальним є з`ясування питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.

Кримінальні правопорушення, за якими обвинувачуються ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та злочинів спрямованих проти громадської безпеки, що загрожує обвинуваченим, за умови доведеності їхньої вини у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, позбавленням волі на строк від дев`яти до дванадцяти років та від п`яти до дванадцяти років позбавлення волі відповідно, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачені з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможні переховуватись від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки на сьогоднішній день вони не допитані безпосередньо у судовому засіданні.

Оскільки інкриміновані обвинуваченим злочини мали під собою матеріальну складову, що має на увазі особисте збагачення та покращення свого фінансового становища, з урахуванням того, що на момент затримання обвинувачені не мали офіційного, постійного та стабільного джерела доходу, суд дійшов висновку, що ймовірність вчинення обвинуваченими іншого злочину або продовження тих, у яких вони обвинувачуються зберігається і на сьогоднішній день.

Разом із цим, наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, які були встановлені та знайшли своє підтвердження під час судового засідання, унеможливлюють за своєю сукупністю обрання іншого, більш м`якого запобіжного, не пов`язаного із триманням під вартою, оскільки на переконання суду, на даному етапі судового розгляду інші запобіжні заходи не будуть достатніми засобами забезпечення кримінального провадження та можуть бути такими, що не будуть сприяти виконанню обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків належним чином.

Щодо посилання сторони захисту на допитаних свідків, суд зазначає, що оцінкою всіх доказів з точки зору їх змістовності для підтвердження або спростування висунутого обвинувачення суд займається в нарадчій кімнаті під час остаточного ухвалення рішення по суті, а тому такий аргумент сторони захисту не розглядається під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З приводу неодноразового посилання сторони захисту на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12.10.2026 як на підставу недопустимості аргументування ризику пункту 1 частини 1 статті 177 КПК України ймовірним тягарем покарання у разі визнання обвинуваченого винним у скоєнні інкримінованих йому злочинів, суд зауважує, що така ухвала не спростувала тверджень встановлених судом першої інстанції, а тому такий аргумент сторони захисту не знайшов свого підтвердження.

Щодо твердження з приводу тривалого утримання обвинуваченого ОСОБА_12 під вартою суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, хоча й обмежує його права та свободи, однак відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його обрання, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, визначеного в ч. 1 ст. 177 КПК України, що у взаємозв`язку з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжких злочинів є підставою для продовження дії запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченого.

При цьому, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого іншого запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі достатніми та належними підставами утримання ОСОБА_12 під вартою є дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо тривалості перебування обвинуваченого ОСОБА_12 під вартою, суд бере до уваги, що сам собою сплив часу не є беззаперечним чинником, що обумовлює зменшення ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а судом має надаватися оцінка усім, без винятку, обставинам, які виникають, існують або змінюються під час судового розгляду. При цьому, суд виходить з того, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), № 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX). Так, враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому правопорушень та їх характер, враховуючи що предметом злочинного посягання у цьому кримінальному провадженні є обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та громадська безпека, тривалість перебування обвинуваченого під вартою кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

На даний час, таке обмеження права ОСОБА_12 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Щодо посилання сторони захисту на бажання обвинуваченого ОСОБА_10 виспатись та поїсти у власному помешканні, суд зазначає, що таке твердження не спростовує встановлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, з урахуванням наведених судом ризиків, інкримінованих обвинуваченим злочинів, які, крім іншого, мали на меті особисте збагачення, а також зменшення розміру застави судом апеляційної інстанції, суд дійшов висновку, що альтернативний запобіжний захід у виді застави, який становитиме менш, ніж 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, буде таким, що не забезпечить належне дотримання обвинуваченими, покладених на них процесуальних обов`язків.

На переконання суду розмір застави повинен кореспондуватися та узгоджуватись із тяжкістю інкримінованих обвинуваченим злочинів, тобто ступінь посягання обвинувачених на встановлені норми та правила поведінки у суспільстві у формі зведених законів та нормативно-правових актів чинного законодавства, які визначають категоричний імперативний підхід до їх виконання під час існування у суспільстві та здійснення життєдіяльності в колі інших осіб та співгромадян, має бути виважено зіставлений із розміром застави, який має бути достатнім аргументом та стримуючим фактором задля непорушення з боку обвинувачених, покладених на них процесуальних обов`язків.

Щодо ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , то на момент надходження до провадження суду цієї справи, ці обвинувачені мали запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, тому саме в цих межах суд визначав наявність підстав для продовження запобіжного заходу.

Щодо клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії обов`язків покладених на обвинувачену ОСОБА_15 у виді особистого зобов`язання, суд доходить висновку, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, знаходять своє підтвердження й на сьогоднішній день.

Одночасно доводи сторони захисту, з урахуванням тяжкості злочинів інкримінованих обвинуваченим, не спростовують встановлених судом ризиків, які, крім іншого, обумовлені тяжкістю ймовірного покарання у разі визнання обвинуваченої винуватою за інкриміновані їй особливо тяжкі злочині, а також наявного суспільного інтересу, а тому, беручи до уваги, що до ОСОБА_15 застосований найм`якіший запобіжний захід із передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, строк дії обов`язків необхідно продовжити.

Керуючись ст. 176, 177, 183, 331, 369, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку дії запобіжних заходів задовольнити.

Продовжити ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 26 грудня 2026 року включно з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», з можливістю внесення застави у розмірі, що становить 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і складає 832 000 грн (вісімсот тридцять дві тисячі грн) 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Продовжити ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 26 грудня 2026 року включно з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з можливістю внесення застави у розмірі, що становить 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і складає 832 000 грн (вісімсот тридцять дві тисячі грн) 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Продовжити ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 26 грудня 2026 року з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з можливістю внесення застави у розмірі, що становить 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і складає 832 000 грн (вісімсот тридцять дві тисячі грн) 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Продовжити ОСОБА_12 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 26 грудня 2026 року включно з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з можливістю внесення застави у розмірі, що становить 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і складає 832 000 грн (вісімсот тридцять дві тисячі грн) 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Продовжити ОСОБА_13 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 26 грудня 2026 року включно з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з можливістю внесення застави у розмірі, що становить 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і складає 832 000 грн (вісімсот тридцять дві тисячі грн) 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави покласти на такого обвинуваченого наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожним його викликом;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими, свідками, експертами у даному кримінальному провадженні з обставин кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстровані, проживають чи перебувають без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Продовжити ОСОБА_15 на два місяці, до 28 грудня 2026 року включно, строк дії покладених на неї в межах запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання обов`язків:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування із свідками, іншими обвинуваченими, експертами у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження;

- продовжити строк зберігання паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , про зміну запобіжного заходу на домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю або зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу до мінімального розміру відмовити.

У задоволенні клопотання захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю або зменшення розміру застави до 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший не пов`язаний з триманням під вартою або зменшення розміру застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - відмовити.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особами, які тримаються під вартою, з моменту отримання копії ухвали.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання.

Суддя ОСОБА_1