Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 159/4892/26
Провадження № 2/159/2827/26
КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», від імені якого діє представник Докукіна Дарина Володимирівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - позивач або кредитор або товариство або кредитодавець) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач або боржник або позичальник), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 563445-КС-002 від 02.11.2025 у розмірі 99573,56 грн (далі - кредитний договір).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.11.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 563445-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Кредитор свої зобов`язання виконав надавши відповідачу кредит, водночас позичальник свої обов`язки належним чином не виконував у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 99573,56 грн з яких 31473,20 грн заборгованість за тілом кредиту, 48468,42 грн заборгованість по відсотках, 3131,94 грн заборгованість по комісії, 16500,00 грн заборгованість по відсотках в порядку ст. 625 ЦК України.
Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.
Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, своїм правом на захист не скористався.
Ухвалою від 24.08.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, задовольнив клопотання позивача та витребував докази в АТ КБ «Приватбанк», розгляд та формування справи вирішив здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.
09.09.2026 на виконання ухвали до суду надійшли з АТ КБ «Приватбанк» витребувані судом докази, які містять банківську таємницю.
До суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R067265516448, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи, про його отримання відповідачем.
Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.
Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи суд встановив такі обставини.
02.11.2025 року між позичальником та ТОВ «Бізнес Позика» укладено Договір №563445-КС-002 про надання кредиту, за умовами якого відповідачу надається кредит у розмірі 22000,00 грн (п. 2.1).
Стандартна процентна ставка за кредитом становить 1% в день, фіксована (п. 2.4).
Строк, на який надається кредит, складає 24 тижні (п. 2.3), а датою повернення кредиту (строком дії договору) визначено 19.04.2026 року (п. 2.8).
Розмір комісії за видачу кредиту становить 4400,00 грн і нараховується одноразово при видачі кредиту у дату видачі кредиту (п. 2.5); також передбачено комісійну винагороду на користь третьої особи, що надає платіжні послуги, у розмірі не більше 0,65% від суми платежу (п. 2.6).
У разі прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати процентів, комісії або кредиту позичальник зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення у розмірі, що не перевищує 2% від неповернутої суми кредиту за кожен день, а сукупна сума нарахованих процентів річних та інших платежів за порушення зобов`язань не може перевищувати половини суми кредиту (п. 7.5).
Умовами договору передбачено право кредитора здійснювати уступку права вимоги (відступлення прав) за цим договором третім особам без згоди позичальника, з обов`язковим письмовим повідомленням позичальника протягом 10 робочих днів (п. 5.8).
Цей договір укладено в електронній формі відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію» та підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6681, а кредитором кваліфікованим електронним підписом (КЕП) директора.
В реквізитах договору зазначено паспортні дані, РНОКПП, номер телефону, адресу проживання, електронну поштову адресу, поштовий індекс 45043 та номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 позичальника.
18.12.2025 року між кредитором та позичальником укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 563445-КС-002 від 02.11.2025 року. За умовами цієї Додаткової угоди сторони підтвердили, що станом на момент її укладення сума неповерненого кредиту становила 20473,20 грн, несплачені проценти 818,92 грн, несплачена комісія 1856,80 грн (п. 1).
З дати укладення додаткової угоди кредит збільшено на 11000,00 грн, внаслідок чого загальний розмір отриманого та неповерненого кредиту склав 31473,20 грн (п. 3.1, 3.2).
Строк кредитування продовжено на 46 днів (загальний строк кредитування за договором склав 215 днів) (п. 4).
Комісія за надання додаткової суми кредиту встановлена у розмірі 2200,00 грн (п. 5).
Денна процентна ставка визначена у розмірі 0,83% (це є процентна ставка, що вираховується за формулою і не є розміром ставки, яка нараховується у день) (п. 6).
Строк повернення суми кредиту становить 169 днів з моменту укладення Додаткової угоди № 1, а пункт 2.8 Договору викладено в новій редакції: «2.8. Строк дії Договору: до 04.06.2026 року» (п. 7, 8.1).
В реквізитах Додаткової угоди № 1 зазначено номер банківської картки НОМЕР_2 . Додаткова угода № 1 підписана позичальником одноразовим ідентифікатором НОМЕР_3 , а кредитором КЕП директора.
Відповіддю АТ КБ «Приват Банк» від 01.09.2026, банківською випискою по рахунку відповідача, квитанцією та підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу грошових коштів від 02.11.2025 року підтверджується перерахування 02.11.2025 року позивачем на картку НОМЕР_4 , яка емітована на ім`я відповідача, грошових коштів у розмірі 22000,00 грн.
Квитанцією та підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу грошових коштів від 18.12.2025 року підтверджується перерахування 18.12.2025 року платником позивачсем на картку НОМЕР_2 (OTP BANK) грошових коштів у розмірі 11000,00 грн, призначення платежу: «Перерах. коштів зг. ДУ від 18.12.2025 до кред.дог. №563445-КС-002 від 02.11.2025».
У матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту від 02.11.2025 року за Договором № 563445-КС-002, у якому визначено основні умови кредитування (сума кредиту 22 000,00 грн, строк 169 днів / 24 тижні, процентна ставка 365,00% річних, комісія 4 400,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 54 410,88 грн, графік з 12 платежів), який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-2035 від 02.11.2025 року. Також у матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту від 18.12.2025 року, за яким сума кредиту становить 31473,20 грн, строк 169 днів, процентна ставка 365,00% річних, комісія за надання додаткової суми 2200,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 75389,79 грн, який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8660 від 18.12.2025 року.
Візуальними формами послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора від 02.11.2025 року та від 18.12.2025 року підтверджується хронологічний порядок входу позичальника до особистого кабінету, підтвердження умов кредитування, підписання паспортів споживчого кредиту одноразовими ідентифікаторами (UA-2035 та UA-8660) та підписання Договору одноразовим ідентифікатором UA-6681 і Додаткової угоди № 1 одноразовим ідентифікатором UA-4890.
Анкетою клієнта від 09.07.2026 року підтверджується заповнення позичальником персональних та анкетних даних, у тому числі ПІБ, адреси проживання, адреси реєстрації, РНОКПП, дати народження, документа, що посвідчує особу (ID-картка), електронної пошти, фінансового номера телефону, банківського карткового рахунку для перерахунку коштів, суми бажаного кредиту (22 000,00 грн) та дати отримання кредиту (02.11.2025).
У розрахунку заборгованості за кредитом станом на 10.07.2026 року кредитор зазначив, що за період з 02.11.2025 року по 04.06.2026 року позичальнику за виданим кредитом загальною сумою 33000,00 грн (з яких 22000,00 грн видано 02.11.2025 року, а 11000,00 грн 18.12.2025 року) було нараховано: процентів за користування кредитом 52753,71 грн, які нараховувались за ставкою 1% в день; також було нараховано комісії 8600,00 грн (з яких 4400,00 грн нараховано 02.11.2025 року, 2200,00 грн 18.12.2025 року); процентів за ст. 625 ЦКУ 16500,00 грн.
З розрахунку видно, що позичальник частково здійснював погашення за кредитним договором: 10.11.2025 року 4510,00 грн, 29.11.2025 року 4246,00 грн , 14.12.2025 року 4294,15 грн, 01.01.2026 року 6260,00 грн.
Заборгованість станом на 10.07.2026 року складає 99573,56 грн, з яких: 31473,20 грн тіло кредиту, 48468,42 грн проценти, 3131,94 грн комісія, 16500,00 грн проценти за ст. 625 ЦКУ.
Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 11.05.2017, Листом НБУ від 15.03.2024 та Витягом з Державного реєстру фінансових установ від 14.03.2024 підтверджується, що позивач зареєстрований як фінансова установа та має чинну ліцензію на провадження діяльності з надання коштів та банківських металів у кредит.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір № 563445-КС-002 від 02.11.2025 та додаткова угода до нього підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договорами зобов`язання.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Договором передбачена комісія, розмір заборгованості за якою заявлено до стягнення у сумі 3 131,94 грн.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 зазначеного Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом визначаються як витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Аналогічна норма закріплена у Додатку 1 до Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49.
Цим нормативно-правовим актом передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, чинне законодавство наділяє кредитодавця правом вимагати від позичальника сплати комісії при видачі кредиту, однак встановлює для цього чіткі умови: така комісія повинна бути платою за реальне надання додаткових та/або супутніх послуг банку, пов`язаних з отриманням чи обслуговуванням кредиту.
Відтак, кредитодавець зобов`язаний фактично вчинити певні дії на користь споживача (оцінка майна, нотаріальні послуги, провести оцінку платоспроможності позичальника, здійснивши запити щодо його майнового стану чи наявності боргових зобов`язань тощо), за які стягується така плата, та вказати їх у договорі.
Як встановив суд під час розгляду справи, укладений між сторонами кредитний договір та додаткова угода містять умову щодо сплати позичальником комісії. При цьому суд звертає увагу на те, що ані у тексті самого кредитного договору, ані у додаткових угодах жодним чином не описано, які саме дії (додаткові чи супутні послуги) будуть вчинені або вже вчинені на користь позичальника в обмін на сплату вказаної суми.
Крім того, під час судового розгляду кредитодавець не надав жодних доказів того, що він фактично вчинив якісь дії чи надав супутні послуги, за які має бути сплачена зазначена комісія.
Частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» імперативно визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Відповідно до частини 2 статті 18 цього ж Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії не відповідає вимогам чинного законодавства, та обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими ЗУ «Про споживче кредитування» (ч. 2 ст. 8), відтак, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону, така умова кредитного договору є нікчемною, а тому вимога про стягнення з відповідача комісії в розмірі 3 131,94 грн є безпідставною.
Крім того, суд здійснює перерахунок заборгованості за тілом кредиту та процентами з врахуванням нікчемності комісії за видачу кредиту.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Умовами кредитного договору та додаткової угоди передбачено видачу кредиту на реквізити платіжного засобу відповідача. Як суд встановив вище, кредитні кошти надійшли на картковий рахунок відповідача.
Строк користування кредитними коштами встановлений до 04.06.2026 року.
Отже, строк виконання кредитного зобов`язання настав, а тому позивач вправі вимагати повернення тіла кредиту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Процентна ставка за кредитом становить 1 % в день і є фіксованою (п. 2.4), що відповідає вимогам ЗУ «Про споживче кредитування».
З розрахунку видно, що позичальник частково здійснював погашення за кредитним договором: 10.11.2025 року 4510,00 грн, 29.11.2025 року 4246,00 грн , 14.12.2025 року 4294,15 грн, 01.01.2026 року 6260,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:
1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;
2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;
3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Отже за період з 02.11.2025 по 10.11.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 1980,00 грн (22000,00 грн тіла кредиту * 1% на день * 9 днів). Позичальник 10.11.2025 сплатив 4510,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 19470,00 грн (22000,00 грн тіла кредиту + 1980,00 грн нарахованих процентів 4510,00 грн сплачених коштів), 0,00 грн процентів та 0,00 грн комісії.
За період з 11.11.2025 по 29.11.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 3699,30 грн (19470,00 грн тіла кредиту * 1% на день * 19 днів). Позичальник 29.11.2025 сплатив 4246,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 18923,30 грн (19470,00 грн тіла кредиту + 3699,30 грн нарахованих процентів 4246,00 грн сплачених коштів).
За період з 30.11.2025 по 14.12.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 2838,50 грн (18923,30 грн тіла кредиту * 1% на день * 15 днів). Позичальник 14.12.2025 сплатив 4294,15 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 17467,65 грн (18923,30 грн тіла кредиту + 2838,50 грн нарахованих процентів 4294,15 грн сплачених коштів).
За період з 15.12.2025 по 18.12.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 698,71 грн (17467,65 грн тіла кредиту * 1% на день * 4 дні). Позичальник 18.12.2025 додатково отримав кредитні кошти в розмірі 11000,00 грн, отже розмір тіла кредиту з якого нараховуються проценти збільшився і становить 28467,65 грн (17467,65 грн + 11000,00 грн додатково наданого кредиту).
За період з 19.12.2025 по 01.01.2026 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 3985,47 грн (28467,65 грн тіла кредиту * 1% на день * 14 днів). Позичальник 01.01.2026 сплатив 6260,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 26891,83 грн (28467,65 грн тіла кредиту + 3985,47 грн нарахованих процентів + 698,71 грн процентів за попередній період 6260,00 грн сплачених коштів).
За період з 02.01.2026 по 04.06.2026 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 41413,42 грн (26891,83 грн тіла кредиту * 1% на день * 154 дні).
Оскільки погашень більше не відбувалось, на кінцеву дату (04.06.2026) залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 26891,83 грн, несплачені проценти - 41413,42 грн.
Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26891,83 грн та заборгованості за процентам в розмірі 41413,42 грн є підставною.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач просить стягнути з відповідача проценти за ст. 625 ЦК України в розмірі 16500,00 грн.
Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025.
Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє воєнний стан.
Відтак, за період дії кредитного договору до позичальника не могли бути застосовані штрафні санкції та положення ст. 625 ЦК України.
На підставі викладеного, суд вважає що вимоги про стягнення з відповідача процентів нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 16500,00 грн є безпідставними.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення тіла кредиту та процентів, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 26891,83 грн та нараховані проценти у розмірі 41413,42 грн; у стягненні іншої частини заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4581,37 грн, іншої частини процентів у розмірі 7055,00 грн, комісії у розмірі 3131,94 грн та заборгованості за процентами в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 16500,00 грн належить відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги на суму 68305,25 грн (що становить 68,60% від ціни позову у розмірі 99 573,56 грн), з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог у розмірі 1826,41 грн (68,60% від сплачених 2 662,40 грн).
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 274, 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 563445-КС-002 від 02.11.2025 у розмірі 68305,25 грн, яка складається з:
-26891,83 грн заборгованості за тілом кредиту;
-41413,42 грн заборгованості за процентами.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4581,37 грн, заборгованості за процентами в розмірі 7055,00 грн, 3131,94 грн комісії та 16500,00 грн заборгованості за процентами, нарахованими за ст. 625 ЦК України.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1826,41 грн.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26/411; ЄДРПОУ 41084239);
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Повне судове рішення складене 03.11.2026.
Головуючий Смалюх Р.Я.
Судове рішення № 141199945, Ковельський міськрайонний суд Волинської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 159/4892/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: