Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5448/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ДоДо Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якого діє адвокат Лейб`юк Богдан Богданович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі разом відповідачі), в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.10.2025 № 3352 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 ;
визнати протиправним та скасувати відповідний пункт наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 26.10.2025 його затримали працівники поліції у м. Снятин та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Від проходження військово-лікарської комісії він відмовився, жодних документів не підписував, повістку для направлення на медичний огляд йому не вручали, можливості подати медичні документи про стан здоров`я не надали, що, на думку позивача, суперечить Положенню про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженому наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Крім того, позивач зазначає, що є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12025091010001263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286-1 Кримінального кодексу України (далі КК України), яке перебуває на розгляді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, а тому його мобілізація перешкоджає здійсненню правосуддя та суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України. Зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивач вважає похідним від протиправного наказу про призов.
Ухвалою суду від 02.12.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві на позовну заяву позов не визнав та зазначив, що перелік підстав, за яких військовозобов`язані не підлягають призову під час мобілізації, визначений статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", є вичерпним і не передбачає права на відстрочку у зв`язку з перебуванням особи у статусі обвинуваченого. Згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" станом на 27.10.2025 позивач перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний, документів про бронювання чи відстрочку не надавав. Позивача направлено до військової частини НОМЕР_1 у складі команди, а військовій частині передано поіменний список команди, військовий квиток, обліково-послужну картку та інші документи стосовно призваного. Відтак призов позивача та його зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 здійснено у спосіб, передбачений законом.
Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву просила відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що протиправних дій щодо позивача не вчиняла, оскільки призов громадян на військову службу до її повноважень не належить, а позивача зараховано до списків особового складу на підставі документів, переданих територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Підстави для звільнення позивача з військової служби, визначені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відсутні. Посилаючись на висновки Верховного Суду у справах № 160/2592/23 та № 340/3208/22, відповідач зазначив, що процедура призову на військову службу під час мобілізації є незворотною.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.10.2025 № 3352 позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.10.2025 № 325 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшого навідника 2 мінометного взводу мінометної батареї 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03.12.2025 № 7168 затверджено результати службового розслідування, яким встановлено, що позивач з 09.11.2025 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 без поважних причин.
Не погоджуючись із призовом на військову службу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Положеннями частини п`ятої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII) передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про військовий обов`язок і військову службу" та цим Порядком.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (пункт 3 Порядку № 560).
Пунктом 24 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Таке формулювання свідчить про те, що перелік осіб, які не підлягають призову, не є вичерпним та може доповнюватися іншими нормами закону, які прямо встановлюють відповідні обмеження.
Зокрема, відповідно до абзацу першого частини другої статті 4 Закону № 2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засудженими службовими особами, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.
Абзацом другим частини другої статті 4 Закону № 2232-XII визначено, що Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які обвинувачуються у вчиненні тяжкого та/або особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення та кримінальне провадження стосовно яких перебуває на стадії судового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12025091010001263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286-1 КК України. Обвинувальний акт скеровано до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (справа № 344/17331/25), остаточного рішення у справі не ухвалено. Щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, яку внесено.
Крім того, ОСОБА_1 має судимості за вироками:
- Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 14.07.2021 за частиною першою статті 309, частиною першою статті 263, частиною першою статті 70 КК України 3 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки на підставі статей 75, 76 КК України;
- Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 29.11.2021 за частиною третьою статті 185 КК України 3 роки позбавлення волі;
- Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.05.2022 за частиною другою статті 309 КК України, на підставі статей 71, 78 КК України, остаточно 3 роки 3 місяці позбавлення волі. Вироком Івано-Франківського апеляційного суду від 22.08.2022 цей вирок у частині призначення покарання скасовано, ОСОБА_1 призначено покарання за частиною другою статті 309 КК України 2 роки позбавлення волі, а на підставі статті 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутих частин покарань за вироками Снятинського районного суду від 14.07.2021 та Городенківського районного суду від 29.11.2021 остаточно 3 роки 3 місяці позбавлення волі;
- Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19.05.2022 за частиною другою статті 162, частиною другою статті 185, частинами першою, четвертою статті 70, статтею 71 КК України 3 роки 2 місяці позбавлення волі. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.09.2022 вирок змінено, ОСОБА_1 визнано винуватим за частиною першою статті 162, частиною другою статті 185 КК України та на підставі частин першої, четвертої статті 70 КК України призначено 3 роки 3 місяці позбавлення волі;
- Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 26.09.2022 за частиною другою статті 186, частиною четвертою статті 70 КК України 4 роки 3 місяці позбавлення волі. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.12.2024 у справі № 346/6443/24 ОСОБА_1 умовно-достроково звільнено від відбування невідбутої частини покарання строком 1 рік 4 місяці 1 день позбавлення волі.
Зі змісту абзацу другого частини другої статті 4 Закону № 2232-XII вбачається, що встановлене ним обмеження поширюється на осіб, обвинувачених у вчиненні тяжкого та/або особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, тобто визначальною ознакою є корупційний характер правопорушення.
Перелік корупційних кримінальних правопорушень визначено приміткою до статті 45 КК України, і кримінальне правопорушення, передбачене статтею 286-1 КК України, до нього не належить.
Крім того, санкцією частини першої статті 286-1 КК України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк, що не перевищує п`яти років, а тому відповідно до частини четвертої статті 12 КК України це кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.
Відтак перебування позивача у статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12025091010001263 не перешкоджало його призову на військову службу під час мобілізації.
Абзац перший частини другої статті 4 Закону № 2232-XII встановлює заборону комплектування Збройних Сил України особами, які мають непогашену чи незняту судимість за вичерпним переліком кримінальних правопорушень, визначених за їх видом, а не за ступенем тяжкості.
Позивач має судимості за статтями 162, 185, 186, 263, 309 КК України, які до цього переліку не належать, а тому, незалежно від ступеня тяжкості відповідних злочинів, вони не виключали його призову на військову службу.
Доводи позивача про те, що його призов перешкоджає здійсненню правосуддя у кримінальному провадженні, суд відхиляє, оскільки Закон не пов`язує набуття особою статусу обвинуваченого з неможливістю її призову на військову службу, за винятком випадку, передбаченого абзацом другим частини другої статті 4 Закону № 2232-XII, який до позивача не застосовується.
Слід зазначити та врахувати те, що підпунктом "в" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначено наслідки набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо військовослужбовця, тобто законодавець допускає проходження військової служби особою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.
Враховуючи наведене, на думку суду, проходження позивачем військової служби не позбавляє його можливості брати участь у судовому розгляді кримінального провадження.
Щодо доводів позивача про непроходження ним військово-лікарської комісії та невручення йому повістки для направлення на медичний огляд суд зазначає таке.
Пунктом 15 Порядку № 560 передбачено, що керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки разом з представниками територіальних органів (підрозділів) поліції вживають заходів до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку, та здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд зазначає, що правомірність дій працівників поліції щодо затримання та доставлення позивача 26.10.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не є предметом цього спору.
Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять довідки військово-лікарської комісії про придатність позивача до військової служби. При цьому, на виконання ухвал суду про витребування доказів від 02.12.2025 та від 21.10.2026, відповідачами зазначений документ надано не було, а витребувані судом докази до матеріалів справи не надходили.
Водночас у позовній заяві позивач зазначає, що від проходження військово-лікарської комісії відмовився сам, пояснюючи це тим, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 не надали йому можливості долучити медичні документи.
Відповідно до частини першої статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи в заявах по суті справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Підстав для такого сумніву суд не вбачає.
Суд вважає, що особа не може посилатися на непроходження медичного огляду як на підставу протиправності призову, якщо таке непроходження зумовлене її власною відмовою від огляду.
Пояснення позивача щодо причин відмови суд не бере до уваги, оскільки жодних медичних документів про стан свого здоров`я позивач не надав і суду.
Крім того, позивач не послався на наявність у нього захворювань, які могли б вплинути на висновок про придатність до військової служби, та не надав суду медичних документів на підтвердження таких обставин.
Відтак доводи позивача про ненадання часу для збору медичної документації мають загальний характер, а порушення процедури призову, на які він посилається, не свідчать про те, що за їх відсутності рішення про призов було б іншим.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, згідно з якими факт непроходження особою медичного огляду під час призову не є свідченням її непридатності до військової служби та не є підставою для звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону № 2232-XII, яка визначає вичерпний перелік таких підстав; процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання її протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Таким чином, обставин, які б виключали призов позивача на військову службу під час мобілізації, судом не встановлено, а доводи позивача щодо порушення процедури призову не є підставою для визнання протиправними та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.10.2025 № 3352 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.10.2025 № 325 в оскаржуваних частинах.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову належить відмовити.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2011 (заява № 4909/04, п. 58), хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача не дають підстав для задоволення позову.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а доказів понесення відповідачами витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, матеріали справи не містять, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Лейб`юк Богдан Богданович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Представник позивача - адвокат Лейб`юк Богдан Богданович ( АДРЕСА_2 );
Відповідач 1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 );
Відповідач 2 - Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя В.О. Григораш
Судове рішення № 141199826, Чернівецький окружний адміністративний суд було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 600/5448/25-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: