Рішення № 141198586, 04.11.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 листопада 2026 року № 520/22626/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Богомольця Академіка, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43305056), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України код ЄДРПОУ 43305056 (п.і. 01601, м. Київ, вул. Богомольця, б. 10) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 15 січня 2024 року по 30 червня 2026 року, у сумі 14665 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 22 коп.;

- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України код ЄДРПОУ 43305056 (п.і. 01601, м. Київ, вул. Богомольця, б. 10) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 15 січня 2024 року по 30 червня 2026 року, у сумі 14665 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 22 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не сплачено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову.

Наказом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.12.2019 по 15.01.2024 року проходила службу в Департаменті та у відповідності до Наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 05.01.2024 року № 9о/ с «По особовому складу» позивача звільнено згідно із п. 7 ч. 1 ст. 77 законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 по справі №520/141/26, адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо невключення до складу місячного розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , застосованого для визначення розміру матеріальної допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 і 2022 року, сум індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України перерахувати та доплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 і 2022 роки, визначивши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.

30.06.2026 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 по справі №520/141/26 відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум у загальному розмірі 24185,86 грн.

Не погодившись із діями відповідача щодо невиплати відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, суд зазначає наступне.

У силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що на час звільнення позивача зі служби в поліції 15.01.2024, з ним не проведено повний розрахунок, а саме - не виплачено матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 і 2022 роки, визначивши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення.

За наслідками судового рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 по справі №520/141/26, яке набрало законної сили 09.06.2026, зокрема зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України перерахувати та доплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020, 2021 і 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 і 2022 роки, визначивши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.

30.06.2026 на виконання судового рішення, відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум в загальному розмірі 24185,86 грн.

Отже, період прострочення щодо виплати позивачу належних сум грошового забезпечення тривав з дати його звільнення 15.01.2024 по день повного фактичного розрахунку 30.06.2026.

Порядок обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно абз.3 п.2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абз.1 п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з п. 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку №260 вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Судом встановлено, що періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних ОСОБА_1 сум, є проміжок часу з 15.01.2024 (з дня звільнення зі служби) по 30.06.2026 (день виплати коштів) включно.

Згідно з довідкою про доходи №178 від 03.07.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 , грошове забезпечення за листопад 2023 року складає 29050,04 грн., за грудень 2023 року грошове забезпечення складає 29049,93 грн. (за останні два повні місяці перед звільненням зі служби).

Таким чином, розмір середньоденного грошового забезпечення складає 952,46 грн. (58099,97 грн./61 календарний день).

Періодом затримки належних позивачу сум при звільненні є період з 15.01.2024 по 15.07.2024 - 182 календарні дні або шість місяців як це передбачено ст.117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX).

Таким чином, середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 952,46 грн/день за 182 дні становить 173347,72 грн.

Суд зазначає, що зазначена сума середнього заробітку є надмірною та підлягає зменшенню з огляду на наступне.

Переглядаючи справу № 489/6074/23, Велика Палата Верховного Суду нагадала, що в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-323цс19) розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).

Ключовий висновок Великої Палати Верховного Суду, за її словами, полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом №2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

З огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 та 92 постанови у справі № 761/9584/15-ц дійшла висновку, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України».

При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від попередньої практики Верховного Суду України (постанова від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16), яка пов`язувала можливість зменшення з формальними критеріями, такими як наявність спору чи часткове задоволення позову. Натомість Велика Палата сформулювала нові змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування (пункт 91 постанови):

-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

-імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.

Законом № 2352-IX статтю 117 КЗпП України викладено в новій редакції. Ключовою новелою стало доповнення частини першої словами «...але не більш як за шість місяців».

Отже, частина перша статті 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX передбачає: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців».

Зі змісту наведеної норми Велика Палата виснувала, що законодавець установив максимальну межу періоду, за який нараховується компенсація за затримку розрахунку. Очевидною метою такого законодавчого втручання є забезпечення правової визначеності та запобігання ситуаціям, за яких розмір відповідальності роботодавця міг досягати надмірних значень, що не відповідало б принципу пропорційності. Таким чином, законодавець врегулював критерій «період затримки (прострочення)», установивши для нього граничну межу.

Водночас установлення максимального і преклюзивного строку для нарахування середнього заробітку не слід тлумачити як відмову від застосування принципу пропорційності при визначенні остаточного розміру стягнення.

Законодавче рішення усуває ризик «нескінченної» відповідальності в часі, проте не вирішує проблему можливої неспівмірності суми компенсації та розміру основного боргу, яка може виникати і в межах установленого шестимісячного строку. Законодавець установив максимальний поріг відповідальності, однак не визначив, що сума компенсації має бути безумовно стягнута незалежно від обставин.

За позицією Великої Палати, викладеної в постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23, поняття «обмеження максимального строку» та «досягнення співмірності» не можна ототожнювати.

Шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

Велика Палата повторила, що Закон №2352-IX не змінив правову природу відшкодування за статтею 117 КЗпП України, яка залишається компенсаційною. Оскільки мета норми права компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно.

Статтю 117 КЗпП України потрібно тлумачити у взаємозв`язку із загальними принципами цивільно-правової відповідальності.

У підсумку, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного касаційним судом у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, та сформулювала такий правовий висновок:

«Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.».

В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми, колегія суддів зазначає, що спираючись на критерії, наведені у згаданій Великою Палатою постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19 визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе, при визначенні розміру середнього заробітку застосувати розрахунок суми середнього заробітку виходячи з відсоткового співвідношення недоплаченої частини грошового забезпечення до виплачених сум при звільненні.

Так, при звільненні позивачу виплачено грошове забезпечення в розмірі 261667,98 грн., сума, нарахована на виконання рішення суду у справі №520/141/26 становила 24185,86 грн.

Отже, загальний розмір належних при звільненні виплат становив 285853,84 грн. (261667,98 + 24185,86).

Частка заборгованості у сумі загального розміру належного при звільненні грошового забезпечення складає 8,46% (24185,86/285853,84 Х 100).

З урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, що підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду складає 14665,22 грн. (173347,72 Х 8,46%), що не перевищує середній заробіток позивача за шість місяців.

Суд зазначає, що розрахунок суми середнього заробітку не погіршує становище позивача, а тому відповідає його інтересам та сприяє поновленню порушеного права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.01.2024 року по 30.06.2026, в зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 14665, 22 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Богомольця Академіка, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43305056) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 15.01.2024 року по 30.06.2026 року, у сумі 14665 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 22 коп.

Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Богомольця Академіка, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43305056) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 15.01.2024 року по 30.06.2026 року, у сумі 14665 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 22 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Богомольця Академіка, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43305056) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тітов О.М.