Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 676/9567/26
Номер провадження 2-з/676/61/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 м. Кам`янець-Подільський
Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Гладій Л.М.,
за участі секретаря судового засідання Сенчишеної Р.М.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шамрая В.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа Приватне підприємство «Глід» про стягнення процентів за користування позикою за Договором позики від 10.04.2009 року, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шамрай В.В. одночасно із поданням позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа Приватне підприємство «Глід» про стягнення процентів за користування позикою за Договором позики від 10.04.2009 року, звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, зокрема: на нежитлове приміщення за АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ПП «Глід», засновником якого є ОСОБА_2 ; на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви представник зазначає, що 10.04.2009 року між сторонами укладено нотаріально посвідчений Договір позики, який зареєстровано в реєстрі за № 216. Згідно вказаного Договору, відповідач отримав від позивача 525 000,00 доларів США, що становила еквівалент 4 278 750,00 грн. за встановленим сторонами курсом 1 USD = 8,15 грн. Того ж дня, в забезпечення повернення позики укладено Договір іпотеки з ПП «Глід», засновником (власником) і директором якого є відповідач. Предметом іпотеки було незавершене будівництвом нежиле приміщення швейного цеху та магазину готовністю 12 % за АДРЕСА_1 за зареєстрованим в реєстрі № 15627696, що належить на праві власності Приватному підприємству «Глід». Надалі, сторони продовжували строк дії Договору позики, укладаючи, Додаткові договори, востаннє - до 04.04.2034 року. Однак, уклавши 04.04.2024 році додатковий нотаріально засвідчений Договір про продовження строку дії Договору позики до 04.04.2034 року, сторони не уклали відповідного Додаткового договору до Договору іпотеки, у зв`язку з тим, що відповідач, будучи одночасно і директором та засновником ПП «Глід» фактично визначаючи волю іпотекодавця, ухилився від продовження строку дії іпотеки, тим самим ОСОБА_1 втратив своє право на забезпечення Договору позики за рахунок іпотечного майна. Щоб усунути цю невідповідність, позивач 30.09.2026 року надіслав відповідачу та ПП «Глід» письмову вимогу укласти Додаткову угоду до Договору іпотеки, що підтверджується поштовими квитанціями, та запропонував ОСОБА_2 , як фізичній особі (так і директору ПП «Глід») прибути на 10 год. 00 хв. 20.10.2026 року до приватного нотаріуса ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 . Проте, 20.10.2026 року відповідач до нотаріуса не з`явився, що підтверджується Свідоцтвом від 20.10.2026 року, виданим приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Саварчуком В.М., зареєстрованим в реєстрі за № 3237, чим фактично ухилився від продовження (пролонгації) дії Договору іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодавця по Договору позики за рахунок іпотечного майна. Унаслідок цього забезпечення повернення позики опинилося під загрозою, що і є підставою для звернення позивача до суду про стягнення процентів за користування позикою та вжиття заходів для забезпечення позову. При цьому, позивач звертає увагу, що наданий час позбавлений можливості заявляти вимогу про повернення суми основного боргу, так як строк повернення позики не наступив. Однак, за вказаних обставин вважає, що належним та ефективним заходом забезпечення позову, який унеможливить подальші порушення прав позивача є накладення арешту на особисте майно ОСОБА_2 , зокрема квартиру на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ; на нежитлове приміщення за АДРЕСА_1 за зареєстрованим в реєстрі речових прав № 15627696, що належить на праві власності ПП «Глід», засновником якого є ОСОБА_2 , оскільки арешт забезпечить належність майна їх власнику до вирішення спору по суті та перешкоджатиме спробам відчужити його.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Частиною 1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання не обґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, що існує спір між сторонами та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Так, згідно п.43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 року у справі № 910/4669/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі № 910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував, в тому числі в постановах від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 року у справі № 910/9627/20 на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі № 640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20).
Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.10.2026 року керівником та власником Приватного підприємства «Глід» (код ЄДРПОУ: 23654744) є ОСОБА_2 .
Згідно Інформаційної довідки : 5006221621013-18906915623 актуальної інформації про нерухомість від 27.10.2026 року Приватному підприємству «Глід» (код ЄДРПОУ: 23654744) належить на праві власності нежиле приміщення за АДРЕСА_1 за реєстраційним номером в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15627696.
Крім того, згідно Інформаційної довідки актуальної інформації про нерухомість від 28.10.2026 року ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 .
Спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру та нежитлове приміщення відповідача є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, жодним чином не позбавляє власника ОСОБА_2 права володіння ним та ніяким чином не впливає на будь-чиє право користування вказаним майном. Також, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказане нерухоме майно, з метою недопущення перереєстрації прав на це майно та зміни його титульного володільця під час судового розгляду справи, жодним чином не створює відповідачу перешкоди у користуванні ним.
При цьому, суд враховує, що обраний вид забезпечення позову, а саме накладення арешту на майно, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Крім того, згідно п.10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст.158 ЦПК України).
Таким чином, суд враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності, враховує наслідки арешту нерухомого майна та заборони, правову підставу для такого арешту, характер спірних правовідносин та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог, оскільки невжиття таких заходів може призвести до утруднення чи невиконання можливого рішення суду, та вважає, що вимога про застосування таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту на квартиру та нежитлове приміщення, які належить відповідачу, підлягає до задоволення.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч.3 ст.154 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст.149, 150-153, 247, 260 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Накласти арешт на нерухоме майно:
-на нежитлове приміщення за АДРЕСА_1 за зареєстрованим в реєстрі речових прав № 15627696, що належить на праві власності Приватному підприємству «Глід» (код ЄДРПОУ: 23654744), засновником якого є ОСОБА_2 ;
-на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .
Строк звернення до виконання до набранням рішенням по справі законної сили.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали направити сторонам до відома.
Копію ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням сторонам, в частині забезпечення позову, для негайного виконання направити Управлінню державної реєстрації Кам`янець-Подільської міської ради (майдан Відродження, буд.1 м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області).
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Адреси сторін:
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_5
Третя особа: Приватне підприємство «Глід», код ЄДРПОУ: 23654744, вул. Панівецька, буд.4, кв.21 м. Кам`янець-Подільський Хмельницька область.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а в разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційну скаргу може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Л.М. Гладій
Судове рішення № 141198468, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 676/9567/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: