Рішення № 141198193, 03.11.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року № 520/22616/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року до Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної академії Національної гвардії України, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших одноразових виплат за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення;

2) зобов`язати Національну академію Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань; інші одноразові виплати за період з 01.01.2016 по 28.02.2018; щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, в тому числі що була нарахована та виплачена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 року по справі №520/32885/25, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу в Національній академії Національної гвардії України. Проте за час проходження служби отримував грошове забезпечення в меншому розмірі, ніж це встановлено.

На думку позивача відповідач невірно визначив розмір виплаченої допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інші одноразові виплати за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 внаслідок не включення в їх розрахунок індексації грошового забезпечення.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

31 липня 2026 року відкрито провадження у справі, про що постановлено відповідну ухвалу. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

07 вересня 2026 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що спір про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 вже був предметом розгляду в адміністративній справі №520/32885/25, на виконання рішення Академією здійснено розрахунок та виплату індексації, а тому, на думку відповідача, позовні вимоги у цій справі є тотожними. Крім того, відповідач послався на порушення позивачем принципу добросовісності, оскільки позивач неодноразово звертався до суду з позовами щодо перерахунку грошового забезпечення (справи №520/32885/25, №520/32654/25, №520/32658/25, №520/5218/26, №520/14697/26, №520/15147/26), а не заявив усі вимоги одночасно. На думку відповідача неодночасне заявлення вимог по оплаті праці, в тому числі, й при звільнені, штучно збільшує період, за який можливе стягнення спірних сум із роботодавця і в цьому разі може розглядатися як зловживання правами.

У зв`язку з чим, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній академії Національної гвардії України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 року у справі №520/32885/25 зобов`язано Національну академію Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період із 01 січня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у загальному розмірі 82574,13 грн.

Згідно з архівною відомістю № 41 за період з січня 2016 року по грудень 2017 року (особовою карткою на грошове забезпечення) позивачу у спірний період нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, а також одноразові види грошового забезпечення, зокрема: допомога для оздоровлення у червні 2016 року у розмірі 11524,50 грн та у червні 2017 року у розмірі 11524,50 грн; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2017 року у розмірі 11949,50 грн.

При розрахунку вказаних виплат відповідачем не включено індексацію грошового забезпечення.

Згідно з особовою карткою на грошове забезпечення за 2018 рік відомості про нарахування та виплату позивачу у період з 01.01.2018 по 28.02.2018 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, а також одноразових видів грошового забезпечення (допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших одноразових виплат) відсутні.

Предметом спору у цій справі є правомірність обчислення та виплати позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших одноразових виплат та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, без включення сум індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися зазначені виплати.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 2011-ХІІ) установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частинами 3-4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (чинної до 28.02.2018) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України, які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України визначала Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 04.07.2014 №638 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.07.2014 р. за № 849/25626 (далі Інструкція № 638) (чинна у період з 04.07.2014 року по 02.05.2018 року).

Пунктом 1.2 Інструкції №638 було встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Згідно з приписами пункту 22.1 розділу XXII Інструкції №638, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини може надаватися в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із законодавством України на день звернення.

Відповідно до положень пунктів 23.1 та 23.4 розділу XXIIІ Інструкції №638, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород, які не мають постійний характер), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Окрім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (далі Постанова №889), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Національної гвардії - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.01.2015 №72 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. за №108/26553 (далі Інструкція №72, яка була чинною на час існування спірних правовідносин), визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах, підрозділах і загонах, вищих навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, установах та закладах Національної гвардії України, щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Згідно із пунктом 3 Інструкції № 72 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Пунктом 5 Інструкції № 72 визначено, що виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, а також одноразові види грошового забезпечення (допомога на оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань).

У постанові від 06.02.2019 в справі №522/2738/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами статті 18 Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За змістом статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII). Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Отже, відповідно до законодавчого визначення, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, та одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18, від 30.11.2023 у справі № 380/21619/21.

Таким чином, позивач має право на включення індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889.

Та обставина, що індексація грошового забезпечення була нарахована та виплачена позивачу не своєчасно, а лише у 2026 році на виконання рішення суду, не змінює її правової природи як щомісячної складової грошового забезпечення та не може бути підставою для позбавлення позивача права на перерахунок похідних від місячного грошового забезпечення виплат, оскільки несвоєчасне нарахування індексації є наслідком протиправної бездіяльності самого відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу допомоги на оздоровлення у 2016-2017 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 за період з 01.01.2016 року до 31.12.2017 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення.

Разом з цим, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити за період з 01.01.2018 року до 28.02.2018 року недоплачену допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, та щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення задоволенню не підлягають, оскільки матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу зазначених видів грошового забезпечення у цей період.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги про нарахування та виплату інших одноразових виплат, оскільки матеріали справи не містять доказів їх виплати.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду з позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Оскільки індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року була виплачена позивачу лише 26.06.2026 року на виконання судового рішення, така не включалася до складу місячного грошового забезпечення. Отже саме з 26.06.2026 року у позивача виникли підстави для звернення до суду із цим позовом.

Приймаючи до уваги наведене, тримісячний строк звернення до суду позивачем дотримано.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо наявності спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Отже, обов`язковою умовою застосування зазначеної норми є тотожність спорів, тобто одночасний збіг сторін, предмета і підстав позову. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Предметом спору у справі №520/32885/25 було нарахування та виплата позивачу самої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Натомість предметом спору у цій справі є перерахунок інших видів грошового забезпечення, а саме допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших одноразових виплат та щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення сум індексації, а підставою позову є обставини, які виникли після виконання рішення суду у справі №520/32885/25, зокрема фактичне нарахування та виплата індексації 26.06.2026 року.

Таким чином, у спірних правовідносинах відсутнє таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на наведене, позов ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Національної академії Національної гвардії України (місцезнаходження: майдан Захисників України, буд. 3, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 08610502) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України щодо невключення індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке враховується при розрахунку допомоги на оздоровлення у 2016-2017 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 за період з 01.01.2016 року до 31.12.2017 року.

Зобов`язати Національну академію Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 за період з 01.01.2016 року до 31.12.2017 року із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.