Рішення № 141198183, 03.11.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року № 520/27612/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року до Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за належне, проте, неотримане речове майно за період з 01.11.2019 по 23.02.2025 за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року;

2) зобов`язати Аварійно рятувальний загін спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 01.11.2019 по 23.02.2025 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в Аварійно рятувальному загоні спеціального призначення головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області з 01.11.2019 року до 23.02.2025 року.

Позивач звернувся до відповідача щодо виплати грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримав. Проте, відповідач відмовив у виплаті такої компенсації.

На думку позивача, він має право на вказану грошову компенсацію застосовуючи аналогію закону шляхлм розповсюдження на спірні правовідносини приписів ПКМУ від 16.03.2016 № 178.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі №520/27612/25 - скасовано, адміністративну справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєвої О.В. від 07.07.2026 року по справі № 520/27612/25 відкрито провадження за вказаною позовною заявою із визначенням порядку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

20 липня 2026 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ані у Законі України № 2011-ХІІ, ані у Порядку № 178 у питаннях забезпечення майном військовослужбовців немає згадки про Державну службу України з надзвичайних ситуацій та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

У зв`язку з чим, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

29 липня 2026 року справу прийнято до провадження суддею Лазарєвим В.В., про шо постановлена відповідна ухвала.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , проходив службу в Аварійно рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

Наказом від 04 серпня 2025 року №512 позивача звільнено із служби за підпунктом 3 пункту 176 (за станом здоров`я), з правом носіння форменого одягу, виключено з кадрів ДСНС України, знято з усіх видів забезпечення та вважати таким, який здав справи і припинив виконання обов`язків за посадою 04 серпня 2025 року.

Листом від 18.09.2026 року відповідачем повідомлено позивача про відсутність підстав для виплати грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів від 16.12.2015 № 1052 «Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій» унормовано, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб`єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.

Відповідно до статті 93 Кодексу цивільного захисту України, фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб`єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел.

Згідно з частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Разом з тим, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, що передбачено частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

На підставі статті 111 Кодексу цивільного захисту України, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту забезпечуються форменим одягом і відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, іншому центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

У державних аварійно-рятувальних службах форменим одягом забезпечуються основні працівники за рахунок коштів, передбачених на утримання таких державних аварійно-рятувальних служб, за нормами та зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні приписи визначені пунктом 25 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 (далі - Положення № 593), яким передбачено, що особи рядового і начальницького складу забезпечуються форменим та спеціальним одягом, знаками розрізнення, спорядженням і засобами індивідуального захисту.

До 02.03.2018 питання забезпечення форменим одягом та іншим речовим майном старшого начальницького складу було врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 № 795 «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом» (далі - Постанова № 795).

Зокрема, пунктом 2 Постанови № 795 було передбачено, що особам рядового та начальницького складу, звільненим після закінчення строку контракту, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.

Постанова № 795 втратила чинність 02.03.2018.

Отже, до 02.03.2018 не було передбачено відшкодування вартості недоотриманого форменого одягу особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту.

На виконання статті 111 Кодексу цивільного захисту України Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 14.02.2018 № 81, якою затверджено, зокрема, норми забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Проте, Постановою Кабінету Міністрів України № 81 від 14.02.2018 також не передбачено виплату особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту ДСНС України грошової компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.

Отже, законодавством, яке регулює проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту не встановлено обов`язку органів та підрозділів цивільного захисту здійснювати виплату звільненим особам компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.

Так, компенсація вартості за неотримане речове майно передбачена Законом України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зі змінами та доповненнями.

Приписами частини 1 статті 9-1 цього Закону встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, відповідно до пунктів 1 та 2 Положення № 593, у цьому Положенні визначається порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулюються питання, пов`язані з перебуванням громадян України (далі - громадяни) у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту.

Служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

З зазначених підстав, суд вважає безпідставним посилання позивача на норми, що регулюють проходження іншого виду служби, а саме: військової служби, зокрема на статтю ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України, а також на постанову Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, яка стосується порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Таким чином, в цьому випадку відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 01.11.2019 року до 23.02.2025 року.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (місцезнаходження вул. Ньютона 132А, м. Харків, 61096, код ЄДРПОУ 37876792) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.