Ухвала суду № 141197589, 04.11.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/6679/23

Провадження №2/944/179/26

УХВАЛА

04.11.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

прокурора Івасівки О.З.,

представника позивача Савчук І.В.,

представника відповідача Лосина О.Б.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лосина Олега Богдановича про залишення позовної заяви без руху в цивільній справі за позовом Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Яворівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс», про витребування частини земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

встановив:

20 жовтня 2023 року керівник Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Львівської обласної ради з позовом до Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Яворівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс», про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4466 від 22.10.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва», визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4625887500:04:002:0980, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Бобеляк О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1760, та скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 4625887500:04:002:0980, площею 0,0700 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.

Ухвалою від 23 лютого 2026 року суд прийняв заяву Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області про зміну предмета позову від 16 лютого 2026 року, в якій прокурор просив вважати позовні вимоги у справі викладеними у наступній редакції: витребувати у власність держави в особі Львівської обласної ради (код ЄДРПОУ 22340506) з незаконного володіння ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) частину земельної ділянки кадастровий номер 4625887500:04:002:0980 (номер відомостей про речове право 40009653, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2211856646258) площею 0,0676 га, яка перебуває у межах земель, які знаходиться в межах єдиного лісового масиву земель лісогосподарського призначення, що відведені та перебувають у постійному користуванні Яворівського ДЛГП «Галсільліс», в межах поворотних точок з наступними координатами: Місце розташування накладання в системі координат СК-63: Точка 1: 5 516 595,355 1 328 942,523; Точка 2: 5 516 593,329 1 328 963,814; Точка 3: 5 516 581,330 1 328 962,040; Точка 4: 5 516 578,871 1 328 963,418; Точка 5: 5 516 569,678 1 328 961,988; Точка 6: 5 516 561,036 1 328 960,534; Точка 7: 5 516 562,891 1 328 940,821; Точка 1: 5 516 595,355 1 328 942,523. Виключити зі складу відповідачів у справі Львівську міську раду, ОСОБА_2 та Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

18 травня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвоката Лосин О.Б. подав клопотання, в якому просив позовну заяву Франківської окружної прокуратури м. Львова залишити без руху з таких підстав.

Частиною 2 ст. 391 Цивільного кодексу України передбачено якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу. Із матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_2 рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 22.10.2020 № 4466 ««Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва». 30.12.2020 ОСОБА_2 відчужила спірну земельну ділянку за відплатним договором Відповідачу, що підтверджується договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки. В розумінні ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України добросовісним набувачем є особа (набувач), яка придбала майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати. Із аналізу підстав позову у даній справі та ч. 2 ст. 391 Цивільного кодексу України вбачається, що даний спір повинен вирішуватися із урахуванням ст. 388 Цивільного кодексу України, яка передбачає право власника на витребування майна від добросовісного набувача. 09.04.2025 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025р. №4292-ІХ (надалі Закон №4292-ІХ). Зокрема, Законом № 4292-ІХ внесено зміни у Цивільний процесуальний кодекс України, а саме частину четверту статті 177 доповнено абзацом такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»; у статті 185 частину другу доповнити абзацом третім такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму». Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних Положень Закону №4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. Таким чином, враховуючи, що на день набрання чинності Законом № 4292-ІХ судом не ухвалено рішення за результатом розгляду даної справи, а також враховуючи предмет позову та відсутність в матеріалах справи документів, що підтверджують внесення Позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якої здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а відтак позовна заява підлягає залишенню без руху оскільки подана без додержання вимог абз. 2 ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України. У зв`язку з викладеним, Позивачу необхідно надати суду документи, що підтверджують внесення Позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якої здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Частиною 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

В судовому засіданні представник відповідача Лосин О.Б. підтримав клопотання про залишення позову без руху, з наведених вище підстав. Додатково зазначив, що ОСОБА_1 придбала спірну земельну ділянку у ОСОБА_2 за відплатним договором, тому безумовно є добросовісним набувачем, а доводи прокурора, якими вона заперечує проти клопотання про залишення позовної заяви без руху, могли б стосуватись виключно первісного набувача ділянки ОСОБА_2 , яка отримала цю ділянку у власність безоплатно згідно з рішенням органу місцевого самоврядування.

В судовому засіданні прокурор Івасівка О.З. заперечила щодо задоволення заяви про залишення позову без руху, з таких підстав.

У постанові Верховного Суду від 01.05.2025 у справі № 369/1457/22 суд, аналізуючи добросовісність дій відповідача при набутті у власність земельної ділянки, зазначив, що відповідачка, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного законодавства і за необхідності отримавши правову допомогу перед набуттям права власності на земельну ділянку, повинна була знати про її належність до земель оборони. ОСОБА_1 повинна була враховувати можливі обмеження щодо використання таких земель, неможливість їх набуття в рамках цивільно-правової угоди, а отже мала можливість утриматися від її укладення. Таким чином, в даній справі Відповідач, проявивши розумну обачність, ознайомившись із нормами законодавства та загальнодоступною інформацію щодо місця розташування земельної ділянки, наявного обсягу містобудівної документації, порядку та умов набуття прав на землі гаражно-будівельними кооперативами, знав або мав цілком об`єктивну можливість дізнатись про неможливість набуття ним права власності на спірну земельну ділянку, а отже Відповідач є недобросовісним набувачем права власності на спірну земельну ділянку. Слід підкреслити, що Конституцією України встановлена презумпція знання закону. Частина 2 ст. 68 Конституції України визначає, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Як конституційна презумпція найвищого рівня, вона має перевагу перед всіма іншими презумпціями. Вона застосовується в тих випадках, коли правове регулювання визначене, як це є в даній справі. Відтак, з огляду на наведені норми законодавства та вищеописані обставини виникнення спірних правовідносин, можна дійти обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могла і повинна була враховувати можливі обмеження щодо використання спірної земельної ділянки. Отже, відповідач не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивача Савчук І.В. заперечила щодо задоволення заяви про залишення позову без руху, підтримала позицію прокурора.

Суд, оцінивши доводи заяви, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Як зазначено вище, представник відповідача підставами для залишення позовної заяви без руху вказує недотримання прокурором вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме ненадання документа, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна та оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки), яка здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

09.04.2025 набрав чинності Закон України № 4292-ІХ від 12.03.2025 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (Закон № 4292-ІХ).

Згідно розділом ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4292-ІХ внесено зміни, зокрема до ст. ст. 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: частину четверту статті 177 доповнити абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»; у статті 185: частину другу доповнити абзацом третім такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму»; перше речення частини третьої викласти в такій редакції: «3. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду».

Законом № 4292-ІХ також доповнено ст. 390 Цивільного кодексу України частиною п`ятою наступного змісту: «5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Також Законом № 4292-ІХ ст. 391 Цивільного кодексу України доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Постановою від 28 січня 2026 року у справі № 922/2555/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду задовольнив касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.05.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як вбачається із змісту зазначених судових рішень, ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 позовну заяву прокурора було залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України. Для усунення недоліків позовної заяви встановлено 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано прокурору у встановлений строк подати до Господарського суду Харківської області: експертно-грошову оцінку вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви; документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна; докази доплати судового збору з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки спірного майна), здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2025 позов прокурора було залишено без розгляду в зв`язку з неусуненням зазначених вище недоліків.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.05.2025 залишено без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в зазначеній поставі вказав, що повертаючи позов прокурора, суди попередніх інстанцій виходили з того, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.

Норми, які зобов`язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача. Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.

Крім того, суди виснували, що оскільки суд позбавлений можливості встановити добросовісність набувача на цій стадії розгляду справи, зазначена обставина залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору, тому суд має вжити всіх заходів з метою захисту прав відповідача-4 як потенційно добросовісного набувача.

Однак Верховний Суд не погодився з висновками судів щодо наявності підстав для повернення позову прокурора на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України (яка є ідентичною за змістом до ч. 4 ст. 177 ЦПК України), з огляду на таке.

Так, п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4292-ІХ унормовано, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Водночас ст. 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц підкреслено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.

Верховний Суд звертає увагу на те, що положення ч. 5 ст. 390 Цивільного кодексу України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з тим, у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача приписи ч. 5 ст. 390 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню.

Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.

При цьому у випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України без застосування приписів ч. 5 ст. 390 Цивільного кодексу України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Натомість, у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі ч. 5 ст. 390 Цивільного кодексу України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 354/160/25, від 01.12.2025 у справі № 354/419/25, від 19.11.2025 у справі № 523/14914/24.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Такий підхід є сталим та знайшов відображення, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 22.10.2022 у справі № 229/1026/21, від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17, від 16.04.2025 у справі № 924/971/23.

Отже, не зважаючи на посилання прокурора у позовній заяві на норми ст. 388 Цивільного кодексу України, доводи прокурора і його позиція у спірних правовідносинах зводяться до того, що спірне майно вибуло з володіння держави внаслідок неправомірних і недобросовісних, зокрема і відповідача.

Оскільки прокурор у цій справі пред`явив позов про витребування нерухомого майна у недобросовісного набувача (останнього набувача), то приписи ч. 5 ст. 390 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 164, ч. 4 ст. 174 ГПК України (аналогічні норми ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 4 ст. 177 ЦПК України) у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду. Питання про добросовісність/недобросовісність набувачів судом може бути вирішене лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції помилково не врахував в сукупності усіх обставин та помилково постановив оскаржувану ухвалу з посиланням на частину ч. 4 ст. 174 ГПК України, а суд апеляційної інстанції вказаних недоліків не усунув, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи наведені вище норми Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України, висновки щодо застосування норм права, висловлені у зазначеній вище постановою Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 922/2555/21, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстав для залишення позовної заяви прокурора без руху, а тому у задоволенні відповідного клопотання представника відповідача слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лосина Олега Богдановича про залишення позовної заяви без руху в цивільній справі за позовом Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Яворівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс», про витребування частини земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 26 листопада 2026 року.

Суддя Д.Б.Поворозник