Ухвала суду № 141196890, 04.11.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/229/24

Провадження № 1-в/450/67/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_3 на протиправні дії (бездіяльність) державного виконавця щодо утримання арешту на рахунку спеціального призначення при виконані вироку суду,

В С Т А Н О В И В:

представник за довіреністю ОСОБА_3 ОСОБА_2 звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області із скаргою на протиправні дії (бездіяльність) державного виконавця щодо утримання арешту на рахунку спеціального призначення при виконані вироку суду, в якому просить суд: скасувати арешт, накладений заступником начальника Сихівського ВДВС у місті Львові ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № 81897311, на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку ОСОБА_3 № НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» (Монобанк), у частині зарахування та використання грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України; зобов?язати Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові негайно направити процесуальний документ про скасування арешту в цій частині до банківської установи АТ «Універсал Банк».

В обґрунтування скарги покликається на те, що на виконанні у Сихівському ВДВС у місті Львові перебуває виконавче провадження № 81897311 з примусового виконання вироку суду в частині конфіскації майна заявника, у межах якого на його банківський рахунок в АТ «Універсал Банк» накладено арешт. Водночас зазначає, що кошти, які надходять на вказаний рахунок, є грошовим забезпеченням заявника як військовослужбовця Збройних Сил України, а заборгованість за іншим виконавчим провадженням щодо стягнення судових витрат повністю погашена. Стверджує, що за результатами перевірки майнового стану заявника іншого майна, на яке може бути звернено конфіскацію, не виявлено, а тому подальше утримання арешту на рахунку, призначеному для отримання грошового забезпечення, вважає протиправним. Також зазначає, що звернення до державного виконавця із заявами про зняття арешту результату не дали, у зв`язку з чим просить суд скасувати арешт у частині зарахування та використання грошового забезпечення військовослужбовця і зобов`язати орган ДВС направити відповідний процесуальний документ до банку.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.11.2026 року таку передано судді ОСОБА_1 .

Суд, вивчивши скаргу та долучені до неї документи, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.04.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією майна, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4ст.189 КК України та призначено покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна; стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 судові витрати на проведення експертиз у розмірі 18 210,80 грн.

06.08.2026 року Пустомитівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист.

29.09.2026 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_6 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 81897319), відкритого на підставі виконавчого листа № 450/229/24, виданого 06.08.2026 року Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення витрат на проведення експертизи 18 210,80 грн., боржником зазначено ОСОБА_3 , стягувачем Пустомитівський районний суд Львівської області.

Перелік документів, якими підтверджуються повноваження представників на участь у кримінальному провадженні, передбачені вимогами ст.ст.58, 63, 64-1, 64-2 КПК України.

З аналізу змісту норм КПК України, якими визначено статус представника фізичної особи, вбачається, що ним може бути виключно законний представник або адвокат, повноваження якого підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 ст. 50 КПК України).

Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (ст. 45 КПК).

Скарга повертається, якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу (п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК).

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу (ч. 6 ст. 9 КПК).

Коли нормами кримінально-процесуального закону відповідну ситуацію прямо не передбачено, є необхідним та можливим застосування аналогії права. Зазначена можливість встановлена частиною 6 статті 9 КПК, згідно з якою коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються встановлені частиною першою статті 7 КПК загальні засади кримінального провадження. Однією з таких засад є законність, що включає обов`язок суду, як і інших органів державної влади, неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 0306/7567/12).

З скаргою на протиправні дії (бездіяльність) державного виконавця щодо утримання арешту на рахунку спеціального призначення при виконані вироку суду звернувся ОСОБА_2 , який зазначив, що діє в якості представника ОСОБА_3 на підставі довіреності від 14.09.2026 року, посвідченої приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області та зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій за № 1535, яка долучена до матеріалів скарги, згідно якої ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником, що суддею не приймається, оскільки нормами КПК України передбачено представництво інтересів за довіреністю лише згідно п. 3 ч. 2 ст. 58 КПК України, в разі якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.

Даних відносно того, що ОСОБА_2 має право бути захисником у кримінальному провадженні, тобто є адвокатом, матеріали клопотання не містять.

Під час дослідження відкритих даних Єдиного реєстру адвокатів України судом встановлено, що відомості відносно ОСОБА_2 у вказаному реєстрі відсутні.

Інших підстав даний закон, який регулює кримінальне судочинство, не передбачає.

Таким чином, скаргу подано особою, яка не має процесуального права звертатись до суду з вказаною скаргою в інтересах ОСОБА_3 .

Положеннями КПК не передбачено наслідки подання такої скарги особою, яка не може бути представником у кримінальному провадженні та не має повноважень на звернення з вказаною скаргою до суду.

У той же час, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику/скаржнику наступне:

за приписами ст. 74 ч. 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, за загальним правилом, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", оскарження рішень, дій (бездіяльності) посадових осіб та органів виконавчої служби при виконанні ними рішень судів, відбувається до того суду, який видав виконавчий документ, а в разі виконання ними рішень інших органів чи посадових осіб, тобто не судових рішень, таке оскарження здійснюється до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Таким чином, враховуючи приписи Закону України "Про виконавче провадження" та КАС України, слід зробити висновок, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб і органів виконавчої служби у разі, коли такий суд (адміністративний) видав виконавчий документ, або у разі коли виконується рішення не адміністративного суду, але законом не встановленого іншого порядку оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності.

Ч. 3 статтею 535 КПК України передбачено, що у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 2-1) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби; 3) про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 7-1) про застосування до засуджених примусового годування; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 13-3) про зміну обов`язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 13-4) про звільнення від відбування покарання у зв`язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що в порядку КПК України вирішуються тільки ті питання виконання вироку, які випливають з правовідносин у кримінальній сфері.

За таких обставин, незважаючи на те, що предметом оскарження є дії (бездіяльність) державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові щодо виконання виконавчого листа, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області за результатами розгляду кримінальної справи № 450/229/24, однак КПК України, як єдиний процесуальний закон, який регламентує повноваження та порядок провадження кримінального суду, не передбачає можливості оскарження до нього бездіяльності державного виконавця щодо скасування арешту на грошові кошти у частині зарахування та використання грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України та зобов`язання направити в банківському установу відповідний процесуальний документ, таке оскарження відбувається за правилами КАС України до адміністративного суду.

Вирішуючи питання щодо процесуального рішення, яке має бути ухвалено за таких обставин, суд керується вказаними вище висновками щодо застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, застосовує аналогію права, а саме положень п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 304, ч. 3 ст. 314 КПК, та повертає скаргу як таку, що подано особою, яка не має права звертатись з скаргою до суду.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню з скаргою до суду у встановленому законом порядку, з врахуванням вищенаведеного.

Керуючись ст. 9, 174, 369-372 КПК, суд, -

У Х В А Л И В:

скаргу ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_3 , на протиправні дії (бездіяльність) державного виконавця щодо утримання арешту на рахунку спеціального призначення при виконані вироку суду, - повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення скарги не позбавляє його права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надіслати скаржнику разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду впродовж п`яти днів з дня отримання її копії.

Суддя: ОСОБА_1