Рішення № 141196788, 04.11.2026, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/1079/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. м. Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді- Гуняк О.Я.,

з участю секретаря судових засідань - Тивонюка С.Р.

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання правочину недісним та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач - ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом про стягнення з відповідача на її користь заборгованості у розмірі 325 733 (триста двадцять п`ять тисяч сімсот тридцять три) гривень.

Позов мотивує тим, що 11 січня 2024 року ОСОБА_2 від неї отримано грошові кошти у сумі 8390 Євро, про що свідчить власноруч написана розписка ОСОБА_2 . Покликається на те, що відповідач взяв на себе зобов`язання до 05.04.2024року повернути отриманні кошти. Звертає увагу суду на те, що неодноразово нагадувала про повернення коштів, про що свідчить лист від 07.05.2024року. Відповідач повернув їй частину боргу, а саме суму еквівалентну 950 Євро. На час звернення з позовом заборгованість становить 7440 Євро. В обгрунтування позову покликається на вимоги ст.ст. 509,256,530,533 ЦК України та просить такий задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_1 позов підтримав з мотивів викладених у ньому. У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання правочину недісним та відшкодування моральної шкоди просив відмовити. 09.04.2025року подав відзив на позовну заяву. Вважає, що у зустрічному позові не наведено об`єктивних обставин, які б вказували на вчинення тиску на ОСОБА_2 ОСОБА_4 з приводу написання ОСОБА_2 боргової розписки. Не надано реальних доказів вчинення тиску. Зазначив, що дії здійсненні ОСОБА_4 були спрямовані виключно на повернення переданих у борг коштів. Шляхом переговорів, переписки, направлення листів, звернення до правоохоронних органів. Звертає увагу суду на те, що позивач намагається здійснити самозахист своїх прав. Єдиною метою дій ОСОБА_4 було повернення її коштів від відповідача.

Зазначив, що із зустрічного позову випливає, що ОСОБА_2 систематично позичав кошти у ОСОБА_4 , але на даний час не зміг їх повернути, оскільки ОСОБА_4 не брала від нього цих коштів.

Звертає увагу суду на те, що відповідач жодним чином не пояснює причин повернення ОСОБА_4 суми 950 Євро, після написання йому листа про повернення коштів. Вважає, що повернувши частину боргу ОСОБА_2 своїми діями підтвердив реальність правочину.

Вважає, що відсутні докази заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди, відсутній обгрунтований розрахунок моральної шкоди та будь - які посилання на те, яких саме моральних втрат еквівалентних 1000 000 грн. зазнав ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_4 є суб`єктом декларування. У поданій декларації за 2024, 2025 року відображена позика. Вважає, що його довіритель вчиняла дії лише щодо самозахисту.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник позов заперечив. У задоволенні позову ОСОБА_4 просив відмовити. Зустрічний позов підтримали та просили такий задовольнити.

12.11.2024року відповідач подав відзив на позовну заяву та зустрічний позов.

Просив:

- визнати правочин (боргову розписку) складену 11 січня 2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 недійсною;

- відшкодувати моральну шкоду в сумі 1000 000 (один мільйон гривень).

Зазначив, що визнає обставину щодо факту складання боргової розписки 11.01.2024року, Однак, не визнає саму боргову розписку, як дійсний правочин. Ствердив, що ця розписка була безгрошовою (такою, за якою реально не передавались кошти позивачем відповідачу), а також недійсною. Вважає, що розписка складена шляхом примусу (спонукання) його до укладення правочину, без його справжньої волі (вчинений під впливом насильства). Звертає увагу суду на те, що позивачем добровільно, систематично перераховувалися кошти протягом тривалого періоду (більше двох років) на банківський рахунок відповідача для волонтерської діяльності. Укладений між сторонами правочин за своєю природою не є договором позики, за яким передбачалися стягнення.

Зазначив, що ОСОБА_4 систематично, ціленаправлено та умисно тривалий час з 2022 по 2024 роки, а також 11 січня 2024 року, вчиняла та продовжує вчиняти психічне насильство на нього та його близьких родичів у вигляді залякувань та погроз.

11.01.2024 року ОСОБА_4 знаючи про факт насильства над відповідачем і використовуючи це на свою користь для примушення відповідача до вчинення правочину, застосовуючи до відповідача та його близьких родичів пчихічний тиск, тим самим завдаючи йому психічних страждань, примусила відповідача, проти його справжньої волі укласти з нею в її інтересах боргову розписку на суму 8390 Євро. Вважає, що правочин відбувся внаслідок втручання стороннього фактора психічного тиску з боку ОСОБА_4 з метою спонукання відповідача до вчинення дій, які він не бажав вчиняти без наявності таких психічних страждань.

Вважає, що зазнав душевних страждань протягом тривалого часу у зв`язку з протиправною поведінкою ОСОБА_4 щодо нього самого, членів його сім`ї та його близьких родичів. Такі полягали у приниженні честі та гідності ОСОБА_2 , ділової репутації, адже, він є публічною та відомою особою, знаходиться при громадських радах, являється керівником Академії етики та економіки, гродадським діячем, керівником та власником чималої кількості компаній. А також, волонтер, який здійснює волонтерську діяльність і щодо нього ОСОБА_4 розповсюджувала посвюди компроментуючу інформацію, яка не відповідає дійсності, його колегам по бізнесу, волонтерській діяльності, серед військовослужбовців ЗСУ та інших осіб.

Зустрічний позов підтримав та просив такий задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що не визнає самого факту передання коштів, такі йому не передавалися. Вважає, що боргова розписка написана під тиском. Звертає увагу суду на те, що йому завдано моральної шкоди. Він є публічною особою, його імідж постраждав, оскільки більше року він несе збитки, втрачає партнерів, його як експерта через численні залякування і публікації не запрошують на телеефіри, що відображається на його фінансовому становищі.

Повідомив, що ОСОБА_4 , причепилася до нього п`ять років тому. Близько 2020-2021року позивач йому зателефонувала та запропонувала зустрітися у м. Києві в кафе. Вони зустрілися, спілкувалися. Після чого, вони з ОСОБА_5 спілкувалися 2-3 рази в тиждень. Таке спілкування тривало близько 3 місяці. Вдруге, вони зустрілись впродовж кількох місяців після першої зустрічі. ОСОБА_4 запропонувала йому віддячитися, бігла за ним і засунула йому конверт у кишеню. Вони продовжили спілкування, кілька SMS на день, один дзвінок у кілька днів. Він намагався повернути кошти ОСОБА_6 , однак така відмовлялася від їхнього отримання, оскільки повідомляла йому, що бажає його, а не кошти. Окрім цього, він надіслав на банківський рахунок ОСОБА_7 кошти, еквівалентні 1000 Євро. Однак, така повідомила його, що не бажає такі отримувати у гривнях.

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 26.09.2025року клопотання відповідача ОСОБА_2 задоволено.

Призначено по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання правочину (боргової розписки) недійсним та відшкодування моральної шкоди судово-психологічну експертизу та поставлено перед експертом наступні питання:

- які індивідуально-психологічні особливості має ОСОБА_2 ?;

- яка особистісна значимість для особи - ОСОБА_2 обставин, за яких була укладена розписка від 11.01.2024 р.?;

- у якому емоційному стані був ОСОБА_2 під час укладання розписки від 11.01.2024 р.?;

- чи здатний був ОСОБА_2 з урахуванням визначених обставин повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями під час укладення розписки від 11.01.2024 р.?;

- чи здатний був ОСОБА_2 , з урахуванням визначених обставин, усвідомлювати - і якою мірою - фактичний зміст власних дій та їх наслідків під час укладення розписки від 11.01.2024 р.?;

- чи здатний був ОСОБА_2 повною мірою прогнозувати наслідки власних дій під час укладення розписки від 11.01.2024 р.?;

- чи здатний був ОСОБА_2 повною мірою усвідомлено приймати рішення, адекватне ситуації, та повною мірою усвідомлено реалізовувати його під час укладення розписки від 11.01.2024 р.? (а.с.210-211).

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 18.03.2026 року

клопотання судового експерта ЖИТОМИРСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЦЕНТРУ МВС УКРАЇНИ №СЕ-19/106-26/1405-ПС від 23.02.2026 року про надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку експерта за результатами судово-психологічної експертизи, призначеною ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 26.09.2025 року задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 надати до Перемишлянського районного суду Львівської області в строк до 31.03.2026 року наступні документи:

- висновок судової почеркознавчої експертизи із зазначенням почеркової реалізації на розписці від 11.01.2024 р. виконаний ОСОБА_2 за певних умов;

- висновки судової психіатричної експертизи щодо того чи ОСОБА_2 за своїм психічним станом здатним усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент укладання розписки від 11.01.2024 р.;

- свідчення від близького оточення ОСОБА_2 (родичів, колег, друзів, сусідів, психолога тощо) щодо його психоемоційного стану та його поведінкових проявів в період, що передував укладанню ОСОБА_8 розписки від 11.01.2024 р.;

- характеристику з місця роботи ОСОБА_2 ; медичну документацію, в якій зафіксовано зміни в стані здоров?я ОСОБА_9 за період, що передував укладанню розписки від 11.01.2024 р.;

- копії скриншотів електронного листування (переписок) ОСОБА_2 з ОСОБА_4 із зазначенням дати, часу, ідентифікації даних учасників за період, що передував укладанню розписки від 11.01.2024 р.

Направлено ОСОБА_2 рахунок вартості проведення судової психологічної експертизи №СЕ-19/106-26/1405-ПС від 23.02.2026 року, яка призначена ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 26.09.2025 р. у справі №449/1079/24 провадження №2/449/419/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання правочину (боргової розписки) недійсним та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зобов`язано ОСОБА_2 проінфурмувати ЖИТОМИРСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ ЦЕНТР МВС УКРАЇНИ та Перемишлянський районний суд Львівської області про його оплату.

Доведено до відома ОСОБА_2 , що у випадку несплати вартості судової експертизи впродовж 30 днів з дня отримання розрахунку вартості у порядку, передбаченому чинним законодавством, матеріали справи будуть повернуті ініціаторові без виконання (а.с.88, т.2).

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 31.03.2026року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 , про продовження процесуальних строків у справі №449/1079/24 задоволено.

Продовжено ОСОБА_2 процесуальний строк для надання документів, визначених у клопотанні судового експерта ЖИТОМИРСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЦЕНТРУ МВС УКРАЇНИ №СЕ-19/106-26/1405-ПС від 23.02.2026 року про надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку експерта за результатами судово-психологічної експертизи, на строк 30 (тридцять) календарних днів, а саме до 29.04.2026 року (а.с.36, т.2)

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 30.04.2026 року

заяву ОСОБА_2 про продовження процесуальних строків у справі №449/1079/24 задоволено.

Продовжено ОСОБА_2 процесуальний строк для надання документів, визначених у клопотанні судового експерта ЖИТОМИРСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЦЕНТРУ МВС УКРАЇНИ №СЕ-19/106-26/1405-ПС від 23.02.2026 року про надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку експерта за результатами судово-психологічної експертизи, на строк до 18 травня 2026 року.

Розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання правочину (боргової розписки) недійсним та відшкодування моральної (немайнової) шкоди відкладено (а.с.102-103,т.2).

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 18.05.2026 року клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_10 задоволено.

Долучено до матеріалів цивільної справи №449/1079/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання правочину (боргової розписки) недійсним та відшкодування моральної (немайнової) шкоди, наданні ОСОБА_2 матеріали на виконання вимог ухвали Перемишлянського районного суду Львівської області від 18 березня 2026 року.

Цивільну справу №449/1079/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання правочину (боргової розписки) недійсним та відшкодування моральної (немайнової) шкоди, разом із додатково долученими матеріалами, направлено Житомирському науково-дослiдному експертно-кримiналiстичному центру МВС України, код ЄДРПОУ - 25574601, що знаходиться за адресою: вул. Старий бульвар, 18, м. Житомир, 10008, для продовження проведення судової експертизи, призначеної ухвалою суду від 26.09.2025 р.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання правочину (боргової розписки) недійсним та відшкодування моральної (немайнової) шкоди на час проведення експертизи зупинено. Ухвалу суду надіслати сторонам до відома та виконання (а.с.178-178).

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 01.09.2026 року поновлено провадження у цивільній справі ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання правочину недісним та відшкодування моральної шкоди та призначено судове засідання.

Дослідивши обставини справи, заслухавши думку сторін та їхніх представників, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

11 січня 2024 року у між ОСОБА_4 до ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно з яким останній отримав в позику кошти в розмірі 8 390 Євро, які зобов`язався повернути у строк до 05 квітня 2024 року .

На підтвердження укладення договору позики представлена письмова розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми

(а.с. 10-11, т.1).

При цьому судом встановлено, що в тексті розписки встановлено строк повернення боргу за договором позики, а саме до 05 квітня 2024 року .

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Судувід 23 грудня 2021 року у справі № 501/1243/20, провадження№ 61-14794 св 21.З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві ставить питання про стягнення у свою користь 50000 дол США боргу та 2424 доларів США заборгованість за відсотками за період з 01 січня 2019 року по 12 серпня 2020 року.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відтак, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 16 січня 2019 року справа № 388/1354/17-ц.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постановах: від 18 вересня 2013 року № 6-63 цс 13; від 02 липня 2014 року № 6-79 цс 14.

За своїм правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

У той самий час за змістом частин першої та другої статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов`язанням її повернення), так і дати її отримання.

Разом з тим, ОСОБА_2 повернув ОСОБА_4 кошти в сумі еквівалентні 950 Євро, про що ствердив особисто в судовому засіданні. Однак, не повернув заборгованість позивачу в повному обсязі у строк, визначений договором позики від 11.01. 2024 року.

Свідок ОСОБА_11 , директор благодійного фонду Інтелект нації, яка перебуває у дружніх стосунках з відповідачем ОСОБА_2 , дала показання про те, що вона знайома із ОСОБА_2 з 2019 року. Їй відомо, що ОСОБА_2 мав робочі відносини із ОСОБА_12 . Мав місце випадок, коли ОСОБА_13 запитав її поради щодо справ громадянина Німеччини, який вів бізнес на Сумщині та був товаришем ОСОБА_4 . Орієнтовно, у 2020 чи 2021 році, вона мала одноразову зустріч в Києві з ОСОБА_14 і громадянином Німеччини та висловила їм свою думку щодо їхніх питань. У 2020 році ОСОБА_15 перебував у її офісі і повідомив, що ОСОБА_16 дивна, запитувала його чи потрібна допомога, кошти поклала під килимок в автомобілі і повідомила йому про це, коли вже поїхала. ОСОБА_17 був стривожений, смикав ногою, вживав заспокійливі препарати, вона запитала його, що сталося і ОСОБА_15 поділився з нею та показав SMS від ОСОБА_18 , яка пропонувала йому близькі стосунки. ОСОБА_15 розповідав, що хоче їй повернути кошти, а вона не хотіла грошей, а хотіла його. У 2023 році їй особисто телефонувала ОСОБА_19 і повідомила, що ОСОБА_17 позичив у неї кошти і не повертає таких, вона їй порадила звернутися до суду з приводу вказаних обставин. Згодом, ОСОБА_19 почала писати коментарі в соцмережах на її сторінці та на сторінці фонду, які мали образливий характер щодо особи ОСОБА_20 . Таких повідомлень від ОСОБА_7 вона отримувала велику кількість і особистих і в соціальних мережах. Їй відомо, що ОСОБА_21 телефонувала і писала до інших людей. Також, їй відомо, що ОСОБА_16 чинила постійний психологічний тиск на ОСОБА_22 , систематичні дзвінки. Тривалі, систематичні сповіщення настирливої симпатії, адресованої ОСОБА_23 . Пропонувала себе ОСОБА_24 в обмін на кошти, які вона надавала для волонтерської діяльності. Всі обставини, які вона повідомила, їй відомі зі слів самого ОСОБА_25 , також, із SMS, які він їй показував. Причиною телефонних дзвінків ОСОБА_4 було те, щоб вона поговорила із ОСОБА_13 , щоб він повернув їй кошти. Їй не відомо, чи проживав періодично ОСОБА_13 із ОСОБА_18 і чи знайомий він з її батьком.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору позики, позивач, підписавши розписку, виконав всі умови договору позики від 11.01.2024року, а відповідач, отримавши вказану суму коштів, не повернув їх у встановлений строк та в повному обсязі, тому заборгованість за договором позики підлягає стягненню в судовому порядку.

Таким чином, суд прийшов до висновку що відповідачем порушено умови договору позики, що призвело до неналежного виконання таким взятих на себе зобов`язань.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 щодо визнання правочину (боргової розписки) складеної 11 січня 2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 недійсною та відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 000 (один мільйон гривень), то у задоволенні таких вимог слід відмовити, виходячи з наступних висновків.

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Правочин, що вчинений під впливом насильства, є оспорюваним. Він визнається недійсним судом за позовом потерпілої сторони, що має бути вчинений у межах позовної давності.

Для визнання правочину недійсним необхідно довести наступні обставини: факт застосування до нього фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; вчинення правочину проти справжньої волі; наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчинення правочину, який оспорюється.

У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров"я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п.9 зазначеної вище Постанови розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуючи стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно ч.2 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 26.09.2025року клопотання відповідача ОСОБА_2 задоволено.

Призначено по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання правочину (боргової розписки) недійсним та відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судово-психологічну експертизу та поставлено перед експертом наступні питання:

- які індивідуально-психологічні особливості має ОСОБА_2 ?;

- яка особистісна значимість для особи - ОСОБА_2 обставин, за яких була укладена розписка від 11.01.2024 р.?;

- у якому емоційному стані був ОСОБА_2 під час укладання розписки від 11.01.2024 р.?;

- чи здатний був ОСОБА_2 з урахуванням визначених обставин повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями під час укладення розписки від 11.01.2024 р.?;

- чи здатний був ОСОБА_2 , з урахуванням визначених обставин, усвідомлювати - і якою мірою - фактичний зміст власних дій та їх наслідків під час укладення розписки від 11.01.2024 р.?;

- чи здатний був ОСОБА_2 повною мірою прогнозувати наслідки власних дій під час укладення розписки від 11.01.2024 р.?;

- чи здатний був ОСОБА_2 повною мірою усвідомлено приймати рішення, адекватне ситуації, та повною мірою усвідомлено реалізовувати його під час укладення розписки від 11.01.2024 р.? (а.с.210-211).

Згідно повідомлення експерта Житомирсько науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України про неможливість надання висновку від 04.08.2026 року №СЕ-19/106-26/1405-ПС у зв`язку з незабезпеченням явки ОСОБА_2 для психологічного експертного обстеження, проведення якого є необхідним для вирішення запитань, поставлених перед експертом, на підставі статті 72 ЦПК України повідомляє про неможливість проведення судово-психологічної експертизи (а.с.180,т.2).

Відповідно до повідомлення відділення поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області №5100 від 11.11.2024року звернення ОСОБА_25 зареєстроване в ІКС ІПНП за №5063 від 11.11.2024. Органом досудового розслідування відділення поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області встановлено, що відомості, наведені у даному зверненні не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Проведеною перевіркою не встановлено ознак кримінального чи адміністративного правопорушення. (а.с.88,т.1).

Так, матеріали справи містять фотокопії текстових переписок та розмов, дослідженні в судовому засідання, які велися між сторонами, мали різносторонній та тривалий характер, в тому числі й особистого спрямування. Однак, такі не можуть свідчити про укладення самої розписка шляхом примусу (спонукання) ОСОБА_2 до укладення правочину, без його справжньої волі, вчиненням із застосуванням психологічного насильства щодо ОСОБА_2 . А відтак, і факту завдання ОСОБА_2 моральної шкоди.

В порушення вимог ст. 60 ЦК України, ні відповідач, ні його представник не представили суду доказів, що розписка написана під впливом психологічного насильства і такі судом не здобуто.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 щодо визнання правочин недійсним та відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

При цьому у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивач слід стягнути судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 3258 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 325 733 (триста двадцять п`ять тисяч сімсот тридцять три) гривень 00 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання правочину недісним та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4

3258 (три тисячі двісті п`ятдесят вісім) гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_4 , місце проживання, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , Львівська область, Львівський район, м. Перемишляни, хутір Залип`я, РНОКПП НОМЕР_2

СуддяО. Я. Гуняк